Періодичні видання > "Соціальний захист"-щомісячний інформаційний та науково-виробничий журнал >

1. Л. Качан. Запропонувати суспільству реальні перспективи
2. М. Талан. Корпоративні інтереси важливіші?
3. О. Косенко. Повернутися обличчям до людини
4. Л. Колесникова-Гузевата. Мінімальна зарплата —  державна соціальна гарантія
5. Х. Талалай. Посилення регіональних  соціальних  служб
6. О. Косенко. Професіоналів готуватимуть на робочому місці
7. Ю. Подима. Кадри для суднобудівної галузі
8. О. Іванчук. Шлях до гендерної рівності: еволюція чи інтервенція?
9. К. Франчук. Питання недискримінації за статтю
10. Л. Качан. Через працю — до добробуту
11. Р. Ніконова. Ми відповідальні за тих, кого приручаємо
12. В. Лесин. Перший з’їзд  профспілки соціальної сфери
13. О. Тимошенко. Робити добро і спонукати до цього інших
14. Н. Копачовець. Правові аспекти рівності жінок і чоловіків у сфері соціального забезпечення
15. О. Косенко. Чи захистить новий Трудовий кодекс людину праці
16. С. Базюк. Свято краси і сили людського духу
17. О.Косенко, Л. Качан. Загублене перо жар-птиці
18. Л. Волошина. З шаною і турботою
19. Г. Ткач. Мужність — на все життя
20. Л. Миргородська. Сестринівко, моя убога сестро
21. В. Горбанюк. Досвід — найкращий учитель
22. Ж. Шанаєв. Слов’янський світогляд

    ---

ЗАПРОПОНУВАТИ СУСПІЛЬСТВУ РЕАЛЬНІ  ПЕРСПЕКТИВИ

23 червня ц. р. Президент України Віктор Ющенко провів  робочу нараду з питань сприяння зайнятості та діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. В заході взяли участь Державний секретар України Олександр Зінченко, віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань Микола Томенко, міністр праці та соціальної політики В'ячеслав Кириленко, заступники голів облдержадміністрацій, керівники регіональних управлінь праці та соціального захисту населення, державного та обласних центрів зайнятості, представники об'єднань профспілок і роботодавців, науковці, міжнародні експерти, які висловили своє бачення формування та розвитку ринку зайнятості, конкретні пропозиції щодо організації роботи служб зайнятості в Україні.

Про свої плани особисто перевірити роботу соціальних фондів Глава держави повідомив       1 червня на нараді з головами ОДА. Тож заплановану зустріч  Віктор Ющенко розпочав з ознайомлення з роботою Київського міського центру зайнятості, де його цікавила статистика зайнятості киян, організація працевлаштування безробітних, вирішення проблеми сімейного безробіття, сучасні технології обслуговування, зокрема самостійного пошуку вакансій.

 

Щорічне завдання:

мільйон нових робочих місць

"Нинішня  система служб зайнятості працює недостатньо ефективно", сказав, відкриваючи нараду Віктор Ющенко. Підтвердження тому — низька динаміка зайнятості  населення, яка, на його думку, залежить від економічної активності, за останні чотири роки при зростанні ВВП на 40% збільшилася лише на 1,2%. А  в результаті "3 млн. осіб працездатного віку не мають роботи і не шукають її. Із них 500 тис. осіб —  це ті, хто бажали б працювати, але зневірилися у своїх силах і можливостях державних служб. Середня тривалість незайнятості серед цих осіб — 34 місяці. Це означає, що є мільйони людей, які вранці не знають, куди йти. А якщо йде на певну роботу, то він отримує те, що не дає можливості дати до вечора відповідь своїм дітям, дружині, родині, як сьогодні прогодувати родину. І це реалії. Нам треба осмислити все, поділити повністю відповідальність відносно того, що відбувається на ринку праці. Чому система зайнятості має такий слабкий коефіцієнт віддачі? Чому люди розчаровані? Дві третини людей стверджують, що вони не мають соціальної перспективи. І це при тому, що держава тримає таку колосальну вертикаль фондів".

Не варто забувати, сказав Президент, і про те, що на нашій совісті п'ять мільйонів заробітчан. І завдання всіх державних інституцій зробити все належне, щоб ці люди повернулися в Україну, працювали на вітчизняну економіку. А для цього потрібно створювати привабливі робочі місця.

Звертаючись до учасників наради, Президент зазначив, що не ставить перед ними завдання зменшити рівень безробіття з зареєстрованого нині 8,6% до 2%, проте вимагає більш ефективної роботи.

Глава держави нагадав, що перед українською владою стоїть завдання створити протягом року мільйон нових робочих місць,  зокрема  250 тис. нових робочих місць мало бути створено за І квартал ц.р., натомість їх створено близько 177 тисяч. Тож  відповідні служби мають мобілізуватися для виконання цього завдання.

Розпочинаючи обговорення, Президент підкреслив: "Я хочу від вас почути професійну мову про антологію зайнятості, що нам треба зробити, щоб підняти рівень зайнятості".

Робота оцінюватиметься за результатами

За словами Президента, неефективними є, зокрема, механізми працевлаштування випускників навчальних закладів, людей з обмеженими можливостями.

Віктор Ющенко, зокрема, сказав: "Ми не можемо працевлаштувати випускника училища, інституту. Тоді в мене запитання: ви державні службовці? — так. У вас державна функція? Як же так, що одна державна функція по підготовці, друга — по  працевлаштуванню не можуть спрацювати приблизно на 18 тис. наших дітей. Це що, є проблема?" і наголосив, що "якщо відповідні служби не можуть її вирішити, то слід замислитися над доцільністю їх роботи".

"Чи два з половиною мільйони інвалідів, — продовжив Президент. — Ми, люди, у яких, дякувати Богу, все на місці,  не можемо уявити собі,  як починається день отієї людини? Як вона хоче не просто мати роботу, а довести, що вона така, як і ви:  живе в тому ж суспільстві, зранку йде на роботу, що в неї є обов'язки. Половина з них — це працездатні люди. Скажіть, будь ласка, ви знайомі з концепцією, як організувати цей ринок? Ви її розробили, пропустили через своє серце? Кому ж тим людям стукати, як не до вас, у кого гуманістична спрямованість є "візитною карткою" роботи?".

Порушив  Віктор Ющенко також проблему сімей, де не працює жодна особа працездатного віку. Він сказав: "Я звертаюся персонально до кожного з вас. Як ви можете терпіти, що у вас на території є сімейне безробіття? Якщо ви не вирішили цю проблему, ви не потрібні державі як функціонер. Бо ви творите, кримінальний світ, який може виникати, коли в родині з дорослих людей ніхто не працює. Незайнятий‚ безробітний громадянин породжує ціле гроно соціальних‚ кримінальних лих. І тому я просив би вашу професію розглядати як суперключову в мінімізації тих соціальних напружень‚ які виникають у суспільстві".

При цьому Глава держави ще раз підкреслив, що не ставить перед чиновниками нереальних завдань. Всі вони в межах їхньої компетенції. Але не виконуються. Тому наголосив, що робота керівників органів виконавчої влади оцінюватиметься за кількістю створених нових робочих місць.

Стимулювати 

соціальну відповідальність бізнесу

Держава зможе гарантувати населенню якісно нові, європейського рівня, соціальні стандарти  і суспільний комфорт, лише коли громадяни країни мають достойну роботу, коли їм створено умови для гідної праці, підкреслив у своєму виступі перший заступник голови ФРУ Володимир Грищенко. Тому ніякі реформи в соціально-трудовій сфері не будуть успішними без формування фінансово-економічних умов для мотивації розвитку вітчизняного виробництва, підтримки підприємництва, яке виконує важливу соціальну функцію не тільки зі створення робочих місць, але й з фінансування держави в цілому. Забезпечити ж сталий економічний розвиток, ефективну систему гарантованих соціальних стандартів можливо лише завдяки реалізації соціального діалогу між владою, роботодавцями та профспілками.

Сучасні умови розвитку ринку праці потребують докорінної зміни форм та методів роботи з трудовими ресурсами. Пріоритетними мають стати заходи, спрямовані на збалансований розвиток кадрового потенціалу економіки; підтримку гнучких форм зайнятості та гарантій на ринку праці; професійну переорієнтацію осіб, які підпадають під ризик процесів реструктуризації; запровадження моніторингу дефіцитних та надлишкових професій; системне прогнозування попиту на працю; моніторинг місцевих ринків праці тощо. Необхідно також терміново змінити методологію підготовки фахівців для базових галузей економіки, відновити основи професійної орієнтації молоді, починаючи з молодших класів середніх шкіл.

Сьогодні втрачено популярність виробничих спеціальностей і профтехосвіти. Час  вимагає нагального вдосконалення системи інформування про професійну підготовку; розвитку нових стандартів професійних кваліфікацій; модернізації та збагачення програмних пропозицій профпідготовки кадрів шляхом використання модульних програм, запровадження принципів дистанційного навчання в позашкільних формах; збільшення доступу до освіти і навчання впродовж всього життя; і головне — підвищення  якості освіти з урахуванням потреб ринку праці.

В контексті реформування ринку праці першочергове значення матиме реформування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, запровадження нових, більш ефективних механізмів вирішення існуючих соціальних проблем. Проте, незважаючи на категоричні заперечення ФРУ, при прийнятті змін до Закону "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів в цьому році дозволено вилучати кошти Фонду соціального страхування на випадок безробіття на виплати незастрахованим особам (ст.82). Іншою ж статтею (ст.80) Фонду дозволяється спрямувати 107 млн. грн. на здешевлення кредитів для створення нових робочих місць для вивільнених у зв'язку із закриттям шахт працівників вугільної та інших галузей. Такі умови не дозволять абсолютній більшості малих та середніх підприємців отримати кредит або скористатися цією послугою. Основні ж резерви збільшення зайнятості населення закумульовано  саме у цьому секторі економіки.

Для  стимулювання роботодавців до збільшення кількості зайнятих на виробництві доцільно запровадити зменшення розміру внесків до Фонду для тих, які в звітному періоді створили нові робочі місця. Зазначена норма має бути гнучкою і дійсно стимулюючою. Часткове зменшення відрахувань підприємств до Фонду компенсуватиметься збільшенням фонду оплати праці і не призведе до зменшення надходжень страхових коштів. Покращення ж умов господарювання підприємців, у свою чергу, стимулюватиме економічне зростання і соціальну стабільність у суспільстві. Сьогодні, підкреслив В. Грищенко, як ніколи, важлива політика соціальної відповідальності бізнесу і ми робимо все, щоб якомога більше роботодавців країни були носіями саме такої моралі.

"Відповідати  за кожну копійку"

Аналізуючи  діяльність Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Президент, зокрема, зазначив, що за результатами перевірки Контрольно-ревізійним управлінням діяльності Фонду за 2003–2004 роки, виявлено фінансові порушення на суму понад 320 млн. грн. Коментуючи цей факт Віктор Ющенко сказав: "Починаючи з першої сторінки до останньої (матеріали перевірки ГоловКРУ — ред.), складається враження, що це злодій на злодієві сидить".

Голова КРУ Микола Сивульський, інформуючи Главу держави, зазначив, що "посадові особи соціальних фондів користувалися державними коштами, як власними". І "230 млн. приросту доходів Фонду соцстрахування від безробіття пішли на поліпшення власного добробуту дирекцій Фонду, а не на вирішення проблемних питань безробіття". Керівник контрольно-ревізійного відомства відзначив і те, що "через відсутність належного моніторингу допомога на розвиток підприємницької діяльності перетворилася на субсидію". Він також сказав, що відповідні матеріали уже передано до прокуратури.

Заслухавши матеріали перевірок структур, які займаються працевлаштуванням, Президент зробив висновок, що в системі процвітає хабарництво. Водночас він підкреслив важливість дбайливого витрачання задіяних "унікально дорогих коштів з національної економіки", оскільки вони мають дуже високу ціну —  довіру  людей.

Глава держави також критично оцінив діяльність тендерних комітетів соціальних фондів, навівши приклади нецільового використання коштів та порушень умов проведення тендерів. На думку Президента, на час розслідування причетні до фінансових порушень особи мають бути відсторонені від роботи.

А також підкреслив, що вимагає від фондів провести "радикальні зміни у своїй політиці", зокрема, переглянути всі угоди з розміщення коштів. "Я вас попереджаю: через півроку ви будете нести персональну відповідальність за реалізацію тих програм, про які ми говоримо. Якщо працювали — ви будете оцінені, якщо ні — будете покарані", — наголосив В. Ющенко. Він також закликав присутніх "відповідати за кожну копійку" та відсторонитися від відносин кримінального характеру, наголосивши при цьому, що "мораль має бути основою державного управління".

Першочергові пріоритети

Підбиваючи підсумки наради, Президент зазначив, що "завдання створення щороку не менше мільйона нових робочих місць поставлене нелегке. Нам доведеться долати величезні  диспропорції, що утворилися на ринку праці".

Дійсно, вітчизняному ринку праці притаманні значні диспропорції на міжрегіональному та галузевому рівнях, наявність адміністративних, правових та економічних обмежень, що впливають на мобільність робочої сили. Не  відповідає потребам економіки й структура професійно-освітньої підготовки робочої сили. Перерозподіл зайнятості на користь некваліфікованої робочої сили з одночасним суттєвим скороченням чисельності професіоналів, фахівців і кваліфікованих робітників свідчить про домінування в економіці України застарілих технологій та відсутність інноваційних процесів.

У заключному слові Глава держави наголосив, що потрібно зосередитися на таких пріоритетних завданнях: стимулювання економічної активності населення та підприємництва, передусім у частині, яка здатна створювати нові робочі місця; створення умов праці для людей з обмеженими можливостями; поліпшення ефективності роботи соціальних фондів.

Тож головним завданням державної політики зайнятості є розвиток ринку праці, розширення сфери прикладання праці. Пріоритетними напрямками має бути інноваційне та високотехнологічне виробництво. Ефективність новостворюваних робочих місць має вимірюватись новими стандартами продуктивності та оплати праці, не  нижчими за європейські. В якості невідкладних мають бути задіяні механізми, які зупинять вимивання кваліфікованих кадрів та професіоналів, стимулюватимуть роботодавців до підготовки кадрів на виробництві, дадуть поштовх збільшенню обсягів найманої праці.

На державному та регіональному рівнях має бути створена ефективна система підтримки підприємницької ініціативи населення, яка у поєднанні з доступністю дешевих кредитних ресурсів має забезпечити перетворення самозайнятості населення на ефективний малий та середній бізнес. Має бути створено інформаційний банк даних щодо наявних для створення робочих місць виробничих площ чи приміщень.

Виконавши ці умови, можна буде стверджувати: створити один мільйон робочих місць в рамках одного економічного року — реально.

 

Лідія КАЧАН

 

 

________________________________

КОРПОРАТИВНІ ІНТЕРЕСИ ВАЖЛИВІШІ?

 

На  нараді з питань діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та забезпечення ним соціальних виплат і послуг, Президент України Віктор ЮЩЕНКО, зокрема, доручив Мінпраці (як головному куратору в цій сфері) невідкладно усунути недоліки в організаційній та фінансово-господарській діяльності Фонду.

Як відомо, Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу стосовно службових осіб Фонду соцстраху з тимчасової втрати працездатності за фактом зловживання ними службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.

Серед іншого Президент звернув увагу всіх соціальних партнерів, які здійснюють управління страховими фондами на рівноправній тристоронній основі, на необхідність консолідації дій у забезпеченні належного функціонування системи соціального страхування, зокрема відновлення діяльності вище означеного Фонду, що передбачало вирішення низки кадрових питань. 

Тож 25 червня на правлінні Фонду планувалося ухвалити погоджене рішення щодо змін до бюджету Фонду на 2005 рік, вирішити кадрові питання та затвердити заходи з усунення виявлених ГПУ, ГоловКРУ та Наглядовою радою Фонду порушень. Але засідання не відбулося.., оскільки більшість (9 із 15) членів правління від Федерації профспілок без жодних офіційних пояснень відмовилися брати в ньому участь, хоча із ними було заздалегідь узгоджено дату, час та порядок денний.

 

Аморально, коли керівник

відпочиває за кошт рядового працівника

"Саботажем" та "неповагою до соціальних партнерів" назвав відсутність членів правління від ФПУ на засіданні міністр праці та соціальної політики В'ячеслав Кириленко. І додав: "…сьогоднішнє засідання правління продемонструвало, що для вузького кола номенклатури ФПУ корпоративні інтереси важливіші за інтереси сотень тисяч простих членів профспілок".

Коментуючи наслідки зриву засідання правління, міністр зазначив: "Ми знову не змогли запровадити диференційований підхід до оплати путівок. Адже якщо чиновники з високими доходами і працівники з низькими зарплатами будуть і надалі сплачувати однакову ціну за путівку, яка із року в рік зростає внаслідок зловживань під час закупівель та монопольного впливу деяких структур на формування цін, все менше трудящих зможуть скористатися своїм правом на санаторно-курортне оздоровлення. Думаю, найближчим часом ми проведемо нараду щодо цього питання, і один з варіантів розблокування роботи Фонду може стати введення страхових коштів Фонду до Державного бюджету України".

Аби наші читачі зрозуміли про що йдеться, наведу декілька фактів, оприлюднених на нараді за участю Президента. Демонструючи аналіз використання санаторно-курортних путівок за 2004 р., міністр В'ячеслав Кириленко зазначив, що найдешевшими путівками (зі сплатою 10% їх вартості) в основному користуються керівники та головні бухгалтери підприємств, установ та організацій. Так, у Дніпропетровській області з 5 тис. путівок тисячу отримали керівники і 542 — головні бухгалтери. А в Хмельницькій таким чином використано понад  40% путівок. "Аморально, коли керівник відпочиває за кошт рядового працівника", — сказав Президент. І підтримав пропозицію В.Кириленка щодо того, що буде соціально справедливо, якщо керівники сплачуватимуть за путівку не менше 50% її вартості.   

Відповідати  викликам і завданням часу

То що ж є наші профспілки? Якщо їх організм не функціонує так, як треба, то вони вмерли чи лише перебувають у багаторічній сплячці? Останнє запитання — це не просто слова задля слів, це суть, відштовхуючись від якої, можна робити далекосяжні висновки. Бо якщо наші профспілки справді "вмерли", з ними слід попрощатися, і... почати створювати нові профспілки, які б відповідали викликам і завданням часу, стандартам демократичного суспільства й ринкової економіки. Якщо ж профспілки просто перебувають у сплячці, то вони мають відчувати, що життя навколо змінюється і потрібно "прокидатися", докорінно змінювати стиль, форми і методи профспілкової роботи, спрямовувати її на забезпечення дієвого соціального захисту працюючих. А для цього потрібно функціонально розвести профспілки, капітал і державу, щоб кожен  займався своєю справою.

Що для цього потрібно? По-перше, треба змінювати формат взаємодії профспілок із державою, що донині ґрунтувався на принципах невтручання. Держава не втручалася в тихе, дрімотне життя профспілкової номенклатури, а профспілки — в процеси "прихватизації", нівелювання соціальних стандартів життя народу. Саме  профспілки мали б (як це відбувається в усьому світі) опонувати консолідованому капіталу й державі-власнику. Влада  ж мала б виступати в ролі арбітра й гаранта того, щоб ці процеси протікали чесно, цивілізовано, в правовому руслі. Адже тільки реальна (а не задекларована) рівність сторін, що опонують одна одній, і є найпершою й основною умовою ефективного соціального партнерства.

Нині ж суть соціального партнерства вихолощено. Звичною стала практика, коли власники або керівники установ, підприємств, їх підрозділів, самі підбирають "зручних" голів і членів профкомів, формально легалізуючи свій вибір через механізм "виборів". Та й "активність" деяких проффункціонерів зводиться лише до ролі весільних генералів: як ювілей установи чи керівника — профдіяч тут як тут. І грамоту "від імені" вручить, і вітальну промову чи тост виголосить...

Україна стала іншою: народ прагне жити в правовій, демократичній, з високими соціальними стандартами європейській державі. Тому "старим" профспілкам — з  їх дрімотою, неробством і демагогією — у  такій державі немає місця. Тому наступне і головне: слід виробити нові правові засади діяльності (закон, програму дій, статут) профспілок, а також принципово нову інформаційну політику.

Старим профспілкам, які намагалися нічого не робити, не було чого й сказати людям. Нові ж програмні засади потрібно доводити до найширшого загалу працюючих, що зробить прозорішою їх діяльність і посилить підзвітність профспілкових діячів.

 

Мирослава ТАЛАН

____________________________________

ПОВЕРНУТИСЯ ОБЛИЧЧЯМ ДО ЛЮДИНИ

Якісне обслуговування громадян, уважне ставлення до їх проблем - важлива  складова діяльності органів влади, спрямованої на реалізацію виборчої програми Президента та програми Кабінету Міністрів "Назустріч людям". Особливо актуально це для органів праці та соціального захисту, до яких звертаються мільйони людей, переважно соціально незахищених.

6 липня на Колегії Мінпраці за участю міністра В'ячеслава Кириленка, його заступників, голови правління Пенсійного фонду Бориса Зайчука, працівників центрального апарату міністерства, керівників регіональних управлінь праці та соціального захисту населення, керівників обласних управлінь  Пенсійного фонду було розглянуто стан виконання наказу від 14.05.2005 р. №168 "Про створення належних умов для обслуговування громадян на підприємствах, в установах, організаціях сфери управління Міністерства праці та соціальної політики України" та стан виплати допомоги при народженні дитини.

 

Відрапортували,

та не виконали

Як підкреслив В'ячеслав Кириленко,  наказ був виданий для того, аби соціальна система "повернулась обличчям" до тих, заради кого вона існує. Працівники соціальної сфери завжди були на передньому краї роботи з людьми. Та, на жаль, було й чимало нарікань на якість обслуговування, ставлення до відвідувачів, роботи зі зверненнями.

В  інформації про  виконання наказу переважна більшість підрозділів системи запевнила, що  ними вжито заходи для забезпечення уважного ставлення до громадян, посилення відповідальності за роботу зі зверненнями, приведення приміщень у відповідність з вимогами наказу. Проте перевірки, що з 25 червня по 1 липня провели працівники міністерства, відвідавши 43 підвідомчі установи в Дніпропетровській, Кіровоградській, Київській, Полтавській, Черкаській, Чернігівській областях, за словами В'ячеслава Кириленка, виявили далеко не оптимістичну картину.

Надана інформація у багатьох випадках не відповідає дійсності, а деякі пункти наказу просто ігноруються. Майже в усіх перевірених установах наявні роз'яснювальні матеріали про види і розміри соцдопомоги, пільг, послуг, процедуру їх отримання, перелік необхідних документів. Проте інформація про кабінети та номери телефонів, за якими можна отримати додаткові роз'яснення — відсутня. Більшість перевірених приміщень забезпечені меблями для очікування прийому. Та подекуди навіть це не рятує громадян від стояння в чергах. Приміром, у Лубенському міжрайонному центрі зайнятості (Полтавська обл.) 30 червня чимало громадян стояли в черзі на першому поверсі. А на другому  —  20 вільних стільців, та ніхто не й подумав їх перенести. Подібні випадки не поодинокі. Зафіксовані й інші штучні незручності для відвідувачів, приміром, недоступність туалетів.

Без канцтоварів вас

не приймуть

 У деяких управліннях праці та соціального захисту населення (УПСЗН) від громадян вимагають канцтовари. Так, у Придніпровському РУПСЗН м. Черкаси на дверях кількох кабінетів можна прочитати оголошення з "проханням" до заявників приносити папір та канцтовари. А в кількох метрах — лотки, де громадяни мали купувати бланки заяв. В Оржицькому РУПСЗН (Полтавська обл.) 5 аркушів паперу, 2 конверти та папка взагалі включені до переліку документів, що мають надаватися заявником до відділу субсидій. В Онуфріївському РУПСЗН (Кіровоградська обл.) оголошення зобов'язує заявника принести 15 аркушів паперу та папку-швидкозшивач.

Більшість установ проігнорували пункт про розміщення наказу в зручних для ознайомлення громадян місцях. З трьох перевірених облуправлінь у двох (Черкаському та Дніпропетровському)  наказ взагалі не було вивішено, як і у 18 (з 21) місцевих управлінь. Не знайшли наказу і в жодному з перевірених підрозділів Пенсійного фонду, фондів соцстрахування, служби зайнятості, фонду соцзахисту інвалідів. Тут (за рідкісними винятками) взагалі відсутні будь-які  наочні матеріали про Мінпраці, його координати та діяльність. Натомість — чимало реклами комерційних банків та  підприємницьких структур. У більшості перевірених установ не було інформації про розташування кабінетів, а іноді — й  табличок на  кабінетах.

Про прийом керівництвом можна лише мріяти

Один позитив після прийняття наказу № 168 все ж є — число  управлінь, де прийом громадян проводиться 4 або 5 днів на тиждень збільшилося, однак і не виконується ця вимога досить часто. У Чернігові деякі відділи РУПСЗН організували прийом  2–4 рази на тиждень. У Броварському РУПСЗН, райуправлінні Пенсійного фонду Київщини, як і в Деснянському райуправлінні Пенсійного фонду Чернігова, Соснівському РУПСЗН Черкас, у деяких відділах Заводського РУПСЗН Дніпродзержинська, Оржицького РУПСЗН Полтавщини  прийом — лише  двічі на тиждень.

У багатьох управліннях немає розкладу прийому громадян. Непоодинокі випадки, коли начальники управлінь взагалі особисто не приймають громадян.

Представники міністерства виявили й випадки зневажливого ставлення працівників деяких управлінь праці та соцзахисту до відвідувачів. Так, 25 червня в Броварському МРУПСЗН Київщини близько 12 години було зачинено всі кабінети, працівники на чолі з керівництвом залишили робочі місця. А охорона не могла пояснити відвідувачам причину такого короткого робочого дня.

В жахливому стані старе приміщення Красногвардійського РУПСЗН в Дніпропетровську. Більшість його підрозділів вже переїхали, але належної інформації про це немає. 1 липня о 14.30. біля зачиненого приміщення зібрались літні люди, які  приїхали здалеку, аби вирішити свої проблеми, отримати допомогу. Тут на них не чекали, хоча наліплений на дверях папірець засвідчував, що в цей час управління має працювати. Звернення громадян, зазначив В'ячеслав Кириленко, свідчать про те, що положення наказу часто не виконуються і в інших регіонах.

Не соромтесь — повідомляйте  про бездіяльність

Віднині міністерству можна поскаржитись на дії чи бездіяльність органів праці та соцзахисту. Упродовж травня–червня вже надійшло 28  скарг із 13 областей, у т.ч. зі Львівської, Запорізької, Харківської, Кіровоградської  Чернігівської областей.

Викликає занепокоєння, підкреслив міністр, і виконання пункту наказу, щодо забезпечення з 1 вересня ц.р. безперешкодного доступу інвалідів та інших маломобільних осіб до установ Мінпраці.  З  перевірених приміщень близько половини не обладнані пандусами та іншими пристосуваннями, що ускладнює доступ інвалідам на візках чи мамам з дитячими візочками, а подекуди, хоч і є пандуси,  на відвідувачів чекають інші нездоланні перешкоди: круті сходи, непрацюючі ліфти. Тож варто запроваджувати систему громадського контролю за  діяльністю підприємств, установ  та забезпечення прямого зв'язку громадян з міністерством.

Влада в Україні оновлюється, наголосив В'ячеслав Кириленко, як і кадри соціальної системи. Фахівці, які працюють давно і які прийшли нещодавно, мають зрозуміти, що ситуація в соціальній сфері кардинально змінюється. Якщо хтось з керівників думає, що надіславши липовий звіт про виконання наказу, поставить крапку у зацікавленості міністра ситуацією на місцях, він глибоко помиляється.

Міністерство  здійснюватиме спеціальні моніторинги виконання цього наказу, поки не переконається, що в кожній області, районі до людини та її проблем працівники соціальної сфери ставляться уважно. Навіть у тих випадках, коли певну проблему не можна вирішити відразу, фахівці мають надати людині детальну консультацію і показати перспективу роз-в'язання проблеми.

З  1 липня 2002 р., нагадав  перший заступник голови правління Пенсійного фонду Василь Кравчук, органи Пенсійного фонду виконують функції з призначення пенсій. Три роки тому треба було впроваджувати нові методи роботи, зокрема організовувати прийом громадян. Всі  механізми було вирішено відпрацювати у пілотному Дніпропетровському регіоні, де на базі обласного управління Пенсійного фонду проводилося навчання перших заступників керівників облуправлінь і заступників начальників відділів з виплат пенсій. Тож і нові завдання з поліпшення умов прийому громадян буде виконано. Нині в усіх головних, міських, районних управліннях Пенсійного фонду з чисельністю понад 75 працівників вирішено створити структурні підрозділи, які  займатимуться прийомом громадян, вони мають бути укомплектовані кваліфікованими фахівцями "пенсійниками" та юристами. Нині активно практикуються виїзні прийоми керівників Пенсійного фонду. Відчутний ефект дає також співпраця фахівців Мінпраці та Пенсійного фонду на місцях. Так, у Ковельському районі Волинської області за рахунок штату РУПСЗН у 48 сільських радах запроваджено посаду координатора, який опікується підготовкою пенсійних справ мешканців сіл. Торік  до органів Пенсійного фонду звернулось 2,2 млн. громадян. А цьогоріч, завдяки великій роз'яснювальній роботі  у ЗМІ, "гарячим лініям" на місцях, редакції газети "Пенсійний кур'єр" — всього 462 тис.

Віртуальне багатство

Управління праці та соцзахисту називають "найбагатшими" управліннями — через  них проходить близько 40% бюджетних коштів, усі соціальні виплати,  зазначив начальник Головного УПСЗН Рівненської ОДА Ігор Якубець. В результаті ж вони нічого не мають — ні грошей на канцтовари, ні на облаштування пандусів. У І кварталі ц.р. обласному управлінню  на транспортне обслуговування було виділено аж  по 50 грн. на місяць. А на придбання канцтоварів коштів взагалі не передбачалось. Серйозні проблеми й з приміщеннями — вони тісні, старі, в одному навіть обвалилась стеля, добре, що людей на той час не було.

Як це не прикро, слова рівненського колеги може підтвердити практично кожен керівник управління праці та соціального захисту населення. Відсутність належного фінансування на найнеобхідніше — канцтовари, передплату, придбання меблів, ремонт — це, як кажуть, їх головний біль. А без грошей важко розраховувати на суттєві зрушення.

Щоправда, міністр зазначив, що нині розробляється проект програми облаштування приміщень соціальної сфери, який буде обговорюватись всіма зацікавленими суб'єктами.

Людина, її потреби — в центрі уваги політики держави

Реалізацію завдань урядової програми "Назустріч людям" щодо поліпшення  адресної підтримки вразливих верств населення шляхом виплати допомоги малозабезпеченим сім'ям, субсидії на придбання палива та п'яти видів допомоги сім'ям з дітьми Міністерство забезпечує через систему органів праці та соцзахисту, підкреслив В'ячеслав Кириленко.

Так, вдвічі збільшено бюджетні трансферти для надання допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам — з 1,7 млрд. у 2004 р. до  3,4 млрд. грн. у 2005 р.).  Після внесення в березні змін до законів про держбюджет, державну допомогу сім'ям з дітьми,  соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності виплати цим категоріям суттєво зросли. Та найсуттєвіше зросли виплати при народженні дитини з  1 квітня ц. р. завдяки збільшенню до 158,9 млн. грн. бюджетної програми для відшкодування витрат Фонду соцстраху з тимчасової втрати працездатності та оптимізації його витрат.

Проведено значну організаційну та нормотворчу роботу: внесено зміни до порядків   призначення і виплати допомоги при народженні дитини застрахованим і незастрахованим особам; вдосконалено механізм надання допомоги при народженні фізичним особам-підприємцям, які працюють за спрощеною системою оподаткування, посилено контролюючі функції державних соціальних інспекторів щодо цільового використання  допомоги, опрацьовується   механізм виплати  допомоги при народженні дитини у разі її влаштування до дитячого закладу на повне державне утримання; затверджуються зміни до Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів   соцдопомоги   щодо   врахування   до   сукупного   доходу потенційних   отримувачів  щомісячної   складової допомоги  при народженні дитини.

Зросли і виплати, і число отримувачів 

У травні ц.р.  державну допомогу  отримали 960,4 тис. сімей з дітьми на загальну суму 453,9 млн. грн. Серед отримувачів переважають незастраховані особи, яким виплачується допомога по догляду за дитиною до 3 років (57,2%), одинокі матері, батьки/усиновителі (37,7%).

У зв'язку зі значним збільшенням допомоги при народженні незастрахованим матерям зростає питома вага її нарахувань у сумі допомоги сім'ям з дітьми (у січні — 11,1%,  у травні —15,5%). Збільшується й  кількість отримувачів: якщо торік таку допомогу отримали 390,5 тис. матерів, то цьогорічний прогноз — до  404 тис., а в 2006-му — передбачається 420 тисяч.

За квітень–червень ц.р. за призначенням допомоги при народженні звернулося 31,8 тис. незастрахованих жінок (у 2004-му — 29,5 тис.), зокрема 10,6 тис. тих, які народили дитину після 31 березня. З початку року таку допомогу призначено 30,8 тис. незастрахованих жінок (у 2004-му — 29,1 тис.), в т. ч. 8,2 тис. — у нових розмірах. І вже 41,5 тис. мам отримали допомогу  при народженні дитини у 8 497,6 грн.

Соціальними інспекторами її виплата була зупинена лише в одному випадку. На думку міністра, така статистика знімає всі побоювання громадськості щодо нецільового використання допомоги. І головне, що всі  виплати здійснюються своєчасно, заборгованості з них немає, підкреслив міністр.

У переважній більшості регіонів всі соціальні виплати здійснюються в автоматичному режимі за допомогою уніфікованих програмних продуктів. Але ці технології та застарілі комп'ютери в місцевих органах соцзахисту не дозволяють запровадити єдину базу даних та реєстр отримувачів всіх видів соцдопомоги. Для поліпшення інформаційного забезпечення міністерство в рамках позики Світового банку вже в цьому році розпочне роботу над створенням  інтегрованого програмного продукту.

Потрібні зміни у законодавстві

Подальші кроки щодо підвищення соціальних виплат потребуватимуть удосконалення законодавства, зазначив міністр, зокрема щодо адресного підходу при наближенні розмірів допомоги до прожиткового мінімуму (з урахуванням сукупного доходу сім'ї). Підвищення у 2006 році розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років для застрахованих осіб з 23 до 50%, а також витрати на фінансування допомоги при народженні для застрахованих  потребуватимуть додатково 2,7 млрд., для незастрахованих  —  1,3 млрд. грн.

Нужденні сім'ї з дітьми отримують допомогу відповідно до Закону "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям". У травні ц.р. її отримувало 472,4 тис. сімей. При цьому, пенсіонери складають лише 8,4% отримувачів, діти — 53,4%, їх працездатні батьки - 38,2%.

Для здійснення подальших кроків у наданні допомоги сім'ям з дітьми, необхідно підготувати законопроект щодо удосконалення механізму її надання залежно від сукупного доходу сім'ї, а також уніфікації розмірів виплат по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років застрахованим та незастрахованим особам.      

 

Олена Косенко   

___________________________________________

МІНІМАЛЬНА ЗАРПЛАТА — 

ДЕРЖАВНА СОЦІАЛЬНА ГАРАНТІЯ

 

Як повідомив міністр  праці та соціальної політики В'ячеслав КИРИЛЕНКО,  з 1 липня 2005 р. розмір мінімальної місячної заробітної плати підвищено з 290 до  310 грн., а з 1 вересня він досягне рівня прожиткового мінімуму — 332  грн. Також із  липня підвищуються на 6,9% оклади та ставки заробітної плати працівників бюджетної сфери. "У січні та квітні  посадові оклади у бюджетній сфері, як і мінімальна заробітна плата, зросли відповідно на 10,5% та 10,7%, а з 1 липня зростуть ще на 6,9%. Ми зробимо все можливе, аби втримати таку позитивну динаміку, бо саме цього чекають від  уряду наші співвітчизники", — наголосив   міністр.

Про порядок застосування на підприємствах різних форм власності та господарювання мінімальної зарплати як державної соціальної гарантії редакція попросила розповісти начальника управління організації заробітної плати Мінпраці України Людмилу Іванівну КОЛЕСНІКОВУ-ГУЗЕВАТУ. 

 

Як і передбачено Законом "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", з  1 липня ц.р.  мінімальну заробітну плату встановлено в розмірі 310 грн. на місяць.

Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну норму праці (обсяг робіт).

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати за роботу в надурочний час, у важких, шкідливих та особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога. 

Оскільки мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією,  то вона є обов'язковою для підприємств, установ та організацій всіх форм власності та господарювання (ст. 3 Закону "Про оплату праці"). Виходячи з наведеного, підприємства, установи, заклади та організації всіх форм власності та господарювання повинні з 1 липня ц.р.  запровадити новий розмір мінімальної заробітної плати —  310 грн. на місяць.

Отже, з 1 липня ц.р. оплата праці працівників, в т.ч. і бюджетної сфери, повинна провадитись таким чином, щоб за відпрацьовану місячну норму праці заробітна плата з урахуванням доплат, надбавок, премій та інших виплат, крім тих, що відповідно до ст. 3 Закону "Про оплату праці" не враховуються до мінімальної заробітної плати, не була нижчою її законодавчо визначеного мінімального розміру (310 грн.).  У разі, коли працівникові, який виконав місячну норму праці, заробітну плату нараховано нижче її законодавчо встановленого мінімального розміру, підприємство має провадити доплату до її рівня.

Наприклад, місячний оклад працівникові встановлено в розмірі 290 грн. Крім того, йому належить доплата за роботу в шкідливих умовах праці у розмірі 8% посадового окладу.

У липні 2005 року цей працівник відпрацював всі робочі дні за графіком. Йому має бути нараховано: оплату за посадовим окладом — 290 грн.; доплату за роботу в шкідливих умовах праці: 290 грн. х 8 : 100 = 23,20 грн. Оскільки доплата за роботу в шкідливих умовах праці не включається до мінімальної заробітної плати, то працівникові необхідно здійснити доплату до розміру мінімальної заробітної плати: 310 грн. — 290 грн. = 20 грн.

Отже, нарахована працівникові у липні п.р. заробітна плата в даному випадку складатиме: 290 грн. (оклад) + 23,20 грн. (доплата за роботу в шкідливих умовах праці) + 20 грн. (доплата до розміру мінімальної заробітної плати) = 333,2 грн.

Разом з тим, працівники, яким виплачують мінімальну зарплату, "на руки" отримуватимуть не 310 грн., а менше. З мінімальної зарплати утримають: 13% прибуткового податку в розмірі 23,27 грн. (з урахуванням податкової пільги, яка цьогоріч становить 131 грн. і яку вираховують із зарплати  до утримання прибуткового податку); збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування — 2% (6,2 грн.); збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — 0,5% (1,55 грн.); збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності — 0,5% (1,55 грн.). Таким чином, загальна сума утриманих коштів (з урахуванням податкової пільги) складатиме 32,57 грн. Тобто, людина має отримати 277,43 грн.

Згідно з чинним законодавством підприємства виробничої сфери можуть у колективному договорі (згідно з наказом по підприємству) встановлювати меншу норму тривалості робочого часу. При цьому треба врахувати, що в разі встановлення на підприємствах госпрозрахункової сфери меншої за передбачену ст. 50 КЗпП норми тривалості робочого часу, в т.ч. режимів роботи з неповним робочим днем (тижнем, місяцем), оплата праці за відпрацьовану норму повинна бути не нижчою за розмір мінімальної заробітної плати.

У разі ж встановлення згідно з укладеною між працівником і власником або уповноваженим ним органом угодою режиму роботи з неповним робочим днем (тижнем, місяцем), оплата праці відповідно до ст. 56 КЗПпУ проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. В цьому випадку розмір оплати за виконану норму праці  може бути нижчим за законодавчо встановлену мінімальну зарплату. 

Слід також врахувати, що підприємства небюджетної сфери (відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004–2005 рр.) мають встановлювати мінімальну тарифну ставку робітника І розряду в розмірі, не меншому за 120% мінімальної заробітної плати, визначеної законом. Отже, позитив від запровадження нового розміру "мінімалки" відчують і ті спеціалісти, які отримують зарплату, вищу за її мінімальну гарантію, оскільки з її підвищенням підприємства зобов'язані переглянути тарифні ставки і оклади. Тобто, з  1 липня ц.р. мінімальна тарифна ставка  робітника   І розряду має підвищитися з 348 до 372 грн. (310 грн. х 1,2).

Водночас, наше законодавство дозволяє підприємству на  період подолання фінансових труднощів встановлювати і нижчі тарифні ставки, але терміном не більше шести місяців (ст. 14 Закону "Про оплату праці"). Тобто, норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених Генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово. Впродовж шести місяців підприємство має здійснити заходи щодо покращення свого фінансового стану, щоб забезпечити безумовне виконання норм Генеральної та галузевих угод.

Як уже зазначалося, в зв'язку  з підвищенням мінімальної зарплати з 1 липня підвищуються на 6,9% посадові оклади і ставки працівників окремих галузей бюджетної сфери (див. табл.).

За недотримання державних соціальних гарантій щодо мінімальної заробітної плати винні особи можуть притягатися до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності (ст. 36 Закону "Про оплату праці").

Якщо право працівника на нарахування заробітку в розмірі, не нижчому за державну соціальну гарантію (мінімальну зарплату), порушено, він може звернутися  за місцем проживання до відповідного органу Держнаглядпраці (територіальної інспекції праці з нагляду за додержанням законодавства про працю) з проханням здійснити перевірку дотримання вимог законодавства щодо оплати праці та вжити заходів щодо їх виконання власником.

Оскільки зарплата за липень виплачується в серпні, то в новому підвищеному розмірі працівники отримають її в останній місяць літа.

 

__________________________

Посилення регіональних соціальних служб

За підтримки Європейського Союзу і Міністерства праці та соціальної політики України розпочав роботу проект технічної допомоги ТАСІС "Посилення регіональних соціальних служб".

На прес-конференції, присвяченій відкриттю проекту, заступник міністра праці та соціальної політики Микола ПАСЬКО (на фото — третій зліва) підкреслив соціальну спрямованість діяльності уряду народної довіри. "Сьогодні видатки на соціальні потреби складають 80%. Це свідчить про те, що уряд багато уваги приділяє саме соціальним аспектам роботи", — сказав заступник міністра. Він  також наголосив на необхідності реформування системи соціального захисту України для досягнення рівня європейських стандартів у соціальній політиці. Проект, що триватиме  з травня 2005 р. до листопада 2007 р., має на меті покращення становища найбільш вразливих верств населення України, людей з різними вадами, які перебувають в інтернатах, людей похилого віку, бездомних, жертв побутового насилля, неблагополучних родин та дітей вулиць.

Серед завдань, що стоять перед фахівцями та експертами, — підвищення  кваліфікації працівників органів соціального захисту населення, розробка та випробування інноваційних моделей надання соціальних послуг незахищеним верствам населення у двох пілотних районах (у Рівненській та Волинській областях).

За допомогою проекту будуть впроваджуватись нові соціальні послуги, працівники соціальної сфери матимуть змогу здобути нові знання та вміння, також будуть запропоновані нові шляхи надання допомоги вразливим верствам населення всередині їх громад. (Детальніше про це — в наступному номері)

Христина ТАЛАЛАЙ

________________________________

ПРОФЕСІОНАЛІВ ГОТУВАТИМУТЬ

НА РОБОЧОМУ МІСЦІ

НА ЦЕ СПРЯМОВУЄ СВОЮ ДІЯЛЬНІСТЬ НОВИЙ ПРОЕКТ ЄВРОСОЮЗУ

 

Допомогти нашим підприємствам вирішити кадрову проблему має спеціальний проект "Розвиток системи професійного навчання на робочому місці", що виконується в рамках програми TАСІS і фінансується Європейським Союзом.

Серед його пріоритетних завдань — підготовка пропозицій щодо модернізації системи професійного навчання на виробництві та нормативно-технічної бази; сприяння органам виконавчої влади, підприємствам, навчальним закладам у розробці та впровадженні заходів у сфері безперервного професійного навчання на робочому місці. А також створення на державному та регіональному рівні структур підтримки, що надаватимуть консультативну, методологічну та інформаційну допомогу підприємствам різних форм власності.

 

Важливий для економіки

проект

Як зазначив на презентації Проекту його директор Дімітріс Баколас, подібні проекти вже започатковані у 15 країнах, Україна ж вважається пріоритетною, адже це країна з великим  економічним, трудовим потенціалом і майбутнім. Напевне, люди в Україні могли б впоратись зі своїми проблемами і без цього Проекту. Але певну користь новій економіці своїми ноу-хау він принесе, бо експертів залучено з таких розвинутих країн, як Данія, Англія, Франція, Греція. Хоча всіх проблем розв'язати не вдасться, адже вартість проекту всього 2,5 млн. євро і триватиме він до серпня 2007 року. Спочатку Проект втілюватиметься у трьох пілотних областях — Одеській, Харківській, Тернопільській, а потім буде розповсюджений по всій країні.

В Україні, вважає директор Департаменту професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки Тимофій Десятов, поки недостатньо уваги надається підготовці кваліфікованих кадрів — у планах соціально-економічного розвитку країни немає відповідальних за цей напрямок, нема й розрахунків того, скільки і яких спеціалістів потребує економіка. На жаль, нинішня система професійно-технічної освіти слабо адаптувалась до вимог ринкової економіки. Рівень підготовки випускників ПТУ часто не відповідає вимогам роботодавців. Одна з причин цього — незадовільне фінансування ПТУ, а значить  погана матеріально-технічна база в них. На старому устаткуванні навряд чи можна опанувати нові технологічні процеси, навчитись виготовляти якісну продукцію.

Досвід країн Східної Європи, економіка яких перебуває  на більш високому рівні розвитку, засвідчує доцільність підготовки спеціалістів безпосередньо на виробництві. Україні теж варто згадати про цей метод, адже раніше він досить активно використовувався на заводах і фабриках.

Всі ми ще пам'ятаємо, яка увага раніше надавалася підготовці робітничих кадрів, підвищенню їх кваліфікації. На підприємствах у великій пошані були наставники молоді, які заохочувались не тільки морально, але й матеріально. Чимало підприємств брали під своє крило ПТУ та технікуми, дбали про їх матеріально-технічне оснащення, виробничу практику учнів і студентів, організовували на базі цих закладів курси підвищення кваліфікації своїх працівників. Тож система підготовки кадрів у нас є, правда, подекуди її треба відродити, а подекуди — зміцнити. Бо роботодавці вже зрозуміли, що найвигідніше інвестувати в підготовку кваліфікованих кадрів, здатних  випускати конкурентоздатну продукцію. Доцільно також на базі центрів зайнятості створювати заклади для  навчання і перепідготовки безробітних.

Головне — діяти спільно

Без кваліфікованої робочої сили вітчизняна економіка не зможе повноцінно розвиватися, наголосила заступник міністра праці та соціальної політики Наталія Іванова. Для створення ефективної системи підготовки кадрів необхідно об'єднати всіх суб'єктів, які діють на ринку праці. Важлива й  відповідальність роботодавців та  робітників, що спонукала б до постійного навчання і підвищення професійної кваліфікації, аби завжди впевнено почуватися  на ринку праці.

Нині офіційний рівень безробіття в Україні сягає майже 9%, чимало людей зневірились у своєму майбутньому, втратили професійну кваліфікацію і зв'язки з виробництвом. Але з допомогою служби зайнятості лише 6% безробітних були залучені до навчального процесу. Проект має об'єднати зусилля зацікавлених міністерств і відомств, місцевої влади, роботодавців у створенні ефективної системи професійного навчання безпосередньо на виробництві. Вже немає часу для розмірковування над цією проблемою, настав час діяти.

АНТК ім. О. Антонова — одне з провідних літакобудівних підприємств в Україні. На ньому трудиться більше 8 тис. працівників, і кожного року 300–400 фахівців, за словами начальника центру профнавчання АНТК Олександра Саєнка, підвищують свою кваліфікацію. Підприємство тісно співпрацює зі столичними школами, Криворізьким коледжем, Київським авіаційним технікумом, Харківським авіаційним інститутом. Запрошує молодь на виробничу практику, організовує захист дипломів.

Олександр Саєнко вважає, що на нинішньому етапі серйозного удосконалення потребує законодавство. Якщо підприємство за свої кошти навчає майбутніх спеціалістів, то після закінчення вузу вони мають три роки відпрацювати на ньому. До того ж варто потурбуватись і про пільгове оподаткування таких підприємств.

Належну увагу слід приділити і професійному навчанню жінок.  За радянських часів чимало жінок працювали верстатниками, слюсарями-складальниками. Нині ж їх орієнтують на професії кухаря, перукаря, економіста, бухгалтера і т.п.

Акумулювати  зарубіжний

і власний досвід

На думку керівника групи з реалізації Проекту Дімітріса Вассіліу, цей Проект дуже потрібний українській економіці,  українським підприємствам, адже проблема підготовки професійних кадрів — з числа невідкладних. Головне завдання Проекту — спільними зусиллями розвивати систему безперервного професійного навчання на виробництві. Великі підприємства можуть самостійно впоратись з цим, адже у них  є виробнича база.  Інша ситуація на малих та середніх, котрі ні подібних баз, ні відповідного досвіду не мають. Тож на них слід звернути першочергову увагу, акумулювавши не тільки зарубіжний, але й  вітчизняний досвід, і при цьому враховувати інтереси роботодавців, трудівників, держави. Важливо консолідувати зусилля всіх зацікавлених у цьому процесі сторін, започаткувавши між ними соціальний діалог.

Від реалізації Проекту, підкреслив Дімітріс Вассіліу, українська економіка отримає велику вигоду, адже поліпшиться кваліфікація працівників, буде втілено методи, що сприятимуть ефективності професійного навчання, вдосконалено законодавчу базу та регуляторну політику, створено спеціальні структури на національному та регіональному рівні, які займатимуться проблемами виробничого навчання. Експерти Проекту тісно співпрацюватимуть із зацікавленими міністерствами і відомствами, регіональною владою, роботодавцями і трудівниками та їх об'єднаннями. Цілі і завдання Проекту не "вигадуватимуться" у ЄС, їх визначатиме українська сторона і обговорюватимуть усі зацікавлені суб'єкти.

При Мінпраці планується створення Національного ресурсного центру, який координуватиме ці процеси. Цей своєрідний мозковий центр займатиметься розробкою навчальних методик, аналізуватиме потреби підприємств у робітничих кадрах, співпрацюватиме з міжнародними організаціями та науково-дослідними інститутами. Подібні центри будуть створені також у пілотних регіонах. Матеріальна база центрів формуватиметься за рахунок коштів Проекту. Підприємства  для участі в Проекті обиратимуться за спеціальними критеріями та прозорими процедурами.

"Щасливі  товари"

За словами датського експерта Стіга Клітмьоллера, Проект ставить досить амбітну мету — започаткування системи та створення умов для професійного навчання людини протягом усього життя. У Данії така система  діє вже більше півстоліття і понад 40% дорослого  населення долучається до неї, тому країна має велику кількість висококваліфікованих робітників. І хоча лише 5% населення має вищу освіту (порівняно з Україною це досить низький показник), але навчальний процес узгоджується з вимогами ринку праці, розробляються гнучкі модульні плани, що погоджуються з роботодавцями та навчальними закладами. У Данії немає вчителів та професорів, а є інструктори.

Ключова сила розвитку економіки — високоосвічені  фахівці, наголосив експерт. Якщо українські підприємства зацікавлені в експорті своїх товарів до ЄС, вони дбатимуть і про кваліфікацію своїх працівників, платитимуть їм достойну зарплату, створюватимуть соціальну інфраструктуру. Професіонали, котрі знають собі ціну, зможуть вибирати підприємство з найкращими умовами,  тож і підприємства будуть прагнути досконалості.

Мешканці Данії охочіше купують товари компаній, працівники яких відчувають себе щасливими, тобто "щасливі товари". Так чинять і в багатьох інших європейських країнах. Українські товари теж матимуть у них попит, якщо виготовлятимуть їх задоволені своїм  життям  люди.    

 

Олена Косенко

  __________________________________________

КАДРИ  ДЛЯ  СУДНОБУДІВНОЇ  ГАЛУЗІ

Миколаївщину по-праву називають краєм корабелів. На берегах Чорного моря, Дніпро-Бузького лиману, Південного Бугу та Інгулу розкинулися верфі, порти і пристані. Морськими та океанськими просторами земної кулі ходять каравани суден, створених руками миколаївських умільців. Це потужні нафторудовози, сучасні супертраулери, рефрижератори, суховантажі, плаваючі готелі і, звичайно ж, військові кораблі. Але, як не гірко констатувати, серед спеціалістів суднобудівної галузі  Миколаївщини поширюється безробіття. Аналогічна ситуація  і в багатьох інших регіонах України, де є суднобудівництво.

 

Аби прискорити вирішення проблем зайнятості серед корабелів, Миколаївський обласний центр зайнятості ініціював проведення 7 липня ц.р. "круглого столу" за участю представників роботодавців суднобудівних підприємств та центрів зайнятості сусідніх Одеської та Херсонської областей.  Миколаївщину представляли роботодавці з ДП "Суднобудівний завод ім. 61 комунара", ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод", ВАТ "Дамен Шіп'ярдс Океан" та суднобудівної верфі "Меридіан". До обговорення питань соціального партнерства у вирішенні проблем укомплектування кадрами суднобудівних заводів долучилися також представники облради, облпрофради, міськвиконкому, спілки промисловців і підприємців, профспілки суднобудівної галузі, учбових центрів суднобудівних підприємств, державного морського технічного університету ім. адмірала Макарова, директори та спеціалісти центрів зайнятості Миколаївщини. 

На зібранні порушувались важливі питання, що турбують як роботодавців-корабелів, так і органи влади, громадські організації, службу зайнятості. Зокрема, йшлося про невідповідність попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці суднобудівної галузі. На заводах досить значна потреба у висококваліфікованих кадрах основних суднобудівних професій, яких бракує на ринку праці.

Як зазначив директор Миколаївського обласного центру зайнятості Микола Ворона, в      І півріччі ц.р. за отриманням соціальних послуг до районних центрів зайнятості м. Миколаєва звернулось близько 1 тис. незайнятих осіб, які раніше працювали в суднобудівній галузі. Аналізуючи професійно-кваліфікаційний склад цих громадян, можна зробити висновок, що лише незначна їх частина може пройти підготовку, перепідготовку та бути задіяною на виробництві  галузі.

Пов'язано це з тим, що на обліку перебувають в основному колишні спеціалісти галузі з низькою кваліфікацією (2-3 розряд), а також вивільнені працівники допоміжних професій. Разом з тим, висококваліфіковані фахівці до служби зайнятості звертаються дуже рідко. Це значно знижує можливості служби зайнятості в підборі кадрів. Готувати ж спеціалістів високого розряду "з нуля" неможливо, адже для виконання робіт на рівні 5-6 розрядів потрібні практичні навички, тобто кількарічний виробничий стаж.

Дисбаланс між пропозицією робочої сили та попитом на неї на деяких суднобудівних підприємствах поглиблюється низьким рівнем заробітної плати та несвоєчасною її виплатою. Зазначені проблеми ускладнюють практичне працевлаштування, породжують невдоволеність і соціальну напругу.

В І півріччі 2005 р. обласним центром зайнятості проведено соціологічне дослідження з метою визначення професійних намірів випускників 9-11 класів загальноосвітніх шкіл області, в якому  взяло участь майже 1300 учнів. Як виявилося, лише біля 10% респондентів орієнтовані на отримання суднобудівної професії та спеціальності (інженера, механіка, електрогазозварника, судноскладальника, матроса-моториста, столяра, бортпровідника на судах тощо). А для корабельного регіону цього вкрай недостатньо.

У рекомендаціях учасників "круглого столу" зазначено, що для забезпечення суднобудівних заводів кваліфікованими кадрами службі зайнятості та керівникам цих підприємств потрібно виробити  спільні заходи щодо підготовки спеціалістів, провести аудит трудових ресурсів галузі, здійснювати професійне навчання та підвищення кваліфікації суднобудівників на замовлення роботодавців із залученням коштів Фонду соціального страхування від безробіття. Зокрема, рекомендовано поглиблене вивчення іноземної мови спеціалістами з вищою освітою під конкретні замовлення підприємств, а також активізувати роз'яснювальну роботу серед учнів та безробітних щодо привабливості суднобудівних професій, гарантованого працевлаштування майбутніх корабелів за набутою спеціальною.

Сподіватимемось, що зацікавленість соціальних партнерів у позитивному вирішенні проблем суднобудівної галузі сприятиме активізації співпраці служби зайнятості з роботодавцями, виробленню спільних підходів у реалізації наміченого та дозволить укомплектувати суднобудівні заводи високопрофесійними кадрами.

 

 Юрій ПОДИМА

м. Миколаїв

___________________________________________________

 

ШЛЯХ ДО ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ:

ЕВОЛЮЦІЯ ЧИ ІНТЕРВЕНЦІЯ?

 

Нещодавно у Львові за ініціативи Західноукраїнського центру "Жіночі перспективи в межах реалізації проекту "Подолання гендерної та вікової дискримінації на ринку праці в Україні: навчання та програма дій" відбувся круглий стіл. Тема обговорення була дуже актуальною "Державні механізми забезпечення гендерної рівності та захисту від дискримінації". Представники управлінь Львівської облдержадміністрації, депутати обласної ради, обласного центру зайнятості, профспілок, громадських жіночих та правозахисних організацій, ЗМІ ознайомились з міжнародним досвідом запровадження державних механізмів забезпечення гендерної рівності та відповідними  механізмами регулювання цих питань в Україні.

 

Хоча питання гендерної рівності на ринку праці окремо не розглядалося, в цьому сенсі варто зауважити: в нашому суспільстві побутує думка, що безробіття має "жіноче обличчя". Можливо, особливих підстав спростовувати це немає, та отримана з різних джерел інформація свідчить про дещо інший стан справ. На жаль, обстеження провадилися в різні періоди й звести їх воєдино немає змоги, все ж загальні тенденції щодо зайнятості жінок можна відстежити.

Так, дані обстеження населення України за методологією МОП свідчать, що в 2002 році жінки становили 43,2% безробітного населення, у 2003-му — 43,8%. Рівень безробіття серед жінок також нижчий, ніж серед чоловіків (відповідно 9,4 і 11,6%). Це пояснюється кількома причинами: а) жіноча робоча сила зазвичай дешевша порівняно з чоловічою, відповідно працедавцям вигідніше її використовувати; б) наднизькі ставки оплати праці роблять найману працю не просто економічно невигідною, але відверто збитковою. Тому жінкам, котрі мають сім'ю і годувальника, економічно доцільніше займатися вихованням дітей та домашнім господарством, аніж ходити на роботу за мізерну платню. Відтак  значна частина жінок із категорії зайнятих переходять до категорії економічно неактивних; в) для  жінок характерна вища соціальна відповідальність і вони є основним контингентом працівників галузей освіти, соціального забезпечення, культури, охорони здоров'я, робота в яких хоча і важлива, проте оплачується неадекватно низько, і для чоловіків найчастіше вважається непрестижною; г) до зайнятих (за методологією МОП) належать і особи, котрі, не маючи роботи за наймом, працюють в домашньому підсобному господарстві, і серед них також переважають жінки; д) чимало жінок (не лише одинокі матері) несуть основну відповідальність за забезпечення сім'ї,  тож не можуть дозволити собі залишатися безробітними навіть на незначний час, а тому погоджуються на будь-яку роботу.

За статистикою структура безробітних чоловіків і жінок у 2003 році за причинами незайнятості відрізняється. Так,  частка звільнених "при скороченні штатів" жінок вища, ніж частка чоловіків (25,2% і 23,5%), що ще раз підтверджує більшу вразливість жінок на ринку праці. Серед тих, хто звільнився "за власним бажанням", переважають чоловіки (28%), жінки (16,4%). Хоча такі звільнення часто мають вимушений характер, ця відмінність все ж є показовою. З одного боку, її можна трактувати як ознаку більшої гнучкості жіночої робочої сили, готовності знизити свої вимоги задля збереження місця роботи, з іншого — це непряме підтвердження жіночої пасивності, невпевненості в собі та небажання змін.

Відмінності  між чоловіками і жінками на ринку праці характеризуються й рівнем оплати.  Так, середньомісячні доходи жінок від найманої трудової діяльності (на основній і додатковій роботах) після сплати податків становили 440 грн., чоловіків — 612 грн. (за результатами дослідження у 2004 році). Тобто жінки в середньому отримували лише 71,9% заробітку чоловіків.

Що стосується становища жінок, котрі звертаються за сприянням у працевлаштуванні до служби зайнятості, то можна навести такі дані. Впродовж 2004-го центрами зайнятості Львівщини надавалися соціальні послуги 82,4 тис. незайнятих жінок (54,7%  загалу незайнятих регіону). Жінки активніші у пошуках роботи: беруть участь у всіх заходах, спрямованих на підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці. Відтак,  серед працевлаштованих — практично кожна друга була жінка (19,6 тис. осіб).

Разом з тим, багато жінок потребують додаткового соціального захисту на ринку праці: матері, котрі виховують дітей до 6 років, одинокі матері, котрі мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів. Ці гарантії забезпечуються шляхом бронювання робочих місць для їх працевлаштування на підприємствах, установах та організаціях. Торік на такі робочі місця працевлаштовано 2,3 тис. жінок.

Задля підвищення конкурентоспроможності на ринку праці до професійного навчання, перенавчання, підвищення кваліфікації було залучено 6,4 тис. жінок (або понад 71% від загалу тих, котрі перенавчались). Участь у  громадських роботах взяли 10,7 тис. жінок (62%). Це теж  підтверджує тезу про  активність жінок на ринку праці. Впродовж 2004-го для започаткування підприємницької діяльності одноразово всю суму допомоги з безробіття надано 549 жінкам (39,3%); на  створених шляхом надання дотацій роботодавцям додаткових робочих місцях працевлаштовано 844 особи (63,5%).

Тож особливих підстав стверджувати, що для України чи Львівщини характерне зневажання прав жінок на ринку праці, немає. За винятком диспропорцій в оплаті праці. Проте на це є низка як об'єктивних, так і суб'єктивних причин, обумовлених особливостями виду економічної діяльності чи конкретного підприємства, установи, організації.

Чимало  "списів" учасники круглого столу зламали, обговорюючи законопроект "Про забезпечення рівних прав жінок і чоловіків та рівних можливостей їх реалізації", прийнятий Верховною Радою за основу 11.01.2005. Безперечно, законопроект є позитивним кроком на шляху нашої країни до гендерної рівності, та він потребує суттєвого доопрацювання. Зокрема приведення поняття "дискримінація" у відповідність до міжнародних документів, директив ЄС та Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Пропозиції  щодо внесення змін та доповнень до законопроекту надіслані до профільних комітетів Верховної Ради України й, сподіваємось, будуть взяті до уваги.

Основною  причиною повільного становлення гендерної рівності, на думку учасників круглого столу, є  стереотипи суспільної поведінки жінок/чоловіків і низький рівень загальної культури. Проте йти еволюційним шляхом — виховання  усвідомлення рівних прав та обов'язків жінок і чоловіків — розкіш, часу на яку українське суспільство не має. Оптимальнішим є шлях інтервенції, що полягає у запровадженні тимчасових заходів, які сприятимуть нівелюванню наявної гендерної нерівності в різних сферах суспільного життя.

 

Оксана ІВАНЧУК,

начальник відділу

Львівського ОЦЗ

___________________________________________

ПИТАННЯ НЕДИСКРИМІНАЦІЇ

ЗА СТАТТЮ

 

обговорювалися під час роботи "круглого столу" в рамках реалізації спільного Проекту України та МОП "Україна: сприяння реалізації основних принципів та прав у світі праці"

 

Основними темами дискусії широкого кола учасників (експертів з гендерних питань Представництва ООН в Україні та Міжнародного бюро праці (МБП), вітчизняних науковців і фахівців центральних органів виконавчої влади, представників об'єднань профспілок і роботодавців) було обговорення стану та перспектив забезпечення гендерної рівності в колективно-договірному регулюванні соціально-трудових відносин та при укладенні колективних угод.

Зі вступним словом до учасників круглого столу звернувся програмний асистент Проекту Сергій Савчук, який відзначив актуальність і своєчасність обговорення проблеми гендерної рівності у сфері праці в Україні.

Про  визначені конвенціями МОП принципи недискримінації за статтю розповіла головний спеціаліст Департаменту з питань соціального діалогу, трудового законодавства та адміністрації праці МБП (Женева) Шона Олні, закцентувавши увагу на гендерних аспектах колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин.

Відповідність  норм проекту нового Трудового кодексу України основоположним конвенціям МОП щодо недискримінації за статтю проаналізувала начальник юридичного управління Мінпраці України Ірина Тубелець.

З   результатами дослідження проблеми забезпечення гендерної рівності на ринку праці під час укладення колективних угод ознайомила заступник директора Центру соціальних експертиз Інституту соціології НАН України Гульбаршин Чепурко. Вона зазначила, що гендерний аналіз діючих колективних угод (галузевих, регіональних, генеральної) свідчить про те, що незважаючи на широкі можливості вирішення питань поліпшення становища жінок на робочому місці шляхом використання колективних договорів і угод, ця практика ще не має розповсюдження в Україні.

В дискусії щодо ролі і місця організацій соціальних партнерів у забезпеченні рівних прав і можливостей чоловіків і жінок на робочому місці; можливості практичного застосування принципів гендерної рівності в моделях галузевої, регіональної, генеральної угод, розроблених в рамках реалізації проекту МОП; принципів побудови гендерної стратегії та гендерної політики в Україні в умовах трансформації суспільства взяли активну участь представники профспілкових організацій, організацій (об'єднань роботодавців), експерти з гендерних питань.

За результатами обговорення проблеми забезпечення гендерної рівності на ринку праці під час укладення колективних угод були розроблені рекомендації щодо забезпечення гендерної рівності у колективно-договірному регулюванні трудових відносин.

Ксенія ФРАНЧУК

_________________________________________

МИ ВІДПОВІДАЛЬНІ  ЗА ТИХ, КОГО ПРИРУЧАЄМО

У  нашому сповненому протиріч сьогоденні такі речі можуть назвати сентиментами, а здатних на подібні вчинки людей — диваками. Але ж саме вони завжди були і є біля витоків справ, у котрих добро перемагає зло. Часто не маючи надії, що будуть підтримані і належно поціновані, вони все ж продовжують впевнено йти до своєї мети, сподвижницькою працею доводячи іншим, що шлях підкоряється тому, хто йде, а милосердя, дійсно, не має меж… Саме до такої когорти належить Микола Віталійович БАЙЛО — директор Бахмацької районної державної лабораторії ветеринарної медицини, що на Чернігівщині.

Про  його добрі справи не раз доводилося чути по всій окрузі. За  службовими обов'язками, як керівник колективу лабораторії, покликаний пильнувати за станом ситуації щодо захворюваності сільськогосподарських тварин, він успішно з цим справляється. А  за покликом серця — створив  кілька років тому чи не найпершу серед районів області клініку невідкладної допомоги для братів наших менших. І ось ми — на околиці Бахмача, на цьому острівці тепла і доброти, дбайливо створеному колективом лабораторії.

 

"Як же схожі, знову біль випливає з душі…"

Ці рядки Сергія Єсеніна про братів наших менших мимоволі прийшли на згадку, коли довелося спостерігати за вправними рухами Миколи Віталійовича. Того дня він склав шість переломів кінцівок, прооперував козу Марту, котру привела бабуся з приміського села, а на завершення прийому — болонка Мотя, у котрої — напад депресії.

— До такого кроку, як створення служби невідкладної медичної допомоги для домашніх тварин, — розповідає Микола Віталійович, — нас спонукала сама ситуація. Адже  більшість із братів наших менших хворіють на соціальні хвороби: туберкульоз, лейкоз, лептоспіроз різної етіології, а ще — депресивні стани.

Часом тварини, як і люди, почуваються зайвими чи незахищеними у помешканні господаря, бо жодні  "кітікети" чи "віскаси" не замінять щирого спілкування, елементарних проявів уваги. Ось, скажімо, сіамський кіт Маркіз, котрого господарі після дев'яти років передали в інші руки, спочатку зовсім відмовився від їжі, а потім — чи то в знак протесту, чи від гнітючої самотності вистрибнув із 6-го поверху нового помешкання, поламавши всі чотири лапи. Діти з під'їзду принесли Маркіза у клініку — тут йому надали невідкладну допомогу, виходили — і кіт вдячно замуркотів на руках своїх рятівників.

Не завжди вірність — навзаєм

Та особлива сторінка у становленні клініки — це історії Діка й Лінди. Взагалі в очах собаки, каже Микола Байло, ми відображаємось як у найточнішому дзеркалі: не такими, за кого намагаємось себе видавати, а такими, якими є у своїй сутності.

Так от випадок з Діком — один із найпам'ятніших у ветеринарній практиці Миколи Віталійовича.

Того дня він повертався від матері з села до райцентру. Була остання неділя листопада, падав дощ із мокрим снігом. Вечоріло. Увагу водія привернуло щось незвичне на добре знаній ділянці шляху — посеред дороги стояв на колінах чоловік і на витягнутих руках тримав попереду себе собаку, в котрої замість грудної клітки була кривава пляма. Діка на полюванні  скалічив вовк і господар проніс свого улюбленця на руках майже п'ять км, благаючи проїжджих зупинитись. Невідкладну допомогу Микола Віталійович надав собаці на сидінні своєї машини, а потів доставив до клініки. Дік вижив.

Історія Лінди — півторарічної німецької вівчарки — ще драматичніша. Для її операції по видаленню пухлини великих розмірів Байло запросив на консультацію кандидата медичних наук. Складна операція пройшла успішно. Собака швидко поправлялась. Пробувши у клініці майже три місяці, стала улюбленицею всього колективу. Вранці привітно зустрічала своїх рятівників — подавала тапочки, бавилась із піддослідним хом'ячком. Господарі не могли надякуватись за повернення Лінди до життя. А через місяць… самі отруїли.

Перемогло невігластво, бо мовляв, хтось їх застеріг, що тварина, в котрої була виявлена онкохвороба, може заразити всю родину.

Прикро, але в стосунках людини з братами меншими, як і з своїми близькими, вірність не завжди  навзаєм…

Лікар  рятує людину, а ветеринар — людство

Та попри всі негаразди, кожен день ветлікаря сповнений оптимізму від повернення своїх підопічних до життя. Попри  дуже скромну матеріальну базу лабораторії, її колективом проводиться значний обсяг робіт у населених пунктах району з профілактики захворювань сільськогосподарських і домашніх тварин, виявлення різного роду патологій, ефективному попередженню епідемій.

Тож гуманний принцип медицини, що лікар рятує людину, а ветеринар — людство, тут здійснюється не на словах, а на ділі. Та й вартість послуг — символічна, в основному — за використані медикаменти, перев'язочні, гіпсуючі матеріали. Тому власних коштів для розширення матеріальної бази обмаль. А мріє Микола Віталійович про придбання хоча б старенького апарату УЗІ, належне освітлення операційної з повним набором інструментів, а в перспективі — газифікацію лабораторії.

Можливо, знайшлися б спонсори серед відомих діячів Чернігівського земляцтва у столиці, а може — серед просто небайдужих до проблем братів наших менших, котрі вчать людей бути людянішими і відповідальнішими за долі тих, кого приручаємо.

На прощання кажемо Миколі Віталійовичу, що маючи таку об'ємну і різнобічну практику, він міг би й дисертацію захистити. "А я її щодень захищаю,  — посміхається у відповідь, — коли вдається роздмухати вже згасаючу іскру життя".

Для справжнього фахівця, подумалось, це, мабуть, і є найвища планка самоствердження, досконалості, врешті-решт — суспільної значимості.

 

Раїса НІКОНОВА,

Фото Василя МАЇРКА

_________________________________

ПЕРШИЙ З'ЇЗД ПРОФСПІЛКИ

СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

 

Профспілки працівників соціальної сфери України (ППССУ) —  всеукраїнська добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує за родом їх професійної діяльності працівників соціальної сфери та інших підприємств, об'єднань, організацій, товариств, установ і навчальних закладів незалежно від форми власності та відомчої належності, інших працівників, осіб, які навчаються в освітніх закладах, пенсіонерів, які виявили бажання вступити до неї з метою представництва та захисту їхніх трудових і соціально-економічних прав та інтересів як членів Профспілки.

В середині червня в столичному Інституті підготовки кадрів державної служби зайнятості відбувся І з'їзд галузевої профспілки, делегати якого схвалили доопрацьовані статутні документи та обрали керівництво. Головою ППССУ став  заступник міністра праці та соціальної політики України Володимир Тьоткін, а його заступником — профдіяч Галина Башкірєва.

 

На початку роботи з'їзду було внесено зміни та доповнення до Статуту ППССУ. Відповідно до Статуту, вона є складовою частиною профспілкового руху України, діє на підставі Конституції та  законів "Про об'єднання громадян" та "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", Кодексу законів про працю, підзаконних  нормативно-правових актів, норм і принципів міжнародного права та власних статутних положень.

Вступ та вихід із ППССУ відбувається в індивідуальному порядку за особистою заявою. За особами, які перейшли з іншої профспілки, зберігається стаж профспілкового членства і визнається членство в ППССУ з дня прийняття на облік у первинній профспілковій організації — з правом звертатися до неї за матеріальною допомогою та дотаціями на путівки для лікування та відпочинку тощо.

Уточнено й організаційну структуру ППССУ, яка складається з первинних (за потреби — об'єднаних), територіальних (місцевих, обласних, міських, районних у містах) підрозділів. Разом з тим, знижено з 25 до 15% розмір відрахувань первинних та територіальних організацій на статутну діяльність Центральної ради, розмір же відрахувань первинних організацій на діяльність територіальних встановлюється цими останніми за погодженням із первинними.

Також делегати з'їзду схвалили Програму на 2005–2010 роки "Підтримка. Захист. Гарантія". Документ визначає роль і місце ППССУ в суспільстві, зокрема в контексті її співпраці з політичними партіями, громадськими організаціями, депутатами всіх рівнів представництва, усіх хто виступає на захист Людини Праці — на засадах нейтралітету Профспілки щодо політичних партій, рухів та об'єднань і невтручання сторонніх структур у внутрішньоспілкове життя.

Окреслено взаємовідносини  ППССУ з органами влади та управління на державному та галузевому рівнях і на рівні підприємств, установ та організацій соціальної сфери, які здійснюватимуться на принципах соціального партнерства. В сфері соціального діалогу дії Профспілки буде спрямовано на розповсюдження та обов'язковість виконання положень підписаної між Мінпраці та ППССУ Галузевої угоди.

ППССУ вважає доречним: розробку й прийняття змін та доповнень до законодавства про зайнятість населення з метою посилення соціального захисту працівників соціальної сфери; опрацювання системи соціальної підтримки працівників, які вивільнятимуться з ініціативи роботодавця; збереження та розширення прав людей праці при реформуванні трудового законодавства; вирішення питань фінансування заходів, пов'язаних зі збереженням робочих місць та створенням нових вакансій і т. ін. Програмою закладено завдання щодо зростання частки основної заробітної плати в структурі фонду оплати праці за рахунок реструктуризації собівартості продукції, робіт, послуг, упровадження програм енергозбереження, новітніх технологій тощо, а також у частині підвищення рівня пенсійного забезпечення та посилення громадського контролю за використанням коштів на оплату праці.

Містить документ і програмні завдання Профспілки в сфері економіки та виробництва. Серед іншого, тут закладено положення щодо необхідності здійснення контролю за розробкою, укладенням та виконанням колективних договорів на кожному підприємстві, в установі та організації соціальної сфери, а також надання організаційно-методичної допомоги у вирішенні соціально-економічних проблем трудових колективів. Йдеться в Програмі й про забезпечення гарантованого фінансування заходів, пов'язаних із забезпеченням соціальних, економічних та культурних прав трудящих.

Профспілка також аналізуватиме проекти нових документів щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування працівників, готуватиме та подаватиме пропозиції щодо їх можливих змін, а також братиме участь в управлінні Фондом страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, співпрацюватиме з трьома іншими цільовими страховими фондами, відстежуватиме питання пенсійної реформи та запровадження медичного страхування з метою забезпечення гарантій членству.

Вноситиме ППССУ й пропозиції з питань поліпшення системи охорони здоров'я, соціального страхування працівників соціальної сфери, надання належних державних гарантій постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи, покращення медико-санітарного забезпечення членів профспілки (з протидією необґрунтованому закриттю, перепрофілюванню і нецільовому використанню соціально-побутових і культурних об'єктів включно). Сприятиме організації та проведенню на підприємствах, в установах та організаціях оздоровчих заходів, а також забезпеченню фінансування програм розвитку культури, спорту, дитячого та сімейного відпочинку, роботи з молоддю, збереження наявної на сьогодні мережі спортивно-оздоровчих споруд.

Профспілка дбатиме про забезпечення прав і гарантій працюючих у шкідливих та важких умовах, своєчасне проведення атестації робочих місць, дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища, посилення відповідальності за порушення вимог у сфері охорони і безпеки праці та екологічної безпеки.

Окремим пунктом документа є визначення завдань щодо реалізації гендерної політики. Серед іншого, йдеться про недопущення порушень законодавства при прийомі на роботу вагітних жінок та матерів, неповнолітніх дітей, закладення в колективних договорах додаткових умов для забезпечення повноцінної зайнятості та гідної оплати праці жінок-матерів, членів багатодітних та малозабезпечених родин, рівності жінок та чоловіків на робочому місці, у професійному зростанні, підвищенні кваліфікації тощо.

Правовий  захист працівників соціальної сфери здійснюватиметься шляхом: задоволення потреби кожного члена профспілки в отриманні безкоштовної юридичної допомоги; запровадження правової освіти профактиву; взаємодії з профільними парламентськими комітетами, апаратом Уповноваженого з прав людини, державними інспекторами праці всіх рівнів; вирішення питання додаткового пенсійного забезпечення профспілкових працівників; методичного сприяння у вирішенні на підприємствах, в установах, організаціях, де працюють члени ППССУ, колективних трудових спорів (конфліктів) та ін.

Молодіжна політика також займатиме належне місце в діяльності ППССУ. Так, при профкомах створюватимуться молодіжні ради, представники яких включатимуться до складу комісій із підготовки колективних договорів, Галузевої та Регіональної угод, обиратимуться до виборних органів Профспілки.

У сфері ж міжнародного співробітництва галузева профспілка намагатиметься відстежувати та аналізувати розвиток економіки та її галузей задля прогнозування соціальних наслідків для працюючих і здійснення превентивних заходів зі збереження соціальних гарантій членів ППССУ, розвитку дружніх стосунків із профспілками країн близького та далекого зарубіжжя на основі двосторонніх контактів і з використанням договірних засад. Удосконалюватимуться й структура управління та організаційно-фінансове забезпечення діяльності Профспілки.

Учасники з'їзду розглянули також питання вступу ППССУ до складу Федерації профспілок України, затвердили низку положень (про діяльність мандатної, ревізійної та статутної комісій). Обрали членів та голову мандатної комісії, а також персональний склад статутної комісії профспілки.

По завершенні роботи з'їзду відбувся пленум Центральної ради ППССУ. Серед іншого, всебічно проаналізовано поточний стан виконання Галузевої угоди між Мінпраці України та ППССУ на 2005–2006 роки. Так, разом із Міністерством праці та соціальної політики здійснюються заходи із забезпечення підвищення ставок заробітної плати (посадових окладів) працівників соціальної сфери, запровадження Єдиної тарифної сітки, поліпшення режимів та умов роботи, своєчасного укладання колдоговорів, розбудови організаційних структур в областях, надання ними безкоштовної правової, методичної та іншої допомоги населенню тощо. Станом на 1 травня ц.р., ППССУ налічувала близько 60 тис. членів, укладено 727 колективних договорів та угод.

Керівництвом Центральної ради визначено нові завдання  щодо: поглиблення рівня обміну досвідом між регіонами (під час пленумів ЦР в областях); посилення контролю за недопущенням фактів порушень в оплаті праці, забезпеченні спецодягом та індивідуальними засобами захисту; постійної профілактики гігієни праці та виробничого середовища в цілому; проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи, зокрема через галузеву пресу тощо.

Як зазначив голова ППССУ Володимир Тьоткін, потрібно розвивати наявні в регіонах практичні здобутки профактиву (підвищення рівня пенсійного забезпечення колишніх працівників управлінь праці та соціального захисту населення, центрів зайнятості, спеціалізованих установ системи; здешевлення харчування в будинках-інтернатах; зниження вартості лікувально-оздоровчих та санаторно-курортних путівок) і працювати на підвищенням статусу керівників обласних осередків ППССУ.

Пленум також затвердив положення про постійні комісії Центральної ради та їх персональний склад, а також положення про Почесну грамоту та Подяку ЦР.

 

Володимир ЛЕСИН

____________________________________

РОБИТИ ДОБРО

І СПОНУКАТИ ДО ЦЬОГО ІНШИХ 

 

гасло діяльності Міжнародного благодійного Фонду "Україна 3000"

 

Нині для наших співгромадян чи не найважливіше — відчути перспективу: для своєї країни, родини і, звичайно ж, особисту, щоб бути впевненими, що період нестабільності і негараздів закінчиться, якщо вірити у майбутнє і докладати зусиль для його творення.

Допомогти Україні створити власне майбутнє, реалізувати своє призначення в світі, сприяти пошуку найкращої траєкторії розвитку, зробити цей шлях зрозумілим — прагне  Міжнародний благодійний фонд "Україна 3000".

 

У  центрі всього, що ми

 робимо, стоїть Людина

"Громадськість очікує від сучасних  підприємців не тільки економічних результатів, але й участі у вирішенні суспільних проблем", — зазначила Голова Наглядової Ради Фонду пані Катерина Ющенко 29 червня ц.р. в Національній філармонії на презентації роботи Фонду. "Сприятливе суспільство створить більш сприятливі умови для функціонування бізнесу", — додала дружина Президента і закликала до активної співпраці з Фондом "у рамках тих проектів та програм, які вам цікаві". "Робити добро і спонукати інших робити добро", — ось гасло нашої діяльності", — сказала вона, додавши, що для неї особисто, як для українки і дружини Президента України, "надзвичайно важливо, щоб ця місія була зрозумілою людям". "У центрі всього, що ми робимо, стоїть Людина, її неповторна особистість, її унікальні потреби".

Фонд "Україна 3000" як неурядова благодійна організація була заснована Віктором Ющенком у 2001 році, а з 2005-го Наглядову раду Фонду очолює дружина Президента Катерина Ющенко. Для  втілення своїх програм Фонд принципово не залучає державних коштів: вони можуть надходити лише від меценатів, організацій з приватним капіталом, благодійних фондів та організацій.

Працівники Фонду намагаються зробити його діяльність максимально корисною для людей, відновити в Україні  славні традиції вітчизняного меценатства, започатковані родинами Ханенків, Терещенків, Харитоненків. Основна форма діяльності Фонду — надання на конкурсній основі грантів громадянам та організаціям — побудована за трьома напрямами "Вчора", "Сьогодні", "Завтра", що відповідає головному принципу — усвідомлювати звідки ми вийшли і куди прагнемо.

Вчора

Немає майбутнього у нації, яка не засвоює уроки минулого. Ця теза неодноразово підтверджувалася в різні історичні періоди, тож маємо усвідомлювати, що наше минуле, сьогодення і майбутнє — невід'ємні ланки єдиної лінії буття. Мільйони ниточок пов'язують сучасну Україну з корінням нашого народу, який нині отримав унікальний шанс знайти своє призначення у  світі. Історія і культура нашого народу — невичерпні джерела творчої енергії, життєвої сили, які допоможуть здолати усі перешкоди. Головне — розкрити цей потенціал, перетворити його на ресурс розвитку країни і спрямувати на користь суспільства.

Фонд вбачає своє завдання в приверненні уваги громадськості до проблем історико-культурної сфери, підготовці на основі відкритого діалогу рекомендацій та їх втілення в життя. Підтримуватимуться  проекти, спрямовані на збереження об'єктів історико-культурної спадщини; проведення історичних, археологічних, культурологічних, етнографічних досліджень; впровадження нових форм роботи з історико-культурним надбанням; популяризація пам'ятників історії та культури; впровадження міжнародних стандартів роботи у сфері культури; інтеграція української культури до європейського простору.

Україна унікальна

На території України знаходиться кілька тисяч  археологічних пам'яток від доби палеоліту до нового часу. На жаль, в останні роки археологія не посідала належного місця в культурно-просвітницькій діяльності, внаслідок чого величезний масив інформації, що з'являється під час археологічних розкопок і міг би служити популяризації історії України, працювати на її імідж, не завжди використовується оптимально. Фонд вирішив започаткувати програму підтримки археологічних досліджень і поширення новітніх методів представлення археологічної спадщини,  розвитку туристичної інфраструктури та економічного потенціалу місцевих громад.

Чи не найкраща форма вирішення цього завдання — створення археодромів на місці дослідження автентичних поселень. Фонд підтримав проект громадської організації "Коло-Ра" зі створення  археодрому на місці трипільського поселення "Ріпниця-1" біля Ржищева (Київська обл.). Він передбачає проведення археологічних досліджень, музеєфікацію залишків автентичних трипільських жител та їх повномасштабну реконструкцію.  Планується також створення туристичного комплексу.

У 2003–2004 роках Фонд профінансував експедицію фахівців Інституту археології, яка дослідила 4 трипільські житла. На цій базі вже другий рік проводиться фольклорно-етнографічний фестиваль "Ржищівський вінок", розгорнуто дитячий оздоровчий табір. Цьогоріч передбачається дослідити ще два трипільські житла, провести геомагнітну зйомку  поселення, розпочати роботи з музеєфікації та реконструкції. Очікується, що комплекс вийде на проектну потужність у 2008 році. Фонд також підтримав щорічне видання Інституту археології "Археологічні відкриття в Україні".

Уроки історії

Голодомор 1932–1933 років є однією з найтрагічніших сторінок нашої історії — тоді загинуло майже 10 мільйонів людей, від нього постраждала кожна українська родина. Але рівень суспільної уваги до цієї теми не відповідає ні її історичній ролі, ні подальшому впливу на долю нації. Щоб  змінити ситуацію, необхідна велика дослідницька і просвітницька робота. У 2003 році Фонд започаткував спеціальну програму "Уроки історії: Голодомор 1932–1933 років",  аби донести до співгромадян  та міжнародної спільноти правду про цю трагедію, сприяти створенню науково-дослідницької бази для вивчення різних аспектів Голодомору; його політико-правової оцінки.

Музейна справа

В Україні  понад чотири тисячі музеїв. За кількістю і якістю їх колекцій наша країна є однією з найпотужніших у Європі і може стати центром культурного туризму. Та нині музейна система переживає глибоку кризу, спричинену цілим комплексом проблем (відсутність стабільного  фінансування, нестача кадрів, невміння музеїв адекватно реагувати на виклики сучасності).

Торік Фонд започаткував  програму "Центр розвитку музейної справи", зорієнтовану на підготовку системних змін у музейній сфері. На початковому етапі вона має сприяти відновленню контактів між музеями та фахівцями. Для цього створено інформаційний бюлетень "Український музей", що безкоштовно розповсюджується по всіх музеях та профільних установах, а також Інтернат-портал "Музейний простір Україні" (www.ukrmuseum.info).

У нинішньому році Фонд організував конкурс на отримання стипендій для музейних працівників, за його підсумками було відзначено 20 фахівців з 17 регіонів. У планах Фонду — істотно  розширити програму допомоги музеям, особливо тим, що готуються до включення у список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Буде започатковано й грантову програму підтримки музейних проектів, науково-практичні семінари, зокрема, з музейної педагогіки, підтримано серію видань. Крім цього, Фонд зініціював проведення фестивалю-конкурсу музеїв. Окремий напрям роботи — розвиток всеукраїнського руху друзів музеїв.

Народні традиції

Безперервний поступ буття народу ґрунтується на збереженні рис, які вирізняють його з культурного загалу цивілізації. Саме тому важливо зберегти  унікальні паростки народної творчості, які живлять душу нації. Для цього Фонд започаткував кілька проектів підтримки народних традицій. Зокрема,  організував у Національному художньому музеї (Київ) виставку народного одягу та створених на його основі сучасних колекцій: "Коло. Україна в моді". Актуальність такого заходу підтвердило  проведення аналогічних акцій мистецькими організаціями і музеями в регіонах.

Торік  Фонд виступив співорганізатором Міжнародного етнофестивалю "Країна мрій" (ідея  належить лідеру групи "ВВ" Олегу Скрипці). На дводенний етномарафон, на Купальські свята,  з'їхалися учасники з багатьох регіонів України й дев'яти країн світу. Разом з командою однодумців Фонд прагне зробити цей фестиваль щорічним (долучився до нього й нинішнього року). Також  планує підтримувати фольклорні фестивалі у регіонах, національну програму розвитку народних промислів.

Національна культура

Одним із головних завдань на шляху духовного відродження України є розвиток різних галузей культури і мистецтва. Фонд вирішив підтримати культурно-мистецькі проекти і митців, які відкривають нашу країну світові. В  2003-му започаткував спеціальну нагороду "За розвиток національного кінематографа", яка щорічно вручатиметься під час Міжнародного кінофестивалю "Молодість" акторам, режисерам, які зробили значний внесок у розвиток українського кіно. Ця відзнака — символ  вдячності суспільства митцям  і стимул для їх молодших колег. Першим  володарем нагороди  став режисер Роман Балаян, торік  — режисер Кіра Муратова.

Розвиток української культури багато в чому залежить від того, наскільки держава та суспільство зможуть підтримати молодих митців, допомогти їм розкрити свої таланти. Цьогоріч  Фонд став співорганізатором VІ Міжнародного конкурсу молодих піаністів, присвяченого пам'яті одного з найвидатніших піаністів ХХ ст. Володимира Горовиця. На музичний форум, що вже 10 років є однією з центральних подій культурного життя України і добре відомий у світі, нинішнього року до Києва приїхали 73 молоді музиканти з 20 країн. Чимало з них завдяки цьому конкурсу  отримають путівку у велике майбутнє. Фонд планує і надалі підтримувати цей захід.

   Сьогодні

Цей напрям діяльності Фонду започаткований для втілення програм, спрямованих на вирішення актуальних проблем сьогодення. Торік — це було надання адресної допомоги інвалідам, ветеранам, багатодітним родинам, дітям-сиротам, людям, у чий дім прийшла біда. Рішення про надання благодійної допомоги приймає Громадська рада Фонду з гуманітарних питань.

У 2005–2006 роках зусилля Фонду спрямовуватимуться на поширення ідей благодійництва в суспільстві, вдосконалення нормативної бази, що регулює цю діяльність, корпоративне згуртування благодійників і благодійних організацій для ефективнішого надання допомоги тим, хто її потребує. Серед пріоритетів — підтримка ініціатив і втілення власних проектів, орієнтованих на поліпшення медичного обслуговування, здоров'я нації. Особлива увага надаватиметься охороні материнства і дитинства, удосконаленню мережі лікувальних та реабілітаційних закладів для дітей.

Допомога безпритульним

Проблема бездоглядних дітей набула нині масштабів національної катастрофи. Особливість її  в тому, що чимало безпритульних, які потрапляють до інтернатів чи прийомних родин, через деякий час знову опиняються на вулиці, бо не можуть адаптуватися.

Фонд разом з благодійною фундацією "Отчий дім" почав підготовку до реалізації проекту зі створення Центру соціально-психологічної реабілітації дітей. Центр стане перехідною ланкою між вулицею та сім'єю, дитячим закладом у структурі комплексної допомоги безпритульним та дітям з кризових родин. Його фахівці надаватимуть соціальну, психологічну, педагогічну, медичну, правову допомогу дітям, молодим людям, сім'ям.

Право на родину

 Фонд планує розпочати активну інформаційну кампанію для формування у суспільстві нового ставлення до дітей-сиріт. Жодний інтернат не замінить батьківську любов у родині, наголошує Катерина Ющенко. На її переконання  нині в українському  суспільстві має активно поширюватися ідея всиновлення дітей нашими співвітчизниками. Але якщо це не вдається, найкращим варіантом мав би стати розвиток ситеми дитячих будинків сімейного типу.

У 2005-му Фонд започаткував щорічний всеукраїнський фестиваль дитячої творчості "Моя майбутня Україна". Він проходив у Запоріжжі і був приурочений до Міжнародного дня захисту прав дітей. З  усієї України зібрались понад 2500 вихованців шкіл-інтернатів, які ознайомилися з історичними пам'ятками козацької доби на острові Хортиця, взяли участь у різноманітних розважальних заходах. Аналогічну акцію Фонд планує провести на Різдвяні свята. Крім  цього,  "Україна 3000" разом з "Фондом братів Кличків"  розпочне активну рекламну кампанію за здоровий спосіб життя.

Від лікарні — до лікарні

В Україні погіршується ситуація зі станом здоров'я населення. До цього призводить низка факторів, починаючи від забруднення довкілля і закінчуючи шкідливими звичками, стресами. Щорічно збільшується кількість хворих на туберкульоз, гепатит, СНІД. Залишається високим показник поширеності хвороб нервової системи і має тенденцію до зростання. Найбільше від цього потерпають діти. Медичне обслуговування в Україні значно відстає від світового рівня. Сьогодні вже ясно, що самостійно вирішити весь комплекс проблем медичної галузі держава не в змозі. Необхідна підтримка недержавного сектору. Від здоров'я  дітей залежить здоров'я нації. Тому ця проблема потребує особливої уваги.

19 травня ц.р. була презентована програма Фонду "Від лікарні — до лікарні", покликана сприяти підвищенню ефективності та якості медичного обслуговування, поліпшенню здоров'я населення  через  залучення фінансових, технологічних, інтелектуальних ресурсів вітчизняних та  іноземних благодійників. Зміст програми — у  пошуку постійних партнерів для вітчизняних лікарень у розвинених країнах Європи та  Америки. Налагодження партнерських відносин між лікарнями-побратимами створить умови для ефективного обміну новітніми технологіями, науковою інформацією, медикаментами, обладнанням, лікарським досвідом.

Учасником пілотного проекту став Центр дитячої онкогематології лікарні "ОХМАТДИТ". Проект передбачає розробку комплексної програми "Дорожня карта" щодо виведення Центру  на визначений у світі рівень надання допомоги дітям, хворим на лейкемію, у тому числі, проведення аутологічних та галогенних трансплантацій стовбурних клітин.

Щороку в Україні близько 400 дітей захворює на лейкоз. Це страшна хвороба, та якщо використовувати сучасні  методики, 70% пацієнтів отримують шанс на нормальне життя, можливість стати активними працездатними членами суспільства, народжувати  здорових дітей. Україна має достатньо лікарів-професіоналів у дитячій гематології, але бракує новітнього устаткування і ресурсного забезпечення. Фонд має намір долучитися до будівництва центру дитячої онкогематології та трансплантації кісткового мозку.

Завтра

Цей напрям складається з  проектів, об'єднаних метою визначення крізь призму  розвитку людини, дотримання її прав та забезпечення загальнолюдських цінностей ролі та місця України у світовому співтоваристві. Він  орієнтований на широке публічне обговорення і формування стратегії розвитку країни.

"Наша країна пережила багато важких часів руїн і відчаю. Настала пора відновити її духовно і матеріально. Прийшов час, коли людина нарешті повинна озирнутися довкола і допомогти тому, хто цієї допомоги потребує", — сказала на завершення Катерина Ющенко.

Оксана Тимошенко

___________________________________________________

ПРАВОВІ АСПЕКТИ РІВНОСТІ ЖІНОК І ЧОЛОВІКІВ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

 

Конституція України визначає пріоритет загальнолюдських цінностей та прихильність загальновизнаним нормам міжнародного права, закріплює принцип соціальної справедливості, утверджує демократичний і гуманістичний вибір її громадян. Основний закон закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.

 

Цим закладено надійні підвалини для розвитку і зміцнення демократичної, соціальної, правової держави, в якій людина визнається найвищою соціальною цінністю: саме держава функціонує для людини, відповідає перед нею за свою діяльність, а не навпаки. Держава для людини — такий зміст багатьох конституційних норм, які визначають загальнодержавну політику в соціальній сфері, забезпечують соціальну спрямованість економіки.

Конституція України не лише проголосила, а й створила міцні конституційні основи правової держави. Визначивши найвищою соціальною цінністю людину та її права, Україна долучилася до європейського і світового бачення цього питання, закріпила його вирішення як обов'язок для держави та для всіх інших учасників суспільних відносин.

Важливою ознакою соціальної держави є не лише врахування прав, а й сприяння задоволенню інтересів всіх соціальних груп і прошарків населення. Визначення України правовою державою ще не відображає реалій сьогодення, а є одним із першочергових завдань, які необхідно вирішувати. Основою такої держави є те, що у ній панує і верховенство закону.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Це положення відображає ще один аспект принципу рівності і необхідність застосування однакових стандартів прав і обов'язків до всіх без винятку. Принцип відсутності дискримінації не обмежується вимогою досягнення рівності, а й передбачає розуміння того, що саме і відповідно до якого критерію має бути рівним. Тобто абстрактне поняття рівності замінюється конкретною сферою застосування і таким критерієм, як стать.

У ст. 24 Конституції України закріплено рівність прав жінки і чоловіка. Проте жінки потребують особливої уваги, оскільки саме вони частіше бувають обмежені у використанні конституційних прав. Відповідно до Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, ратифікованої нашою державою, дискримінація означає будь-яке розрізнення, виняток або обмеження за ознакою статі, спрямоване на ослаблення або зведення нанівець визнання, користування або здійснення жінками, незалежно від їх сімейного стану, прав людини і основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській чи інших сферах. В умовах переходу до ринкової економіки це питання загострилось, оскільки становище певної категорії жінок погіршилося. Вже нікого не дивують  визначення "фемінізація безробіття", "фемінізація бідності". Саме тому в ст. 24 перелічена велика кількість вимог, які мають допомогти поліпшити становище жінки в нашому суспільстві.

Надзвичайно прогресивною є закріплена конституційною нормою спрямованість на розбудову соціальної держави. За своєю суттю соціальна держава є владним органом усього суспільства і не може використовуватись в інтересах його частини або окремих людей. Вона будується на засадах справедливості, маючи основною метою  забезпечення достатнього життєвого рівня всіх членів суспільства. Так, у ст. 48 Конституції закріплено право громадян нашої держави на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Реалізація  принципу соціальної держави вимагає його оптимального поєднання з принципом правової держави. Права і свободи людини і громадянина можуть бути гарантовані лише у разі дотримання вимог соціальної справедливості. Конституція України закріплює право громадян на соціальний захист та встановлює види соціального забезпечення, зокрема на забезпечення у старості, при втраті годувальника, у разі повної чи часткової втрати працездатності, а також у випадку безробіття. Стратегічними напрямками держави є сприяння працевлаштуванню неконкурентоздатних на ринку праці верств населення, в першу чергу жінок.

Становлення  в Україні засад державної політики, спрямованої на забезпечення прав людини, покликало здійснити пошуки ефективного правового механізму закріплення цих прав та реального їх дотримання, що є головним завданням демократичної держави. В цьому сенсі особливе місце посідає гендерний аспект. Як уже зазначалося, дбаючи про забезпечення соціальних прав людини та гідних умов її життя, Конституція України встановила, що не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознакою статті. З одного боку, громадян як чоловічої, так і жіночої статі наділено однаковими правами у соціальній сфері та де-юре забезпечено рівні умови їх здійснення. З  іншого — це  передбачає відмінності та їх межі у правах і гарантіях, зумовлені різною статтю людини, що визначається реальними потребами як чоловіка, так і жінки.

Проблема досягнення гендерної рівності між чоловіками і жінками досі залишається актуальною. Зокрема, через порушення принципу рівності між чоловіками і жінками у доступі до соціального розподілу. Цьому є певні причини. Так, дослідження економістів та соціологів показують, що економічне становище жінок є гіршим, ніж чоловіків: має місце фемінізація бідності; жінки становлять більшість серед безробітних і тих, хто перебуває у вимушених відпустках чи працює неповний робочий день; виконання материнської функції стоїть на перешкоді службової кар'єри та подальшому соціальному забезпеченні; жінки зазнають дискримінації при прийомі на роботу; на керівних посадах жінок менше, ніж чоловіків. У жінок очікувана тривалість життя більша, ніж у чоловіків, у більшості випадків тривалість їх страхового стажу і накопичень менша, що пов'язано з материнством,  що впливає на розмір пенсії навіть за наявності однакових пенсійних накопичень.

Пенсійне забезпечення пов'язане та взаємодіє з трудовим правом. Статистика показує, що заробітна плата у жінок нижча, ніж у чоловіків. Трудові відносини в багатьох випадках передують відносинам соціального забезпечення, а, отже, й пенсійного, чи існують поряд з ними. Наявність трудових відносин в минулому або тепер є, певна річ, умовою реалізації права на матеріальне забезпечення, а також підставою для встановлення диференційованих розмірів забезпечення різних категорій працівників. Тому слід визнати за необхідне проведення, в першу чергу, гендерної експертизи трудового законодавства, щоб встановити та закріпити правовий механізм забезпечення у сфері зайнятості, оплати праці,  кар'єрного росту жінки тощо.

Розв'язання проблем у сфері соціального забезпечення можливе шляхом дотримання на практиці конституційного принципу рівності прав жінки і чоловіка, забезпечення жінкам реального доступу до всіх видів діяльності, рівності прав та можливостей жінок і чоловіків на ринку праці; попередження безробіття серед жінок; оцінки загальної потреби в робочих місцях та формування ринку професій як для чоловіків, так і для жінок тощо.

           Н. КопаЧовець,

директор Департаменту соціального законодавства та законодавства про працю   Мін'юсту України

____________________________________

ЧИ ЗАХИСТИТЬ                   НОВИЙ ТРУДОВИЙ КОДЕКС ЛЮДИНУ ПРАЦІ

Як відомо, Трудовий  кодекс — це своєрідна "трудова конституція", головна нормативна база соціально-трудових відносин. В ньому закладені  юридичні  підвалини взаємодії між працівниками та  роботодавцями. Перехід України до ринкової економіки, входження  до світової  економічної  системи зумовили відповідні зміни у соціально-трудових відносинах. Виникла необхідність адаптувати трудове законодавство до міжнародних норм. Активізувалася ця робота у 2001 році, до неї було залучено широке коло спеціалістів, представників профспілок,  роботодавців, вчених, міжнародних експертів з трудового права, фахівців МОП.

 

Трохи історії

У 2001–2002 рр. трудове законодавство України було детально проаналізовано, співставлено з міжнародними трудовими стандартами та світовим досвідом регулювання трудових відносин, ці питання також обговорювалися на загальнонаціональних і регіональних семінарах. Створеною  при Мінпраці міжвідомчою робочою групою з представників профспілок, роботодавців, урядових структур було розроблено Концепцію реформування законодавства про працю та визначено концептуальні засади нового Трудового кодексу України, схвалені на національній тристоронній конференції у червні 2002-го.

Проект нового Трудового кодексу  в основному був погоджений на засіданні Національної ради соціального партнерства 17 липня 2003 року. За час від представлення першої версії законопроекту (лютий 2003 р.) до схвалення його на засіданні Кабміну (серпень 2003 р.) міжвідомча група розглянула майже тисячу зауважень і пропозицій, що надійшли від профспілок та організацій роботодавців. Пропозиції сторони роботодавців враховані практично всі, а сім пропозицій профспілок  залишилися не врахованими або врахованими частково.

У  першому читанні проект Трудового кодексу Верховна Рада 318 голосами схвалила в грудні 2003 р. Для врахування пропозицій сторін соціального партнерства та суб'єктів законодавчої ініціативи та підготовки до другого читання документ направили на доопрацювання створеною при Комітеті ВР робочою групою. Та до цього часу повторний розгляд законопроекту відкладався.

Профспілки на боці

трудівників

На початку липня в Києві  проект Трудового кодексу обговорювався учасниками Всеукраїнської профспілкової конференції. Зокрема, зазначалося, що профспілки підтримують більшість положень законопроекту, спрямованих на  вдосконалення трудового законодавства, приведення  його до міжнародних стандартів. Але окремі норми проекту значно звужують існуючі трудові права і гарантії найманих працівників.

Деякі  важливі позиції у проекті Кодексу профспілкам вдалось відстояти. Серед них: визначення переліку умов, за яких трудовий договір може визнаватися недійсним; встановлення вичерпного переліку випадків, коли можуть укладатися строкові трудові договори; заборона звільнення працівників під час перебування у відрядженні та у зв'язку з досягненням пенсійного віку; надання заохочувальних відпусток за сумлінне виконання трудових обов'язків, тривалу добросовісну роботу; збільшення тривалості соціальної відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами 126 та 154 (при багатоплідній вагітності) календарних днів; виключення зі складу мінімальної зарплати, як державної соціальної гарантії, доплат і надбавок; віднесення заробітної плати до першочергових платежів; відновлення права працівників на соціальні виплати та послуги з страхових фондів незалежно від сплати роботодавцем внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; збільшення розміру вихідної допомоги (до 6 середньомісячних зарплат) при звільненні за скороченням штату в залежності від стажу роботи; виплата роботодавцем працівникам у разі порушення строків виплати зарплати, гарантійних і компенсаційних виплат від 10 до 100% від нарахованих, але не виплачених сум.

Були враховані  пропозиції профспілок щодо виключення з проекту: норми, що передбачала зобов'язання працівника не переходити на роботу до конкуруючого роботодавця; статті, яка обмежувала право працівника на звільнення статті з роботи за власним бажанням, якщо йому надавалися роботодавцем матеріальні блага чи послуги.  Також за пропозицією профспілок до законопроекту включено положення, які передбачають участь працівників в управлінні підприємством, гарантують дотримання мінімальних гарантій в оплаті праці, прийняття на роботу та звільнення з роботи вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, підвищують відповідальність роботодавця за створення безпечних умов  праці фізичним особам, які виконують роботи за цивільним договором, зобов'язують його  фінансувати заходи з охорони праці, проводити інструктаж (навчання, перевірки знань) працівників з охорони праці, доповнюють  проекту Кодексу положеннями щодо порядку розслідування нещасних випадків і профзахворювань тощо.

Ключові пропозиції

не враховані

Проте, зазначалось на конференції, ретельний постатейний аналіз проекту засвідчив спробу звуження змісту та обсягу конституційних прав людини праці,  нівелювання ролі профспілок, як повноважних захисників прав працівників (ст.13 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").

Так, відповідно до ст. 51 проекту  працівникові за домовленістю між роботодавцями може бути доручене виконання роботи в іншого роботодавця. Цим грубо порушується принцип вільно обраної зайнятості (ст. 43 Конституції) і фактично означає загрозу звільнення.

Нехтування правами працівника передбачає також ст.82 проекту, яка передбачає тимчасове переведення працівника на роботу, не обумовлену трудовим договором, у т.ч. до іншого роботодавця, чим порушує права працівника, задекларовані  конвенціями МОП  №№ 29 і 105.

Трудівники малих

підприємств — поза законом

Згідно зі ст. 24 Конституції всі громадяни мають рівні права і є рівними перед законом. Але розробники проекту чомусь вирішили, що на громадян, які працюють у суб'єктів малого підприємництва, ці гарантії не поширюються. Йдеться про спрощений порядок звільнення працівників малих підприємств, позбавлення їх права на учбові відпустки, на укладання колективного договору, необмежену можливість залучення до роботи у вихідні. При цьому всі обмеження для осіб, зайнятих на роботі у суб'єктів малого підприємництва, пояснювалися необхідністю стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу. Профспілки звернулися до міжнародних організацій, Верховної Ради з пропозицією про виключення з проекту зазначеної глави.  На жаль, її було   відхилено.

Захист від незаконного

звільнення

 Конституція  гарантує працівникам захист від незаконного звільнення (ст.43). Ця норма задекларована також у ст. 3 проекту Трудового кодексу  як одна з основних засад регулювання трудових відносин.

За чинним законодавством, це право забезпечується обо-в'язком роботодавця надати працівникові можливість пояснити допущені ним порушення та погодити з виборним органом первинної профспілкової організації звільнення працівника з визначених законом підстав (нині їх 7 із загальної кількості — 12) та  правом працівника звернутися за захистом порушених прав до суду.

 Натомість законопроект звужує це право, встановлюючи обов'язок роботодавця погоджувати з профкомом звільнення лише з 4-х із передбачених проектом 18 підстав. Це пряме порушення ст. 22 Конституції, яка забороняє звужувати зміст та обсяг існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів. Якщо за чинним законодавством питання звільнення за ініціативою роботодавця, режиму робочого часу та відпочинку, оплати праці погоджуються з первинною профспілковою організацією, то за проектом роботодавець, наприклад, при залученні працівників до надурочних робіт чи до роботи у вихідні повідомляє профком  лише постфактум.

Кроки до діалогу

Верховна Рада, враховуючи недоліки проекту Трудового кодексу та неузгодженість позицій  сторін  соціального партнерства, постановою від 19 травня 2005 р.  доручила Комітету з питань соціальної політики та праці доопрацювати  цей  законопроект. Спільний представницький орган профспілок вніс низку пропозицій, які не знайшли підтримки  уряду і роботодавців при попередньому обговоренні на робочій групі Комітету.

Профспілки не проти конструктивного діалогу, результатом якого має бути оптимальне узгодження інтересів працівників і роботодавців. Зараз робота над проектом призупинена до вересня ц.р. Учасники конференції вважають, що необхідно продовжити консультації сторін соціального партнерства з тим, щоб узгодити до осені  всі спірні позиції та підготувати  узгоджений проект Трудового кодексу  на  повторне друге читання.

 

  Олена Косенко

_____________________________________

СВЯТО КРАСИ І СИЛИ ЛЮДСЬКОГО ДУХУ

Того дня переважна більшість бериславців, на превеликий жаль,  навіть і не здогадувалась про незвичну подію, що  відбувалася 16 червня в  невеличкій залі колишньої поліклініки, де віднині знаходиться  управління праці та соціального захисту населення. Тут народжувалося  свято квітів, краси, таланту, майстерності і сили людського духу — перший  районний конкурс "Повір у себе" серед  людей з особливими потребами.

Бо називати його учасників інвалідами — коли  перед тобою розумні, талановиті люди з золотими руками — було б зовсім недоречно. Щоб у тім переконатися, досить було подивитися на стіни цієї привітної зали, прикрашені  роботами учасниць конкурсу: вишитими рушниками і малюнками Лілії Грищенко, в'язанням і моделями одягу для ляльок Світлани Мельник.  Милували зір  й оригінальні картини Ліни Голубцової (с.Львово), яка, на жаль, за станом здоров'я не змогла бути присутньою.

Конкурсна програма   розпочалась   зі   вступного   слова  начальника управління праці та соціального захисту населення Бериславської  РДА   Сидоренка   Ю.С.,  ініціатора її проведення.   Заступник    директора   терцентру  Костіна Н.М.  повідомила, що  подія приурочується до чудового свята Трійці (ми зустрілися напередодні Зелених свят). Потім Наталія Миколаївна представила  глядачам ведучого —  Базюка Сергія, котрий  дебютував в цій ролі, та є автором цих рядків.  А  далі всю увагу зосередили на конкурсантках: бериславчанках Світлані Вовк,  Світлані Мельник та Лілії Грищенко (с. Зміївка).

Не обійшлось, звичайно ж, без журі. До його складу ввійшли знані в нашому місті люди: начальник відділу в справах сім'ї   та молоді райдержадміністрації Бабіченко С.М; голова районного Товариства Червоного Хреста Харламова Г.А і вчитель місцевої школи №1 Єременко Ю.П.

Конкурсна програма складалася з чотирьох  завдань: "Візитка", ”Свято квітів", "Чекаю гостей" та "Світ моїх захоплень". Попри, зрозуміло, деяке хвилювання, учасниці дуже успішно впорались з усіма завданнями. Тож і журі не скупилося на високі оцінки. Відтак, майже  до фіналу кількість балів у конкурсанток була однакова. І  лише при підбитті підсумків журі додало ще 5 балів Лілії Грищенко, яка, дійсно, дуже цікаво в віршованій формі розповіла про себе і свій край, гарно співала зі своїм сином Славком і, звичайно, вразила багатьох своїм вишиванням. За це й удостоїлась звання "Міс Обдарованість". Світлану Мельник було визнано ""Міс Оригінальність", а Світлану Вовк — "Міс Гостинність". Тож почесними титулами ніхто не був обділений.

У перервах між конкурсними завданнями присутніх зачаровували співом Яна Хробуст і Наталія Дорошенко, лауреати  багатьох обласних співочих конкурсів.

По закінченні святкової програми заступник голови райдержадміністрації з гуманітарних питань Аркушенко В.А. і начальник управління праці та соціального захисту населення Сидоренко Ю.С. зустрілися з учасниками конкурсу за "круглим столом" для обговорення проблем інвалідів та їх розв'язання.  Висловити свої думки була можливість у всіх бажаючих.

А далі гостинні працівники управління накрили для учасників конкурсної програми  "солодкий стіл", за яким всі весело й невимушено  ділилися  враженнями та емоціями, що просто переповнювали кожного. Окрім солодощів пригощалися рибою, салатом і пирогом, які наші учасниці приготували на конкурс "Чекаю гостей". 

Ото  була смакота!..

За кілька годин спілкування всі встигли так міцно здружитися, що коли настала мить розставання, кожен відчув гіркоту. Аби почате мало продовження, вирішили обмінятись телефонними номерами. І тут виявився один прикрий момент — Лілія  Грищенко зі Зміївки все ще позбавлена можливості користуватися телефоном. Хоча, як вона розказала, всі основні роботи вже зроблено, лінію до будинку підведено, невирішеним залишається тільки питання з підключенням. Хотілось би сподіватися, що можливо після цієї публікації працівники Зміївської філії Укртелекому знайдуть можливість і телефонізують помешкання талановитої майстрині, яка прославляє нашу Бериславщину на увесь світ — її  вишивані роботи є в Німеччині, Данії, Швеції, Канаді, Японії.

На завершення своєї оповіді доречно теплими словами подяки  згадати всіх, хто допомагав у  підготовці та проведенні конкурсу "Повір  у себе". Отже, наш захід  відбувся завдяки спонсорській підтримці:  ВАТ "Бериславський хлібозавод" (голова  Піскун Д.Л.); ВАТ "Бериславський елеватор" (голова Смоленський М.Я.); районного Товариства Червоного Хреста (керівник Харламова Г.А.) та головного спонсора конкурсу — відділу в справах сім'ї та молоді районної державної адміністрації (начальник  Бабіченко С.М.) Спасибі всім!

Так як і я мав невеличку причетність до всього того дійства, то добре знаю, що найважчий шмат роботи припав на плечі Костіної Н.М., заступника директора територіального центру.  І  як показав результат, все то було недаремно.

Велике за це всім спасибі! Сподіваємось тепер на нові зустрічі!

Сергій Базюк,

інвалід І групи

м. Берислав,  Херсонська обл.

_________________________________

ЗАГУБЛЕНЕ ПЕРО ЖАР-ПТИЦІ

 

Наприкінці червня в столиці в Українському фонді культури відбувся  творчий  звіт молодих інвалідів міста Бердянська

 

Свою національну ідентичність людина може підтвердити лише через збереження та відтворення народних традицій у сфері декоративно-прикладного мистецтва, ремесел. Це добре усвідомлюють учні своєрідної художньої школи "Академії ремесел" — Центру професійної, соціальної  та медичної реабілітації інвалідів, що вже другий рік працює при  ВГОІ "Союз організації інвалідів України" у місті Бердянську Запорізької області.

Учнями "Академії ремесел" стали інваліди з різними захворюваннями, котрих у дружну творчу родину об'єднала  чарівна муза натхнення, осяявши їх колись безрадісне життя прагненням творити прекрасне і дарувати радість людям. У Центрі їм допомогли розвинути творчі задатки, завдяки чому вони стали справжніми митцями.

Аби переконатись у цьому — достатньо ознайомитись з авторськими роботами членів "Академії", що періодично представляються на міських і обласних виставках творчості людей з особливими потребами. Своїми творчими успіхами "Академія ремесел" підтвердила право на існування. Адже тут зцілюють душі, тут живе надія і панує творчий дух.

Ось і кияни нещодавно мали змогу познайомитися з творчим доробком юних бердянців з особливими потребами "Загублене перо жар-птиці", де було представлено декоративний розпис на папері, порцеляні, дереві. На урочисте відкриття цієї виставки, організованій за підтримки Кабінету Міністрів України, Міністерства праці і соціальної політики та Українського фонду культури, зібралися представники творчої еліти столиці, виконавчої влади, громадських організацій, спонсори.  

І кожен із відвідувачів відзначав ауру зцілюючої доброти робіт молодих митців, які милують око яскравими барвами кольорів і зачаровують оптимізмом світосприйняття, любов'ю до природи і людей, теплом огортають душу, додаючи світлого настрою.

Ці роботи промовляють до нас голосом серця їх творців, дарують добру енергетику, що  захоплює відразу і залишається надовго після перегляду. Відчувається, що їхнім авторам притаманне тонке сприйняття краси та гармонії навколишнього світу: здається, відчуваєш ніжний аромат квітів і  вагу налитих кетягів червоної калини, чи от-от почуєш переможний спів червоногрудих півнів, що кличуть новий день, провіщаючи нові надії і добрі сподівання.

Головне ж враження від виставки — нашій країні є чим пишатися. І, перш за все, талановитими, духовно багатими людьми, які попри всі негаразди з оптимізмом дивляться у майбутнє.

 

Олена КОСЕНКО,

Лідія КАЧАН

____________________________________________

З ШАНОЮ І ТУРБОТОЮ

Рівно шістдесят чотири роки тому, 22 червня 1941-го, розпочалася Велика Вітчизняна війна, яка забрала життя десятків мільйонів людей. В день цієї скорботної  події планетарного масштабу керівники виконавчої влади, підприємств міста, депутати обласної та міської ради, ветерани війни та праці м. Умані, що на Черкащині, зібралися біля Обеліску Слави, поклали  вінки та схилили  голови  перед пам'яттю тих, хто ціною власного життя врятував світ від коричневої чуми.

Після покладання вінків в актовій залі виконкому відбулася зустріч міського голови  Ю. І. Бодрова з ветеранами війни. Присутні на зустрічі заступник міського голови П.Б. Паєвський, депутат обласної ради, начальник управління праці та соціального захисту населення Уманської міськради Г.М. Кучер, голова ради ветеранів війни та праці А.Є. Ходан, журналісти вшанували пам'ять полеглих у Великій Вітчизняній війні хвилиною мовчання.

Юрій Іванович сердечно зустрів ветеранів, побажав їм здоров'я, миру і благополуччя, вручив державні нагороди  — медалі  "Захиснику Вітчизни" та "60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.". А учаснику трьох війн (Фінської, Великої Вітчизняної та з Японією), інваліду 2 групи  Миколі Мусійовичу Хоменку міський голова вручив ключі від нової "Таврії".  Десяти  інвалідам війни, у яких технічно неможлива телефонізація будинку,  було вручено мобільні телефони. І авто, і мобільники придбано за кошти міського бюджету. Від управління праці та соціального захисту населення всім ветеранам вручено продуктові набори та квіти.

Після урочистої частини керівник управління Галина Кучер запросила ветеранів на обід в кафе "Троянда". Тут  вони мали нагоду поспілкуватись, згадати роки буремної молодості, послухати  концерт ансамблю "Катюша" громадської організації "Діти війни". Ветерани щиро дякували міському голові та організаторам зустрічі за увагу та постійну турботу про них. Цього ж дня працівники управління відвідали вдома 17 ветеранів війни, вручили їм продуктові набори, побажали здоров'я.

Як розповіла Галина Михайлівна, міська влада, використовуючи можливості як бюджету міста, так і залучені кошти, постійно дбає про поліпшення соціального захисту жителів Умані, особливо з числа найуразливіших категорій.  Так, у квітні ц.р. 46-ою сесією міськради прийнято рішення про додаткові заходи підтримки сімей загиблих в Афганістані, зокрема продовжено дію додаткової пільги щодо звільнення їх від 50% плати за користування житлом, комунальними послугами, електроенергією в межах норм споживання та абонентної плати за телефон. А за кошти, зібрані під час приуроченої до 60-річчя Перемоги благодійної акції "Допоможи ветерану", для ветеранського магазину "Надія" ТО "Соцзахист", який обслуговує малозабезпечених ветеранів за соціально доступними цінами, придбано холодильне обладнання, п'ятьох інвалідів війни забезпечено скрапленим газом, газифіковано помешкання ветерана війни та виплачено матеріальну допомога ветеранам.

 

Л. Волошина,

м. Умань Черкаської обл.

____________________________________

МУЖНІСТЬ — НА ВСЕ ЖИТТЯ

"Коли у зболене серце стукає зима, а роки, намотуючись у клубочок спогадів, все частіше нагадують про старість, хочеться озирнутися назад на пройдений шлях, поділитися з нащадками, чим була наповнена молодість.Скажу відверто — не було в ній ні дискотек, ні барів, ні велелюдних розваг. У нашій юності була війна, котра ввірвалась чорним вихором тривоги у квітучий червневий ранок…"

 

"Виходим знову в море…"

Для Сергія Петровича Пастухова, котрий мешкає в селищі Ямпіль, що на Вінниччині, війна розпочалась уже в перший день віроломного нападу фашистів на нашу країну.

І досі йому вчувається гучний голос командира їхнього корабля, який прорізавши темряву ночі, підняв усіх на ноги: "Переходимо на військовий стан, розпочалась війна".

Сергій Пастухов — старшина першого рангу, спеціаліст радіолокаційної служби отримав бойове завдання —  слідкувати за повітряним простором. Небо часто було затягнуте димом від розривів бомб, котрі безжально обривали життя. Військовий крейсер, на якому він служив, здавалось, був невловимим. Перевозили техніку, боєприпаси, продукти, поранених. Курс тримали на Новоросійськ, Севастополь, Керч.  Але в одному з походів не уникнули ворожої бомби, заледве доповзли до Новоросійська. Серед поранених був і Сергій Пастухов — осколки пошкодили ногу, довелось лікуватися в госпіталі.

Мужність та відвага моряків були високо оцінені командуванням. В одному з наказів командир крейсера капітан другого рангу Б. Петров написав: "У жорстоких боях проти фашистських загарбників моряки виявили зразки високої мужності, стійкості, героїзму, військового вміння. Славні діла моряків крейсера увійдуть в історію Чорноморського флоту. За відмінні бойові дії та зразкову службу оголошую подяки…". Як реліквію Сергій Петрович і досі зберігає вицвілу від часу, але дорогу його серцю відзнаку. Згодом  до неї приєдналися два ордени Вітчизняної війни, медалі "За бойові заслуги", "За оборону Севастополя", "За оборону Кавказу".

Повертаючись до споминів про пережите, Сергій Петрович бере до рук свою червонофлотську книжку. Гортаючи її, завжди задумується: важко, страшно було…

Але, можливо, саме бойовий гарт додає йому сил і енергії. І  він, переступивши поріг свого 89-річчя, дякує долі, що живе, впевнено тримається на цій землі.

"На фронт, на фронт спішили ешелони…"

Звістка про війну застала юну клембівчанку Ксенію Кирган в Одесі, де вона навчалась у фельдшерсько-акушерській школі. Спочатку був майже розпач, але  потім рішуче "взяла себе в руки" — потрібно діяти. Звернулася до викладачів із проханням достроково прийняти в неї екзамени.

Отримала довідку про закінчення школи і направлення на роботу до м. Сорока в сусідній Молдові, та потрапити туди не змогла — місто вже було окуповане ворогом. Не добралась і до Первомайська Миколаївської області. Чого тільки не надивилась у дорозі — страх, стогін, кров. Такими закарбувалися в пам'яті перші дні війни.

Повернулася до Одеси, пішла до військкомату, попросилася на фронт. І через три дні отримала повістку. Так почалось нове життя вчорашньої випускниці — на лінії вогню. Ворог уже був у Роздільній, неподалік Одеси. Пережила важкі дні відступу наших військ. 

Те, що побачила тоді, не забувається: підривали мости, будували доти, мінували дороги, а вона, фельдшер саперної частини, рятувала людей, нерідко ризикуючи власним життям. І досі її сни тривожить тихий голос "жити, жити!..", а вона все мотає й мотає бинти, а вони вистеляються в дороги…

Фронтові дороги Ксенії Степанівни стелилися через Ростов, Грозний, Махачкалу. У складі військ Другого Українського фронту дійшла до Угорщини, брала участь у звільненні одного з  найкрасивіших міст Європи — Будапешту.

Та серце печалилося за рідним краєм — повернулась у свою квітучу Клембівку, де вишивають, мабуть, найкращі на Вінниччині сорочки. І знову стала на передову — боротьби  за людське життя і здоров'я. 52 роки відпрацювала фельдшером у рідному селі, де в кожному дворі  — рідня. Земляки шанують Ксенію Степанівну за чуйне серце, відданість справі. А  за ратні подвиги лейтенант медичної служби К.С.Кирган удостоєна орденів Вітчизняної війни ІІ ступеня, Богдана Хмельницького, "За мужність", численних медалей. За кожною з цих нагород — часточка її життя, її тривожної молодості.

Ганна ТКАЧ

 

Від редакції:

 

Невдовзі одна з наших постійних авторів — Ганна Борисівна Ткач, завідуюча відділом листів районної газети "Ямпільські вісті", що на Вінниччині, відзначатиме 40-літній ювілей своєї трудової і творчої  діяльності. З  того часу  з-під її пера вийшли сотні розповідей про долі людські.  Щемно пише вона про війну, бо і її дитинство обпалене тим вогнем, про долю вдовину, бо й сама рано втратила чоловіка. Та якими б не були повороти власної долі, матеріали журналіста життєстверджуючі, сповнені світла і тепла. Натхнення Вам, творчих пошуків  і вдячних читачів, шановна колего!

_____________________________________________________

СЕСТРИНІВКО, МОЯ УБОГА СЕСТРО…

Шановна редакціє!

Мені, простій сільській трудівниці, якось випадково потрапив до рук ваш журнал. Вже сама назва "Соціальний захист" вселяє надію, що ви захищаєте інтереси трудящої людини, пенсіонерів, молоді і віру, що знайдемо у вас підтримку й розуміння.

Ми живемо у славному своїм історичним минулим подільському селі Сестринівка. Славного тим, що по цій землі свого часу ступала нога першого Президента української держави Михайла Грушевського. Він приїздив сюди у дитячі та юнацькі роки до свого діда Акопова. Тут — не лише стежки його дитинства, а, мабуть, і витоки його власної теорії державотворення в ім'я кращого життя свого народу. Вдячна пам'ять нащадків про славетного земляка — у його погрудді на подвір'ї місцевої середньої школи, котре з ранньої весни до пізньої осені потопає у квітах, у пам'ятнику, котрий невідомо з чиєї волі спорудили у Козятині, а не тут — на його рідній землі.

Наша ж територіальна громада, очолювана Віктором Степановичем Сушком — уродженцем Сестринівки, прагне робити все для того, щоб не замулювалися байдужістю чисті джерела вдячної пам'яті. Щороку до Дня незалежності проходять у нас велелюдні яскраві свята. Приїздить багато шанованих гостей, депутатів Верховної Ради. Звучать промови-освідчення в любові до рідної землі, співають провідні зірки естради. Не забуває наша громада й про своїх героїв — ветеранів війни і праці, солдатських вдів, вшановуючи їх у дні всенародних торжеств.

Та свята швидко збігають і настають будні нелегкого сільського життя-буття.

 І не лише одній мені болить душа, що спустошується наше село, вимирає, зубожіє. Так, із 580 дворів Сестринівки 130  —стоять пустками. Господарі — хто помер, хто виїхав на заробітки до ближнього чи дальнього зарубіжжя.

Майже половина орних земель (1800 га із родючістю 90 балогектарів) заростають бур'янами, вселяючи безнадію в успішне завершення реформування села. Бо раніше чекали жнив з трепетною радістю, відомою лише хліборобському серцю, а тепер з тривогою — як зібрати вирощене, якщо доведеться віддати тонну чи дві пшениці за бак солярки для комбайна.

А ще велику стурбованість викликає те, що розпорошуються, їдуть у світи наші кращі механізаторські кадри із потомствених династій буряководів, кукурудзоводів. Натомість на жнива до нас, як у найближче до залізничної станції Козятин село,  приїздять заробітчани. Безумовно, всім людям потрібно копійку на життя заробляти. Та, як писав відомий на всю країну трудівник Олексій Гіталов — байдужі руки не виплекають високого врожаю.

А ще з втратою доморощених кадрів, як казав свого часу колишній голова Козятинської РДА Віктор Олександрович Горбанюк, втрачається, рветься по-живому й одвічний зв'язок поколінь. Бо молоді, не бачачи для себе місця в рідному селі (в цьому році ще не було жодного весілля, за перше півріччя народилося двоє дітей), покидають землю і своїх батьків, до котрих непомітно підкрадається старість, а за нею —  дорога у вічність. І так хочеться кожному, щоб на цьому останньому путівці була поряд найрідніша душа… А тепер так  не завжди буває.

Ми, активісти сільської громади, хто ще більш-менш при здоров'ї, беремо на себе ці клопоти. Скільки снігу цієї зими накидались  із віддалених вуличок до сільського кладовища, бо немає ні трактора, ні скрепера, ні машини в селі для цих потреб.

Великою проблемою для стареньких є й заготівля палива на зиму. Ще  п'ять років тому розпочались в нашому селі роботи з газифікації, а коли завершаться — невідомо. Як і те, чи  доживемо ми, діти першого повоєнного покоління, до того часу…

Бо як сказав один із наших місцевих поетів: "Нема прощення за сільські руїни, нема села — не буде й України".

А так хочеться кращої долі моїй рідній Сестринівці! Люди ж у нас дружні, працьовиті, самі звикли долати труднощі, а якби ще трохи більше підтримки з боку держави — відродилося б село, зарясніло з рушниками весіль.

 

Лідія МИРГОРОДСЬКА,

депутат Сестринівської сільської ради

_______________________________________

ДОСВІД —

НАЙКРАЩИЙ УЧИТЕЛЬ

 

Лист Лідії Миргородської коментує колишній голова Козятинської РДА В.О. Горбанюк

 

Дійсно, досвід — гарний учитель, але надто дорого бере за навчання. Ці слова англійського філософа щораз спадають на думку, коли прагну аналізувати, що вдалося чи не вдалося здійснити свого часу з наміченого, зокрема й в Козятинському районі, державну адміністрацію котрого очолював майже п'ять  років.

Було здійснено газифікацію майже половини населених пунктів Козятинського району. І  не лише збережено, а й проведено реконструкцію трьох цукрових заводів, впорядковано мережу доріг із твердим покриття, завершено будівництво двох шкільних довгобудів. І це стало можливим, мабуть, завдяки тому, що люди повірили у свої сили, пройнявшись переконаннями, що держава — це не якась невизначено велика територія, а насамперед — місто, село, в якому ми живемо. Бо як маленькі лісові джерела стають витоками для повноводних рік, так і кожен населений пункт мав би стати відправним на політичній та економічній картах країни. Тому абсолютно не згоден з терміном "депресивні" —  таких міст і сіл в Україні не повинно бути, бо народ наш вже не байдужий — у якій державі йому жити. Свідченням цьому і "сповідь" колишньої сестринівської ланкової Лідії Миргородської, сповнена болем за рідну землю, котра вкривається бур'янами, відлякує моральним зубожінням.

Болить і мені нинішня доля Сестринівки. Бо п'ять років тому прагнув переконати селян не поспішати з остаточними висновками щодо поділу великого і потужного на той час господарства. На жаль, не прислухалися тоді до цих практичних порад і за порівняно короткий час господарство фактично розпалося, втративши колишні пріоритети у нарощуванні виробництва зернових культур, цукрових буряків, спеціалізації з відгодівлі великої рогатої худоби.

Прикро, що знехтували тоді сестринівці й великим життєвим та професійним досвідом тодішнього керівника М. Переяславського, котрий понад півстоліття свого життя присвятив сільському господарству, вирішенню соціально-економічних проблем села. Спрацювала не краща наша звичка — чухати потилиці, коли вже важко зарадити справі. Бо як вчить народна мудрість: перш ніж відрізати, варто сім разів відміряти. Коли б частіше цим керувалися, може й не довелося б Лідії Степанівні тривожитися  про  долю рідного села.

А якщо говорити в цілому про Козятинський район, то, мабуть, головне, що вдалося тоді зробити — це зупинити соціально-економічний спад. І насамперед  завдяки тому, що люди все-таки у переважній своїй більшості повірили, що багато невідкладних проблем можна вирішувати на місці, в тому ж таки районі, коли у влади і людей є тверді наміри йти назустріч один одному.

Сьогодні ж для створення належних умов соціально-економічного розвитку регіонів в ході адміністративно-територіальної реформи, на мою думку, як економіста за фахом і керівника районної, обласної ланок майже з 30-літнім досвідом, необхідно розробити і впровадити механізми з такими складовими: економічною, котра б передбачала створення умов для економічного розвитку територій, зростання обсягів виробництва, створення належного підґрунтя для приходу інвестицій, розвитку малого і середнього підприємництва; правовою, котра б забезпечувала здійснення державних програм соціально-економічного і духовного розвитку; організаційною, яка має бути спрямована на підвищення ефективності місцевого самоврядування, виходячи з особливостей кожної громади, її реальних можливостей.

_____________________________________________

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ

СВІТОГЛЯД

 

Розвиток   людини і  суспільства неможливі 

без  заглиблення у витоки власної історії

 

Український національний світогляд, яким ми по-праву можемо пишатися, формувався  на основі багатющого надбання наших предків-слов'ян — тисячолітнього досвіду пізнання оточуючого світу.  Цю світоглядну матрицю наші пращури залишили нащадкам в образах і символах петрогліфів, орнаменті керамічних виробів, у міфах, легендах, піснях, обрядах.

Сучасна трансформація суспільства — з фази  споживання у фазу моральності — передбачає  відродження кращих духовних традицій. Цією публікацією одного з постійних наших авторів редакція започатковує нову рубрику "Основи національної свідомості". Запрошуємо всіх, кому небайдужі ці питання, долучитися до обговорення та поділитися своїми міркуваннями, роздумами.

 

Спорудження 980 року в Києві князем Володимиром Святославовичем священного пантеону — капища з установленням на ньому стилізованих скульптур-символів (ідолів) Хорса, Дажбога, Стрибога, Макоші, Сімаргла та Перуна, що очолював сонм древньоруських богів, — загальновідомий факт нашої історії.  Утверджуючи на Русі християнство, Володимир Великий коли руйнував це капище, удостоїв дерев'яну статую Перуна зі срібною головою і золотим вусом великої честі  —  не бути порубаною  і спаленою. Її  стягнули з гори і з "ескортом" з 12 дружинників сплавили по Дніпру аж до самих порогів, де її прибило до острова (можливо, Хортиці). В  "Слові о полку Ігоревім" Нестор Літописець, визнаний неперевершеним знавцем язичеської міфології, величає свого старшого брата-гусляра і сказителя Бояна "Велесовим внуком". Усе це надбання  отримало після впровадження християнства невизначене та розпливчате поняття "язичество" (слово, позбавлене наукового термінологічного значення, яке протягом останніх століть зазнавало критики, навіть, нівелювання, спрямованого на нищівне забуття).

Сучасні наукові дослідження в галузях історії, археології, філології, лінгвістики, фольклористики, теології свідчать, що архаїчне "язичество" (з часів неоліту) є частиною величезного загальнолюдського первісного світогляду, вірувань, народних звичаїв, основою  всіх пізніших релігій. Все це має бути ретельно зібране, прискіпливо вивчене і дбайливо збережене. І  як своєрідна естафета  дорогоцінного національного історичного фактажу, ще активно пульсуючого  в нашому сьогоденні, передане нащадкам.

Персоніфікований анімізм перших мисливців і землеробів, які обожествляли природу, їх інтуїтивне відчуття космічної гармонії Всесвіту та свого місця в ньому, ще уціліло в  народному фольклорі, який вчить пізнавати, шанувати й берегти рідну Землю, єдину і неповторну в безкінечному просторі космосу. Свідчення тому — багатобарвні  казки про богатирів, які не що інше як  фрагменти давніх історичних міфів і героїчного епосу.

З язичництвом пов'язана вся орнаментика народної архітектури, одягу, знарядь, невичерпний пісенний репертуар, не-в'януча форма обрядових хороводів, танців. Його  магією обумовлені та регламентовані складні багатоденні, возвеличуючі священну подію, весільні обряди, свята зустрічі Весни, Масляної, Купала з їх ритуальними вогнищами, братчинами. Чи  новорічні обряди з їх "маскарадним" вбранням, яке імітувало диких звірів і домашніх тварин (що мали підкреслювати їхню значимість і важливість, гідне  вшанування)…  Все це слугувало єднанню людей, згуртовувало сподіваннями на багатий  врожай навколо сумлінної праці. Ці дійства були насичені добром, мудрістю, життєстверджуючим оптимізмом. У них жила і продовжує жити чиста Душа народу.

І чи маємо ми право забувати про цю Душу, вимінювати її на новоспечений агресивно-войовничий сурогат так званої "маскультури", чужий українському  менталітету, а тим більше пропагувати його та поширювати. Розуміння культури народу, витоків його творчості неможливе без занурення в його архаїчну світоглядну підоснову. Це не тільки заглиблення у витоки нашої історії, але й шлях до вдосконалення особистої культури кожного і культури суспільства в цілому. Все вище викладене ні в якому разі не стосується релігійних поглядів і вчень. То — окрема тема.

Отож не забуваймо, чиї ми діти і для чого прийшли у цей світ. Давайте спільно шукати шляхи, ідеї, мотиви єднання між собою  і з силами природи, закони якої досконало вивчали й поважали наші далекі предки, і які, через власне невігластво,  нині  часто ігноруємо.

Настала пора над цим замислитись. Пробуджуймось, українці!

Жорж ШАНАЄВ

Малюнок автора