Леонід Купчик
мешканець Вінницького геріатричного будинку-інтернату
Українець
Найзаповзятіший із смертних
Нащадок Княжої Руси,
Він сотні літ ішов уперто
В країну правди і краси.
І світлом знань всепереможним
З безодні сутінків густих,
Здолавши пік крутизни сходжень,
Пробивсь у зоряні світи.
Туди, де Майстер ясноокий
Сміється, стримуючи гнів,
З пустих жахів земних пророків,
Зловісних відьм і чаклунів.
Де в помаранчевій стихії
Палахкотить любові жар
І добрим вісником Надії
Витає Зоряний Корсар.
Той, хто осяяв Україні
У майбуття дороговказ,
Щоб світ комп'ютерний віднині
По Києву звіряв свій час.
Гімн Незалежності
Возвелася Україна —
Мужня, гордовита
І врочиста, мов калина
В шатах первоцвіту.
Розбудила край звитяжний
Рідна наша мова —
Мудра, щира, всеосяжна,
Як Господнє Слово.
Знов у здруженій родині
Руки працьовиті
Творять велич України
У новітнім світі.
Оспіваймо ж, сестри й браття,
Київську Державу,
Древніх русичів завзяття
І козацьку славу.
Славім всіх борців несхитних,
Хто в змаганні грізнім
Кров'ю скроплював нам в битвах
Волю, честь і гідність.
Хай палає, наче сонце,
У серцях народних
Геній наших правдоборців
Світочів Свободи.
З мук розведеній твердині
Рівності і Права
Незалежній Україні
Слава! Слава! Слава!
