Олександр Лаврентьєв
учень 6-го класу, м. Полтава
Ксеня із Полтави
Є у нашім класі дівчинки русява,
Сонячний промінчик — Ксеня із Полтави.
Наче срібний дзвоник чи ясне джерельце,
На шкільній перерві дівчинка сміється.
На складній контрольній три важкі задачі —
Щирий погляд Ксенин принесе удачу.
Не страшні диктанти і англійські вправи, —
Вчиться в нашім класі дівчинка русява.
Ось черешні стигнуть
солодко-червоні,
пломеніють вишні на осонні.
І дівча радіє, і безхмарне літо
Подарує Ксені сонце, річку, квіти!
Хоч малий, та знаю
твердо я сьогодні: буду капітаном
в зоряній безодні.
Там мене зігріють спогади ласкаві
Про струнку топольку русо-золотаву,
Дівчинку-промінчик, Ксеню із Полтави!
Абрикос
В кипінні цвіту, в шумовинні
Пливуть лебідки — абрикоси.
Рожеве, синє, білопінне...
Чому я ТАК не бачив досі?
Вчорашні покручі колючі —
У шатах з мрій моїх дитячих:
...Над синім морем — скелі й кручі,
Між пальцями — пісок гарячий.
Мій світ — ласкавий і великий.
Немає в нім хвороб і зради.
Я маю тут найкращі ліки,
Сміється мама, щиро рада.
Поїде в подорож Віталик,
Настусі куплять книги й плаття.
Сухого хмизу назбираю,
Запалим ввечері багаття...
...Цвітуть в Полтаві абрикоси —
То мріють українські діти.
Хай наші мрії стоголосі
Здійсняться, бо ж розквітли квіти!
Молитва Віри
Щодня молюсь за Тебе, Україно,
Щоб Ти була могутня і єдина,
Щоб шанували славних предків спадок,
Щоб у оселях завжди був достаток.
Щоби ходила Правда по землі,
Несла нам злагоду і справедливість,
Брехню карала, зраду і злостивість.
Щоби в житті оце побачити мені.
В Твоє майбутнє вірю, Україно!
Козацькій китайці
Китайкою гарячою,
Звитягою козачою
Квітує Батьківщина!
Дощить — та помаранчово,
Сніжить — та помаранчово
Буяє Україна!
Хто чесний, не улесливий,
Крокує гордо й весело
На квітники-майдани.
Усі такі піднесені —
В майбутнє линем піснею,
До нас всміхнулись приязно
Поети і гетьмани...
Ми — внуки їх стотисячні,
Не осоромим вічності
Бо нині рясно родяться ТАРАСИ і БОГДАНИ!
