Періодичні видання > "Соціальний захист"-щомісячний інформаційний та науково-виробничий журнал >

1. У ногу з часом і потребами людей

2. Величне свято гідного народу

3. К. Франчук. Уважне ставлення до людей - ключ до розв’язання більшості проблем

4. Л. Качан. Народні кошти — під народний контроль

5. Новий порядок забезпечення путівками

6. Л. Качан. Своєчасна виплата зарплати охороняється законом

7. Д. Сандлер. Пенсійне реформування в сучасному світі

8. І. Косянчук. ЖКГ: підходи до  реформування

9. Н. Березан. Заборгованість громадян з квартплати та за комунальні послуги

10. О. Косенко. Добровільна допомога на користь ближнього

11. О. Калинчук. Під омофором Божої Матері

12. В. Рибалко. Звичайне милосердя

13. Р. Ніконова. Невичерпні джерела добра

14. Г. Ткач. ”Будьте нашою мамою...”

15. В. Плохотнюк. Підтримати, допомогти - вчасно!

16. С. Ізраїлик. Повір у себе - ти живеш

17. Н. Суходольська. Пенсіонер - людина шанована

18. Г. Качан. Колоски з вдовиного поля

19. М. Талан. Духовна святиня

20. Чи вмієте ви ставити реальну мету і досягати її?

21. Салон краси для бомжі

    ---

    Величне свято гідного народу 

Для всіх українців 24 серпня назавжди залишиться вікопомною датою, знаменним днем, коли здійснилася сокровенна мрія багатьох поколінь патріотів і почалася нова історична ера — ера незалежності суверенної України.

Тоді, чотирнадцять років тому, всі ми безмежно раділи солодкому слову  "свобода", ще не усвідомлюючи до кінця, яка складна й напружена робота чекає попереду, щоб Україна вистояла і посіла гідне місце у світовій спільноті. Але ми здолали тернистий шлях глибоких роздумів і повчальних висновків, гірких помилок і невтомних пошуків істини.

Не все поки що вдалося і багато чого можна було б зробити краще. Та все ж у державі, а головне — в свідомості людей — відбулися грандіозні зміни, які ще раз переконали: разом ми здатні зробити чимало.

Сьогодні Україна впевнено дивиться у майбутнє, і впевненість ця ґрунтується на величезному творчому потенціалі нашого народу, його високому інтелекті, невтомних працьовитих руках і палкій любові до своєї Батьківщини.

Ми обрали достаток

Напередодні чотирнадцятої річниці виповниться вісім місяців з дня інавгурації Президента України Віктора Ющенка. 23 січня ц.р. у своїй промові на майдані Незалежності новопризначений глава держави присягнув народові:  "Ми змінимо наше життя".

З якими ж здобутками ми прийшли до цьогорічного свята? Спробуємо проаналізувати, чи стали "плоди економічного зростання доступними всім"?

У державній політиці соціальні пріоритети визначені стратегічними — бюджет–2005 майже повністю соціальний (на відповідні витрати передбачено 81% коштів). Новий  уряд, взявши курс на поглиблення ринкових реформ і комплексне розв'язання низки проблем, високо підняв планку соціальних зобов'язань, від яких залежить добробут кожної людини.

З-поміж найпріоритетніших —  досягти високих рівнів зайнятості, заробітної плати, умов праці, щоб  через потужне наповнення державного бюджету, забезпечити справедливі пенсії, підтримку багатодітним родинам, інвалідам, повернення до безплатної освіти та охорони здоров'я, а в найближчому майбутньому — достойний  рівень життя всіх своїх громадян.

І більшість із взятих зобов'язань уряд успішно виконує. За січень — червень надходження до держбюджету збільшено в 1,6 разу порівняно з відповідним періодом торік, що свідчить про цілковиту реальність взятих зобов'язань з виконання соціальних програм. Ціна одного відсотка економічного зростання постійно підвищується: у ІІ кварталі вона дорівнювала 941 млн. грн., або на 18,5% більше проти відповідного періоду  минулого року.

Беззастережним позитивом є досягнення випереджаючого зростання реальної зарплати, трудових і соціальних пенсій, рекордного за чотирнадцятиліття нашої незалежності підвищення рівня соціальних виплат. Так, у червні номінальна заробітна плата перевищила 823 грн., що на 81,7% більше за прожитковий мінімум для працездатної особи (453 грн.), — повідомив  міністр праці та соціальної політики В'ячеслав КИРИЛЕНКО. В травні ц.р., за його словами,  номінальна зарплата складала 764 грн. Середньомісячна ж зарплата за І півріччя  зросла проти  відповідного періоду торік на 33,6% і становила 724,60 грн. А найвищі заробітки в червні були у працівників авіаційної галузі (1727,68 грн.), у сфері фінансової діяльності (1510,42 грн.); допоміжних транспортних послуг (1194,96 грн.), що в 2,1–1,45 рази вище за середній рівень зарплати в економіці України. Цьогоріч і мінімальну заробітну плату збільшують щоквартально. Зараз  вона становить 68,4% прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Радує й те, що в Україні протягом І півріччя створено 489,5 тис. нових робочих місць (49% від річного завдання). Найвищі показники — у  Черкаській, Харківській та Чернігівській областях. А запроваджений Мінпраці з липня ц.р. моніторинг створення нових робочих місць у регіонах дозволить оперативно аналізувати ці процеси в адміністративно-територіальному розрізі та за сферами економічної діяльності.

Міністр також повідомив, що  з початку року суттєво, "на  21%,  зріс і середній  розмір пенсії й становить вже не 316, а 382 грн.", і  "на сьогодні 80% пенсіонерів отримують виплати понад прожитковий мінімум для непрацездатних (332 грн.)".  Це дозволяє уряду, перед яким  "на початку його діяльності постала гостра необхідність диференціації пенсії й одночасно її підвищення", вважати  "ситуацію з пенсіями більш-менш задовільною".

Не менш важливо й те, що на 1 серпня ц.р. 79 тис. працюючих і 5,8 тис. безробітних батьків отримали першу частину (3,5 тис. грн. з належних 8,479 грн.) допомоги при народженні дитини. Зросла в 4–5 разів і допомога на дітей, які перебувають під опікою та піклуванням, а виплати на дітей одиноким матерям — у  5,4 разу. В півтора рази підняли виплати дітям-інвалідам, а інваліди з дитинства отримують зараз допомогу вищу, більш як удвічі. Бюджетом  заплановано зростання цих виплат і надалі. Крім того, з липня майже в 5 разів підвищили щорічну допомогу на оздоровлення постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Нині в державі створено цілісну систему реабілітації людей з особливими потребами, ланками якої стали рання соціальна реабілітація дітей-інвалідів, фізична та професійна. Створенням Державного комплексу ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів створено всі умови для виконання програм адаптації та реабілітації дітей з фізичними та інтелектуальними проблемами, формування соціально адаптованої особистості; надання їм  ортопедичної допомоги; підготовки та перепідготовки кадрів; методичного супроводження впровадження нових методик соціальної реабілітації дітей з обмеженими можливостями здоров'я в Україні (фоторепортаж див. на 3-й стор. обкладинки).

Після наведення ладу в системі соціального страхування (зміни керівництва, перегляду бюджетів фондів), — зазначив міністр, — віднайшлося додаткових 525 млн. грн., у т.ч. 149 млн.  за рахунок зменшення видатків на адміністрування, капітальне будівництво, поліграфію. Вивільнені кошти спрямували на виплати застрахованим (при народженні дитини, збільшення щомісячних регресів потерпілим на виробництві тощо). Відтепер страхові фонди працюватимуть в інтересах усього суспільства, підкреслив В'ячеслав Кириленко.

Баланс потреб і можливостей

Верховна Рада, затвердивши переконливою конституційною більшістю Прем'єр-міністра, схваливши Програму дій Кабінету Міністрів, узяла на себе солідарну відповідальність за стан справ у країні. Тож спікер парламенту Володимир ЛИТВИН на розширеному засіданні уряду з підбиття підсумків роботи за перше півріччя, наголошував, що "це зобов'язує  діяти узгоджено, відповідально, з орієнтацією на кумулятивний результат і говорити про політику потреб і можливостей, про те, як макроекономічні показники позначаються на самопочутті кожної людини і родини”.

Він, зокрема, підкреслив, що "будувати соціальну державу в економічно відсталій за світовими стандартами країні надзвичайно складно, а то й неможливо". Якщо за останні три роки номінальні доходи населення випереджали зростання ВВП у 1,5–2 рази, то в І-му півріччі цього року — в десять разів (4% — зростання ВВП і 42,4% — зростання номінальних доходів). Об'єктивна  та правдива оцінка реалій потребує врахування всіх факторів і соціально-економічних процесів у внутрішній і зовнішній політиці, що пов'язані з загостренням енергетичної ситуації, нестабільністю фінансових ринків, погіршенням світової економічної кон'юнктури.

Оскільки  ми глибоко інтегровані у світову економіку і частка нашого експорту перевищує 60% ВВП, економічна політика держави має повніше узгоджуватися з відповідними світовими процесами. Вкрай важливо це тепер, коли внаслідок деяких економічних рішень відчутно погіршилися експортні можливості українських виробників. За п'ять місяців імпорт майже в 2,4 разу перевищує темпи експорту. А більш як триразове падіння темпів ВВП (до 4% за 6 місяців і всього 1,1% — у червні) і, зокрема, скорочення вантажообороту, — реально поставило вітчизняну економіку перед загрозою  стагнації.

Наголошувалось і на тому, що стабільна грошова одиниця і економічне зростання — взаємопов'язані процеси. Нині ж, за експертними оцінками, вже найближчим часом можна очікувати від'ємне сальдо по торгівлі товарами. До цього слід додати монетизацію розрахунків за газ та інші чинники, які можуть істотно змінити баланс валютних надходжень, а відтак негативно позначитися на всій макроекономічній ситуації і насамперед на стабільності національної грошової одиниці.

Потрібно підвищувати й стимулюючу роль платоспроможного попиту населення. Таку функцію може виконувати лише ефективний попит, що не веде до зростання цін і забезпечує належну динаміку інвестицій. Відтак, слід звернути серйозну увагу на тенденцію надмірного зростання державного споживання: якщо у 2004-му доходи держбюджету становили 26,3% від ВВП, то у І півріччі ц.р. — 34%, а з врахуванням надходжень до Пенсійного фонду — майже 50%. Це рівень державного споживання високорозвинених країн.

Ми ж маємо, наголосив голова Верховної Ради, вести мову про стале економічне зростання. Забезпечення  відчутного зростання конкурентоспроможності української економіки — основа сталого розвитку і підвищення рівня життя людей. З-поміж першорядних завдань він назвав якнайскоріше врегулювання відносин в сфері власності, утримання від адміністративного втручання у процеси ціноутворення, застеріг владу від спокуси перебрати на себе посередницькі функції у здійсненні заготівельних операцій, аби не допустити нового витка бюрократизації та корумпованості. "Чудес у суспільстві не буває: рівень корумпованості у державі зростає у квадратній пропорції до рівня одержавлення економіки. Це істина, яку не можна ставити під сумнів", додав В. Литвин.

Торкнувся він і проблем вступу до СОТ, нагадавши, що в рейтингу конкурентоспроможності 104 країн Україна (за даними 2004 року) посідає 86-те місце. Загальновідомо: переваги у СОТ отримують передусім держави з конкурентоспроможною економікою, розвиненою інвестиційною діяльністю. Тому турбує зниження темпів інвестування: якщо в попередні два роки в основний капітал інвестиції сягали майже 30% і практично у 2,5 разу перевищували темпи ВВП, то в І півріччі — збільшилися лише на 4,5%. Особливо непокоїть будівельна галузь, де спад виробництва оцінюється в 7,7%. Йдеться не тільки про перспективи інноваційного оновлення економіки, а й про принциповіші речі — про можливості її розширеного відтворення. При цьому не треба забувати критичну зношеність виробничого потенціалу України, його фізичну і моральну застарілість. Як і не варто перебільшувати очікування від зовнішнього інвестування. В будь-якій економіці основу інвестиційного потенціалу становлять національні інвестиції, іноземні ж, навіть за найсприятливішої ситуації, як правило, не перевищують 12–15%.

Віримо і сподіваємося

"…Твердо віримо, що новий уряд виправдає наші надії й дух перемін дійде до низових ланок виконавчої влади. Сподіваємося, що вже найближчим часом не потрібно буде платити за оцінки в навчальних закладах, до яких діти вступатимуть виключно за знаннями. А після того, як вивчаться, матимуть роботу, відповідно до своєї освіти та кваліфікації, а не від суми, врученої роботодавцю в "конверті"."

"…Для людей створюватимуться нові, високотехнологічні, робочі місця, підвищиться заробітна плата, а разом із нею і рівень нашого життя. Віримо,  що мільйони заробітчан, які поневіряються у наймах за кордоном, працюючи на економіку багатих країн, збагачуючи пенсійні фонди не України, а чужих держав, врешті повернуться в рідну країну. Бо тут у них буде можливість чесною працею забезпечити достаток свій і родини".

Це — рядки з листів наших читачів, які розраховують, що обрана ними влада дбатиме про своїх громадян.

Більшість  цих сподівань підтвердив міністр В'ячеслав Кириленко. За його словами, вже  з 1 вересня ц.р. заробітна плата зрівняється з мінімальною пенсією (332 грн.) і становитиме 73,3% прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також з  вересня уряд запровадить оплату праці в бюджетній сфері на основі єдиної тарифної сітки. На це в бюджеті закладено близько  1,4 млрд. грн. Чіткі співвідношення в оплаті праці дозволять істотно збільшити середню зарплату бюджетників, підвищити оплату праці кваліфікованих працівників, а також усунути міжгалузеві й міжвідомчі диспропорції. В. Кириленко підкреслив, що "з 1 вересня оплата працівників вищого розряду буде майже в 3,5 разу вищою. І співвідношення між граничними розрядами (найвищим і найнижчим) з кожним етапом використання  такої системи зростатиме".

Протягом наступного року мінімальну зарплату планується збільшити до 400 грн., що становитиме 80% від запропонованого прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2006 рік. Додатковою соціальною гарантією має стати запровадження мінімальної погодинної оплати праці, що особливо важливо для людей, які працюють неповний робочий день. За оцінками, з січня 2006 р. розмір оплати може складати до 2 грн./год.

Будемо вірити, що здійсняться й сподівання понад 6 млн. "дітей війни", які розраховують, що з вже з 1 січня наступного року покращиться їхнє життя: вони матимуть пільги за проїзд, при оплаті житлово-комунальних послуг. І відповідні кошти в держбюджеті знайдуться…

Зміни  на краще уряд пов'язує також із запровадженням єдиного соціального внеску. Це  дозволить, зазначив В. Кириленко, скоротити адміністративні видатки, звітність, кількість контролерів та сприятиме розвитку підприємництва. Роботодавець буде платити одну платіжку, надавати один звіт та матиме одного контролера, а не чотирьох, як зараз. 

Кабінет Міністрів для закріплення в ІІ півріччі позитивних тенденцій соціально-економічного розвитку, досягнення високих темпів економічного зростання та подальшого підвищення рівня життя населення планує посилити інвестиційну активність, розбудову міжнародних транспортних коридорів, спростити процедури реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, забезпечити стабільність і прозорість податкової системи з поступовим зниженням податкового навантаження, наголосила прем’єр-міністр Юлія ТИМОШЕНКО.

Збільшенням обсягів підтримки з держбюджету, залученням вітчизняних та іноземних інвесторів підвищуватиметься конкурентоспроможність агропромислового комплексу. Доступність і якість житла забезпечуватиметься  створенням конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг, розширенням обсягів житлового будівництва, в т.ч. і для малозабезпечених громадян. Запроваджуватиметься іпотечне кредитування, житловий фонд старої забудови замінюватиметься на сучасне житло.

Для поліпшення системи охорони здоров'я планується запровадити медичне страхування,  розвиток профілактичної медицини, розширення мережі закладів медико-санітарної допомоги в сільській місцевості. Завдяки широкому використанню Інтернет, мультимедійних засобів та дистанційного навчання підвищуватиметься й якість освітніх послуг.

Наріжні  камені державного фундаменту

В інавгураційній промові Президент Віктор Ющенко запевнив народ: "Ми створимо демократичну владу — чесну, професійну і обов'язково патріотичну. Стіна, яка відділяє посадовця від людей, буде зруйнована. Оновлена влада знатиме свій обов'язок, працюватиме для блага громадянина і країни... Ми матимемо моральну владу, здатну об'єднати суспільство".

Над засобами і шляхами досягнення всенародного благополуччя кращі представники людства задумувалися в усі часи. Прикладом може послужити бестселер про принципи державного керівництва — книга У. Робертса "Секрети лідерства гуна Аттіли", яку доктор філософії Д. Вейтлі назвав "…конче злободенною, лазерно точною й мудрою…".

Тож чим можуть бути корисними сучасникам настанови  грізного вождя гунів Аттіли, що жив ще в V віці нашої ери, і котрого ж, мабуть, недарма вважають одним із наймудріших державотворців?

За  короткий строк Аттіла зумів об'єднати безліч розкраяних і багатомовних племен в єдину, наймогутнішу в Європі, державу, згуртував єдину націю зі своєю культурою і національною ідеєю! Водночас він виробив низку обов'язків лідера і підлеглих, які стосувалися кожного гуна. Передовсім — це вірне служіння своєму народові, турбота про його ліпше життя, відповідальність за доручену справу, долю країни, самовідданість і відвага у борні з її ворогами, повсюдне наведення порядку і дисципліни. Ці вимоги  і сьогодні не менш важливі, ніж півтори тисячі років тому.

Вкрай актуальний і зараз ось такий заповіт Аттіли: "Шануючи і поважаючи наших предків і себе, ми повинні полишати наші пісні і танці єдиними і неповторними. Неприпустимо домішувати до них усіляке сміття, бо тоді ми самі перетворимося на сміття і розпорошимося у ньому". Чи так ми чинимо сьогодні в рідній Україні? Насаджуючи "глобальну мас-культуру" через шоу-сміття теле- і радіоефіру, засмічуючи рідну мову русизмами-англіцизмами,  втрачаємо  своє неповторне, українське, перетворюючись на безликих і без'язиких. Аттіла ж наголошував: неприпустимо змінювати звичаї, які повинні завжди полишатися наріжним каменем у формуванні нації. Неприпустимо дозволяти навіть могутнім вождям запроваджувати серед гунів чужинські звичаї і звички. Треба, повчав вождь, завжди пам'ятати, що звичаї і традиції належать націям, а не окремим, хоча б і дуже видатним, керівним особам.

Тож особливо радує той факт, що саме цими проблемами переймається і нинішній Президент Віктор Ющенко.  Наслідування кращих національних звичаїв і традицій — то неодмінна данина нашому минулому і фундамент успіхів у майбутньому.

Не менш злободенними для нас, нинішніх, є етичні настанови Аттіли: "Аби витримати ті жорстокі іспити, які нашій нації доводиться постійно складати, нам треба завжди спиратися на гунську мораль і дисципліну. Без цього марно сподіватися на єдність. Але дисципліна наша — не  придушення особи, а постійна наука про правильну поведінку в певних обставинах". Відсутність моралі і дисципліни, на думку Аттіли, "найуразливіша і найзгубніша хвороба". І приклади високої моральності і дисципліни, повчав мудрий гун, повинні подавати вожді. "Які в країні вожді, така в ній панує мораль і дисципліна".

Ще  одна конче важлива настанова: "На перше місце завжди необхідно ставити обов'язки перед народом. Лише це викликає повагу до вождя. І його чуйне ставлення до підлеглих, повага до закону мають бути прикладом взаємин влади і народу. Не буде цього — на  нас чекає неодмінний розпад країни".

Актуальні й інші заповіти. Ось лише деякі з його наказів вождям: "Ніколи не користуйтеся владою на шкоду своїм підлеглим. Не зловживайте нею для власного збагачення. Не захоплюйтесь власними привілеями. Народ визнає лише ті привілеї вождів, які знаходяться в межах розумного і не завдають шкоди самому народові".

Це — лише частка секретів тривалого лідерства Аттіли. Століття і навіть тисячоліття не здатні істотно змінити природу людини, її пристрасті, її характер, її принади і вади, а отже, і природу влади, її рушійні сили. Так що про всяк випадок їх треба знати і нам, аби,  як кажуть у народі, двічі не наступати на одні граблі.   

***

Дорогі друзі! Нам випало щастя будувати вільне життя у власному домі на своїй землі. Робімо ж це в єдиному пориві, в єдності душ і помислів в ім'я дорогої серцю Вітчизни!  

Лідія КАЧАН

---

 Уважне ставлення до людей - ключ до розв’язання більшості проблем

 переконаний міністр  праці та соціальної політики В'ячеслав Кириленко

 

Наказом №168 від  14.05.2005 р. "Про створення належних умов для обслуговування громадян на підприємствах, в установах та організаціях сфери управління Міністерства праці та соціальної політики України" міністр зобов'язав їх керівників збільшити кількість прийомних днів, вести  особистий прийом, забезпечити ввічливе та уважне ставлення, вільний та безперешкодний доступ до інформації, розглядати всі звернення по суті та не допускати формальних відписок. Також у наказі вказано на неприпустимість оплати громадянами послуг у будь-якій формі.

 "Барикади"  від проблем пенсіонерів

"Ми наполегливо працюємо над реалізацією передвиборчої програми Президента Віктора ЮЩЕНКА та урядової програми "Назустріч людям", наближаючи тим самим крок за кроком побудову в Україні суспільства соціальної справедливості", — сказав, підсумовуючи  роботу Мінпраці за перше півріччя, міністр В'ячеслав Кириленко. На засіданні колегії, крім акцентування на недопущенні зростання боргів по зарплаті, забезпечення повномасштабної реалізації Програми зайнятості населення, формування безбар'єрного середовища для інвалідів, наголошувалося і на поліпшенні роботи зі зверненнями громадян.

Виконання наказу на місцях ретельно перевіряється, зокрема, й особисто міністром, який вважає, що "величезну кількість проблем можна розв'язати за допомогою уважного ставлення до людей". Але в Білоцерківському районному управлінні Пенсійного фонду наказ про поліпшення обслуговування громадян "зрозуміли" досить своєрідно — поставивши двері з кодовим замком.

У липні, під  час робочого візиту до Білої Церкви, міністр відвідав і районний підрозділ ПФ і, за його словами, був вражений, як "за зовнішньою впорядкованістю приховується неможливість простого пенсіонера доступитися до співробітника, який покликаний розв'язати пенсійну проблему та дати вичерпні відповіді на будь-які питання, з якими підходить людина". В'ячеслав Анатолійович дав доручення забезпечити вільний доступ усіх пенсіонерів до спілкування зі спеціалістами, зняти двері з кодовими замками та  навести лад із прийомом громадян.  "Інші  соціальні установи міста та району перейшли на щоденний режим, а керівництво районного ПФ на такий крок не спромоглося", — сказав міністр і підкреслив. "Ніхто не має морального права відгороджуватися барикадами від проблем пенсіонерів".

Приємніші враження залишилися в міністра після відвідин установ соціальної сфери АР Крим. У  більшості управлінь праці та соціального захисту число прийомних днів збільшено до 4–5 на тиждень, вивішено докладні інформаційні матеріали, до відвідувачів ставляться уважно. Ведеться й  робота щодо забезпечення безперешкодного доступу інвалідів до установ соціального захисту".

В'ячеслав Анатолійович підкреслив, що "контроль за виконанням наказу буде здійснюватися на всіх рівнях постійно".

Виїзне обслуговування

На Київському експериментальному протезно-ортопедичному підприємстві ПО "Укрпротез" прийом громадян організовано з урахуванням найсучасніших вимог (про це ми неодноразово писали). А шість виїзних медико-технічних бригад у складі лікаря, техніка-протезиста та водія  щомісяця обслуговують у районах Київщини тих, кому самостійно складно добратися до столиці.

Кожен виїзд планується спільно з місцевим управлінням праці та соціального захисту населення, районною поліклінікою. Люди напередодні оповіщаються через місцеву пресу. Тож до приїзду бригади КЕПОП збирається чимало бажаючих замовити взуття, протез або щось полагодити.  Відразу знімаються всі мірки, а готові вироби надсилаються поштою.

За рік, за словами директора КЕПОП Василя Глюзи, близько 5 тис. інвалідів отримують послуги практично на дому.  

Ксенія ФРАНЧУК

---

Народні кошти — під народний контроль

 

29 липня на засіданні правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття за участю міністра праці та соціальної політики В'ячеслава Кириленка, голови правління Фонду, заступника міністра Наталії Іванової, директора ДЦЗ — керівника виконавчої дирекції Фонду Валерія Ярошенка розглянуто зміни до бюджету Фонду–2005 і параметри бюджетної програми на 2006-й, програму будівництва на поточний рік.

Члени правління також обговорювали питання підвищення ефективності механізмів створення нових робочих місць через надання безробітним одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації власної справи та  дотацій роботодавцям для їх працевлаштування. Йшлося також про посилення контролю за раціональним використанням  коштів, зокрема й за участю громадськості. 

Нераціональних  витрат більше не буде

На брифінгу перед початком засідання правління міністр В’ячеслав Кириленко наголосив, що питання про рух коштів застрахованих осіб постійно перебуватиме в центрі уваги уряду і громадськості.

"Це питання залишається актуальним і потребує громадського контролю", — зауважив міністр, підкресливши, що нераціональних витрат Фондом більше здійснюватись не буде.

Коментуючи внесені до порядку денного засідання питання, міністр зазначив, що зміни до будівельної програми на поточний рік забезпечать ефективніше використання коштів Фонду, так як попередній кошторис на будівництво був завищений. Коригування відповідних видатків дає змогу цьогоріч ввести в дію всі 64 заплановані об'єкти з меншими затратами.

Одним із головних питань, якому постійно приділяється увага, — підкреслив у розмові з журналістами міністр, — є забезпечення ефективного використання коштів Фонду на реалізацію основних завдань.

Після перегляду й оптимізації бюджету Фонду на 2005 рік вдалося зекономити і спрямувати 40 млн. грн. на безпосереднє вирішення проблем безробітних: надання соціальних послуг, виплату допомоги по безробіттю.

В результаті перевірок діяльності Фонду виявлено чимало випадків нецільового і неефективного використання коштів (оплату дорогої телевізійної реклами, фінансування деякої міжнародної діяльності, проведення науково-дослідницької діяльності). Тому на наступний рік ці видатки планується значно зменшити. "Багатомільйонні замовлення — це публічні кошти, за які ми несемо відповідальність", — зауважив міністр і додав, що вже в цьому році служба зайнятості посилює контроль за використанням коштів Фонду по цих напрямах.

Міністр також зауважив, що серйозного перегляду потребує діяльність Фонду в агропромисловій сфері. Мінпраці, зокрема, подало пропозицію щодо перегляду доцільності допомоги з фондів соцстраху сільськогосподарським працівникам, які мають земельні наділи, а також працівникам, які використовуються на різних тимчасових роботах і одержують "гроші в конвертах".

Видатки Фонду оптимізовано

Правління  Фонду схвалило зміни до бюджету–2005 (зменшення адмінвитрат і збільшення асигнувань на матеріальне забезпечення безробітних). Натомість, обговорення результатів моніторингу розміщення тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках в уповноважених банках спричинило жваву дискусію членів правління, результатом якої стало доручення міністра фінансовій комісії розглянути питання про доцільність використання Фондом такої форми роботи. Дискусії стосувались також принципів і методів роботи правління в нових умовах, питання спільної відповідальності за помилки і порушення, допущені в минулому.

Погоджено також заходи щодо забезпечення ефективного використання коштів Фонду на реалізацію будівельної програми на поточний рік, зміни та доповнення до Порядку надання допомоги по безробіттю, в т. ч. одноразової її виплати для організації підприємницької діяльності, Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних.

Схвалено й представлені Валерієм Ярошенком параметри бюджетної програми Фонду на 2006-й, підготовлені з урахуванням основних напрямів бюджетної політики та чинної нормативної бази. Загалом прогнозна доходна частина бюджету Фонду на 2006 р. визначена в сумі 3285,8 млн. грн., що на 17,5% перевищує затверджені доходи поточного року. Витратна ж — розрахована з урахуванням того, що в наступному році послугами центрів зайнятості скористається  2,9 млн. незайнятих осіб, з них майже 380 тис. з числа незастрахованих осіб. На  вільні робочі місця та вакантні посади служба зайнятості передбачає працевлаштувати не менше 1 млн. 60 тис. безробітних.

При  розрахунку доходної частини бюджету Фонду на 2006 рік враховано прогнозний ФОП штатних працівників та працівників малих підприємств в сумі 155 млрд. грн., новий прожитковий мінімум для працездатних (503 грн.) та передбачено поетапне збільшення до 400 грн. мінімальної заробітної плати. До доходів, враховуючи Указ Президента "Про вдосконалення державного регулювання у сфері зайнятості населення та ринку праці в Україні", запропоновано включити асигнування держбюджету у сумі 205,8 млн. грн. Це  має компенсувати витрати Фонду на надання соціальних послуг та матеріального забезпечення незастрахованим особам, додаткові виплати вивільненим військовослужбовцям та працівникам ЧАЕС, а також витрати на забезпечення молоді першим робочим місцем.

На  організацію громадських робіт для безробітних у наступному році планується спрямувати 13,3% коштів, розширивши при цьому коло відповідних професій. На професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації безробітних — 8,1% видатків. Загалом, параметрами бюджетної програми передбачено збільшення видатків на матеріальне забезпечення та соціальні послуги безробітним — їх  питома вага у загальних видатках Фонду зросте до 77,4% проти 71,4% цьогоріч.

Одночасно здійснюватимуться заходи щодо оптимізації та зменшення обсягів видатків на організацію та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів. Так, на утримання діючої інформаційно-довідкової системи передбачено 46 млн. грн., що на 14 млн. менше, ніж у 2005-му. Капітальні видатки будуть зменшені на 5 млн., але це не завадить ввести  в експлуатацію 25 нових приміщень, будівництво яких розпочато у 2004–2005 роках.

На 2006 рік  мінімальну  допомогу безробітним передбачено встановити не нижчу від 23,8% прожиткового мінімуму для працездатних. А внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — в розмірі 2% від ФОП, що на 0,1% менше цьогорічного нормативу.

Фінансування активних заходів зайнятості

Як повідомив Валерій Ярошенко, протягом січня–червня ц.р. послугами державної служби зайнятості скористалося майже 2 млн. громадян. Зокрема 560,6 тис. осіб працевлаштовано (на 8,4% більше проти відповідного періоду 2004-го), 118 тис. проходило профнавчання, 242,8 тис. — брали участь у громадських роботах. А шляхом надання роботодавцям дотацій з коштів Фонду працевлаштовано 23,5 тис. неконкурентних на ринку праці осіб, 28,4 тис. безробітних отримали одноразово всю суму допомоги по безробіттю для зайняття підприємницькою діяльністю. 

Наступного року на одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації власного бізнесу планується спрямувати 37,4% видатків Фонду. Проте багато хто з членів правління — представники від роботодавців і профспілок — поставили під сумнів ефективність і доцільність фінансування цих напрямів, мотивуючи це тим, що більшість зі створених за рахунок дотацій місць ліквідуються після припинення фінансування Фондом, а безробітні не завжди спроможні за ці кошти започаткувати власну справу.  Тож збільшення на 2006 рік у бюджеті Фонду витрат на реалізацію активних заходів сприяння зайнятості населення досить жваво дискутувалося.

У межах норм законодавства про соціальне страхування на випадок безробіття в 2006 р. передбачається встановити більш жорсткі умови відбору роботодавців для надання їм дотацій на працевлаштування безробітних. Це дозволить забезпечити роботою 42 тис. безробітних з числа молоді, жінок з дітьми, осіб передпенсійного віку тощо. Водночас передбачається посилити контроль за роботою базових центрів зайнятості щодо обов'язкового працевлаштування на ці робочі місця переважно неконкурентоспроможних на ринку праці осіб.

А за результатами моніторингу з визначення подальшої зайнятості колишніх безробітних, які одноразово отримали допомогу по безробіттю для зайняття підприємницькою діяльністю, буде визначено дієвість цієї норми закону, що й стане підставою для пропонування змін до чинних нормативних актів. Аби  підвищити ефективність цього напряму, передбачено спільні дії Фонду з податковими структурами, місцевими органами виконавчої влади. В'ячеслав Кириленко при цьому зауважив, що Мінпраці жорстко контролюватиме використання цих коштів безробітними і змушуватиме повертати тих, які не вклали їх у підприємницьку діяльність.

З урахуванням потреб економіки і людей

У наступному році,  враховуючи зростаючі потреби економіки у високопрофесійних кадрах,  професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації безробітних здійснюватиметься відповідно до реальних потреб роботодавців. У 2006 р., за прогнозом,  навчання за 300 професіями проходитиме понад 200 тис. безробітних.

Одержання реальних для суспільства результатів від участі безробітних у громадських роботах передбачається за рахунок розширення надання побутових та соціальних послуг непрацездатним особам, в т.ч. інвалідам, та започаткування нового напрямку — участі у відбудові та збереженні архітектурно-історичних па-м'яток. До  громадських робіт планується залучити майже  411 тис. безробітних.

Будуть  переглянуті й напрями інформаційно-консультаційної діяльності Фонду. Більш активно проводитимуться профінформаційні заходи з молоддю з визначення їх подальшої зайнятості за актуальними на ринку праці професіями.

Будуть проводитися тренінги з безробітними з техніки пошуку роботи, в т.ч. із використанням індивідуальних методик. У сільській місцевості, де можливості працевлаштування дуже низькі, буде значно збільшено кількість семінарів з орієнтації безробітних на підприємницьку діяльність.

До речі, досвід окремих регіонів свідчить, що в сільській місцевості Фонд є майже єдиним та реальним джерелом створення нових робочих місць.

Потрібно вдосконалювати законодавчі механізми

Аби  підвищити  надійність та ефективність механізмів  надання  населенню соціальних послуг у разі настання безробіття, потрібно вносити зміни до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Це, зокрема, викликано тим, що за  кошти, які надаються роботодавцю  у вигляді дотації, створити робоче місце неможливо. Тому підготовленим Мінпраці законопроектом пропонується перейти від дотації роботодавцю на створення додаткових робочих місць до дотації на безпосереднє працевлаштування окремих категорій неконкурентоспроможних осіб:

довготривалих безробітних;

жінок, які виховують дітей до шести років;

одиноких матерів,  які мають  дітей-інвалідів;

молоді,  якій надається перше робоче місце;

дітей-сиріт, які залишилися без піклування батьків;

осіб передпенсійного віку тощо.

Передбачається запровадити норму, що дозволить Фонду  спрямовувати кошти на здешевлення кредитів, залучених роботодавцями  на створення  нових робочих місць для працевлаштування безробітних за направленням державної служби зайнятості.

Здешевлення кредитів забезпечуватиметься шляхом компенсації  відсоткової ставки банків за кредитами, залученими роботодавцями на зазначені цілі.

А для уникнення нецільового використання коштів, отриманих безробітними для організації підприємницької діяльності, пропонується механізм їх повернення за даними податкового органу.      

Лідія КАЧАН

---

Новий порядок забезпечення путівками

 

У червні ц.р. постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності затверджено нову Інструкцію про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, придбаних за рахунок коштів Фонду, в зв'язку з чим  втратили чинність документи, прийняті правлінням Фонду в 2001–2004 роках, якими унормовувалися ці питання.

Пропонуємо увазі наших читачів витяг з нової Інструкції від 02.06.2005 р. №55 щодо порядку видавання путівок застрахованим особам, а також порядку звітності про видані путівки.

 

”4. Порядок видачі путівок

4.1. Рішення про виділення путівки застрахованій особі приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства, установи, організації (далі — комісія (уповноважений) із соціального страхування) на підставі особистої заяви та медичної довідки про потребу санаторно-курортного лікування (форма № 070/о).

4.2. Путівка до санаторію видається застрахованій особі за її основним місцем роботи бухгалтерією підприємства, установи, організації (далі — підприємство) для санаторно-курортного лікування в період відпустки.

Путівка до санаторію-профілакторію видається застрахованій особі бухгалтерією підприємства для санаторно-курортного лікування в період відпустки або без відриву від виробництва, а студентам вищих навчальних та учням професійно-технічних закладів, які є громадянами України, — в період навчання або канікул.

4.3. Комісія (уповноважений) із соціального страхування може приймати рішення про виділення застрахованій особі за рахунок коштів Фонду лише однієї путівки протягом двох календарних років (крім путівок до санаторію-профілакторію за умови часткового фінансування його за рахунок коштів Фонду, реабілітаційного відділення санаторно-курортного закладу та для лікування дитини без дорослого, які можуть бути виділені застрахованій особі протягом календарного року).

При цьому за рахунок коштів Фонду одна і та ж застрахована особа протягом календарного року може отримати лише одну послугу із санаторно-курортного лікування.

4.4. Путівка в двомісний номер за рішенням комісії (уповноваженого) із соціального страхування видається застрахованій особі з частковою оплатою в розмірі 10, 20, З0, 50 відсотків її вартості з урахуванням матеріального стану застрахованої особи.

Путівка в одномісний номер за рішенням комісії (уповноваженого) із соціального страхування видається застрахованій особі з частковою оплатою в розмірі 50 відсотків її вартості незалежно від матеріального стану застрахованої особи.

4.5. Фізичній особі — суб'єкту підприємницької діяльності, яка є платником єдиного податку, та фізичній особі, застрахованій на добровільних засадах, видача путівки оформляється за місцем її реєстрації наказом директора районної (міжрайонної), міської виконавчої дирекції відділення Фонду на підставі особистої заяви та медичної довідки про потребу санаторно-курортного лікування (форма    № 070/о), а путівка видається по накладній за документом, який засвідчує особу.

У наказі зазначається розмір часткової оплати за видану путівку з урахуванням матеріального стану застрахованої особи.

4.6. В окремих випадках застрахованій особі, яка за висновком МСЕК потребує супроводжуючого, за рішенням комісії (уповноваженого) із соціального страхування видається друга путівка для супроводжуючого, який є застрахованою особою, з поміткою "супроводжуючий".

При визначенні часткової оплати за путівку, що видається супроводжуючому, комісія (уповноважений) із соціального страхування керується пунктом 4.4 цієї Інструкції.

При видачі путівки супроводжуючому, працюючому на іншому підприємстві, він повинен надати довідку з місця його основної роботи про те, що не користувався цією соціальною послугою протягом календарного року.

4.7. Путівка до дитячого санаторно-курортного закладу для лікування дитини у супроводі дорослого видається одному із застрахованих батьків (матері або батькові) або застрахованій особі, яка їх замінює (опікунові, піклувальнику), за наявності у дитини медичних показань на санаторно-курортне лікування, з частковою оплатою в розмірі 10, 20, 30, 50 відсотків її вартості з урахуванням матеріального стану батьків або особи, яка їх замінює.

4.8. Комісія (уповноважений) із соціального страхування може приймати рішення про виділення путівки (путівок) відповідно до медичних показань для спільного санаторно-курортного лікування працюючих на підприємстві чоловіка, дружини або їх дітей віком від 4 до 18 років, у тому числі для члена сім'ї (дружини/чоловіка), який працює на іншому підприємстві (застрахованої особи) та члена сім'ї, який навчається у вищому навчальному закладі. При видачі путівки члену сім'ї, який працює на іншому підприємстві (навчається у вищому навчальному закладі), він повинен надати довідку з місця його основної роботи (навчання) про те, що не користувався цією соціальною послугою протягом двох календарних років.

При визначенні часткової оплати за путівку, що видається члену сім'ї, комісія (уповноважений) із соціального страхування керується пунктом 4.4 цієї Інструкції.

4.9. Комісія (уповноважений) із соціального страхування може приймати рішення про виділення путівки відповідно до медичних показань для самостійного санаторно-курортного лікування неповнолітньої дитини, яка є членом сім'ї застрахованої особи, в дитячому санаторно-курортному закладі.

Путівка для дитини видається з частковою оплатою в розмірі 10, 20 відсотків її вартості з урахуванням матеріального стану застрахованої особи.

4.10. Комісія (уповноважений) із соціального страхування в окремих випадках може приймати рішення про поділ путівки для спільного санаторно-курортного лікування застрахованої особи та працюючого члена її сім'ї (дружини, чоловіка), у тому числі на іншому підприємстві (застрахованої особи), або її дитини віком від 4 до 18 років, застрахованої особи та члена її сім'ї, який навчається у вищому навчальному закладі, а також для двох застрахованих осіб, працюючих на одному підприємстві, за умови попереднього отримання письмового дозволу адміністрації санаторно-курортного закладу і терміну лікування кожної особи не менше 12 діб.

4.11. Комісія (уповноважений) із соціального страхування в межах фінансових можливостей, як виняток, може приймати рішення про виділення однієї путівки протягом двох календарних років відповідно до медичних показань непрацюючому ветерану війни та праці, який перед виходом на пенсію працював на даному підприємстві, в установі, організації.

При визначенні часткової оплати за путівку, що видається непрацюючому ветерану війни та праці, комісія (уповноважений) із соціального страхування керується пунктом 4.4 цієї Інструкції.

4.12. Путівка до реабілітаційного відділення санаторно-курортного закладу видається безкоштовно лікувально-профілактичним закладом застрахованій особі, дитині в супроводі одного із застрахованих батьків, або застрахованої особи, яка їх замінює (опікунові, піклувальнику), на підставі висновку відбіркової комісії лікувального закладу по направленню хворих до реабілітаційних відділень санаторно-курортних закладів (далі — комісія), в стаціонарі якого вона перебуває, при наявності довідки страхувальника, яка підписана керівником і головним бухгалтером, скріплена печаткою підприємства та завірена районною (міжрайонною), міською виконавчою дирекцією відділення Фонду (далі — довідка страхувальника).

У довідці страхувальника вказується прізвище, ім'я, по батькові, рік народження застрахованої особи, назва страхувальника, код ЄДРПОУ, назва районної (міжрайонної), міської виконавчої дирекції відділення Фонду, де зареєстрований страхувальник, його реєстраційний номер.

До путівки додається виписка з історії хвороби хворого з висновком комісії та рекомендаціями щодо подальшого лікування його в реабілітаційному відділенні санаторно-курортного закладу.

Вищезазначені вимоги також передбачаються при направленні із стаціонару клініки лікувально-профілактичного закладу (інституту) застрахованої особи, дитини в супроводі одного із застрахованих батьків, або особи, яка їх замінює (опікуна, піклувальника), до реабілітаційного відділення санаторно-курортного закладу без видачі путівки.

Для участі в роботі комісії призначається представник від робочого органу Фонду.

4.13. Видача путівок особам, які не працюють на даному підприємстві, крім випадків, передбачених пунктами 4.6, 4.8, 4.9 та 4.11 цієї Інструкції, забороняється.

4.14. Часткова оплата вартості путівки до санаторію вноситься в касу страхувальника за місцем роботи застрахованої особи, а при відсутності каси — через установу банку на рахунок органу Фонду за місцем реєстрації страхувальника.

Часткова оплата вартості путівки до санаторію-профілакторію вноситься в касу підприємства, на утриманні якого знаходиться цей санаторій-профілакторій.

Прийняття часткової оплати вартості путівки оформлюється прибутковим касовим ордером (для установи банку — квитанцією), що видається одержувачу путівки.

4.15. При відсутності прибуткового касового ордера або квитанції про часткову оплату вартості путівки застрахованій особі путівка не видається.

4.16. Путівка до санаторно-курортного закладу (крім путівок до реабілітаційних відділень) видається, як правило, за два тижні до початку строку заїзду.

4.17. Путівка видається застрахованій особі або члену її сім'ї заповненою із зазначенням прізвища, імені та по батькові, місця роботи, найменування підприємства, що видало путівку, а також засвідчена підписом відповідальної особи та скріплена печаткою.

Відповідальна особа призначається наказом керівника підприємства.

Фізичній особі — суб'єкту підприємницької діяльності, яка є платником єдиного податку, фізичній особі, застрахованій на добровільних засадах, заповнена путівка скріплюється печаткою районної (міжрайонної), міської виконавчої дирекції відділення Фонду за місцем її реєстрації.

Виправлення, допущені в путівці, засвідчуються підписом відповідальної особи та скріплюються печаткою підприємства, яке видало путівку.

Видача застрахованим особам або членам їх сімей незаповнених путівок, оплачених за рахунок коштів Фонду, забороняється.

4.18. Комісія (уповноважений) із соціального страхування обов'язково інформує застрахованих осіб про наявність путівок і звітує перед ними про їх використання.

5. Порядок звітності по виданих путівках

5.1. Застрахована особа, яка отримала від страхувальника путівку, зобов'язана повернути йому заповнений зворотній талон путівки або довідку про строк перебування в санаторно-курортному закладі, засвідчену підписом керівника та скріплену печаткою оздоровниці, про що робиться відмітка в книзі обліку путівок до санаторно-курортних закладів (Ф13-ФСС з ТВП).

5.2. Застрахована особа, яка лікувалася в реабілітаційному відділенні санаторно-курортного закладу, зобов'язана повернути до лікувально-профілактичного закладу, який видав путівку, заповнений зворотній талон путівки або довідку про строк перебування в санаторно-курортному закладі, засвідчену підписом керівника та скріплену печаткою оздоровниці, про що робиться відмітка в книзі обліку путівок до санаторно-курортних закладів (Ф13-ФСС з ТВП).

5.3. Застрахована особа, яка отримала путівку на умовах, передбачених пунктом 4.5 Інструкції, зобов'язана повернути заповнений зворотній талон путівки або довідку про строк перебування в санаторно-курортному закладі, засвідчену підписом керівника та скріплену печаткою оздоровниці, районній (міжрайонній), міській виконавчій дирекції відділення Фонду, яка видала путівку.

5.4. Страхувальники (за місцем реєстрації) щоквартально звітують районній (міжрайонній), міській виконавчій дирекції відділення Фонду про отримані від Фонду та видані застрахованим особам путівки за формою Ф14 (додаток до    Ф4-ФСС з ТВП).

5.5. Лікувально-профілактичні заклади, на яких покладено здійснення медичного відбору та направлення хворих до реабілітаційних відділень санаторно-курортних закладів, щоквартально звітують виконавчій дирекції відділення Фонду про отримані та видані путівки за формою Ф14 (додаток до Ф4-ФСС з ТВП).

5.6. При направленні хворих із клінік лікувально-профілактичних закладів (інститутів) до реабілітаційних відділень санаторно-курортних закладів останні надсилають до виконавчої дирекції Фонду реєстри хворих, що лікувались у реабілітаційному відділенні, та оригінали довідок страхувальників, на підставі яких здійснюється оплата послуг по путівках за рахунок коштів Фонду.”

---

Своєчасна виплата зарплати охороняється законом

 

28 липня п.р. головні державні інспектори праці регіонів зібралися на нараду, щоб разом з міністром праці та соціальної політики В'ячеславом КИРИЛЕНКОМ проаналізувати підсумки зробленого в І півріччі ц.р. по забезпеченню наглядово-контрольних функцій із додержання законодавства про працю, стан погашення заборгованості із заробітної плати та виробити стратегію дій щодо підвищення ефективності цієї роботи.

В роботі наради взяли участь заступник міністра Володимир ТЬОТКІН, директор Держнаглядпраці — Головний державний інспектор праці України Володимир ЛОСЬ, відповідальні  працівники центральних апаратів Мінпраці та Держнаглядпраці. 

Погашення боргів — турбота спільна

За словами В'ячеслава Кириленка, станом на 1 липня ц.р. заборгованість у цілому по країні  перевищила 1,34 млрд. грн. Зокрема, 764 млн. невиплаченої своєчасно 692 тис. штатних працівників зарплати зосереджено на економічно активних підприємствах. Негативом назвав міністр і те, що деякі керівники виплачують зарплату працівникам за "залишковим принципом", тобто після інших проплат, а це є порушенням чинного законодавства.

З-поміж причин зростання заборгованості із заробітної плати міністр назвав заниження на 1 січня 2005 р. її реального розміру на 33 млн. грн. Під час передвиборчої кампанії в більшості областей (що підтверджено перевірками) свідомо занижували цифри боргів перед працівниками. Найбільші розбіжності між задекларованими і реальним цифрами виявлено у Вінницькій (майже 11 млн.), Запорізькій  (5,7 млн.), Кіровоградській (2,3 млн.), Одеській (1 млн.), Херсонській (1,5 млн. грн.) областях.

Найбільше заборгували працівникам у Донецькій (330 млн.), Луганській (139), Дніпропетровській (83), Вінницькій (73), Хмельницькій (69), Львівській  (51 млн.) областях. Сумарний борг у цих семи регіонах становить 59% всієї  заборгованості в Україні. Водночас у Закарпатській області в червні борги із зарплати зменшено на 15%, в Черкаській — 5, Криму — майже  4, в Миколаївській області — на 2,5%. Ці регіони мають найкращі показники і в грошовому вираженні. Планомірно ведеться робота зі зменшення заборгованості в Херсонській, Хмельницькій та деяких інших областях.

Діяльність Держнаглядпраці визнано результативною

Щодо ефективності діяльності Держнаглядпраці, то, за словами міністра, за І півріччя державними інспекторами проведено майже 10 тис. перевірок на понад 7 тис. підприємствах-боржниках. Крім того, безпосередньо інспекторами винесено 2208 постанов про накладення на керівників за невиконання законних вимог з усунення виявлених порушень трудового законодавства штрафів на суму 394,2 тис. грн.

Відповідні подання направлено й до судових органів. Зокрема, за результатами їх розгляду лише в І півріччі ц.р. проти 501 керівника порушено кримінальну справу, ще  52 нерадивих господарників звільнено —  з ними розірвано контракти. Також інспекторами внесено 2057 подань власникам про притягнення винних у порушенні законодавства про працю до дисциплінарної відповідальності. Загальна ж сума накладених штрафів та адмінстягнень перевищила  2 млн. грн. Проте можливості державних інспекторів праці обмежені.

Частина ж керівників "звикла" до штрафних санкцій, що сьогодні є вкрай низькими — 250–800 грн. — і не звертає на них уваги. До того ж, сплата роботодавцем штрафу не компенсує працівникові його порушених прав. На нараді пропонувалося підвищити розміри штрафних санкцій, внісши відповідні зміни до законодавства.

Сьогодні одним  із пріоритетних завдань є виведення заробітної плати з "тіні". Але самим інспекторам праці за нормами чинного законодавства це не під силу. На переконання міністра, для підвищення дієвості  цієї роботи потрібна активна підтримка зусиль інспекторського складу з боку фінансово-економічних служб місцевих державних адміністрацій, податківців, а в багатьох випадках й органів прокуратури.

Інспекторів потрібно більше…

"Проблему існуючої заборгованості із заробітної плати потрібно вирішувати, використовуючи, з одного боку, можливості державних інспекторів праці, з іншого — сама інспекція потребує додаткової уваги з боку суспільства, центральної та місцевої влади", — сказав В’ячеслав Анатолійович. 

Міністр особливо наголосив на доцільності збільшення чисельності державних інспекторів праці. Нині, за його словами,  один державний інспектор праці перевіряє в середньому понад 3,9 тис. роботодавців. А подекуди, наприклад у Києві, на 20 інспекторів — 173 тис. суб'єктів нагляду (лише юридичних осіб). Це — велике  навантаження.

Крім того, потрібно враховувати, що з кожним місяцем їх число збільшуватиметься за рахунок приросту фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, котрі використовують найману працю. Тож потрібно адекватно збільшувати й можливості державних інспекторів. Аби при перевірках  враховувати інтереси не лише роботодавця, а й найманого працівника, до контролю слід долучати самих працівників, профспілки, громадськість. Проект відповідної урядової постанови розглядається зацікавленими міністерствами і найближчим часом буде передано на розгляд уряду.

…особливо висококваліфікованих

Окрім значних навантажень інспекторського складу територіальних інспекцій праці,   проблемою є висока плинність кадрів. Причина — низька (порівняно з іншими структурами) заробітна плата, незадовільне матеріально-технічне забезпечення (відсутність транспорту, комп'ютерної техніки, а подекуди й телефонізованих приміщень і навіть меблів). Тож висококваліфіковані  спеціалісти, зрозуміло, на такій роботі не затримуються. Їх "зманюють" на підприємства, де пропонують заробіток вдвічі–втричі більший. А недостатня чисельність і залежність від рівня технічного забезпечення не дозволяють забезпечувати дієвий і результативний нагляд.

Ці питання в своїх виступах порушували представники всіх регіонів. Як і необхідність вирішення на державному рівні іншого аспекту цієї проблеми — підготовки спеціалістів у галузі трудового права. Нині в Україні немає ні одного спеціалізованого вузу, який би готував фахівців для здійснення контрольно-наглядової діяльності.

Нагальною є й потреба в методологічному забезпеченні діяльності ТДІП. У центральному апараті Держнаглядпраці потрібно створити структурний підрозділ, який би займався аналізом, підготовкою методичних рекомендацій, збірок нормативних актів, їх поширенням.

"За моє жито  мене  ще й побито"

Це мимоволі спало на думку, коли слухала інспекторів, які щиро ділилися з міністром наболілим. Люди повірили, що їх зібрали не для "галочки", а щоб дійсно спільно виробити реальні механізми розв'язання проблем.

Тож намагалися звернути увагу на всі "підводні камені", що заважають у роботі. Наведу  лише декілька прикладів. Якщо профспілковий лідер підприємства зважиться відстоювати трудові права колективу, він автоматично ставить себе під звільнення. (Це щодо пропозицій залучати до співпраці керівників базових профспілкових осередків…) Або, приміром, така ситуація: місцева прокуратура, отримавши від ТДІП матеріали про виявлені порушення, робить припис про стягнення … з самого державного інспектора праці. Бо він, своєчасно не перевіривши підприємство на предмет дотримання трудових гарантій працівників, допустив ці порушення.

Досвід, який заслуговує поширення

Охоче  ділилися з колегами й успішним регіональним  досвідом. Так, у Криму практикують виїзні прийоми на підприємствах за графіком. І це спрацьовує досить ефективно: відразу ж на місці вирішується більшість порушених працівниками питань. От і шлях поліпшення роботи зі зверненнями громадян.

Міністра дуже зацікавив і досвід одеситів. Як повідомив начальник ТДІП Олександр Дідорук, інспекцією питання про посилення контролю за погашенням заборгованості із виплати зарплати було винесено на засідання міжвідомчої координаційної ради по боротьбі зі злочинністю за участю прокурорів районів міста Одеси і прокуратур області, начальника Головного УПСЗН.

Результатом стало рішення про створення в Одесі на чолі з міською прокуратурою мобільної групи для проведення спільних перевірок підприємств-боржників, які не використовують наявні кошти на погашення заборгованості із виплати зарплати. До її складу включено працівників ТДІП, співробітників МВС, податкової міліції та податкових інспекторів, інших контролюючих органів. За 4 місяці спільних перевірок досягнуто суттєвих позитивних результатів.

Лідія КАЧАН

---

Пенсійне реформування в сучасному світі

Дмитро САНДЛЕР,

народний депутат України,

член Комітету Верховної Ради України

з питань соціальної політики та праці

 

Пенсійне забезпечення є однією з базових соціальних гарантій стабільного існування суспільства. Інформаційна й економічна глобалізація зумовила інституційні зміни у багатьох країнах, що стимулювало національні уряди до проведення відповідних соціально-економічних реформ. Відтак, соціальна політика держав, захоплених цією хвилею, потребувала суттєвих коректив. Не могла залишатися без змін і пенсійна система.

Пенсійні системи різних країн формувалися залежно від специфічних для них економічних, політичних і соціально-культурних чинників, але, разом з тим, всі вони характеризуються єдиними принципами організації та регулювання. Таким чином, всі сучасні моделі пенсійного забезпечення мають багаторівневий характер. Основними рівнями в них є:

соціальна пенсія — надається  державою незалежно від наявності і величини трудового внеску громадян країни при настанні пенсійного віку. Така пенсія надається тим громадянам, які потребують поточного доходу чи не змогли набути право на трудову пенсію (інваліди, сироти тощо);

трудова пенсія — призначається і виплачується громадянам з урахуванням розміру страхових внесків і трудового стажу (при цьому облік страхового внеску та трудового стажу може бути солідарно-розподільчим або накопичувальним). Перевагами страхових пенсій є збереженість  коштів, високий рівень заміщення заробітків, прозорість для населення, що  дозволяє Міжнародній організації праці і Міжнародній асоціації соціального забезпечення рекомендувати їх як основу пенсійного забезпечення;

 — додаткова пенсія — забезпечується або за рахунок самофінансування громадянином власної майбутньої пенсії з поточного доходу, або за рахунок внесків роботодавця в недержавний пенсійний фонд на іменні рахунки своїх працівників, або за комбінованою програмою.

Всі ці рівні в сучасних моделях пенсійних систем фінансуються двома основними способами:

а) "виплати на ходу" ("pay as you go": PAYG) — покриттям  поточних витрат на виплату пенсій з поточних надходжень, коли дієздатна й економічно активна частина населення забезпечує пенсії попередньому поколінню;

б) створенням спеціального фонду, який забезпечує всі пенсійні виплати в сьогоденні й майбутньому.

Спосіб PAYG, винайдений німецьким канцлером Отто фон Бісмарком наприкінці ХІХ століття, був використаний у пенсійній системі США, заснованій президентом Рузвельтом в 1935 р. одразу після "великої депресії". З того часу він став основою пенсійних систем, які впроваджувалися і розвивалися в Західній Європі у повоєнний період, а також у 90-ті роки в країнах Центральної та Східної Європи і колишнього СРСР як системи соціального забезпечення в державах із соціально орієнтованою ринковою економікою. За даними МОП, із 58 обстежених сучасних державних пенсійних систем, 44 належать до виду PAYG. Причому деякі з них мають одне джерело фінансування — внески, які виплачуються роботодавцями, в інших — і роботодавцями, і працівниками.

Неабияка стійкість європейських пенсійних систем також забезпечується значною часткою держави в системі соціального забезпечення. Держава нерідко вдається до дотацій приватної пенсійної системи. Наприклад, у Німеччині дотації в національну пенсійну систему складають другий за величиною рядок у видаткових статтях федерального бюджету.

У кризові і переломні моменти, коли проблема збереження накопичених внесків набуває першорядного значення, роль держави зростає, адже постає потреба в додаткових гарантіях для підтримки стабільності системи пенсійного страхування.

Системи пенсійного забезпечення бувають двох видів: розподільчі і накопичувальні. Основна відмінність полягає в тому, що перша є моделлю з визначеними виплатами, а друга — з визначеними внесками. Наприклад, пенсійна система, що діє нині в Росії, є моделлю з чітко визначеними виплатами: закон визначає, в якому розмірі та процентному співвідношенні заробітної платні має бути виплачено пенсію. При цьому кількість зібраних страхових внесків від кожного конкретного громадянина на момент призначення йому пенсії не має значення.

Найістотнішими ж недоліками розподільчої системи вважають відсутність гарантій виплати пенсій як  на сьогодні, так і на майбутнє, в той час як накопичувальна система забезпечує високий рівень гарантій. До того ж, накопичувальна система в кризових ситуаціях виявляється гнучкішою за розподільчу, проте її набагато важче реалізувати на практиці.

Необхідно також зазначити, що накопичувальна пенсійна система стимулює працівника до підвищення своєї трудової кваліфікації з тим, щоб перейти у високооплачувану категорію. Відтак її можна віднести до інструментів непрямої боротьби з бідністю, що є ефективнішим за прямий перерозподіл засобів.

Водночас слід мати на увазі, що як розподільча, так і накопичувальна пенсійні моделі мають свої  переваги й недоліки. Цим пояснюється відсутність на  сьогоднішній  день у    будь-якій з країн світу виключно розподільчої або накопичувальної пенсійної системи, тоді як присутні певна диверсифікація пенсійного забезпечення чи поєднання обох моделей.

В більшості розвинених країн прийнята "трьохступенева" система пенсійного страхування, яка включає: 1) обов'язкову державну систему перерозподілу пенсійних коштів всередині покоління і між поколіннями з метою запобігання та зниження рівня бідності серед пенсіонерів; 2) обов'язкову накопичувальну систему (ОНС), у якій пенсія залежить від накопичених на індивідуальних рахунках пенсіонерів коштів та інвестиційних доходів недержавних пенсійних фондів (НПФ). ОНС може бути як централізованою і керованою державою, так і системою індивідуальних рахунків у приватному управлінні; 3) добровільне приватне страхування пенсій в спеціалізованих страхових організаціях.

 Багаторівнева система пенсійного забезпечення страхує від багатьох ризиків (особливо від загального ризику, який витікає з невизначеностей в економіці й політиці) за допомогою диверсифікації:  типів управління (державного і приватного);  джерел фінансування (капіталу і праці);  інвестиційних стратегій (акцій і облігацій, міжнародних і внутрішніх інвестицій).

Нині в більшості країн з багаторівневою системою пенсійного забезпечення переважає традиційний розподіл — PAYG — "перша опора" пенсійної системи (84% всіх виплачуваних пенсій). Це відноситься до Франції, Німеччини, Люксембургу, Швеції, Іспанії і Австрії. У США кожен американець виплачує т. зв. пенсійний податок, який становить 12% від заробітку. Ці гроші перераховуються в урядовий фонд, який і розподіляє непрацюючим громадянам пенсії та різноманітну допомогу.  Державну пенсію в США отримує 91% населення.

Відповідно до міжнародної статистики, збільшення частки державних пенсійних витрат придушує ринок капіталів: чим вони вищі, тим нижча капіталізація ринку. Для Великобританії, США та Австралії, де державні пенсійні витрати становлять близько 5% ВВП, капіталізація ринку сягає відповідно 110, 90 і 65% від ВВП цих країн. І, навпаки, в країнах з великою часткою (Італії — 17% від ВВП, Іспанії — 12%, Австрії — 10%) державних витрат на пенсійні виплати  — капіталізація  ринку ледь перевищує 20%.

Переважаючий в багаторівневій системі пенсійного забезпечення спосіб PAYG ("перша опора") доповнюється: а) додатковим професійним пенсійним страхуванням (забезпечує майбутніх пенсіонерів накопиченнями на їхніх індивідуальних рахунках); б) інвестиційним доходом — "другою опорою"; в) приватними системами добровільних пенсійних накопичень громадян ("третьою опорою").

Основними елементами професійних пенсійних систем (ППС) є: платники внесків — юридичні особи, які є роботодавцями;  одержувачі пенсій — наймані  працівники підприємств, які є вкладниками ППС;  інститути, які здійснюють прийом внесків, управління ними і виплату пенсій — відповідні  недержавні пенсійні фонди і страхові компанії.

Професійні пенсії, що охоплюють працівників окремих професій чи галузей, в різних країнах мають як обов'язковий, так і добровільний характер. Наприклад, у Нідерландах і Німеччині — це  добровільний вибір. У Німеччині додаткове професійне пенсійне забезпечення регулюється спеціальним законодавством і здійснюється  у чотирьох організаційно-правових формах: пенсійних систем підприємств, де пенсійні активи не відокремлені від власних коштів підприємств, а також у формах, коли пенсійні активи відокремлені від підприємств й управляються самостійними пенсійними організаціями і страховими компаніями.

У США приватні пенсійні плани (ППП) є добровільними: ні підприємці, ні працівники не зобов'язані організовувати чи брати в них участь. Проте нині ППП за місцем роботи охоплюють приблизно половину американської робочої сили.

Обов'язковими професійні пенсійні системи є у Франції, Австралії та Швейцарії. Професійне страхування у Франції належить до обов'язкового додаткового режиму соціального страхування, що діє за єдиною методикою і схемою. Фінансуються професійні пенсії за рахунок внесків підприємців і найманих працівників. Додаткові пенсійні режими, що складають в середньому 20% заробітку, істотно підвищують загальний дохід пенсіонерів.

"Третьою опорою" сучасної пенсійної системи є накопичення найбільш зацікавленої сторони — майбутнього пенсіонера, який самостійно приймає рішення накопичувати гроші. Свої кошти він передає в управління спеціалізованим ринковим інститутам: недержавним пенсійним фондам, страховим компаніям, пайовим фондам.

У деяких країнах, приміром, у Чехії і Словаччині, приватне пенсійне страхування є добровільним і пов'язане лише з усвідомленням людиною того, що вона не бажає обмежуватися фіксованими виплатами і намагається отримати додаткове соціальне забезпечення через систему приватного страхування. В інших країнах (Швеції, Австралії, Чилі) приватне пенсійне страхування є  обов'язковим.

"Чилійська модель" пенсійної системи передбачає встановлення фіксованих внесків на індивідуальні пенсійні рахунки і накопичення індивідуальних відрахувань в капітальному резерві, що згодом стає джерелом пенсійних виплат. Чилійська пенсійна система управляється приватними організаціями. Нею охоплено 95% чилійських працівників і вона вирізняється великою ефективністю приросту заощаджень, які за останні 20 років на 10% перевищували інфляцію. Жодна інша система не може похвалитися нічим близьким до такого результату.

Рівень обов'язковості відрахувань в приватну систему може бути різним. Наприклад, в Угорщині для тих, хто має робочий стаж, перерахування коштів до приватного пенсійного фонду здійснюється на добровільній основі. Але ті, хто лише починає трудову кар'єру, повинні здійснювати такі внески в  обов'язковому порядку.

Форма особистих пенсійних накопичень населення в НПФ чи страхових компаніях успішно розвивається також у тих країнах, де ця система не є обов'язковою, проте були запроваджені вагомі податкові стимули. У Великобританії держава всіляко (передусім, податками) стимулює добровільні пенсійні накопичення громадян: це і спеціальний рахунок в банку, і договір зі страховою компанією про довічну пенсію, і участь у пенсійному фонді. Зацікавленість громадян в додатковому пенсійному забезпеченні підтримується тим, що кошти, які перераховуються для таких накопичень, не обкладаються податком на прибуток. Не підлягає оподаткуванню й накопичуваний в пенсійних фондах інвестиційний дохід. Податок стягується лише за виплати пенсії. Відтак, громадянин на кілька десятиліть отримує своєрідний "податковий кредит", а завдяки інвестуванню всієї накопиченої суми —  значну надбавку до пенсії.

У країнах, де домінує "перша опора", частка ВВП на фінансування пенсійного забезпечення значно вища від тих країн, де розвиваються всі три "опори". Якщо в країнах ЄС в 2000 р. пенсійне навантаження на державний бюджет становило в середньому 11% ВВП, то у Великобританії, де домінує "друга опора" — лише  5,1% ВВП. Проте виграють країни, де добре розвинені всі три "опори" пенсійного забезпечення, де держава інтегрує пенсійну систему в економіку країни через професійних (НПФ, пайові інвестиційні фонди, банки, страхові та інвестиційні компанії) учасників ринку.

Найкращою характеристикою надійності та ефективності пенсійної системи є довіра до неї людей. Держави докладають значних зусиль, аби зробити всю пенсійну інфраструктуру максимально прозорою для громадян. Наприклад, у Франції в 1996 р. було ухвалено закон про поправку до конституції країни, яка зобов'язує парламент щорічно оприлюднювати стан бюджету соціального забезпечення. В Англії законодавче дотримання пенсійних прав громадян відслідковує спеціальний державний службовець — "омбудсмен", чиї рішення є обов'язковими для виконання. Таким чином, кожен громадянин вправі звернутися до нього зі скаргою про порушення своїх пенсійних прав. До того ж, максимально прозорий механізм пенсійної системи дозволяє захистити її від зловживань на всіх рівнях.

Побудовані на викладених вище принципах управління пенсійні системи дозволяють пенсіонерам зберегти гідний рівень життя. Так, у Франції багаторівнева пенсійна система дозволяє працівникові отримувати близько 2,8 різних видів пенсій. В середньому норма заміщення заробітку всіх видів пенсій становить 78% для чоловіків і 72% для жінок. При зарплатні нижче певного рівня — розмір пенсії встановлюється за пільговим коефіцієнтом. Ця особливість пенсійної системи отримала назву "соціал-демократичного шедевру". В США головним джерелом доходу 91% пенсіонерів є державна пенсія, 58% — отримують дохід від інвестувань в акції, цінні папери, бізнес, 40% — є  клієнтами НПФ і 22%  — мають особисті заощадження.

На межі ХХ–ХХI століть уряди багатьох країн, аби пом'якшити для своїх пенсійних систем наслідки старіння населення  й  інших  соціально-економічних чинників, приступили до їх реформування. Вектором такого реформування стало упорядкування розподільчих схем і поступове запровадження обов'язкових накопичувальних елементів. На перших етапах перетворень спроби збільшити доходи пенсійних систем за рахунок підвищення внесків викликали активну протидію як з боку працівників, так і підприємців практично в усіх державах, включно зі США, Німеччиною, Японією та Італією.

Найістотніші, за західноєвропейськими стандартами, пенсійні реформи були здійснені у Великобританії, Швеції і Швейцарії. Ці держави перебудували значну частину своїх пенсійних схем за накопичувальними принципами. Інші ж країни поступово вводили накопичувальні елементи і підвищували значення недержавних пенсій у збільшенні доходів пенсіонерів. Радикально пенсійні системи реформуються в країнах Латинської Америки і низці інших країн із перехідною економікою. Так, Чилі, Болівія, Сальвадор, Мексика і Казахстан до початку 2000 р. повністю перейшли на накопичувальну пенсійну систему. Більшість країн ЦСЄ — Болгарія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина, Хорватія і Естонія — також реформували свої пенсійні системи. Зокрема, Хорватія, Угорщина, Польща і Латвія запровадили обов'язковий накопичувальний елемент як основну опору своїх пенсійних систем.

У пошуку балансу між "трьома опорами" реформування сучасного пенсійного забезпечення здійснювалося за напрямками: 1) збереження державної розподільчої (в реформованому вигляді) пенсійної системи з одночасним стимулюванням розвитку добровільних приватних пенсійних програм; 2) запровадження багаторівневої розподільчо-накопичувальної пенсійної схеми, що фінансується з різних джерел; 3) переходу до суто накопичувальної схеми.

Надавши перевагу збалансованості, країни диверсифікували пенсійні механізми, вдосконалили розподільчий компонент і створили нову приватну систему, яка фінансується засобами, що мобілізуються на ринках капіталу. Таке активне реформування, на думку експертів, пояснюється тим, що в цих країнах, які лише йдуть шляхом ринкових реформ, "ціна переходу" є нижчою завдяки порівняно низькому рівню пенсій і високим темпам економічного зростання. Це дозволяє їм ефективніше використовувати для пенсійних накопичень ринкові інструменти і перетворювати пенсійні активи на важливе джерело зростання ринку капіталу.

Перед  необхідністю реформування своєї пенсійної системи стоять сьогодні не лише країни з перехідною економікою, а й США, де вона вважалася однією з найнадійніших у світі. Президент США Джордж Буш звернувся до членів свого уряду із закликом переконати американців в неминучості пенсійної реформи. Він запропонував дозволити вже нинішньому поколінню молодих платників податків спрямовувати частину своїх пенсійних відрахувань не в урядовий фонд, а на приватні інвестиційні рахунки з  тим, щоб ці гроші, вкладені в цінні папери на фондовому ринку, стали прибутковим і надійним джерелом доходу для майбутніх пенсіонерів.

Офіційні документи ЄС теж встановлюють конкретні цілі реформування пенсійного забезпечення на 1998–2020 рр.:  перейти від превалюючої нині першої до другої "опори" та  активно сприяти розвитку механізмів "третьої опори".

Існуючі в світі концепції пенсійних реформ і методи їх реалізації дозволяють зробити деякі узагальнення щодо підходів у реформуванні пенсійних систем.

Перший  з них передбачає суттєві, спрямовані на скорочення пенсійних витрат і розширення бази збору пенсійних внесків, зміни в розподільчій схемі: підвищення віку виходу на пенсію; скорочення пільгових пенсій; збільшення необхідного трудового стажу для одержання пенсії; нову формулу індексації пенсій. Такий шлях, зокрема, обрали Франція і Німеччина.

Тоді як у Великобританії пенсійна реформа паралельно зі збільшенням пенсійного віку до 70 років дає право вільного вибору виходу на пенсію та розширює можливості пенсіонерів працевлаштуватися з неповним робочим днем.

В Японії, відповідно до ухваленого в країні закону про пенсійну реформу, працівникам корпорацій до 2017 р. доведеться замість нинішніх 13,5% відраховувати в пенсійний фонд 18,3% зарплатні, а розміри пенсійних виплат працівників, які  здійснювали пенсійні відрахування не менше 40 років, знизяться з 59,3% до 50,2% середньорічного доходу.

Швеція, здійснюючи реформи, зробила свою розподільчу систему прозорішою, чітко пов'язавши внески та сплачувану допомогу. Цим же принципом керуються Латвія і Польща.

 Другий підхід у реформуванні пенсійних систем пов'язаний з поступовою передачею відповідальності за добробут у старості від держави громадянину, створенням податкових пільг для добровільних пенсійних накопичень. Пенсійна система Швеції, визнана багатьма фахівцями "еталонною", діє за комбінованим принципом: частина пенсії виплачується з коштів, зібраних всередині пенсійного фонду, а решта забезпечується за рахунок приватних пенсійних накопичень.

У Великобританії системою добровільних пенсійних заощаджень охоплено більше третини громадян країни. Подальший розвиток пенсійної системи там вбачають у поширенні схем додаткового пенсійного забезпечення на працівників із нижчим рівнем заробітку.

Відповідні реформи починають здійснювати й інші країни ЄС. Так, накопичувальні системи поступово запроваджуються в Нідерландах, Бельгії, Данії, Фінляндії, Норвегії, Італії та Португалії. Реформує  пенсійну систему й Німеччина, де зберігається розподільча система, проте її доповнює накопичувальна компонента з розміром внесків на рівні 4% номінальної зарплатні. Держава при цьому має намір стимулювати приватні накопичення податковими пільгами і трансфертами в приватні фонди. В країнах ЦСЄ, за винятком Чехії і Словенії, пенсійні системи зосереджуються на добровільно-обов'язковому рівні накопичувальних пенсій. Проте на відміну від латиноамериканських країн, які перенесли акцент з розподільчих схем на системи, які фінансуються самими працівниками, в східноєвропейських країнах приватні інвестиції становлять менше 10% від пенсійного плану працівника. Тенденцією останнього часу стало перенесення відповідальності за пенсійне забезпечення на самих громадян не тільки державою, а й корпораціями. Це пов'язано зі зниженням дохідності інвестицій на світових ринках капіталу.

Третій підхід до реформування пенсійного забезпечення полягає в знятті обмежень для інвестування коштів в рамках пенсійних схем другої і третьої "опор", що має підвищити дохідність пенсійних накопичень. Так, в Бельгії в 1999 р. було скасовано обов'язковість інвестування 15% пенсійних активів у державні цінні папери та дозволено залучати організації  (в т. ч. банки) для депозитарних послуг у кожній країні Євросоюзу. Можливо, саме завдяки такій політиці Бельгія лідирує за дохідністю пенсійних активів. У Данії та Португалії з 1998 р. значно розширено можливості інвестування пенсійних активів в акції. В Іспанії пенсійним фондам дозволено передавати в управління іноземним компаніям до 20% активів.

На початковій стадії більшість країн ЦСЄ інвестували пенсійні кошти в державні облігації, проте згодом збільшили частку інвестицій в акції. У Казахстані ж відслідковується тенденція до зниження в інвестиційному портфелі пенсійних фондів частки інвестицій у державні цінні папери та зростання обсягів і частки пенсійних накопичень, розміщених у корпоративних цінних паперах і на депозитах у банках другого рівня. З метою сприяння інвестуванню пенсійних активів за кордон, був збільшений вдвічі (з 10 до 20%) верхній рівень частки пенсійних активів, які можуть інвестуватися в іноземні державні корпоративні цінні папери. Дозволяється інвестування додаткових 10% активів в цінні папери міжнародних фінансових установ.

І нарешті, четвертий підхід, який ще називають повномасштабною пенсійною реформою, доповнює PAYG системами, фінансованими за рахунок ринкових механізмів. Він застосовується в Угорщині, Польщі, Італії, Швеції та низці країн Латинської Америки. Його перевагою є системність і ясність стосовно ціни пенсійної реформи. Серед держав ЦСЄ найповніше трирівнева змішана накопичувально-розподільча пенсійна схема реалізована в Угорщині, де спочатку модернізували державну розподільчу систему, зберігши її обов'язковість і державні гарантії. Таким чином, на сьогодні в Угорщині функціонує нова змішана система, участь в якій є обов'язковою лише для "новобранців" у сфері праці (до 42 років). Працівникам з досвідом трудових відносин (до 31.08.1999 р.) надано можливість вибору: формувати пенсійні права в рамках колишньої державної системи або перейти на нову. При цьому, всі добровільні учасники нової змішаної системи могли переглянути своє рішення і повернутися до державної схеми. Визнання державою накопичених протягом трудового періоду пенсійних прав для тих, хто переходить на нову систему, здійснюватиметься у формі компенсаційних пенсій.

Фінансування переходу до нової системи планується здійснити переважно за рахунок нарощування внутрішнього боргу, а згодом — податкових джерел. Це зумовлено постійною модернізацією солідарної системи пенсійного забезпечення, що, як планується, дозволить нейтралізувати вплив демографічних чинників і навіть створити певний надлишок коштів. В Угорщині населення дедалі більше зацікавлюється новою системою пенсійного страхування.

Казахстан з 1998 р. здійснює пенсійну реформу  за чилійським варіантом.  Протягом 30 років передбачається збереження розподільчого рівня, але внески роботодавців у ньому знижено з 25,5% до 15% фонду заробітної платні. Обов'язковий другий накопичувальний рівень фінансується за рахунок внесків працівників у розмірі 10% від заробітку. Третій, добровільний, рівень формують приватні відрахування  роботодавця чи обох сторін.

Реформа систем пенсійного забезпечення, що здійснюється в багатьох країнах світу, покликана створити пенсійну систему, яка сприятиме: а) легалізації фінансових операцій, оскільки прагне максимізувати розмір пенсії шляхом збільшення відрахувань в пенсійний фонд з легального доходу; б)  підтримці  певного рівня якості та зниженню вартості послуг системи охорони здоров'я; в) стимулюванню внутрішнього споживчого ринку, оскільки забезпечені пенсіонери в економічно розвинених країнах становлять велику групу користувачів товарів масового споживання; г)  стримуванню державних службовців від корупції в економічно розвинених країнах.

Досвід багатьох країн світу дозволяє сформулювати оптимальний напрям пенсійної реформи. На початковому — найнижчому — етапі  "спонсором" виступає держава, яка здійснює лише управління зобов'язаннями. Вищий рівень представляє система, де в якості джерела пенсійних накопичень все активніше виступає підприємство, а управління зобов'язаннями поступово замінюється управлінням активами. Найефективнішою ж нині визнається система, заснована головним чином на накопиченнях найбільш зацікавленої сторони — майбутнього пенсіонера.

Важливо усвідомлювати, що, пенсійна реформа — це комплексний, системний захід величезної складності, який потребує високого управлінського потенціалу, поставленого перед необхідністю одночасно вирішувати безліч, як невідкладних поточних завдань, так і проблем стратегічного характеру: формувати фінансові ринки, здійснювати структурну перебудову економіки, забезпечити необхідний рівень економічної свободи, та при цьому, вести постійний роз'яснювальний діалог із суспільством.

Тому найважливішим завданням уряду, який цілеспрямовано запроваджує пенсійну реформу, є завдання заручитися підтримкою суспільства з принципових пунктів реформи в рамках ведення відповідної пропагандистської роботи з населенням.

---

ЖКГ: підходи до  реформування

Житлово-комунальна галузь потребує повсякчасної уваги всіх гілок влади, оскільки саме вона формує той настрій суспільства, який забезпечує стабільність чи нестабільність у державі, формує рівень довіри до влади, створює передумови для економічного зростання та соціального спокою. Однак, незважаючи на кількість прийнятих за останній рік документів, ситуація на краще змінюється занадто повільно.

Про причини цього і підходи  до реформування галузі, а також про порядок погашення боргів за рахунок вкладів Ощадбанку, ми попросили розповісти голову Держжитлокомунгоспу  Олексія  КУЧЕРЕНКА.

Житлово-комунальна сфера потребує змін

— Програма реформування, прийнята рік тому, потрібна, сучасна, це дуже важливий програмний документ. Але нині йдеться про певну корекцію механізмів реалізації цієї програми, — розповідає Олексій Юрійович. — Бо на підставі аналізу того, що відбувається зараз у житлово-комунальній сфері, зокрема в системі стосунків працівників галузі і споживачів, ми зробили висновок, що закони прийняті правильні, а механізми їх реалізації не спрацьовують. То ж нині активно працюємо над наповненням тих чи інших законів практичними механізмами, які б дозволили якісно зрушити з місця проблему реформування.

Важливою для Держжитлокомунгоспу була і розробка пакета законопроектів щодо урядової програми "Територія якісного життя". Ми плідно попрацювали з міністерствами, центральними органами виконавчої влади, і розробили якісний пакет законопроектів та подали його до Верховної Ради. Сподіваюся, що з початку роботи восьмої сесії парламентарі повернуться до цих документів.

Але, на жаль, прийнятий у другому читанні Житловий кодекс, який повинен був би стати базовим документом, що визначає державну житлову політику, був доповнений депутатами таким чином, що деякі статті замість поліпшення ситуації її погіршують. Президент уже надав до Верховної Ради свої пропозиції для повторного його розгляду депутатами.

Наш комітет опрацьовує ці зауваження у розрізі бачення розвитку галузі, окресленого під час нарад у прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Це не єдиний законопроект, який потребує нових підходів, існує ще низка законів, які потребують негайного внесення змін та доповнень.

Нові нормативи своєчасних і якісних послуг

Також нещодавно урядом прийнято низку важливих постанов, які унормовують взаємовідносини у галузі. Але, насамперед, хочу сказати — радує те, що за півроку рівень розрахунків за житлово-комунальні послуги вийшов на 98,5%. Це — фактично на рівні світових норм. І  на 11% більше, ніж за аналогічний період торік. Люди врешті зрозуміли, що в житлово-комунальному господарстві немає нічого безкоштовного.

Разом з тим, — і це було оприлюднене прем'єр-міністром, — з одного боку, ми (я маю на увазі суспільство) повинні дбати про прозорі  тарифи, хоч це, передовсім, завдання місцевих органів влади. Тарифи повинні відбивати собівартість.

З  іншого  боку, Держжитлокомунгосп все активніше стає на шлях захисту прав споживачів. І  якщо вони розраховуються за надані послуги вчасно і в повному обсязі, система повинна захистити їх права на отримання своєчасних і якісних послуг.

Тариф для "окремо взятого" будинку

На це, власне, спрямована і нещодавно прийнята урядова постанова №560, якою затверджено Типовий перелік з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Цей документ дозволить цивілізовано врегульовувати всі непорозуміння між обслуговуючою організацією і мешканцем будинку. Він передбачає не лише права та обв'язки кожної зі сторін, а й відповідальність за їх невиконання.

Тепер питання "за що платить мешканець?" — має конкретну відповідь. Цією ж постановою затверджено порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який визначає механізм формування тарифів і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають ці послуги. Зверніть увагу — розмір тарифів визначається по кожному будинку окремо залежно від низки показників. Під час формування тарифу на послуги має бути забезпечено прозорість усіх його складових з визначенням вартості кожної з них на 1 кв. м загальної площі квартири. У разі зміни складових до тарифу вносяться відповідні зміни.

Визначено права та обов'язки

Урядом схвалено ще одну важливу постанову "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення".

Цей документ відповідає практично на всі запитання — як обліковується послуга, як за неї справляється плата, куди звертатися у разі неналежного надання послуги і хто має за це відповідати. Виписано й  вимоги до якості та параметрів послуг, права та обов'язки як виконавців, так і споживачів послуг.

Варто зауважити, що пункт 32 Правил зобов'язує виконавця ознайомлювати споживачів із нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг, а також надавати споживачеві в установленому законодавством порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну суму місячного платежу, структуру тарифів, норм споживання, режиму надання послуг тощо.

І ще одна суттєва деталь. Немало не лише споживачів, а й посадовців скаржилися на те, що немає чітко регламентованого документа щодо надання таких послуг — в  кожному регіоні пишуть, що хочуть. Так ось, постановою затверджено Типовий договір про надання цих послуг, а також вимоги щодо кількісних та якісних показників послуг та зменшення плати у разі їх відхилення.

Стимул для ЖЕКу

— Але яким чином можна захистити добросовісних споживачів від недобросовісних, тобто тих, які не платять за житлово-комунальні послуги? Чи можна знайти управу й на комунальників, які через борги однієї-двох квартир відключають воду чи опалення в усьому багатоквартирному будинку?

— Це запитання можна поставити й по-іншому: як знайти управу на того неплатника?

Але в будь-якому випадку проблему треба розв'язати, щоб не страждали ті, хто справно розраховується. Хочу торкнутися в цьому розрізі ЖЕКів. Держава "відпустила" свого часу ЖКГ на рівень регіонів. Далі — ми почали приватизовувати квартири (уже десь 88% їх — у приватній власності), але не подбали про те, а чий же цей будинок загалом — дахи, підвали тощо. На жаль, коли приймали закон про об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), то визначили добровільність цієї справи. Відтак нині лише 2,2% будинків створили ОСББ по всій Україні. Решта — комунальна власність.

Але ж цей закон — не просто чиясь примха Це справді вигідна справа, треба людям лише показати ці вигоди. Можливо, проблема ще й у тому, що своєчасно цього не було зроблено.

А якщо ж ми стали власниками будинку, то маємо повне право самі розпоряджатися своїм майном, у тому числі впливати і на неплатників, і на несумлінних поставників послуг. Ми можемо найняти конкретну юридичну чи фізичну особу — управителя будинку, який має знайти надавача якісних, за найприйнятнішими цінами, послуг.

Ця норма чітко прописана в Житловому кодексі. Якщо цей управитель нас не задовольняє — звільнили його і найняли іншого. На сьогодні ми цю функцію ніби делегували місцевим чи районним радам, вони наймають керівників ЖЕКів. ”Якість” їх роботи нам відома, але ми не маємо повноважень, щоб вплинути на них. Так що мешканцям будинків нічого іншого не залишається, як "брати владу" у своєму домі в свої руки.

Потрібні  конкурентні  умови

І тому ми пропонуємо доповнення до закону про ОСББ, і до низки інших нормативних актів про те, щоб зробити обов'язковим створення таких товариств — кондомініумів (у перекладі з латині — управління спільним майном). Це буде якісне соціальне зрушення в житлово-комунальній  реформі. Той  крок, який, я впевнений, люди зроблять, коли зрозуміють, що вони власники.

— А які кроки назустріч людям у цьому плані зробить держава?

— По-перше, нині ми працюємо над розробкою фінансового механізму для стимулювання процесу створення ОСББ.

З іншого боку, які зобов'язання на себе має взяти держава? Насамперед, державна функція — це регулювання природних монополій: теплопостачання, постачання гарячої й холодної води, газу та електроенергії. Нині постачання газу й електроенергії регулюються Національною комісією по регулюванню енергетики, інші — поки-що ні. Також треба створити умови, щоб управитель саме на тендерних засадах найняв на виконання різних послуг ту чи іншу компанію. ЖЕК, до речі, теж може бути одним із суб'єктів, який бере участь у конкурсі на надання послуг з утримання будинку.

Важливий ще один, соціальний, аспект розв'язання цієї проблеми. Ми підрахували: під час формування ОСББ буде створено десятки тисяч нових робочих місць за новою спеціальністю — управитель будинку. Десь років тридцять тому в кожному з будинків був такий управитель, на громадських засадах. Але сьогодні це робота, якою треба займатися професійно. Аматорство тут коштуватиме нам з вами занадто дорого. Це з одного боку. З іншого — ми переконані, що це буде великим стимулом для приходу приватних компаній на ринок ЖКГ. Якщо в галузі загалом за рік "крутиться" 7,7 млрд. грн., то це, безумовно, та сфера, у якій на конкурентних засадах можна забезпечити нас якісними послугами.

Нещодавно прийнятим законом про теплопостачання передбачено, що процеси постачання, транспортування та виробництва тепла будуть ліцензуватися. Щодо води — також. Але тут є проблема. Якщо жорстко застосовувати цей механізм, то компанії можуть позбавитися ліцензії, а відтак, припинити постачання води. Ось вам і якість…

Галузь потребує інвестицій

Але давайте звернемо увагу ще на один аспект проблеми — фінансовий стан галузі, зокрема, водо- і газопостачання. Ми не розв'яжемо проблему без залучення величезних коштів, та ще й враховуючи, що ми не займалися цим останні 14 років. А йдеться про десятки мільярдів гривень, яких у бюджеті немає і не буде. Але якщо це буде бізнесом, туди обов'язково прийде приватний капітал. Однак цей бізнес має бути хоча б беззбитковим, а ідеально — прибутковим, бо хто прийде за збитками?

Треба врегулювати тарифи, треба розв'язати проблему боргових зобов'язань. Я радий, що вирішено питання щодо погашення боргів за кошти, що були в колишньому радянському Ощадбанку, а це 6 млрд. грн. Враховуючи, що загальна сума заборгованості в нас 7,2 млрд. грн., практично ми вирішуємо велику кількість боргових питань.

І ще один аспект, який допоможе залучити інвестиції — це створити цільовий державний фонд, який би застосував такі ж механізми, як свого часу для підтримки аграріям. Це компенсація по кредитних відсотках для стимулювання роботи підприємств ЖКГ з банками, які розпочали довгострокові програми фінансування.

Погашення боргів — за  ощадбанківські вклади

Який механізм погашення боргів за житлово-комунальні послуги з коштів на вкладах колишнього Ощадбанку СРСР? Після виходу урядової постанови №664 з цим запитанням до редакції звертається чимало читачів.

Розрахунки за колишні ощадбанківські вклади, відповідно до порядку, затвердженого цією постановою, спрямовуються на борги, накопичені до 1 вересня 2004 року.

Але  лише в тому разі, якщо після цього терміну заборгованість не збільшувалася. Якщо ж вона зросла — потрібно спочатку її погасити, а потім уже розраховуватися  "ощадбанківськими" коштами за минулий період.

Крім того, люди, в яких є такі вклади, але немає заборгованості, мають право погасити з цих грошей борг за іншу особу, котра зібрала відповідні довідки і має право на погашення з використанням вкладів Ощадбанку.

Також, якщо коштів на вкладі недостатньо, щоб погасити всю суму боргу, то людина має сама вирішити, яку частину заборгованості і за які послуги вона оплатить. Решту боргу реструктуризують.

До 20 серпня Ощадбанк України надрукує спеціальні чеки для погашення заборгованості, і "процес піде".

Термін дії постанови — до 1 січня 2006 року, як це й передбачено законом про Держбюджет.

Але заяву і довідки до Ощадбанку громадянам потрібно здати до 15 листопада 2005 року. 

Інна  КОСЯНЧУК

---

Заборгованість громадян з квартплати та за комунальні послуги

 

Недосконалість системи соціального захисту населення у сфері житлово-комунального господарства, неякісне надання житлово-комунальних послуг, низький рівень поінформованості населення, неузгодженість норм законодавства і відсутність у ньому певних норм щодо регулювання взаємовідносин споживачів і виробників/виконавців житлово-комунальних послуг зумовлюють зростання незадоволення серед населення.

У  результаті підвищення цін на споживчі товари, зростання заборгованості по заробітній платі збільшилися борги громадян за житлово-комунальні послуги. У зв'язку з невиконанням державою зобов'язань по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населенню Верховною Радою України 13.11.1996 р. було прийнято Закон "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги". Відповідно до ст. 2 цього Закону його дію поширено на час до усунення Кабінетом Міністрів зазначених причин і прийняття відповідного рішення парламентом.

Для забезпечення конституційних прав громадян України і недопущення звуження їх змісту та обсягів (статті 22 і 48 Конституції України) Верховною Радою 18.03.1999 р. було прийнято постанову № 512 "Про оплату житлово-комунальних послуг населенням України", якою заборонено Кабінету Міністрів, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, підприємствам і організаціям усіх форм власності відключати жилі приміщення від енерго-, тепло-, водо- і газопостачання та відселяти із житла громадян у разі невнесення ними плати за житлово-комунальні послуги у зв'язку з невиплатою заробітної плати або пенсії і непризначенням субсидії.

З метою усунення причин виникнення боргів із заробітної плати та відповідно до Закону "Про колективні договори і угоди" між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями 19.04.2004 р. укладено Генеральну угоду на 2004–2005 роки. Де, зокрема, передбачено оприлюднювати в ЗМІ органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань організацій роботодавців і профспілок інформацію щодо вжиття заходів впливу до керівників підприємств та організацій, де наявні борги із заробітної плати або не забезпечуються гарантії в оплаті праці, а також інформацію про кількість проведених Держнаглядпраці перевірок дотримання законодавства з оплати праці на підприємствах всіх форм власності і господарювання та про їх результат. Також рекомендовано під час укладення галузевих і регіональних угод та колективних договорів передбачати: створення спільних представницьких комісій, складання щомісячних графіків погашення заборгованості із заробітної плати та забезпечення контролю за їх виконанням.

З метою  комплексного розв'язання проблеми боргів з урахуванням інтересів як населення, так і підприємств житлово-комунального господарства (далі — ЖКГ)  та енергопостачальників Верховною Радою 20.02.2003 р. прийнято Закон "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію", яким пропонується реструктурувати заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (далі — житлово-комунальні послуги — ЖКП) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі — громадяни), яка склалася на дату набрання чинності Законом, перед надавачами ЖКГ на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.

Законом встановлені граничні розміри частки доходу, яка вноситься громадянами на оплату поточних платежів та платежів по погашенню реструктурованої заборгованості, а саме: загальна сума платежів, що вносяться громадянами на оплату поточних платежів та платежів по погашенню реструктуризованої заборгованості, не повинна перевищувати 25% доходів, що визначаються при нарахуванні субсидій для працюючих громадян, і 20% доходів — для  пенсіонерів та інших осіб, які отримують будь-які види соціальної допомоги.

Для реструктуризації заборгованості громадяни укладають з підприємствами — надавачами ЖКП договори про щомісячне рівномірне погашення реструктуризованої заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за ЖКП (далі — договір  про реструктуризацію заборгованості).

За умови, якщо доходів громадян, які уклали договори про реструктуризацію заборгованості, не вистачить на повне її погашення, термін дії договору продовжується до повного погашення. Передбачається, що громадяни, які уклали договір про реструктуризацію, зможуть отримувати субсидії на оплату ЖКП.

Ст. 3 цього Закону встановлено, що за умови відсутності заборгованості з виплати заробітної плати, пенсії, стипендії тощо нараховується пеня за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги в розмірі, визначеному в договорі про реструктуризацію заборгованості, за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу. Цей порядок не поширюється на громадян, які уклали договір про реструктуризацію заборгованості відповідно до ст. 1 цього Закону та вчасно здійснюють її погашення і оплату поточних платежів. Заборгованість громадян, які не уклали договір про реструктуризацію та не сплачують поточних платежів, стягується житлово-комунальними підприємствами за рішенням суду.

На виконання Закону "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" постановою Кабінету Міністрів від 27.06.03р. № 976 затверджено Порядок погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за ЖКП та типовий договір про реструктуризацію заборгованості. Ця постанова набрала чинності 1 липня 2003 року. Створені відповідно до зазначеного Порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування постійно діючі комісії з розгляду питань реструктуризації заборгованості з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергію, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) громадян, які є наймачами та власниками житлових приміщень (далі — громадяни), що утворилася на 1 липня 2003 р., перед підприємствами-надавачами цих послуг (далі — комісії), мають узгоджувати з громадянами строки погашення боргу за кожним видом послуг.

У разі, коли доходу громадянина, що уклав договір про реструктуризацію заборгованості, не вистачає для повного погашення, строк дії договору продовжується за письмовою заявою громадянина до повного її погашення.

Для укладення договору громадянин подає до комісії: довідку про склад сім'ї, довідки про доходи всіх повнолітніх членів сім'ї, зареєстрованих в житловому приміщенні, заяву про реструктуризацію заборгованості із зазначенням видів ЖКП, за якими він зобов'язується здійснювати погашення боргу. Для непрацюючих членів сім'ї працездатного віку подаються документи про причину тимчасової незайнятості.

У разі недосягнення згоди щодо порядку погашення боргів за спожиті ЖКП дане питання може бути вирішено в судовому порядку, також тільки судом може бути застосована позовна давність.

Статтею 257 Цивільного кодексу України (далі — ЦК), що набрав чинності з 01.01.2004, встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Період, за який кредитор має право стягувати заборгованість (в т.ч. за ЖКП), визначається строком позовної давності.

Відповідно до ст. 263 ЦК перебіг позовної давності зупиняється:

1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;

3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

У разі виникнення вищенаведених обставин перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Статтями 264 та 265 ЦК визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Відповідно до ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Позовна  давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Списання боргів з оплати за спожиті ЖКП діючим законодавством не передбачено.

Недосконалість системи управління житлово-комунальним господарством України, зволікання з його реформуванням призвели підприємства галузі до неспроможності ефективно працювати в ринкових умовах і надавати споживачам послуги належних рівня та якості.  Підвищення  якості житлово-комунальних послуг тісно пов'язане з розумінням з боку споживачів цих послуг необхідності своєчасно і повністю розраховуватися за отримані послуги. Однак, на початок року ситуація з платежами погіршилась через звістку про можливе погашення заборгованості за рахунок заморожених вкладів Ощадбанку.

Відповідно до Закону "Про Державний бюджет України на 2005 рік" Кабінету Міністрів надано право здійснити у 2005 році розрахунки з погашення зобов'язань держави по знецінених грошових заощадженнях громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР та державних цінних паперах колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості громадян за спожиті електричну і теплову енергію, природний газ, тверде паливо, послуги водопостачання і водовідведення, квартирну плату, в обсязі 6 млрд. грн. Всі розрахунки з погашення зобов'язань держави стосуватимуться лише заборгованості, яка склалася на 1 грудня 2004 року.

У зв'язку з цим поточна оплата ЖКП є обов'язковою, оскільки поточна заборгованість не підлягатиме погашенню за рахунок заощаджень. Відповідно до частини третьої ст. 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання ЖКП, підготовлений виконавцем на основі типового договору, оплачувати ці послуги у строки, встановлені договором, а у разі несвоєчасного здійснення платежів — сплачувати пеню у розмірах, встановлених законом чи договором.

Уряд затвердив  механізм реалізації ст. 45 Закону "Про Державний бюджет України на 2005 рік" — і з прийняттям Кабінетом Міністрів 29 липня ц.р. постанови №664 розпочато роботу з погашення боргів населення за спожиті ЖКП.

На місцях цими питаннями мають займатися комісії при місцевих органах виконавчої влади, які були створені для реалізації завдань Закону "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію". Цими комісіями проводитиметься робота щодо реєстрації всіх боржників, які мають заборгованість по сплаті ЖКП станом на 1 грудня 2004 року, та створення їх реєстру із сумами заборгованості, які можуть бути погашені за рахунок погашення зобов'язань держави по знецінених грошових заощадженнях громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР та державних цінних паперах колишнього СРСР. Громадяни, які вже уклали договори на реструктуризацію заборгованості, матимуть право звернутися до цих комісій з тим, щоб переоформити договір про виплату реструктуризованої заборгованості за рахунок власних заощаджень.

Також розробляється механізм часткового використання вкладів громадянами, які не мають заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги станом на 1 грудня 2004 р. та на 1 січня 2005 р., з метою оплати виключно такими громадянами 20% поточних платежів за умови обов'язкової та своєчасної проплати ними 80% плати за ЖКП грошовими коштами.

З метою здійснення державної політики з реформування ЖКГ, підвищення ефективності та надійності його функціонування, забезпечення сталого розвитку для задоволення потреб населення і господарського комплексу в ЖКП відповідно до встановлених нормативів і національних стандартів Законом від 24.06.04 р. № 1869 затверджено Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004–2010 роки.

Для забезпечення соціальної справедливості, покращання фінансового стану підприємств ЖКГ пропонується передбачати в проектах державного та місцевих бюджетів видатки на виконання у повному обсязі зобов'язань держави щодо відшкодування витрат житлово-комунальних підприємств, пов'язаних з виробництвом та наданням житлово-комунальних послуг, окремим категоріям населення, що мають пільги або отримують субсидії. Прийняття законів "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004–2010 роки" та "Про житлово-комунальні послуги" є значним досягненням, оскільки вони дають змогу прискорити запровадження конкурентного середовища в галузі та покращити її стан.

Ніна БЕРЕЗАН,

начальник відділу з питань транспорту, зв'язку та промисловості  управління комерційного законодавства  Департаменту цивільного законодавства та підприємництва Міністерства юстиції України  

---

Добровільна допомога на користь ближнього

 

Ніхто з нас не застрахований від старості, хвороб, самотності. Зігріти людину увагою, підтримати добрим словом іноді буває замало. Щоб кардинально змінити ситуацію на краще — потрібна реальна, як правило, матеріальна допомога. І тут вагома роль належить благодійникам, меценатам або, як їх ще називають у цивілізованому світі, філантропам-доброчинцям.

В нашій державі благодійність поки що не отримала такого розвитку, як приміром, у США чи Німеччині. Різниця в сумах відрахувань на добродійництво в розвинутих країнах і Україні — досить відчутна.

Благодійництво ж на вітчизняних теренах вкрай потрібне. Адже кожен третій наш громадянин — людина похилого віку, а кожен вісімнадцятий — інвалід. Проблем у цих людей, ой, як багато і держава теж, на жаль, обігріти всіх поки не в змозі.

Новим баченням шляхів  розвитку громад та запровадження нових традицій місцевої філантропії в Україні наприкінці  червня ц.р. обмінювалися з іноземними експертами лідери та практики понад 100 українських  організацій громадянського суспільства (ОГС). Окрім законодавчого регулювання діяльності благодійних організацій, відносин з донорськими організаціями та бізнесом обговорювалися на конференції підходи до формування  в української спільноти цивілізованого розуміння благодійності та філантропії.

 Майбутнє — за  громадянським суспільством

Зміни, що відбуваються в Україні, сприяють зростанню авторитету держави як серед її громадян, так і в міжнародній спільноті, яка все більше переконується, що саме українські громадяни здатні  визначати майбутнє своєї держави.

Становлення в Україні міцного громадянського суспільства вимагає трансформації в усвідомленні громадянами своєї ролі в суспільстві і, водночас, формування почуття колективної та особистої відповідальності. Відчутні зміни в ієрархії соціокультурних цінностей відбуваються тоді, коли громадяни починають активно  діяти — беручи участь у різних сферах суспільного буття, вирішуючи важливі для громади питання — відчувають  спроможність змінити ситуацію на краще. Відтак, розвинуте громадянське суспільство, яке ще називають третім сектором, формуючи підвалини успішної демократії та ринкової економіки, водночас сприяє зміцненню загального добробуту і розвитку міцної та стабільної України.

Філантропи-доброчинці

Філантропічна діяльність трактується як добровільна допомога окремих громадян або організацій, які надають кошти, товари або приділяють час заради покращання життя  в громаді. Філантропія може мати організований вигляд — особи або організації передають пожертви в місцеві організації, які, в свою чергу, виконуючи роль посередників, розподіляють зібрані кошти серед тих організацій громадянського суспільства, які здатні вплинути на ситуацію й покращити її. Наприклад, такий фонд може надати кошти дитячому садку або лікарні, вирішити екологічні проблеми чи створити притулок. Благодійні фонди радяться з громадами та проводять аналіз пріоритетних проблем, що потребують негайного вирішення.

У світі існує три види благодійної допомоги — матеріальна допомога, волонтерська праця або передача знань і навичок. Загалом у світі 60% благодійної допомоги приватних осіб складає волонтерська праця, причому в Європі цей відсоток вищий. Особливо популярне волонтерство в Нідерландах, Швеції та більшості скандинавських країн. У США благодійна допомога розподіляється приблизно однаково між волонтерською працею та грошовими пожертвами. В нашій країні волонтерство теж набуває розвитку — до нього вже долучилось більше 200 тис. громадян.

Останнім часом в Україні збільшується число організацій громадянського суспільства, бізнесових структур і пересічних громадян, які успішно співпрацюють, об'єднуючи ресурси заради вирішення актуальних проблем як окремих регіонів і громад,  так і всього суспільства. Згідно з останніми дослідженнями Творчого Центру Каунтерпарт, близько двох третин українських ОГС використовують підтримку приватного бізнесу для вирішення проблем місцевих громад.

Стимулювання податками

Чому у США розвинута благодійність? Бо там держава підтримує, суттєво зменшуючи податки, тих людей, які фінансуючи соціальні програми прагнуть допомагати бідним. Приміром, торік загальний обсяг благодійної допомоги у США підвищився на 5% і склав 250 млрд. дол. Свої ж перші кроки благодійність у США  робила у ХVІІІ ст., коли пожертви для бідних почали збирати робітники. А в 20-ті роки ХІХ ст. керівники підприємств почали створювати у містах благодійні фонди.

На  європейському континенті благодійність поки не має таких масштабів. У переважній більшості країн за соціальне благополуччя своїх громадян (безкоштовна освіта, подекуди безкоштовна медицина, різноманітні програми соціальної підтримки тощо) відповідає держава. Та останнім часом і в Європі почали активніше залучати бізнесові структури до фінансування соціальних програм. І це пов'язано не тільки з тим, що в держави вже  не вистачає на це коштів, а, в першу чергу, з погіршенням демографічної ситуації та збільшенням частки людей похилого віку в загальній структурі  населення.

До речі, в Польщі нещодавно з'явилось таке нововведення — при заповненні декларації про доходи громадяни можуть 1% від них перерахувати на рахунок благодійної організації. Минулого року таким чином вдалось зібрати близько 130 млн. злотих. Варто згадати, що цьому посприяла й широкомасштабна інформаційно-роз'яснювальна кампанія.

Поділитись з бідними — справа благородна

В Україні 36% опитаних бізнесменів вважають, що підтримка благодійництва позитивно впливає на імідж їх діяльності. На Заході цей показник становить 97%. А 67% українських компаній схильні надавати кошти громадським організаціям, які здійснюють соціальні проекти для певної категорії населення — малозабезпечених, інвалідів, а 59% — готові  підтримувати бюджетні організації (лікарні, дитячі інтернати, будинки для людей похилого віку).

Благодійність для України не новина. В  середні віки та й у нові часи церква і, зокрема, монастирі були центрами соціальної допомоги знедоленим і незаможним, виконуючи три основні функції: забезпечення нужденних грошима й натуральними продуктами, а також лікування та навчання. Варто згадати, що у 30–40-х роках ХІХ ст. в найбільших містах було засновано цілу низку філантропічних організацій — "Київське товариство допомоги бідним", "Одеське жіноче благодійне товариство", "Благодійне товариство у м. Кам'янець-Подільський", "Харківське благодійне товариство", "Миколаївське благодійне товариство", якими опікувалися дружини губернаторів або інших вищих сановників. На Західній Україні у 1860 р. був заснований  перший благодійний  фонд "Просвіта", який займався просвітницькою діяльністю, а потім — фінансовою підтримкою населення через створення кредитних спілок. Крім цього, дворяни, офіцери у відставці, купці засновували спілки для допомоги бідним.       

Спільна ініціатива

Переконливі успіхи й зростаюча активність суспільства, боротьба з корупцією (зокрема, і в благодійних організаціях) та поліпшення системи оподаткування можуть стати тими факторами, які найближчим часом зумовлять тіснішу співпрацю громадянського сектора з окремими філантропами та діловим світом загалом.

В Україні досить активно за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID)  Інститутом Сталих Спільнот (ISC) впроваджується проект "Мережа громадянської дії в Україні" (UCAN). Проект підтримує українські громадські організації, які захищають права громадян. Він працює заради того, щоб кожен громадянин України визнав, що необхідною умовою існування демократичних принципів у суспільстві є зміна у ньому ролі людини — перехід від пасивного спостерігання до активної участі у самоврядуванні.

Нещодавно проект UCAN  та  Американська торгова палата в Україні (AmCham), об'єднали свої зусилля для створення в Україні дійового механізму участі бізнесу у вирішенні суспільних проблем, розвитку філантропії. На початку 2004 р. вони започаткували спільну  програму грантів для українських благодійних фондів, організацій соціального захисту. Загальна сума наданих грантів вже перевищила 135 тис. дол.

У нинішньому році співпраця UCAN  та AmCham перейшла на новий рівень — нещодавно засновано Український фонд корпоративної відповідальності бізнесу (УФКВБ). Він надасть можливість своїм членам — міжнародним корпораціям, що працюють в Україні, робити благодійні внески у валюті. Прямі фінансові надходження використовуватимуться в тих сферах, які Фонд визначатиме як пріоритетні.

Грантова підтримка

Для  залучення спільноти до надання допомоги та якісних послуг громадам і соціально незахищеним верствам населення, Фонд, використовуючи апробовані механізми Проекту UCAN, надаватиме ОГС кілька видів грантів.

Так, гранти громадської філантропії будуть спрямовані на розвиток базової моделі філантропії, що залучає громадян та бізнес-структури до вирішення проблем громади шляхом залучення їх власних ресурсів. Вони спрямовані на підтримку фондів розвитку громад та інших місцевих благодійних установ, які здійснюватимуть пошук фінансування та проводитимуть масштабні просвітницькі кампанії.

Гранти соціальних потреб застосовуватимуть нові моделі планування, збору коштів та розподілу допомоги соціально незахищеним верствам населення. При цьому найбільша увага надаватиметься проектам, що розвиватимуть нові механізми та розбудовуватимуть партнерські стосунки для вирішення соціальних проблем в Україні.

Гранти корпоративної відповідальності бізнесу фінансуватимуть проекти, в яких бізнес безпосередньо вирішуватиме місцеві проблеми та задовольнятиме соціальні потреби громад шляхом волонтерської роботи та надання прямого фінансування (на конкретні проекти).

Гранти соціального підприємництва поширюватимуть концепцію соціального підприємництва, за допомогою якої бізнес-структури, засновані та керовані неприбутковими організаціями, забезпечуватимуть повноцінне функціонування ОГС та виконання ними своїх місій. 

Олена Косенко

---

Невичерпні джерела добра

Село Вороніж в оксамитовому обрамленні зелені зустріло нас тихим спокоєм стиглого літа. Була пора переджнив'я, коли колос наливається добірним зерном, радуючи око хлібороба, даючи надію на хліб насущний, на щедрий майбутній засів. 

Щедрий засів — добрий урожай

— Види на урожай непогані. Гарно вродили в цьому році жито і овес, — розповідає Анатолій  Назаренко, директор Воронізького будинку-інтернату геріатричного профілю, не без гордості оглядаючи ниву підсобного господарства.

Саме завдяки йому, агроному за фахом, вмілому організатору за останні десять років землі інтернатівських сільгоспугідь розширилися з 4 до 50 гектарів.

Зміцнюючи з року в рік базу власного підсобного господарства будинок-інтернат став забезпечувати підопічних необхідними продуктами харчування, постійно розширюючи їх асортимент, підвищуючи якість.

Цю господарську жилку нового керівника помітили і в обласному управлінні праці та соціального захисту населення Сумської облдержадміністрації і допомогли Анатолію Павловичу відстояти позицію, що очолюваний ним будинок-інтернат повинен мати статус державної установи.

Дослухалися  до слушних пропозицій директора й уповноважені працівники зі столиці та області. Так тодішній міжколгоспний будинок для престарілих став Воронізьким будинком-інтернатом геріатричного профілю.

А для його директора це була не просто перша перемога, а скоріше перші сходинки на ниві соціального захисту, котру він (в минулому керівник агропромислового комплексу), прагнув засівати зернами турботи і добра.

 І люди схвально оцінили його наміри — з довколишніх сіл просилися колишні ветерани колгоспного і радгоспного виробництва. Нікому не міг відмовити, бо багатьох знав ще як кращу доярку, свинарку, ланкову, завідуючого фермою. Тож у старому одноповерховому корпусі стало тісно і перед директором постала нова проблема: добудова чи будівництво нового корпусу?

Анатолій Павлович вибрав друге, хоч і знав, що це рішення вимагатиме значно більше матеріальних і душевних сил, настирності. Так, у 2001-му за рахунок державних централізованих капіталовкладень розпочалося будівництво нового корпусу Воронізького будинку-інтернату на 110 ліжко-місць, перша черга якого була здана вже у вересні 2003-го — до 25-річчя від дня заснування цього закладу.

Зустрічаючи новий день

По дорозі до Вороніжа ми почули гарну легенду про цілющу, життєдайну силу води з місцевих джерел, котрі іменуються в народі "чисті ключі". Вони не замерзають у найлютіші морози і не замулюються в найспекотніше літо, бо рухає їх енергія добра.

Так і сили душі людської невичерпні для добрих справ, — подумалось, коли ми знайомилися з життям-буттям мешканців Воронізького будинку-інтернату.

В обрамленні старовинного парку, закладеного ще колишніми господарями Терещенками (до речі, відомими в усій державі своєю благодійницькою та просвітницькою діяльністю), новий корпус інтернату виблискував назустріч вранішньому сонцю охайністю домашнього затишку. Підопічні вже поснідали: хто поспішав на медичні процедури, хто переглядав газети чи просто прогулювався по території.

Аби забезпечити цей розмірений початок нового дня кожного з підопічних (а 40 із 83 мешканців тут лежачі хворі), скільки зусиль потрібно докласти директору, всьому колективу.

Ось і цієї літньої днини ремонтувалися жатки до двох стареньких тракторів, а комбайнами (як завжди) допоможуть шефи — керівники сусідніх сільгосппідприємств.

—        Як би скрутно не було самим, нам ще жодного разу не відмовили, — схвально відгукується про колег А. П. Назаренко.

—        А все, що можна зробити власними силами, — тут роблять, — долучається до розмови головний спеціаліст обласного управління праці та соціального захисту населення Клавдія Василівна Андреєнко. — Ось, скажімо, завершують реконструкцію свиноферми з розширенням поголів'я до 50 одиниць, добудовують приміщення вівцеферми, значно розширили посіви городини. А все це — не лише вигоди для самого інтернату, а й відкриття нових робочих місць у сільській глибинці. Та особливої уваги заслуговує їх швейна майстерня — єдина серед споріднених закладів.

Кофтина в горошок —дарунок хороший

—        Ми спочатку шили тільки простирадла для лежачих хворих, — розповідає директор інтернату, — згодом освоїли повний комплект постільної білизни. А придбавши ще одну швейну машину і маючи двох гарних майстринь, шиємо практично весь одяг для підопічних. Тканини беремо на фабриці за оптовими цінами — так  дешевше, ніж купувати готовий.

А ще тут практикують дарувати до дня народження обновки: кофтинку, фартух чи халат.

— Завжди приємно отримувати обнову з невтомних рук нашої швачки Оксани Ярошко, — каже ветеран праці, колишня доярка, нині інвалід І-ої групи Марія Григорівна Митіна.

    Добрим словом відгукуються підопічні й про старшу медсестру Ларису Миколаївну Рогінець, лікаря-реабілітолога Юрія Михайловича Тесленка, молодшу медсестру Валентину Іванівну Панченко, молодих працівників харчоблоку Світлану Ковальову, Оксану Гречко, Юлію Череван, Людмилу Кліперт, тракториста Миколу Десенова, головного бухгалтера Валентину Іванівну Сачок.

Їм потрібно лише трохи уваги й тепла

—        Наш інтернат як одна велика родина, — продовжує розмову Валентина Іванівна. — Ми знаємо історію життя кожного з підопічних. Переважно це сільські, натомлені працею і самотністю, люди. Їм так мало потрібно — трохи уваги й тепла. Інколи доводиться відкладати всі справи, щоб просто вислухати людину.

Серед наших підопічних — 39 осіб віком від 70 до 90 років, 17 осіб — від 55 до 70. Це люди, котрі винесли на своїх плечах труднощі воєнного й повоєнного лихоліття — учасники бойових дій, інваліди, вдови солдатські, а згодом — і діти війни. Всі вони, безумовно, заслуговують кращого життя хоч тепер, на схилі літ.

І це не просто високі слова. У будинку-інтернаті прагнуть щодень оточити цих людей, як і всіх підопічних, належною увагою і турботою, піклуються про покращення побутових умов.

У планах директора — завершити  за сприяння обласної виконавчої влади газифікацію будинку вже в цьому році. Аби завершити в наступному році будівництво ще однієї черги нового корпусу на 60 ліжко-місць — вже потрібна підтримка держави.

Це було б найкращим дарунком мешканцям Воронізького будинку-інтернату до майбутньої 15-ої річниці незалежності держави, котра найвищим пріоритетом своєї політики проголосила соціальну захищеність людини від всіх негараздів життя.

І чи не найпідступніший з-поміж них — старість. Обминути її нікому не дано. А от — стирчатиме вона засохлим соняхом під вікном чи квітнутиме білявими мальвами і п'янкими чорнобривцями — залежатиме від міцності й надійності тієї нерозривної ниті, ім'я якій — спадкоємність поколінь.

Раїса НІКОНОВА,

Фото Василя МАЇРКА

Київ–Вороніж–Київ

---

"Будьте нашою мамою..."

Спробуймо на якусь мить відчути душевний стан людини, до якої звернулися троє неповнолітніх дітей з проханням стати їхньою матір'ю. Важко сказати, який зміст вкладали вони в це найдорожче і найсвятіше для кожного з нас слово. Бо ж по-справжньому не встигли пізнати всієї глибини почуттів, якими мати з народження намагається наділити свою кровиночку, зігріваючи теплом і любов'ю…

Вибрики долі

Мати цих дітей пішла з життя, коли вони ще не усвідомлювали,  наскільки це позначиться на їхньому майбутньому. Юлечці тоді виповнилося чотири, Максимові — три, найменшій Ані — всього рік.

Страшна трагедія невимовним болем увірвалася в життя цієї щасливої молодої сім'ї — в автокатастрофі загинула дружина. Чоловік  залишився з трьома маленькими дітьми.

Тривожні роздуми ятрили душу батька — як жити далі? Інколи  життя для нього втрачало сенс… Але вранці дитячі очі, шукаючи розради і тепла,  зазирали на самісіньке дно душі, і він картав себе за гнітючі думки.

Жалісливіші схлипували — мовляв, одразу троє сиріт на руках… Обачніші радили — дітям потрібен належний догляд, сам чи й справишся, краще віддай у дитячий будинок. Так  буде краще для них.

Не знали ці "порадники", як рвуть душу по-живому. Адже і його власне життя було не з легких — чужі люди замінили йому батьків. Андрій Паламар, колишній афганець, учасник бойових дій у Чечні дивився на своїх дітей і перед очима пропливали картини власного сирітського дитинства. "Ні!" — твердив внутрішній голос: твоя доля не повинна в них повторитися.

Так визріло рішення оселитися в селі Клембівка — на батьківщині покійної дружини. Часто приходив з дітьми до неї на могилу, тулив їх до себе, а в очах  крижаніли сльози.

Минуло вісім років. Діти подорослішали.

Вона прийшла, мов добра фея

І сталося так, що одна зустріч змінила і його, й їхнє життя. Було це того дня, коли він пішов на бурякову плантацію, щоб заробити якусь копійку. Тут і зустрів молоду вродливу жінку, котра, як підказав йому внутрішній голос, може стати матір'ю його дітям.

Працюючи поряд, встигли перемовитися, а потім і розговорилися. Невдовзі Андрій запропонував: "Давайте жити разом". Для Наталії Василівни Гром (так звуть молоду жінку) ця  пропозиція була наче грім серед ясного неба. Бо з чоловіком життя не склалося, сама виховувала сина. Тож від пропозиції Андрія Паламаря тактовно відмовилася.

Проте, як кажуть в народі, що долею визначено, те й буде. Вдруге Андрій звернувся до Наталі вже як до медичної сестри дільничної лікарі коли старша донька Юля поранила ногу. Наталія Василівна прийшла, щоб допомогти дівчинці, вправно обробила рану, забинтувала. А коли підняла голову — діти дивилися на неї благаючими очима і тремтячими голосами просили: "Не йдіть від нас, будьте нашою мамою!"

—        Різні випадки траплялись в моєму житті як медика, — розповідає Наталія Василівна, — але завжди володіла собою. А  тут стою, мов вкопана, мову відняло, сльози душать. Врешті-решт пообіцяла, що ще повернусь, але повинна поговорити з сином.

Повернувшись додому, не знала, як і почати розмову, але він, на правах справжнього мужчини в їхній родині, випередив її: "Мамо, я знаю, де ти була. Справді, шкода дітей, давай спробуємо їм допомогти".

Теплом  зігрітий дім

І ось уже два роки вони живуть однією родиною: Наталія Василівна, Андрій Петрович і їхні діти Андрій, Максим, Юля, Аня. З першого дня називають її мамою, між собою дружні, щиро піклуються одне про одного.

Про чоловіка Наталія Василівна каже: "Андрій — гарний господар і добра, щира людина. У всьому мені допомагає, намагається більше турбот брати на свої плечі. Навіть у сні не снилося, що ще матиму колись  таку дружну, надійну родину".

Безумовно, велика родина потребує чимало клопотів і турбот. Кожен день у Наталії Василівни сповнений ними по вінця. Та вона всюди встигає, бо відчуває себе потрібною людям. І до роботи ставиться сумлінно, і в своїй родині — справна берегиня домашнього вогнища. А ще дуже відповідально ставиться до своїх депутатських обов'язків. Каже, що довір'я земляків потрібно виправдовувати.

Покидаючи цю гостинну родину, подумалося — завдяки людяності, доброті ця жінка відбулась  і як матір багатодітної родини, і як дружина, і народний обранець, і фахівець своєї справи. Мабуть, саме це мав на увазі наш безсмертний геній Тарас Шевченко, коли писав: "Там, де добрі люди, там і правда буде, а де кривда буде — там добра не буде…"

Загляньмо ж у свої душі, відкриймо їх для добра. І на цьому міцному, надійному фундаменті будуймо майбутнє своїх дітей, нашої молодої незалежної держави.

Ганна ТКАЧ

Фото Івана КОРЖУКА

с. Клембівка

Ямпільського р-ну

---

Підтримати, допомогти - вчасно!

 

Територіальний центр управління праці та соціального захисту населення Брусилівської райдержадміністрації, що на Житомирщині, завжди і за будь-яких умов сприяє особливо вразливим категоріям населення у вирішення різноманітних соціальних проблем, наданні своєчасної підтримки і невідкладної допомоги.

Коли самотня людина-інвалід, пенсіонер чи малозабезпечена родина залишається наодинці зі своїм лихом, вони можуть розраховувати на допомогу територіального центру, який на сьогодні обслуговує 414 одиноких непрацездатних громадян та інвалідів.

Робота територіального центру ведеться за декількома напрямами. Перший — надання послуг удома інвалідам та людям похилого віку. Соціальні працівники прибирають у квартирах, закуповують у магазинах та на ринку продукти, в аптеках — ліки, миють посуд. Допомагають лежачим помитися, переодягтися. Своїми силами роблять дрібний ремонт.

Це морально нелегко — треба мати велике терпіння, підхід до людей, обтяжених старістю, недугами і злиднями.

Для виконання цієї роботи потрібні уважні й терплячі люди, здатні співчувати і співпереживати, розрадити добрим словом.

Спільно з районним центром зайнятості при територіальному центрі створено бригаду з 6-ти осіб для надання послуг одиноким непрацездатним громадянам та інвалідам у завезенні палива, порізці, порубці та складанні дров, ремонті парканів та покрівель будинків, обкошуванні дворів та садів, копанні присадибних ділянок.

Протягом І півріччя з цих видів робіт надана допомога 175 громадянам на суму 6120 грн. Окрім цього, видано матеріальну допомогу 21 особі на суму 3500 грн.

Відділення гуманітарної допомоги проводить роботу із залучення підприємств та організацій всіх форм власності для надання різних видів допомог інвалідам та одиноким непрацездатним громадянам. Зокрема, в 2004 році та І півріччі п.р. допомога тільки грошима склала 1165 грн.

Як кажуть, світ не без добрих людей. І на щастя, кількість їх зростає. Вже чимало на сьогодні зроблено. Є що підсумовувати. Але попереду — постійна робота, спрямована на подальшу підтримку тих, кому потрібна допомога, співчуття, розуміння.

Попри всі негаразди та проблеми така вкрай необхідна робота йде.

Володимир ПЛОХОТНЮК,

інвалід-візочник І групи,

---

Повір у себе - ти живешь.

 

Уже втретє в нашому районі відбулася спартакіада людей з обмеженими фізичними можливостями. Основна мета цього заходу — допомогти  учасникам повірити в свої сили, підтримати їх морально і матеріально, привернути увагу громадськості до проблем інвалідів.

Цього року спартакіада зібрала досить багато як учасників — бажання позмагатися в різних видах спорту виявили 73 інваліди, так і представників різних партій, які нагороджували переможців цінними подарунками.

Відкрили спартакіаду голова райдержадміністрації М. К. Подільчук та голова районної ради М. Т. Сандуляк.  Керівники  району в своїх виступах відмітили, що хоч держава і надає гідну соціальну підтримку інвалідам, але й громадським інституціям щоденно необхідно робити добрі справи і дбати про  малозахищених і знедолених людей, всіляко їх підтримувати.

У  районі проживає 2 755 інвалідів, 250 з яких — діти. Для них у райцентрі  вже третій рік працює центр ранньої реабілітації дітей-інвалідів "Дзвіночок", територіальний центр по обслуговуванню одиноких непрацездатних та інвалідів при управлінні праці та соціального захисту населення.

Начальник головного управління праці та соціального захисту населення області Чернівецької ОДА Б. К. Сеньків наголосив, що Кіцманський район на провідних позиціях по соціальній роботі, його керівництво дбає про належний стан будинків-інтернатів, надає необхідну підтримку. Так, у минулому році для інтернатних установ працівниками терцентру спільно з виконкомами сільських рад було зібрано та передано 22 т картоплі.

Голова обласної організації "Союз інвалідів України" Михайло Нацюк відзначив добру роботу керівника районної організації М. В. Рожка. У свою чергу М. В. Рожко подякував спонсорам — райдержадміністрації, райраді, агрофірмі "Оршовецька", ТОВ "Валявське", ПСП "Манаївське", СВК "Зоря", ТОВ "Шипинецька земля", ТОВ "Лісгосп", міському голові Б. Д. Мельниченку, районній дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, представникам партій "Народний союз "Наша Україна", "Батьківщина", "Держава", "Народна партія", СДПУ(о), "Регіони" — за підтримку та допомогу.

Під час змагань, які проходили в міському парку, гарний настрій присутнім створювали юні таланти Кіцманщини. Вони влаштували справжній концерт, організований районним будинком народної творчості та дозвілля.

Свої таланти продемонстрували й вихованці ЦРСР "Дзвіночок".

Жоден учасник спартакіади не залишився без уваги:  були організовані і гарячий обід, і солодощі. Спортивне свято, яке продемонструвало великий потенціал людей з особливими потребами,  не залишило байдужим нікого.

Степанія ІЗРАЇЛИК,

директор  терцентру м. Кіцмань

Чернівецької обл.

---

Пенсіонер - людина шанована

Управління Пенсійного фонду України Солом'янського району столиці розмістилося в одному із затишних куточків по вулиці Керченській, 5-а. Щодня сюди йдуть люди похилого та передпенсійного віку: хто за оформленням пенсії, хто за перерахунком, хто за консультацією чи  роз'ясненням. Про те, як здійснюється їх прийом та обслуговування, наша розмова з начальником управління Тамарою Олександрівною ПАПІЛЕНКОВОЮ.

 

— Тамаро Олександрівно, як організовано прийом відвідувачів?

— На  обліку в управлінні майже 66 тис. отримувачів пенсій. Цьогоріч у першому півріччі  додалося ще 1872. Ними опікуються працівники відділу призначення і перерахунку пенсій. На кожного "припадає" по півтори тисячі пенсіонерів.

Згідно з наказом Мінпраці № 168 ми збільшили тривалість прийому громадян до чотирьох днів на тиждень. Це дало відчутні результати: зменшився потік звернень, бо людині в такому віці краще один раз почути роз'яснення з вуст фахівця, аніж прочитати його на папері.

 І  з наочністю у нас повний порядок. У коридорах, біля кабінетів на видному місці розміщена вся необхідна інформація щодо нового законодавства, правил перерахунку та оформлення пенсій, графіки прийому спеціалістів тощо.

Потурбувалися й про зручності для  відвідувачів. Біля  кожного кабінету — стільці, столики, де можна заповнити необхідні папери. До всього, ми ще й подбали про дизайн приміщень, у нас багато квітів, що створює затишну та спокійну  атмосферу.

— З чим найчастіше звертаються люди?

— В основному, це — перерахунки пенсій. Лише торік  зроблено 14 таких масових перерахунків і шість уже цьогоріч.

Приміром, у  районі мешкає 5147 пенсіонерів, які отримують пенсії за особливі заслуги. З внесенням змін до Закону  про пенсії за особливі заслуги за півроку їх перераховано 1109 особам.

Крім  того, з внесенням змін до закону про Держбюджет–2005 проведено ще й перерахунок мінімальних пенсій за віком (з урахуванням страхового стажу та нового розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб). Розглянуто 3164 заяви на перерахунок пенсій по стажу, зарплаті та надбавках.

Опрацьовано 4638 заяв  на зміну інформаційних даних та подовження виплат пенсіонерам. Із набуттям з 12.01.2005 р. чинності змін до ст. 33 Закону  "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" проведено перерахунок пенсії непрацюючим інвалідам ІІ та ІІІ груп згідно з їхніми заявами. Майже  тисячі осіб (за наявності у чоловіків 25, у жінок — 20 років страхового стажу) пенсію по інвалідності призначили в розмірі пенсії за віком. 

Але трапляється й таке, що людина почує, що комусь із знайомих зроблено перерахунок і вимагає, щоб і їй перерахували, хоча й не має ніякого відношення до цього закону.

Звичайно, ми  терпляче роз'яснюємо, але такі відвідувачі, як правило, не завжди бувають задоволені. Адже  кожному хочеться, щоб його пенсія була вищою. Ми ж намагаємося зробити для кожного все від нас залежне.

— Безперечно, роботи багато...      

Так, але й це ще далеко не все. З 1 березня ц.р. підвищено пенсії згідно з част. ІІ  ст.42 Закону  "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на коефіцієнт 1,055 та наукових пенсій за зверненнями, що надійшли до 31 грудня року. Також 131 особі призначено державну  соціальну допомогу на догляд відповідно до Закону  "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсії та інвалідам".  Розглянуто звернення 263  одиноких матерів і малозабезпечених сімей щодо виплати різниці між розміром державної соціальної допомоги дітям-інвалідам та соціальною пенсією та 176 заяв інвалідів з дитинства І гр. щодо виплати різниці між державною соціальною допомогою та трудовою пенсією. Відновлено виплату соціальної пенсії  21 дитині-інваліду (до 18 років).

Крім того, цей відділ займається видачею різноманітних довідок та пенсійних посвідчень. І лише за І півріччя прийнято 1350 анкет для оформлення посвідчень нового зразка. Працівники відділу перевіряють і правильність видачі довідок про зарплату.

А також чотири дні на тиждень 35 інспекторів відділу приймають відвідувачів. Орієнтовно   це двадцять громадян. І в  кожного  якісь питання, проблеми. Хто приходить уперше, а хто —  в черговий раз.

 — Як часто треба приходити до управління, щоб, приміром, оформити пенсію?   

— Якщо в людини документи в порядку, то достатньо одного-двох візитів, аби призначити чи перерахувати пенсію.

Часто звертаються і за консультацією, особливо після виходу чергового закону з питань пенсійного забезпечення.

Приходять і люди передпенсійного віку, щоб дізнатися, які документи необхідно зібрати для її оформлення. Ми радимо, консультуємо. На жаль, чомусь трапляються  відвідувачі вже  завчасно  агресивно налаштовані. Тож таких ми ще й заспокоюємо...

— А як справи із надходженням страхових внесків?

— Своєчасність сплати 28354 платниками району страхових внесків до Пенсійного фонду  контролює відділ надходження доходів, як і правильність їх нарахування. За півроку нами перевірено 1700 юридичних та 5413 фізичних осіб (підприємців) і донараховано 37,4 тис. грн. внесків.

Спільно з іншими контролюючими органами дбаємо про своєчасну виплату зарплати та  податків. За січень–червень ц.р.  до злісних неплатників застосовано 2136 штрафних санкцій на суму 1271,7 тис. грн. і половину цієї суми ними вже погашено. Застосовано також 72 адміністративних стягнення на суму 10,4 тис. грн., з яких вже надійшло 72,3%.

Крім того, потрібно контролювати сплату відшкодувань на виплату пільгових пенсій. На обліку в управлінні 3192 особи, яким пенсію призначено за Законом  "Про наукову та науково-технічну діяльність". За нашою вимогою з початку року 19-ма організаціями вже відшкодовано 142,1 тис. грн. із належних 199,8 тис. грн. на виплату пенсій 303 колишнім науковцям.

— Віднині майбутня пенсія напряму залежить від сум відрахувань до ПФУ та тривалості страхового стажу. Чи всі працюючі — в системі персоніфікованого обліку?

— По-перше, ми забезпечуємо стовідсотковий облік надходжень. За півроку було проведено 332 перевірки достовірності даних СПОВ. На порушників накладено 111 штрафів.

Триває й робота по видачі свідоцтв застрахованим особам. Так, за перше півріччя  ц.р. працівники 538 підприємств і приватних підприємців району отримали 5457 свідоцтв учасників системи  загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ведеться й масова роз'яснювальна робота. Проведено три семінари з платниками з питань персоніфікованого обліку.

— Які плани в колективу на майбутнє?

— Колектив управління не зупиняється на досягнутому. Йде щоденна копітка робота по забезпеченню своєчасних надходжень власних коштів, контролюється нарахування страхових внесків підприємствами, установами та організаціями та погашення заборгованості із виплати заробітної плати. А ще працюємо над вдосконаленням інформаційно-роз'яснювальної роботи та роботи зі зверненнями. Адже люди, завдяки чиєму  трудовому і ратному подвигу закладалися підвалини нашої незалежності, заслужили на шанобливе та уважне ставлення до себе і своїх проблем.

Спілкувалася  

Надія Суходольська

---

Колоски з вдовиного поля

Життєві  історії кожної української родини — це історія епохи, літопис нашої держави. Тому й такі важливі спогади живих свідків. Їхні розповіді — як пам'ятник безсмертному терпінню і мужності народу-переможця. Бо Велика Перемога кувалася не лише на полях боїв, а й в глибокому тилу — на засіяному осколками жнивному полі, за заводським верстатом, біля доменної печі, за кульманом інженера, в нетопленому класі сільської школи…

Важливо, щоб це пам'ятали сьогодні, особливо представники молодого покоління. Бо дехто вже навіть не знає достеменно з ким і за що воювали їхні діди і прадіди. Нинішні сивочолі ветерани війни і праці — наша вдячна пам'ять. Їх  біль, їх совість — історична справедливість, велична правда про пережите. Це правда про те, завдяки чому вижила, вистояла і відбулася країна, утвердилася могутність нашої незалежної держави.

Уявити  людство, розвиток цивілізації, без взаємозв'язку поколінь, неможливо. Тому ми всі — політики, урядовці, працівники державних установ, прості громадяни — маємо пам'ятати, якою ціною відбудовувалося повоєнне життя країни. Адже саме тоді закладалися підвалини економічної могутності колишнього СРСР, що зробило його однією з найсильніших держав світу в ХХ столітті.

Спогадами "дитини війни", ветерана праці  Галини Захарівни Качан з Черкащини, ми продовжуємо започаткований цикл оповідей про роль старшого покоління в розбудові нашої держави. 

Отак  і вижили…

Кажуть, що дитинство — визначальний період у становленні людини. Воно назавжди залишається з нами, як би не складалися потім земні шляхи.

Батька свого, Захара Трохимовича, я не пам'ятаю, бо народилася в серпні 1939-го, а менш як через два роки, в червні 41-го почалася війна. Батько  пішов на фронт на початку липня. За  розповіддю мами, коли проходив з боями недалеко від нашого села, двічі заходив додому. Була дуже малою, тож цього не пам'ятаю. Загинув він у 1944-му на румунській території, під Ясами. З військкомату прийшов лист:  пропав безвісті. Оце й все, що залишилося від батька...

А тоді почалося не життя, а існування. Було нам дуже важко виживати, адже залишилось нас у мами четверо, я — найменша. Після війни мама була день і ніч на роботі, старші вдома по господарству, а я пасла корову. А з восьми років пасла ще й двом-трьом сусідам, бо треба заробити грошей, щоб купити книжки в школу, якісь черевички, платтячко.

Вдома ж грошей не було зовсім. Через дуже великі податки (ми могли собі "дозволити"  невеличкий садок з 6 яблунь, кількох вишень і слив, бо кожне дерево обкладалося податком). А  ще ж "добровільна" позика-облігація. З того, що мама заробляла в колгоспі, ми нічого не отримували — все відраховували в державу.

І досі мені болить одна несправедливість: наш сусіда повернувся з фронту живий-здоровий, з руками-ногами, і заробляв набагато більше, а позики йому було завжди наполовину менше, ніж мамі (вона платила 800–1000 крб.). А молока, м'яса, яєць — вони  зовсім не здавали. Нам же треба було щомісяця  здати державі  220 л молока, а на рік  — 45   кг м'яса та 500 штук яєць.  Курей  ми зовсім мало держали (не було зерна, щоб їх годувати), і ніколи яєчка не з'їли, бо не залишалося — все здавали. Мама  в колгоспі отримувала в рік 50–70 кг і вдома сіяли жито. Хліба  ніколи не їли вволю, а по тоненькій скибочці 2–3 рази на день.

Не  знаю чи й вижила б наша родина, аби не сім'я мого дідуся по матері, Григорія Ївтуховича, який працював лісником у селі Комарівка Гайсинського району сусідньої Вінницькій області. Звідти ж родом була й моя мама, Ксеня Григорівна, нині вже покійна. Заміж вона вийшла за 12 км в сусіднє село Талалаївку Христинівського району (тоді Київської області).

І в п'ять років я сама полями ходила до бабусі Лисовети і дідуся Григорія, бо тоді ніхто не їздив. Ото вийду і топаю польовою дорогою. А в 1947-му весь час жила в них. Дідусь забрав мене,  щоб менше надокучати мамі (я весь час просила їсти). І  дідусь мене брав у ліс. Він їздив конячкою з невеличким возом. Ото  весь день я з дідусем: там сільцем зловимо зайця, там знайдемо пташині яєчка. І вже ввечері приїжджаємо додому з харчами. У лісі нарвемо ще й липового листя, бабуся посушить, потовче у ступці, додасть трохи борошна, буряка і пече коржі. Вночі  дідусь у річці ловив раків. Отак  і вижили.

Свят не  відзначали 

У жнива мама брала з собою на роботу корову. Разом із сусідкою  впрягали корів у ярмо й звозили снопи до молотарки. Коней було мало, то замість них трудилися наші годувальниці. В  такі дні ми, сільська дітвора, звільнялися від своїх обов'язків з випасання худоби. Чому, звичайно, були раді. Якби не голод…

Бо саме у переджнив'я ставало дуже голодно: старі запаси закінчувалися, а нового врожаю ще не зібрали. От якось я з сусідською дівчинкою вирішили назбирати колосків на скошеному полі. Цілий день ходили (бо колосків було дуже мало), накололи стернею босі ноги, але назбирали по мішку. Як ми раділи, що змолотимо колоски, здеремо зерно на драчку і мама спече нам коржа!

Та  радість швидко затьмарилась: над'їхав  об'їждчик. Ми  почали тікати. Він, звичайно, нас догнав, бо був на "бідарці", почав бити батіжком, а потім забрав мішки з колосками і… підпалив. Згоріло все, навіть  мішки, яких тоді теж не було. Тож  дома дісталося від мами ще й за  мішок. Оце так ті, хто повернувся з фронту,  вислужувались.

А зимою нічим було палити в печі, то я зі старшими ходила в поле по солому, до скирт, які охоронялися сторожами. Дивимось — кругом наче нікого немає, набираємо соломи, а він (сторож) підкрадається ззаду і підпалює ряднину з соломою на плечах. А  ми не чуємо, що горить, бо біжимо. Вже  як дим відчуємо, кидаємо все і тікаємо щодуху. Після таких наших "походів" за паливом,  маму викликали в контору і штрафували  на трудодні.

Ніколи ми не святкували ніяких свят, бо ні з чого було й готувати.  Ото мама  поприбирає в хаті, зварить щось трохи смачніше, поїмо, й все свято. Другий  раз і хліба не було. Ще  на Різдво мама спече якийсь хліб (скоріше — підпалки), а на Великдень — уже  й немає з чого, зварить по яєчку, по 2–3 картоплини в мундирах — оце й усе.

Навіть  картоплі вволю не їли. Ми після Нового року зрізали вічка з картоплі, пересипали їх попелом і висипали в куточок у погребі, щоб було що весною посадити. А то навіть лушпайки садили. То якого врожай можна ждати?

Аби хоч якось вижити та сплатити податки — держали кролів. Усе літо бур'яни рвали, годували, а на осінь — на  тачку та й веземо з мамою на м'ясопункт у район за 12 кілометрів. Мама тягнуть, а я підпихаю. Поки  доберемось, не те що їсти чи пити,  жити не хочеш.

Сусіди ж (у кого був батько),  ніколи не знали нестатків все в них було, навіть свиню кололи на Паску. Скільки я цій сусідці помагала: і уроки робила (щоб дала шматочок хліба), і корову пасла (бо її мама хоче,  щоб вона довше поспала). То вона спить до обіду, а я бігаю за коровами боса по будяках і стерні.

Треба  було заробити на кусень  хліба,  то  й  шукали    будь-яку можливість. Мусила пасти 3–4 сусідські корови, бо за це платили 20 крб. на місяць і щодня в поле давали пляшку молока і скибочку хліба. А  ввечері прижену корів, мама подоять і несу молоко до молочарні, що за 4 кілометри. Всю дорогу  біжу, щоб хоч не запізнитися і встигнути здати молоко. Повертаюсь, коли вже зовсім смеркне.

Перші заробітки

Але найбільше мені запам'яталось, як заробила свої перші гроші. Тоді я закінчила 4-й клас. Як завжди на канікули, пасла череду. І от старші пастушки розповіли, що в сусідньому селі, де був  радгосп, що спеціалізувався на вирощуванні насіння сільгоспкультур, набирають на роботу молодь. І ми з подружкою вирішили: будемо через день, по черзі,  пасти 6–8 корів, а у вільний день — ходити на роботу в радгосп. Дуже ж хотіли заробити грошей, щоб купити все необхідне в школу: книжки, зошити, взуття.

І от по черзі з подружкою (день я, день — вона), ми за 10 кілометрів ходили на роботу пасинкувати висадки цукрових буряків. Вставали до сходу сонця і бігли всю дорогу, щоб устигнути на наряд. Бо як запізнишся — роботи не буде. Платили нам поденно: відробив день — ввечері платять 5–8 крб. А коли і норму виконаєш (треба було нащипати 2,5 кг вершечків з висадків — це  дуже багато, бо вони легенькі), то ще й продадуть хліба. То ми дуже старались, бо хотіли їсти.

Так виходили по 5–6 днів на висадки, потім опилювали кукурудзу (вірьовкою тягли по верху кукурудзи). Дуже  руки боліли, бо ми малі, а кукурудза висока і весь час треба руки догори тримати. Жарко-парко, але треба норму зробити.

Ввечері о 5-ій годині закінчували роботу. Бригадир йшов з нами до магазину і казав продавцю — кому продати хліба. Дядько був добрий: і гроші платив за виконану роботу справно, і хоч не виконаємо норми, хліба нам все таки продавали (він за нас заступався).

То  і сама наїмся, ще й додому хліба принесу. І  гроші складаю на платтячко чи черевички. До четвертого класу ходила до школи з торбинкою, а вже в п'ятий клас купила портфель. Скільки ж було радості!  Байдуже, що ходила в старій куфайці, але ж з портфелем…

Як я не стала агрономом…

Після закінчення семирічки вирішила поступати в технікум, що був за 25 км, у містечку. Прийшов  виклик на іспити — прибути 25 липня.  Вирушили з подружкою пішки, бо їхати не було за що. Йшли з самого досвітку  до вечора.

Поселили нас, душ сто абітурієнтів, у клубі.   Конкурс — 6 на одне місце. А  треба було відібрати тільки 30, бо одну групу (30 чоловік) набирали з числа тих, хто мав  похвальні грамоти, і круглих сиріт. 

У самому клубі (на лавках) місця всім не вистачило, то ми з подружкою та ще кілька дівчат, поселились на сцені.  Кожен  вечір ставили "концерти": співали, вірші розказували,  хто танцював. Я, звичайно, була ведучою цих концертів (бо жила на сцені).

П'ять днів ми готувалися до першого екзамену, а всього їх було 9. Зранку допомагали студентам у підсобному господарстві (доглядали свиней, корів, телят, працювали в городній бригаді). Силами студентів у технікумі будували якесь приміщення (сарай). То ми, вступники, робили вальки (глину місили кіньми, ми  виробляли), а старші зводили стіни.

1 серпня відбувся перший екзамен. Після  нього вступників поменшало наполовину. Моя подружка теж не здала, прихопила сумку з деякими спільними продуктами, та й пішла додому. В  мене ж залишилося тільки 10 крб. на двадцять днів і… вісім екзаменів.  

Здамо  екзамен і кілька днів  працюємо. Добре, як попаду до корів — хоч  молока, нап'юся, а як до свиней чи телят — весь  день голодна. Бо  куплю за карбованця кирпичик хліба і розтягую його на два дні… Ввечері йдемо (з такими ж як я, голодними) до річки мити ноги, та й украдемо на городній бригаді хоч кілька огірків. Ото й вся вечеря.

І гроші, і  екзамени закінчились 20 серпня. Всі роз'їжджаються по домівках. А  я знову — пішки. Правда, цього разу з попутчиками — двома студентками. Їхнє села було ближче, в них і переночувала, мене  й погодували. Набравшись  сил,  долала ще 10 кілометрів сама.

А 30 серпня знову марш-кидок у 25 км. В дорогу мама спекла два хлібчики, дала яблук, пляшку молока. Трохи  грошей дала бабуся, за них мама купила мені парусинові туфельки, панчохи і куфайку. З  тим і відправила вчитися.

Провчилась я в технікумі рівно місяць і змушена була повертатися додому. Не було чим заплатити за їдальню, гуртожиток… А маму ледве не судили за те, що не мала чим заплатити за місяць навчання. А з чого вдові було платити? Навіть пенсію за батька (56  крб.), що ми  отримували зразу після війни, після того як брати і сестра закінчили сім класів, зменшили до 4 крб. на місяць.

І знову шкільна лава

Десятирічку  закінчувала в сусідньому селі, за вісім кілометрів. То в осінь, я й ще такі ж бідні сироти, бігли ввечері (дітей було багато, то навчалися в дві зміни) по прибитій приморозком траві босоніж… А коли дуже змерзнемо, влізали в річку: відійдуть від "зашпорів" ноги і далі бігцем по стежці, намагаючись не ставати на мерзлу траву. А  впаде сніг — взуваєш валянки і ходиш, поки трава не покриє землю і можна ходити в тапочках чи туфельках.

Правда, не легше було й коли вчилася в семирічці в рідному селі. До  школи ходила тільки коли тепло, бо можна йти босоніж. А як мороз чи болото — то й сиділа вдома. Добре, що вчителька жила недалеко — то дізнавалась домашні завдання. Так  і вчилась…

А як зимою коли хто дасть свої чуні (шиті валянки з клеєними галошами) то, Боже, скільки ж радості!..  Тоді до школи я біжу взута, сестра — боса, а потім я з школи боса, бо віддам валянки сестрі. Ото так і жили.

Не всі діти війни однакові

Ось уже і старість прийшла: здоров'я нема зовсім, ноги дуже болять, руки ночами "викручує", а лікуватися нема за що, бо все дуже дороге. Подивлюсь на тих жінок, у котрих дитинство пройшло в достатку, то й тепер є  здоров'я.

До  чого я це веду? Хочу наголосити, що діти, які зосталися по війні сиротами, дуже настраждались і наголодувались. А  в тих, у кого був батько — було зовсім інше життя. Вони  цих бід і не знали. А тепер усіх міряють під одну гребінку — всі  "діти війни" і пільги всім однакові.

От і мій колишній однокласник хвалиться, що і йому, як дитині війни, будуть пільги. Хоча його батько у війну був поліцаєм, а на той час, як ми ходили в школу, був у тюрмі, то він слав звідти такі дорогі посилки, що вони ходили як пани — був  хліб і до хліба, одежа, взуття. А тепер нам однаково виходить?..

Я  не проти, щоб пільги були всім дітям війни. Але, може, депутатам варто подумати, щоб у тих, чиї батьки загинули на війні, вони хоч трошки відрізнялись... Їм потрібно більше уваги приділити, щоб  хоч тут була справедливість. Хоч  уже, може, й  пізно. Але  краще пізніше, ніж ніколи.