№4 Квітень 2005 р.

СВЯТИЙ  ОБОВ'ЯЗОК  ДЕРЖАВИ

гідно вшанувати тих, кому всі ми зобов'язані власним життям

Від  свята до свята, від дати до дати, розмови  про  неоплатний борг перед ветеранами залишаються, переважно, лише розмовами. Натомість ветерани йдуть з життя, не дочекавшись вдячності суспільства за свій жертовний подвиг.  Це добре, що щедрішою стала держава, вагомішою грошова допомога фронтовикам та сім'ям загиблих. Однак, як це не прикро, не задовольняються їхні потреби у найнеобхіднішому: ліках, путівках на санаторне лікування, забезпеченні слуховими апаратами, зубопротезуванням. Та й визнання особистих заслуг ветеранів перед Вітчизною вимагає вагомішого суспільного еквіваленту, адже це необхідно, насамперед, наступним поколінням.

Всебічне вивчення проблем ветеранів відбулося 15  березня п.р. у  Верховній Раді на Дні Уряду "Про стан виконання законодавства України щодо соціального, медичного та пенсійного забезпечення ветеранів війни і відзначення 60-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років" за участю віце-прем'єр-міністра України Миколи Томенка, представників Ради Міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, обласних рад, ветеранських організацій. З доповідями виступили Міністр праці та соціальної політики В'ячеслав Кириленко та Міністр охорони здоров'я Микола Поліщук.

Забезпечити

ветеранам гідне життя

В'ячеслав Кириленко підкреслив важливість розгляду цього актуального питання напередодні  60-річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні, зазначивши,  що  соціальний захист ветеранів, які врятували людство від фашизму є обов'язком і невід'ємною складовою соціальної політики держави. Нині частка громадян старших працездатного віку становить близько третини населення країни. Серед них понад 3,8 млн. — ветерани  війни,  яких, на жаль, з кожним роком стає все менше. Тож забезпечення їм гідного життя  набуває  ще більшої гостроти та актуальності.

Міністр зупинився  на основних напрямках діяльності Уряду у сфері соціального захисту ветеранів війни. Він, зокрема, зазначив, що чимало пенсіонерів-ветеранів до цього часу наполягають на скасуванні зрівнялівки. Новий  Уряд запропонував зміни до Закону "Про Державний бюджет України на 2005 рік", що забезпечить фінансування пенсій на рівні прожиткового мінімуму та дозволить розпочати їх диференціацію.

 І першими  це відчують  саме ветерани війни. Зокрема, буде збільшено розміри пенсій інвалідів війни 1, 2, 3 груп до 491, 451 та 421 грн. (на 60%, 59% та 48% відповідно);  учасників бойових дій  — до   401 грн. (на 41%);  учасників війни, які  нагороджені медалями — до  346 грн. (на 22%);  іншим учасникам війни — до 341 грн. (на 20%). Розміри зазначених пенсій підвищуються й шляхом встановлення надбавок за особливі заслуги перед Україною (від 20 до 40% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб).

Ветеранам війни також встановлюються довічні державні  стипендії. Так, 239 осіб, які мають особливі  заслуги перед Батьківщиною, щомісячно додатково отримують 205 грн., а 100 учасників бойових дій  — стипендії  у розмірі 165 грн. на місяць.

Щорічно напередодні Дня Перемоги ветеранам війни виплачується разова грошова допомога. Її розмір протягом останніх трьох років істотно зріс. І цьогоріч, порівняно з минулим роком,  виплати ветеранам збільшено  вдвічі, на це в Держбюджеті уже  передбачено понад 425 млн. грн.

Збільшення в держбюджеті до 4,155 млрд. грн. субвенції на забезпечення пільг і компенсацій,  дозволить попіпшити ситуацію із наданням ветеранам війни пільг на оплату  житлово-комунальних послуг, безоплатний проїзд у міському, приміському та міжміському транспорті тощо.

Проблеми,

що потребують розв'язання

Торік санаторно-курортним лікуванням  було охоплено 36 тис. ветеранів війни, що складає лише 25% від загальної потреби. У  2005-му, за словами Міністра, на придбання путівок та виплату грошової компенсації передбачено майже 35 млн. грн. Це дозволить забезпечити санкурлікуванням понад 43 тис. ветеранів війни та підвищити компенсації за невикористану путівку зі 100 до 150 грн.

Залишається нерозв'язаною ще одна болюча проблема: забезпечення інвалідів війни спецавтотранспортом. Понад 150 тис. інвалідів різних категорій, з яких майже 45  тис. — інваліди  війни, роками чекають своєї  черги на отримання автомобіля. Торік  на зазначені цілі було виділено 33 млн. грн., за рахунок чого 450 інвалідів отримали авто. На нинішній рік у держбюджеті заплановано  192 млн. грн., що дозволить забезпечити автомобілями близько 12,5 тис. інвалідів. Ще 110 млн. грн. закладено у вигляді взаємозаліків підприємств і організацій з об'єднанням "АвтоЗАЗ". Але для того, щоб ця програма спрацювала і люди отримали реальні автомобілі, Уряду і парламенту потрібно докласти спільних зусиль, наголосив В'ячеслав Кириленко.

Соціальні послуги

для ветеранів

Однією із форм соціального супроводу ветеранів є надання послуг через територіальні центри соцобслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян. Понад сорок видів різних соціальних послуг надають 747 районних та міських центрів. Торік  соцпрацівники терцентрів обслужили  майже 450 тис. ветеранів війни, а цьогоріч  — вони нададуть послуги  505 тисячам. Розшириться й перелік соціальних послуг. Передбачається збільшити число пансіонатів для  ветеранів війни з поліпшеними умовами перебування. 

Необхідними засобами реабілітації ветерани забезпечуються безкоштовно. Торік 68 тис. інвалідів війни забезпечено протезно-ортопедичним взуттям, понад 4 тис. отримали протези верхніх і нижніх кінцівок, апарати, тутори та корсети. Повністю задоволено потребу ветеранів війни в інвалідних візках.

Особливо позитивно Міністр відзначив активний розвиток волонтерського руху: поряд із фахівцями в системі соцзахисту працює понад 200 тис. волонтерів, у т.ч. майже 70 тис. волонтерів-пенсіонерів і близько 100 тис. — молодих людей. Завдяки їх увазі й турботі 500 тис. одиноких і немічних громадян мають постійну опіку та догляд.

В'ячеслав Кириленко зупинився і на питаннях фінансової підтримки  близько 20 ветеранських організацій із всеукраїнським статусом і понад 250 — з обласним. Усунення  диспропорцій і сприяння діяльності ветеранських організацій Уряд вважає принциповим завданням. І Мінпраці зацікавлене,  щоб усі об'єднання ветеранів мали рівний доступ до  ресурсів, а їх розподіл відбувався прозоро і публічно. Він також зауважив, що важливою складовою справедливого соціального забезпечення ветеранів війни є необхідність визнання суспільством рівності статусу усіх ветеранів, які боролися за свободу і незалежність своєї Вітчизни.

Відзначення  ювілейної дати

В'ячеслав Кириленко також поінформував про урядові заходи з відзначення 60-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

Зокрема, до 8 травня ветерани війни отримають разову допомогу з Державного бюджету, а саме: інваліди війни І-ої групи та особи, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною, — по  400 грн., інваліди ІІ-ої групи — по  330  грн., ІІІ-ої групи — по  270 грн., учасники бойових дій — по 250 грн., члени сімей загиблих та дружини, чоловіки померлих учасників  бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами — по 130 грн., учасники війни — по 50 грн. Міністр наголосив, що вперше ця допомога буде виплачуватися всім учасникам війни, а це майже 2 млн. 600 тис. шанованих наших співвітчизників. Безумовно, це незначна сума. Розглядалися пропозиції щодо її збільшення хоча б до 100 грн., але це ще 124 млн.  додаткових коштів.

Передбачено виготовлення та  вручення ювілейних медалей "60 років Перемоги у  Великій Вітчизняній війні".

У столиці України — місті-герої Києві, в обласних центрах відбудеться всенародне святкування 60-річчя Перемоги, концерти та феєрверки. Держава забезпечить приїзд ветеранів з усіх регіонів, їхнє розміщення в готелях, харчування,  медичне та транспортне обслуговування.  Плануються зустрічі з ветеранами у військових частинах та військових  навчальних закладах, а також участь військових у святкуванні Дня Перемоги. Організація цього святкування, а ще більшою мірою повсякденна турбота про ветеранів залишається спільною справою всіх гілок влади, всього українського суспільства, наголосив В'ячеслав Кириленко.

Медичне  забезпечення

ветеранів війни

Актуальність проблеми, винесеної на розгляд Дня Уряду, за словами Міністра охорони здоров'я Миколи Поліщука, зумовлена як загальними демографічними процесами, так і характеристиками здоров'я окремих вікових груп.

У 2004 році в Україні проживало 11,4 млн. людей, старших працездатного віку, тобто 23,6% від загальної кількості населення тоді, як у 2000-му їх було 21%. І кожен третій є ветераном війни. Кожний п'ятий з тих, кому за 60, живе самотньо, втратив здатність до самообслуговування, не отримуючи при цьому необхідної соціальної підтримки ні з боку родичів, ні з боку держави. Третина з них не отримує ніякої медичної допомоги, хоча за статистикою, наголосив Міністр, кожна людина похилого віку має 4–5 хронічних захворювань і потребує реабілітаційних заходів хоча б двічі на рік.

На диспансерному обліку в лікувально-профілактичних закладах на 1 січня 2005 р. перебувало майже 3,4 млн. ветеранів війни, в т.ч. близько  235,6 тис. інвалідів війни, 326,4 тис. учасників бойових дій, понад 2,527 млн. учасників війни  та майже 263 тис. осіб, які прирівняні до них за  пільгами. Найбільше ветеранів війни проживає в Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, найменше — в  Закарпатській, Чернівецькій, Івано-Франківській областях.

Торік  у  30 госпіталях, 28 госпітальних відділеннях  і лікувально-профілактичних закладах загальної мережі стаціонарну медичну допомогу отримали майже 767 тис. ветеранів війни (22,7%). Санаторно-курортним оздоровленням охоплено 81,129 тис. ветеранів, слухопротезуванням — 10,485 тис., 529 особам імплантовано штучні водії ритму, 818 проведено гендопротезування.

За останні три роки були відкриті госпіталі в Чернігівській області на 100 ліжок, Запорізькій — на  110, Закарпатській — на  60, збільшилася кількість ліжок у госпітальних відділеннях Києва зі 190 до 290, додатково розгорнуті терапевтичне відділення на 30, неврологічне — на  70 ліжок. Окрім того, палати для учасників і ветеранів Великої Вітчизняної є в кожному лікувально-профілактичному закладі. Проте забезпеченість залишається низькою: 26,3 ліжка на 10 тис. ветеранів війни. Це дуже мало, зазначив Микола Поліщук. Наприклад, у сільській місцевості, до стаціонарної установи ветерану треба проїхати 30–40 км, а добиратися нема на чому. А щоб отримати слуховий апарат — потрібно їхати аж в обласний центр. Гострою проблемою є й зубне протезування ветеранів війни. Такі послуги надаються лише в 13 із 30 госпіталів. Чимало ветеранів та інвалідів війни стоять у черзі на ендопротезування.

За рахунок державного і місцевого бюджетів торік для госпіталів на 3,797 млн. грн. закуплено медичного обладнання. Для повного ж забезпечення потреб громадян у безкоштовному отриманні лікарських засобів щорічно необхідно близько 2,2 млрд. грн.  А на оплату пільгових та  безоплатних рецептів — 3  млрд. грн. Микола Поліщук зазначив, ураховуючи викладене, слід  посилити  увагу  до учасників Великої Вітчизняної війни і, насамперед, до учасників бойових дій, передбачити відповідні заходи та фінансування  в бюджетах усіх рівнів.

Тест  на соціальність

Про необхідність і шляхи розв'язання актуальних проблем ветеранів війни говорили й  народні депутати. 

Голова  профільного комітету  у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Петро Цибенко  відзначив, що 60-річчя переможного завершення Другої світової війни та її визначальної складової — Великої Вітчизняної; проведення Року ветеранів зобов'язує державу й суспільство проявити увагу до ветеранів, вшанувати їх вагомі заслуги у захисті своєї Вітчизни, відбудові народного господарства, розвитку економіки, науки і культури. Ми  маємо "віддати наш одвічний борг перед переможцями, …запалити вогонь пам'яті не лише на військових меморіалах, але й в душах наших співвітчизників", наголосив він.

Голова Всеукраїнської організації ветеранів війни Іван Герасимов вважає, що Уряд має переглянути у бік зростання пенсійне забезпечення, забезпечити безумовне виконання  прийнятих Верховною Радою законів, які стосуються  індексації пенсій відповідно до зростання цін, заробітної плати та трудового стажу.

Олег Зарубінський, зокрема відзначив, що визнання особистих заслуг ветеранів перед Вітчизною вимагає вагомішого суспільного еквіваленту, адже це необхідно, насамперед, наступним поколінням, оскільки турбота про ветерана  несе у собі величезне виховне  значення.

Богдан Губський підкреслив, що потрібно досягти хоча б того, щоб діюче законодавство щодо гарантій  соціального захисту ветеранів війни виконувалося у повному обсязі.

Леонід Вернигора наголосив, що найперше, чого  ветерани очікують від нової влади, то це   — правди,  її вони дійсно заслужили. І це вперше коли влада не обіцяє, а видає чесну і реальну програму дій.

Михайло Косів, Володимир Яворівський  говорили про  необхідність    визнати  всіх, хто воював  учасниками бойових дій, "інакше нація і надалі перебуватиме у  стані війни";   повернути заощадження учасникам бойових дій та інвалідам Великої Вітчизняної війни; увічнити пам'ять нашого земляка з Охтирки Олекси Береста, який за свідченням істориків, перший підняв переможний прапор над рейхстагом. 

Валерій Сушкевич  відзначив  одну із особливостей Дня Уряду: про проблеми інвалідів та ветеранів війни доповідали представники нового Уряду. За  словами Валерія Михайловича, це — своєрідний  тест на соціальність, на дійсно нове ставлення до проблем ветеранів, тест щодо намірів та бажання їх вирішувати. 

Віце-прем'єр-міністр Микола Томенко, завершуючи дискусію, запевнив, що цей рік стане дійсно РОКОМ УВАГИ  ДО  ВЕТЕРАНІВ, а не роком політичного шоу довкола ветеранів.

Виконати в повному обсязі

Підсумки  Дня Уряду знайшли відображення у постанові Верховної Ради України, де зазначено, що Кабінетом Міністрів проводиться певна робота з поліпшення життєзабезпечення ветеранів війни, увічнення Великої Перемоги.

Так, удосконалюється законодавча база щодо пенсійного забезпечення і соціального захисту, зростає рівень бюджетного забезпечення програм соціальної підтримки ветеранів, надано статус інваліда війни учасникам бойових дій, які стали інвалідами внаслідок загального захворювання у повоєнний період, підвищено щомісячну грошову допомогу до пенсії інвалідам війни, спрощено порядок виплати ветеранам війни одноразової грошової допомоги до Дня Перемоги, проводяться щорічні медичне обстеження та диспансеризація. На відзначення заслуг ветеранів у боротьбі за свободу і незалежність Батьківщини, їх внеску в розвиток економіки, науки та культури 2005 рік оголошено в Україні Роком ветеранів і встановлено День ветерана, який щороку відзначатиметься 1 жовтня.

Разом з тим, Кабінету Міністрів, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування не вдалося забезпечити виконання у повному обсязі вимог Конституції і законодавства України щодо соціального, медичного та пенсійного забезпечення ветеранів війни, відзначення 60-річчя Перемоги.

Низьким залишається рівень пенсійного забезпечення ветеранів. Лише частково, на 3–15%, задовольняються потреби ветеранів у забезпеченні транспортними засобами, зубопротезуванням, кардіостимуляторами, ліками на пільгових умовах та путівками для санаторно-курортного лікування.

У ряді областей незадовільно вирішується питання пільгового проїзду ветеранів війни, особливо у приміському транспорті та маршрутних таксі. В результаті приватизації великої кількості аптек значно ускладнилося забезпечення ветеранів війни ліками за пільговими цінами.

Гострою залишається проблема санаторно-курортного лікування, виплати компенсацій за невикористані путівки. Невдоволення ветеранів викликає запровадження для них податку на додану вартість за користування телефоном, перехід на посекундну оплату за послуги зв'язку.

Мають місце факти неуважного ставлення представників органів влади до розгляду звернень учасників війни та ветеранських організацій, необґрунтованих зволікань у вирішенні питань.

Викликає  занепокоєння тенденція до звуження соціальних гарантій ветеранам війни, намагання нормативно-правовими актами відмінити чи призупинити передбачені законодавством пільги або замінити їх міфічною адресною допомогою. Багато пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з року в рік не реалізується або ж призупиняється законами про державний бюджет.

Враховуючи реальний стан справ, Верховна Рада визнала недостатньою роботу по виконанню законодавства щодо соціального, медичного та пенсійного забезпечення ветеранів війни і підготовці до відзначення 60-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років і зобов'язала Кабінет Міністрів України:

1) забезпечити виконання у повному обсязі законодавства щодо статусу і соціального захисту ветеранів війни, увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні, правдивого висвітлення вітчизняної історії;

2) внести необхідні зміни до нормативно-правових актів, які суперечать Конституції і законам України щодо соціального, медичного та пенсійного забезпечення ветеранів війни, праці і військової служби (передусім про: призначення, перерахунок та індексацію пенсій, усунення диспропорції у пенсійному забезпеченні військовослужбовців; виплату одноразової грошової допомоги ветеранам війни до Дня Перемоги; грошові нормативи витрат на харчування та медикаменти в обласних госпіталях та їх відділеннях; забезпечення інвалідів війни автотранспортом; щодо пільгового відпуску ліків та порядку виплати грошових компенсацій вартості санаторно-курортного лікування, проїзду в маршрутних таксі; сплати податку на додану вартість за користування телефоном);

3) розглянути можливість виділення коштів для замовлення певної кількості нагород часів СРСР для їх вручення ветеранам війни, які були нагороджені цими нагородами, але за певних обставин їх не отримали;  вишукати можливість для повернення протягом 2005 року учасникам бойових дій та інвалідам Великої Вітчизняної війни їх знецінених заощаджень;

4) до 1 жовтня п.р. подати до парламенту проект нової редакції Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", конкретизувавши визначення "учасник бойових дій", "інвалід війни", "учасник війни", а також виключивши із чинного Закону категорії громадян, які не є ветеранами війни і статус яких визначається іншими законами;

Серед інших положень постанови містяться рекомендації:

Президенту України та Кабінету Міністрів щодо збереження у структурі органів влади Державного комітету у справах ветеранів з наданням йому статусу і повноважень самостійного центрального органу виконавчої влади з правом головного розпорядника коштів;

міністерствам оборони, праці та соціальної політики, фінансів, Держкомітету у справах ветеранів вирішити до 5 травня п.р. питання, пов'язані з виготовленням і видачею посвідчень учасникам бойових дій, інвалідам та учасникам Великої Вітчизняної війни, членам сімей загиблих;

міністерству транспорту та зв'язку, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування переглянути норми перевезення ветеранів війни у маршрутних таксі і вжити заходів щодо поліпшення їх транспортного обслуговування.

Оргкомітету з підготовки і відзначення 60-річчя Перемоги разом із центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування рекомендовано здійснити заходи щодо: упорядкування кладовищ, могил загиблих і померлих ветеранів війни, пам'ятників, меморіальних комплексів, архітектурних та інших споруд і об'єктів, що увічнюють пам'ять про Перемогу; проведення науково-практичних конференцій, "уроків пам'яті", конкурсів і кінофестивалів на кращі патріотичну пісню та кінофільм, публікацію, тематичну передачу тощо.

Пам'ятаймо  про те, що  у фронтовиків дещо інший вимір часу, ніж у нас. Але вони, як правило, намагаються сам на сам мужньо перемагати необлаштовану старість. І ми мусимо зробити все, аби не повнилося гіркотою образи скупа солдатська сльоза,  щоб якомога довше ветерани повнили наше життя героїкою буремних воєнних років, якомога більше з них зустрічали разом з нами наступні річниці великої Перемоги.

Лідія КАЧАН

_________________________________________________

ВІДДАТИ НАЛЕЖНЕ ЧОРНОБИЛЬЦЯМ

12 КВІТНЯ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ ВІДБУВСЯ ДЕНЬ УРЯДУ:

"19-ті РОКОВИНИ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ. СТАН ВИКОНАННЯ                       ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ЩОДО КОМПЛЕКСНОГО ВИРІШЕННЯ ПИТАНЬ              ПОДОЛАННЯ НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ"

Уже дев'ятнадцятий рік поспіль квітень асоціюється у нас не лише з теплом і відродженням природи, але й зі страшною катастрофою, трагедією багатьох тисяч людей, яких іменують  універсальним поняттям "чорнобильці".  Щовесни традиційно згадують тих, чиє життя забрав Чорнобиль і намагаються розв'язати численні проблеми тих, хто втратив здоров'я, мешкає на радіоактивно забрудненій території, переселенців. Та дамоклів меч соціально-економічних проблем, пов'язаних із аварією на ЧАЕС,  продовжує висіти. Це засвідчили чергові парламентські слухання: окремі питання вирішуються, ситуація з подоланням наслідків найбільшої у світі екологічної катастрофи певним чином поліпшується, але комплекс невирішених проблем передається, як естафетна паличка, від одного уряду до іншого.

Програма відродження

і розвитку

Доповідав на Дні Уряду голова Державного комітету з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Олександр Капітула. Навівши цифри виконання різних чорнобильських програм за попередні роки, він зазначив, що цьогоріч їх вдасться профінансувати лише на 17%. Аби підвищити ефективність державної політики в сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи МНС, Держкомітет у рамках урядової програми передбачили і вже реалізують конкретні кроки з удосконалення законодавства, насамперед у сфері мінімізації наслідків, зміни правового режиму,  комплексного соціально-економічного розвитку радіоактивно забруднених територій і місць компактного переселення громадян. Упорядковуються системи розрахунку пенсій, пільг і компенсацій, наводиться порядок у сфері оздоровлення і медико-санітарного забезпечення потерпілих, незавершеного будівництва.

Не  залишаються поза увагою й питання екологічної рівноваги і виробництва чистої сільгосппродукції, дозиметричного моніторингу зон радіоактивного забруднення, наведення порядку в поводженні з радіоактивними відходами, зміцнення бар'єрних функцій зони відчуження тощо.

Особливу ж увагу слід надати зміцненню міжнародної співпраці, насамперед у рамках програми ООН "Чорнобильська програма відродження і розвитку" і недавніх домовленостей з МАГАТЕ і США.  Нові  підходи до подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, мобілізація ресурсів сприятиме відродженню і розвитку постраждалих регіонів.

Посередників у здійсненні

соціальних виплат не буде

Про реалізацію соціальних чорнобильських програм поінформував Міністр  праці та соціальної політики України   В'ячеслав Кириленко. 19 років відділяють нас від Чорнобильської трагедії, однак вона щодня нагадує про себе численними проблемами в різних сферах суспільства, долях мільйонів людей. Для Уряду є очевидним, що держава має віддати належне тим, хто ціною свого здоров'я, а іноді й життя, захистив нас з вами від Чорнобильського пекла, зазначив Міністр.

В'ячеслав Анатолійович зупинився на семи програмах, які реалізуватимуться Мінпраці (з 1 квітня п.р. дві програми  — компенсації  сім'ям з дітьми та видатки на безплатне харчування дітей і забезпечення житлом постраждалих громадян — передано до МНС). На  їх виконання в 2005 році, передбачено 835  млн. гривень, що  на 24% більше проти торішнього.

Зокрема, на 40% (до 234, 8 млн. грн.) зросли видатки  на доплати за роботу на радіоактивно забруднених територіях, збереження заробітної плати при переведенні на нижче оплачувану роботу та у зв'язку з відселенням; виплати підвищених стипендій та надання додаткової відпустки чорнобильцям. На 15% (до 507,7 млн. грн.) — на щомісячну грошову допомогу в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та компенсації за пільгове забезпечення продуктами харчування постраждалих громадян. У  2,8 разу (до 35,8 млн. грн.) — на компенсацію за втрачене майно та оплату витрат у зв'язку з переїздом постраждалих на нове місце проживання. Майже  втричі (до 46 млн. грн.) — збільшено видатки на компенсацію шкоди, заподіяної здоров'ю та допомогу на оздоровлення у випадку звільнення чорнобильців. До  7 млн. грн. зросли кошти на виплати допомоги з тимчасової непрацездатності. На рівні минулого року (450 тис. грн.) залишилися бюджетні видатки на забезпечення автомобілями чорнобильців І категорії. Для обслуговування наданих на пільгових умовах до 1999 року банківських позик громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в бюджеті виділено 2,2 млн. грн., що дозволить повністю розрахуватись із боргом.

Аби забезпечити ефективне використання бюджетних коштів в інтересах чорнобильців, Мінпраці вже розпочало перехід на нову, спрощену систему соціальних виплат постраждалим громадянам — безпосередньо через органи праці та соціального захисту населення, без посередництва підприємств, установ та організацій, де  вони працюють чи працювали. Такий  механізм уже запроваджено в 22 регіонах  України. Це  не лише зробить систему виплат зручнішою для населення, але й дозволить визначати пріоритетність видатків та забезпечить прозорість використання коштів.

Соціальні виплати

та пенсії збільшаться

В'ячеслав Анатолійович також зазначив, що Мінпраці підготовлено проект урядового рішення щодо підвищення розмірів соціальних виплат чорнобильцям. Не менш болючим питанням є пенсійне забезпечення інвалідів-чорнобильців. Вимоги ліквідаторів аварії на ЧАЕС щодо проведення індексації пенсій відповідно до ст. 67 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", цілком  справедливі.

У 2005 році видатки держбюджету на виплату пенсій особам із числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи збільшуються на 34% і складають 880 млн. грн. Зокрема, для 80% пенсіонерів із числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які одержують пенсії за віком, розмір цих пенсій зросте до 413 грн. Більш як півмільйону пенсіонерів цієї категорії у квітні п.р. проведено перерахунки пенсій з відновленням диференціації в залежності від статусу та стажу.

Верховною Радою України підтримано в першому читанні внесені Урядом пропозиції щодо підвищення допомог дітям-інвалідам із числа потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Головні кроки вирішення проблем

Підсумовуючи свій виступ, Міністр зупинився на головних напрямках роботи Міністерства у вирішенні проблем чорнобильців, які планує здійснити виконавча влада спільно з громадськими об'єднаннями чорнобильців.

По-перше, це підвищенням рівня пенсійного забезпечення інвалідів-чорнобильців. Міністерство  розробило проект змін до ст. 67 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дозволить підвищувати чорнобильські пенсії на коефіцієнт, не нижчий 20% зростання середньої зарплати в Україні.

По-друге, розробляється Порядок відшкодування втраченого заробітку, який постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи мали до ушкодження здоров'я, якщо захворювання або каліцтво, отримані під час ліквідації наслідків аварії, призвели до стійкої втрати профпрацездатності.

По-третє, підготовлено проект урядового рішення щодо підвищення у 5 разів розмірів компенсаційних виплат на оздоровлення, одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами, та сім'ям, що втратили годувальника. Кошти на це підвищення державним бюджетом передбачено.

По-четверте, можливість достроково, вже в 2006 році, вирішити багаторічну проблему погашення державного боргу за нерухоме майно, втрачене чорнобильцями на радіоактивно забруднених територіях. У цьогорічному бюджеті на це виділено 36 млн. грн. Передбачивши на наступний рік близько 80 млн. грн., ми зможемо вирішити цю проблему. 

Міністерство розраховує на підтримку цих ініціатив як суспільством, так і депутатським корпусом. Мінпраці готове до відвертого діалогу та співпраці з усіма, кому не байдужі долі  людей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Мінпраці  має намір підвищити роль громадських об'єднань "чорнобильців" та їх безпосередній вплив на державну політику. З цією метою при Мінпраці створено Консультативну раду з питань соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до якої увійшли  представники 15 організацій, серед яких — Союз "Чорнобиль України",  Український національний фонд допомоги інвалідам, Міжнародний фонд інваліди Чорнобиля,  Дитячий фонд "Діти Чорнобиля" та інші. Це дозволить відновити довіру чорнобильців до держави завдяки їх участі у підготовці проектів нормативно-правових актів та в контролі за використанням фінансових ресурсів, сказав, завершуючи  свій виступ В'ячеслав Кириленко.

Потрібна системність

Співдоповідач, голова Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Геннадій Руденко, не даючи оцінки діяльності попередніх урядів, спробував проаналізувати дії нового. На його погляд у діях Уряду відсутня системність бачення чорнобильських проблем, яка підтверджується тим, що у програмі Кабінету Міністрів "Назустріч людям" немає й згадки про чорнобильські проблеми.

Висловивши готовність шукати спільну мову з урядовцями, Г.Руденко відзначив  необхідність збільшення розмірів компенсаційних виплат, визначених постановами Кабміну вісім років тому. Залишається гострим питання пенсійного забезпечення чорнобильців. Системного вирішення цієї проблеми, на думку голови Комітету, також не має.

Ще одна гостра проблема — вирішення питань соціального захисту працівників Чорнобильської станції, жителів міста Славутич. Відсутність гарантованої державою і міжнародним співтовариством фінансової підтримки компенсувалася успішною діяльністю вільної економічної зони "Славутич".  Уряд, на думку Г.Руденка,  зробив суттєві  економічні прорахунки, позбавивши цю зону усіх пільг і порушивши державні гарантії щодо її функціонування. Він висловив сподівання, що  Уряд  розробить власну концепцію,  яка б відновила справедливість у  фінансуванні тих, хто ліквідовував катастрофу, і тих, хто втратив життя і здоров'я в результаті  цієї планетарного масштабу катастрофи.

На проблемних питаннях зупинився у своєму виступі член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Володимир Бронніков. Він нагадав, що ще торік велася розмова про відсутність у державі системи розв'язання проблем людей, поводження з накопиченою в зоні відчуження величезною кількістю радіоактивних відходів, і до яких слід віднести весь комплекс споруд ЧАЕС, включно з об'єктом "Укриття", що виникли 19 років тому через Чорнобильську катастрофу. За його словами, такої системи немає і зараз.

Висловили свою точку зору також представники парламентських фракцій і політичних партій. У виступах прозвучали як критика дій попередніх і нинішнього урядів, так і розуміння проблем, конкретні пропозиції щодо їх наповнення реальним змістом для подолання наслідків аварії на ЧАЕС. Зокрема, уряду пропонувалося підвищити вимоги до країн-донорів щодо реалізації програм у повному обсязі, розробити реальну, жорстку за термінами, програму перетворення об'єкту "Укриття" на екологічно безпечну систему.

До  двадцятої річниці аварії на ЧАЕС планується проведення міжнародної конференції за участю багатьох держав, організацій і провідних вчених світу в галузі радіології. Їх рекомендації складуть стратегію розв'язання проблем на найближчі десятиліття.

Микола СЕМЕНЮК

_____________________________________________________

ДесЯть  рІшень УрЯду длЯ добробуту  людей

Упродовж перших 70-ти днів роботи уряду вдалося досягти беззаперечних успіхів з десяти ключових напрямів Програми діяльності Кабінету Міністрів "Назустріч людям". Про це Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко повідомила під час зустрічі з представниками регіональних і місцевих ЗМІ.

1. Пенсії  підвищено та перераховано

З 8 квітня Уряд виплачує підвищену мінімальну пенсію, що складає 332 грн. за місяць. Пенсію (з урахуванням нового прожиткового мінімуму для непрацюючих — 332 грн.) перерахують більш як 12,З млн. громадян, які отримують пенсії за віком, по інвалідності, по втраті годувальника тощо.

Доплати будуть здійснені за окремими відомостями і те, що "недоплатили" за квітень, пенсіонери отримають так само, як і отримували — через систему Укрпошти чи установи банків.

А виплата різниці між "старою" і "новою" пенсіями за попередні місяці здійснюватиметься так: у квітні — за січень, у травні — за лютий, у червні — за березень.  Необхідні для цього кошти у Пенсійному фонді є.

2. Зросли  зарплати лікарів, освітян, науковців

З  1 квітня мінімальну зарплату в бюджетній сфері збільшено на 10,7%, а до кінця року вона зросте більш, ніж у півтора рази — на  57%. Уряд щоквартально не лише збільшуватиме виплати лікарям, освітянам, науковцям, працівникам культури, а й диференціюватиме їх.

 3. Допомога при народженні дитини

Родини з 1 квітня отримують при народженні дитини в одинадцятеро більшу допомогу, ніж раніше — 8497,6 грн., що виплачуватимуться виключно в грошовій формі: 3384 грн. — одразу, решта — рівними частинами щомісяця протягом року.

 4. Підтримка дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства

З 1 квітня збільшено виплати державної допомоги дітям-інвалідам. Ця сума становитиме від 219 до 453 грн. на місяць (раніше — від  105 до 180 грн.). Інваліди з дитинства відтепер отримуватимуть щомісяця від 156 до 516 грн. (було 75 — 225 грн.).

 5. Реальні доходи суттєво зростають

Ще до вступу в дію нового бюджету номінальні доходи населення за січень–лютий п.р. збільшилися на 41,8% порівняно з аналогічним періодом 2004-го. Реальні доходи, визначені з урахуванням цінового чинника, зросли порівняно з минулим роком на чверть. У лютому порівняно з січнем номінальні доходи населення підвищилися на 7,4%.

 6. Податки платитимуть усі

Боротьба з корупцією дозволила в першому кварталі на 62% перевиконати планові надходження до держбюджету. Завдяки різкому зменшенню контрабанди та викриттю злочинних схем Державна митна служба на 42% у березні збільшила план збору платежів. Унаслідок покращення адміністрування податків до держбюджету за перші три місяці надійшло 16 млрд. 47 млн. грн., що на 1 млрд. 443 млн. перевищило квартальний план. Державна податкова адміністрація виконала березневі показники на 122%, квартальні — на 117%.

7. Уряд контролюватиме ситуацію на ринку пального

Кабінет Міністрів України 9 квітня ухвалив постанову №265, якою обмежив оптову та роздрібну торгівельні надбавки на нафтопродукти до 15%. Якщо такі надбавки перевищать затверджені Мінекономіки нормативи,  ці надлишки будуть вилучені до державного бюджету, а на самі підприємства накладатимуться штрафні санкції.

 8. Служба в армії — один рік

За пропозицією Кабінету Міністрів Верховна Рада скоротила термін служби в армії до року. Втричі збільшено й грошове утримання військовослужбовців строкової служби та курсантів військових вузів.

Продовження — на стор. 11

 9. Цінова ситуація  на продовольчих ринках  стабілізується

Уряд жорстко контролюватиме ситуацію на ринку м'ясопродуктів. Державному комітету України з державного матеріального резерву виділено 500 млн. грн. для стабілізації цін.

Це дозволить зупинити подорожчання м'ясопродуктів та ліквідувати дефіцит, що виник після перекриття каналів контрабанди та в результаті саботажу олігархічних структур. Відповідно до підписаного з найбільшими підприємствами птахівництва Меморандуму, виробники зобов'язалися зафіксувати оптово-відпускні ціни на рівні не вище 10 грн. за кілограм курячого м'яса.

 10. Доступне житло замість "хрущоб"

Кабінет Міністрів розпочав розробку широкомасштабної програми забезпечення мешканців українських міст сучасним, якісним житлом, поліпшення умов проживання населення та підвищення експлуатаційних якостей житла.

Законопроектом "Про заміну (реконструкцію) застарілого житлового фонду" передбачається надання громадянам безкоштовних рівноцінних квартир зі збільшенням їх загальної площі.

Власники нових квартир матимуть право на телефонізацію, грошову компенсацію за знесені гаражі, будуть безкоштовно забезпечені транспортом і вантажниками для перевезення майна у нове помешкання.

Мирослава ТАЛАН

______________________________________________________

ПОВЕРНУТИ

ЗАБОРГОВАНУ ЗАРПЛАТУ —

СПРАВА ЧЕСТІ

Президентом України В.А. Ющенком та Урядом

 одними із головних пріоритетів визначено

забезпечення своєчасної виплати заробітної плати та ліквідацію заборгованості із неї

Незадовільна ситуація з погашенням заборгованості з виплати заробітної плати та послаблення уваги до цього питання з боку керівників місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування отримала негативну оцінку першого віце-прем'єр міністра А. Кінаха на нараді у Кабінеті Міністрів України 1 квітня ц.р.

Про перспективи розв'язання цієї найгострішої соціальної проблеми та першочергові завдання, що потребують вирішення на місцевому рівні, редакція попросила розповісти директора Держнаглядпраці — Головного державного інспектора праці України Володимира ЛОСЯ.

Праця задарма

За даними Держкомстату з початку нинішнього року борги із виплати зарплати збільшилася на 171,6 млн. грн. (на 15,4%) і станом на 1 березня перевищили  1,2 млрд. грн.

Особливу стурбованість викликає та обставина, що приріст боргу "забезпечують" економічно активні підприємства, де зосереджено  695,2 млн. невиплаченої зарплатні. Насторожує і те, що 40% цієї заборгованості припадає на підприємства державної, державно-корпоративної, комунальної та комунально-корпоративної власності. Тобто, ті підприємства, управління якими здійснюють посадові особи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Цей сектор економіки наростив у поточному році заборгованість на 33,5%  (на 69,8 млн. грн.), тоді як у недержавному секторі — на  40,4 млн.

Зростання боргів з початку п.р. спостерігається у 24 регіонах. Але  найбільшими неплатниками є господарюючі суб'єкти Закарпатської області, де борги зросли в 2,5 рази (на 1,4 млн. грн.), Черкаської — на 65,4% (майже на  6 млн. грн.), Рівненської — на 61,3% (на 2,6 млн. грн.), Харківської — на 60,5% (майже на 10 млн. грн.), Волинської — на 59,4% (на 2,4 млн. грн.), Чернігівської — на 55,9% (майже на 4 млн. грн.).

У лютому  тенденція практично не змінилася — кількість регіонів-боржників залишилася тією ж. Прикро, що до "чорного" списку додалася й столиця — в м. Києві заборгованість зросла на 68,9% (на 2,8 млн. грн.). Найбільше ж заборгували працівникам у Донецькій (192,7 млн. грн.) Луганській (74,5 млн. грн.), Дніпропетровській (37,1 млн. грн.) і Вінницькій (35,6 млн. грн.) областях.  У цих чотирьох регіонах зосереджена майже половина (49,4%) всієї заборгованості в Україні.

Вкрай гострою є проблема отримання заборгованої зарплати трудівниками тих підприємств, що перебувають в стадії санації або банкрутства. Нині таких налічується 2250, вони не виплатили своїм працівникам 382,12 млн. грн., що становить майже 30% існуючої заборгованості в Україні.

Без  вказівки зверху

не вміють працювати

Прийнятий Верховною Радою Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати" (чинний з 9 листопада 2004 р.) визначив першочерговість виплати заробітної плати у порівнянні до інших зобов'язань підприємства, мав би  значно покращити стан виплати поточної зарплати.

Та незважаючи на законодавче встановлення першочерговості виплати заробленого, на 01.03.05 заборгованість за виконані у січні 2004 року роботи складала 165,6 млн. грн. (23,8% рівня загального боргу по економічно активних підприємствах). Погіршення ситуації підтверджується й зростанням частки (з 69,6% на 01.01.05 до 76,6% на 01.03.05) працівників, які не отримують заробіток упродовж  3-х місяців.

Це  стало наслідком послаблення уваги до цього питання з боку керівників місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. На жаль, простежується й спостережницька, безініціативна позиція деяких органів праці та соціального захисту населення. Так, за надісланою до Мінпраці інформацією, в 16 регіонах у січні–лютому ц.р.  вже  аналізувалися причини невиконання графіків погашення заборгованості за  2004-й і складалися відповідні заходи та графіки на поточний рік. Невже у Дніпропетровській, Київській, Кіровоградській, Луганській, Одеській, Черкаській та інших областях без  вказівки зверху не могли розпочати цю роботу?

Слід  відмовлятися від  такої ганебної практики. Адже необхідність оперативно реагувати на відповідні процеси потребує не лише знання реального стану справ у регіоні, але й своєчасних та адекватних дій з боку, насамперед, керівників місцевих органів влади.

Контракти з нерадивими

керівниками — розривати

За даними моніторингу місцевих органів, тільки за лютий ц.р. наростили заборгованість 55,6% адмінтеродиниць. І при цьому, в АР Крим, Волинській, Закарпатській, Кіровоградській, Луганській, Черкаській та Чернівецькій областях, містах Києві та Севастополі до керівників підприємств-боржників у цьому періоді взагалі не застосовувалися заходи дисциплінарної відповідальності.

Наведу декілька прикладів. У 2004 році Мінпраці  за рахунок Державного бюджету надавалися позики на погашення заборгованості із виплати заробітної плати підприємствам державної форми власності. Так, шахта "Княгинінська" ДП "Донбасантрацит" (Мінпаливенерго), що на Луганщині, взявши позику в 1,7 млн. грн. цьогоріч знову нарощує борги перед працівниками до 2,7 млн. грн.  Отримавши торік 5 млн. грн. ДП "Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут" (Мінпромполітики)  зуміло накопичити новий  борг у 1,5 млн. грн. (на 62% до початку року).

Тоді  незрозуміло: чому жодним із місцевих органів виконавчої влади не проініційовано розірвання контрактів з керівниками, які довели власну нездатність керувати підприємством і безвідповідальність перед своїми працівниками? 

Споживацькі підходи горе-керівників до пошуку джерел коштів, необхідних для забезпечення погашення боргів працівникам, слід викорінювати.

Аморальна  бездіяльність 

До міністерства з регіонів надійшла інформація про заплановані на квітень найважливіші заходи з питань погашення заборгованості. Проте, дивна річ, у Донецькій, Запорізькій, Луганській, Львівській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Чернівецькій, Чернігівській областях та м. Севастополь, де зосереджено майже 54% боргу економічно активних підприємств, узагалі нічого не планується з їх вирішення. Таке ставлення до проблем людей, чиї права на своєчасне отримання заробітку грубо порушуються, інакше як аморальним важко назвати. До того ж, за інформацією Служби безпеки України саме у цих регіонах заборгованість із заробітної плати є одним із основних факторів соціально-політичної дестабілізації.

Тому запровадження в регіонах системного моніторингу дозволить активізувати роботу районних та міських органів влади з контролю за своєчасним та повним виконанням підприємствами заходів і графіків погашення заборгованості із виплати заробітної плати. Відтак не потрібно буде чекати коли органи статистики отримають та опрацюють звіти підприємств, аби мати цифри про наявні борги.

Володіння інформацією про реальну ситуацію на підприємствах-боржниках, її аналіз дозволить не лише спільно з їх керівниками оперативно визначати шляхи, терміни, виконавців ліквідації боргів, а й упереджувати їх виникнення.

А в разі невиконання — будуть усі підстави ініціювати притягнення винних до дисциплінарної відповідальності, подавати матеріали до прокуратури, територіальних державних інспекцій праці для застосування заходів адміністративної та кримінальної відповідальності.

Відповідальність  за

ефективну роботу — спільна

Якщо ж менеджмент підприємства не вбачає шляхів одержання додаткових фінансових джерел для погашення заборгованості працівникам, необхідно ініціювати заміну таких менеджерів або провадження процедури відновлення платоспроможності цих підприємств. І з проведенням такої роботи зволікати не можна. Бо чим довше підприємство не буде ефективно функціонувати, тим більшою буде кредиторська заборгованість, зокрема й перед працівниками, що зменшуватиме ліквідність його активів.

Керівництво країни вимагає вжиття до підприємств-боржників рішучих заходів. Адже за ефективність управління державним і комунальним майном та додержанням законодавства про оплату праці як керівники місцевих органів влади, так і цих підприємств — несуть персональну відповідальність на рівних.

До речі, умови звільнення з посади та дострокове розірвання контракту з ініціативи органу управління майном, у т.ч. за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, передбачено п. 26 Типового контракту з  керівником підприємства державної  форми власності, затвердженого постановою КМУ від 02.08.95 № 597. Такими є:  невиконання підприємством зобов'язань перед бюджетом та Пенсійним  фондом  щодо  сплати  податків,  зборів  та обов'язкових  платежів,  страхових  внесків,  а  також зобов'язань щодо своєчасної виплати   зарплати працівникам чи  недотримання  графіка погашення заборгованості.

Правове врегулювання цієї проблеми визначено, тож потрібен лише контроль  органу управління майном або місцевого  органу  державної  виконавчої  влади та бажання застосовувати чинні норми.

Першочергові завдання

Органам виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства-боржники, необхідно найближчим часом ретельно проаналізувати показники фінансово-господарської діяльності кожного з них. І на цій підставі прийняти рішення щодо спроможності та строків погашення боргів його працівникам,  розробити відповідні заходи та графіки. Таку ж роботу слід провести із кожним боржником недержавної форми власності, залучивши до неї представників профспілок.

Результативність вирішення проблеми несвоєчасної виплати заробітної плати забезпечить і дієвий контроль за виконанням графіків, закріплення за кожним підприємством-боржником відповідальних із числа працівників обласних, районних держадміністрацій, їх структурних підрозділів, а також органів місцевого самоврядування.

Крім того, необхідно контролювати першочерговість виплати заробітної плати органами, наділеними правом перевірки фінансово-господарської діяльності (ст. 35 Закону "Про оплату праці").

Місцевим органам виконавчої влади потрібно плідніше співпрацювати із соціальними партнерами по ліквідації проблеми боргів. І насамперед слід активізувати профспілки, які мають законодавчі повноваження отримувати банківську інформацію про рух коштів на рахунках підприємства, вносити обов'язкові для виконання вимоги про розірвання трудового договору з керівником підприємства. До речі, таких прав не мають навіть органи Держнаглядпраці. Та й об'єднання  роботодавців теж мали б активніше впливати на процес пошуку джерел коштів, необхідних для погашення заборгованої працівникам заробітної плати, а не залишатися осторонь цієї проблеми. Особливу увагу слід приділяти ефективності роботи комісій на районному рівні.

Невідкладного вирішення потребує й питання виплати заборгованої зарплати працівникам суб'єктів господарювання щодо яких реалізовуються процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Аби навести тут лад, доцільно створити єдину базу даних про такі підприємства, проаналізувати плани санації підприємств-боржників, роботу арбітражних керуючих щодо погашення заборгованості із виплати заробітної плати та встановити відповідний контроль.

Посилити  інтенсивність

державного контролю

Важлива роль у ліквідації цього ганебного явища належить територіальним державним інспекціям праці (ТДІП), які повинні забезпечити невідворотність притягнення до відповідальності, передусім до адміністративної, посадових осіб підприємств-боржників за порушення законодавства про оплату праці. Державні інспектори ТДІП мають оперативно реагувати на подання місцевих органів влади з цих питань, забезпечити своєчасний розгляд подань профспілкових органів про невиконання роботодавцем умов колективного договору в частині заходів і графіків із погашення боргів працівникам.

За січень–лютий 2005 р. державними інспекторами праці було проведено 2736 перевірок на 2176 підприємствах-боржниках. За їх результатами складено та передано до суду 1868 протоколів про адмінправопорушення, по 1254 з них судами винесені рішення щодо накладення штрафних санкцій на суму 247,9 тис. грн. Крім того, посадовими особами Держнаглядпраці та його територіальних органів винесено 751 постанову про накладення штрафів за невиконання законних вимог державного інспектора щодо усунення виявлених порушень законодавства про працю з накладанням штрафних санкцій загалом на 137,1 тис. грн., з яких правопорушниками сплачено 42,2 тис. грн., а 66,5 тис. грн. — передано  для примусового стягнення.

У цілому застосування заходів адміністративного впливу до посадових осіб підприємств-боржників за два місяці п.р. становить 120,4% до кількості перевірених підприємств, проти 102% за відповідний період минулого року. Проте в  ТДІП Сумської,  Рівненської областей цей показник сягає лише 69 — 69,7%.  При цьому, якщо ТДІП  м. Севастополя, Івано-Франківської, Сумської та Чернівецької областей, це компенсується кількістю матеріалів перевірок, переданих до правоохоронних органів, то у Рівненської області з 66 перевірених ТДІП підприємств-боржників по 10 не складені протоколи про адмінпорушення, та не передані матеріали перевірок до правоохоронних органів. Недостатньо матеріалів перевірок, переданих до правоохоронних органів, у Вінницькій, Закарпатській, Житомирській областях, що становить  4,8%, 12,2%, 13,2% відповідно. Мушу наголосити, що існуюча невирішеність питань збільшення чисельності державних інспекторів праці та поліпшення їх матеріально-технічного забезпечення не може служити виправданням у незастосуванні адміністративних заходів до посадових осіб підприємств-боржників з боку окремих терінспекцій.

Спільними  зусиллями

Головні управління праці та соціального захисту населення (ГУПСЗН) теж повинні активніше підключитися до цього процесу. Вони мають своєчасно та якісно здійснювати моніторинг стану виплати заробітної плати та погашення заборгованості з неї, забезпечити постійний контроль за виконанням підприємствами-боржниками заходів та графіків, включення до контрактів керівників підприємств умов щодо звільнення з посади та дострокового розірвання контракту в разі невиконання зобов'язань стосовно виплати   заробітної   плати працівникам  чи  недотримання  графіка погашення заборгованості із заробітної  плати. Розмір кредиторської заборгованості із виплати заробітної плати повинен бути відображений у додатку до контракту разом з іншими показниками виробничо-господарської діяльності на 2005 рік.

У співпраці з профспілками ГУПСЗН мають відслідковувати включення до колективних договорів заходів та графіків погашення заборгованості із виплати заробітної плати, ініціювати своєчасне проведення комплексних перевірок різними контролюючими органами.

Активізація зусиль і чітке розмежування функцій органів виконавчої влади у справі подолання недуг вітчизняної економіки, дозволить уже в цьому році ліквідувати заборгованість на економічно активних підприємствах. А для цього, при виявленні фактів порушення законодавства про оплату праці, які мають ознаки злочину, всі органи повинні ініціювати притягнення порушників до кримінальної відповідальності. Тоді й порядку буде більше.

Повернути людям заборговану зарплатню — справа честі та професіоналізму всіх причетних до вирішення цих питань.

___________________________________________________

ВИПЛАТИ  ПРИ

НАРОДЖЕННІ ДИТИНИ

Першоквітнева дитина "дорожча"

за березневу в 17,5 разу

Сьогодні в Україні тисячі родин чи не найбільше хвилює питання запроваджених підвищених виплат при народженні дитини. Ейфорія, що охопила 31 березня українських породіль, була зрозуміла: всім хотілося "дотягти" появу маляти до 1 квітня. Адже згідно з постановою уряду, саме з 1 квітня новоспечені батьки почнуть отримувати на дитину замість 724 грн. — аж 8,5 тисячі! Тобто день "випуску" немовляти відіграє в цьому випадку величезну роль для бюджету родини: "першоквітневі" дорожчі за "березневих" рівно в 17,5 разу.

Тож чи всі породіллі отримають обіцяні 8500 гривень, як їх надаватимуть і на що можна використати кошти, на ці питання кореспондентам "Соціального захисту" відповідали як фахівці, так і пересічні співгромадяни.

Порядок  виплат при народженні дитини

 Як повідомив міністр праці та соціальної політики В'ячеслав Кириленко, 9 квітня уряд затвердив порядок виплат одноразової допомоги у зв'язку з народженням дитини.

З 1 квітня 2005 року одноразова допомога при народженні дитини становитиме 8497 гривень і виплачуватиметься частинами протягом року. На такі виплати можуть розраховувати ті українки, котрі народили після 00 годин 1 квітня.

У Департаменті соціального захисту населення Мінпраці України розповіли, що належну матерям суму державної допомоги при народженні дитини виплачуватимуть так:

• перша частина виплати у розмірі 9 прожиткових мінімумів, що становить 3384 грн., буде здійснюватись одразу після народження дитини;

• решту грошей (5113,60 грн.) мама буде отримувати готівкою, протягом 12 місяців.

У перший місяць вона отримає 376 грн. — у  сумі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років.  У наступні місяці виплата буде здійснюватися з підвищенням на 2,2%, тобто в другому місяці виплачують 384 грн., третьому — 392 грн., четвертому — 401, п'ятому — 410, шостому — 419, сьомому — 428, восьмому — 437, дев'ятому — 447, десятому — 457, одинадцятому — 467 і в дванадцятому — 496 грн.

 Ці виплати нараховуватимуть і тому, хто стане опікуном чи фактично доглядатиме за дитиною.

Крім отримання щомісячної допомоги при народженні дитини,  особа, яка доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку, одержуватиме  також і щомісячну допомогу на догляд за дитиною (104 — застрахована, 90 — незастрахована особа).

Звісно ж, допомогу не надаватимуть тим, хто відмовиться від сина чи доньки.

Як оформити допомогу

Працюючі  (застраховані) зможуть оформити та отримувати допомогу при народженні дитини за основним місцем роботи.

Відповідно до законодавства допомога при народженні надається одному з батьків дитини (опікуну, усиновителю) на кожну дитину.

Перелік необхідних документів залишається незмінним: заява, копія свідоцтва про народження дитини, довідка про народження дитини. Всі документи необхідно подати протягом шести місяців з дня народження дитини.

Тим, хто не працював (незастраховані)  — допомога призначається і виплачується  органами праці та соціального захисту населення за місцем їхнього проживання.

При цьому, непрацюючі, крім заяви, довідки і копії свідоцтва про народження подають  копії трудових книжок, де зазначено, що вони звільнені з роботи і не працюють. Якщо, приміром, жоден з батьків не працює або обидва є студентами, то такі документи (включно з довідкою з місця навчання) вони подають до цих органів.

Фізичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності, що сплачують єдиний податок, з якого відраховуються кошти до Фонду, допомога виплачується виконавчою дирекцією відділення Фонду за місцем реєстрації цих осіб як страхувальників. Такі особи мають право на допомогу за умови сплати встановленого розміру податків. Якщо ж це незастраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування підприємці, то вони подають до органів соцзахисту також і довідку про те, що вони не застраховані.

Після оформлення допомоги непрацюючі громадяни зможуть отримувати грошову допомогу поштою чи у відділеннях банків (за бажанням).

Підстави для припинення виплати

Виплата  може бути припинена в разі:  передачі дитини на повне державне утримання; смерті дитини; позбавлення одержувача допомоги батьківських прав; відмови від виховання дитини; нецільового використання коштів та незабезпечення належних умов для виховання та утримання дитини; перебування одержувача в місцях позбавлення волі.

Отже, якщо ж родина зловживатиме фінансовою підтримкою і не дбатиме про новонароджених, розглядатиметься питання про позбавлення батьківських прав.

Контроль за цільовим використанням допомоги у зв'язку з народженням дитини і станом створення належних умов для повноцінного утримання і виховання дітей здійснюватимуть органи опіки та піклування, державні соціальні інспектори органів праці та соціального захисту населення, вибірково обстежуючи сім'ї. Для вирішення спірних питань у кожному районі буде створена спеціалізована комісія.

Все  необхідне  купити можна

Ми спробували підрахувати найсуттєвіші витрати. Що ж можна придбати для  немовляти у столичних магазинах на суму одноразової виплати?

Так, найпростіше ліжечко, укомплектоване сучасним набором постільної білизни, обійдеться у 760–1300 грн., візочок в середньому потягне на 600–800 грн., ванночка — на півсотні, стільки ж коштує  манеж.

До того ж, новонародженому потрібен цілий гардероб одягу. Якщо мама вміє шити, це дасть змогу значно заощадити. Адже речі для малят недешеві. Приміром, боді легкі (потрібно мінімум дві пари) — 26–47 грн. Кожна; комбінезони - 42–62 грн.; футболки з короткими і довгими рукавчиками (зручні, на кнопках, а не на зав'язках) — до 40 грн. Шапочки тонкі обійдуться у 3 грн., з мереживом — п'ять. Теплий комбінезон на зиму — 150–300 грн. Спальник-конверт — від 90 грн. Отже, сума в 3384 грн. розійдеться швидко, проте усе потрібне можна придбати.

Розподіляючи ж щомісячні дотації, варто врахувати витрати на памперси, пелюшки (від 10 грн.), присипку (до 20 грн.), дитяче мило (3–4 грн.). Якщо ж у малюка алергія на звичайний пральний порошок, доведеться купити спеціальний (10–15 грн. за півторакілограмову пачку). Серветки, дитячий крем, манікюрний набір — ще гривень тридцять.

Як бачимо, для належного догляду та виховання малюка цільових коштів повинно вистачити.

Ніяких талонів і чеків не буде

До затвердження порядку виплати допомоги при народженні дитини пропозицій  щодо того, як розподілити суму, було багато.

Приміром, одним із варіантів пропонувалося почати фінансування ще напередодні пологів. Але на цей період вагітна жінка вже має законодавчо визначений державний соціальний захист: за місцем роботи — лікарняний зі стовідсотковим фінансуванням або (якщо не працює)  через органи соціального захисту допомогу — 470 грн. на місяць.

Також відхилено ідею видавати матусям замість грошей талони на речі для немовлят, адже це поставило б сільських і міських жінок у нерівні умови. Бо якщо у великих містах ще можна було б визначити супермаркети для отоварювання, то в селах з цим великі складнощі. До того ж, це незручно для тих, хто народжує вдруге чи втретє: коляски, ліжечка, ванночки — в них уже є. Тобто гроші можна було б витратити на поліпшене харчування чи на інші потреби немовляти. А по-друге, талони можна було б отоварити тільки у визначеній мережі магазинів і аптек.

Поширювалися й чутки, що розроблено єдиний перелік обов'язкових для дитини речей, на які мають витрачатися цільові гроші. Та про цей абсурд уже можна забути — кожна родина вирішуватиме питання про розподіл "дитячих грошей" на власний розсуд.

Отож готівкову форму надання допомоги по народженню дитини визнали найбільш оптимальною. Гадаємо, що в українських родинах цю новину сприйняли з радістю.

Чи очікує нас "бебі-бум"

Чи  спричинить урядове підвищення виплат по народженні дитини "бебі-бум" в Україні, ми  вирішили поцікавитися думкою людей, які 1 квітня прийшли відвідати майбутніх мам, і тих, хто "поспішив" народити.

Олег, 30 років, холостяк: "Чому б і ні? Адже тепер дитина здатна рік годувати сім'ю, а за цей час можна й про наступну подумати".

Ольга, студентка педуніверситету: "Гроші, нехай навіть і великі, вирішують лише частину проблеми. Щоб діти народжувалися, потрібно, аби у батьків було ще й де жити…".

Валентина, молода мама, яка народила в березні: "Звісно, сума, яку породілям дасть уряд, велика і нікому не завадить. Але трохи несправедливо: обіцяли ж підвищення допомоги з 1 січня".

Аби вивчити ситуацію, як кажуть, зсередини, ми вирішили навідатися до одного з київських пологових будинків. У коридорах пологового будинку № 1 було напрочуд тихо і безлюдно. Як з'ясувалося, до трьох годин дня ще ніхто не народився. Мало того, майбутні матусі навіть не хотіли йти на огляд.

Акушери-гінекологи, котрі в ніч "Х" приймали пологи, сказали, що будь-які пропозиції "підтасувати" час появи дитини, відхилятимуть одразу і беззастережно. "І не тому, що ми жорстокі, просто нам, як і хімікам або хірургам, не можна помилятися ні на секунду, ні на міліметр. Кожний з нас народжується тоді, коли йому належить. І змінювати цього не можна!". Чергова ж медсестра зауважила, що лікарі, можливо, підуть на поступки малозабезпеченим родинам і записуватимуть сьогоднішніх породілей на 1 квітня. Але про хабарі мова не йде!

Дехто з наших співрозмовників "журився", що уряд заздалегідь (хоча б за 9 місяців не повідомив) про свої плани, щоб "осередки" суспільства змогли підготуватися. Багато хто висловлювався за необхідність контролювати витрачання грошей винятково на дитину.

А ще ті, з ким довелося розмовляти, впевнені в одному: інфляція на дитяче харчування, "памперси", речі, присипки — неминуча. Переважна ж більшість схвалювала доцільність урядового кроку і переконана в його позитивному впливі на поліпшення демографічної ситуації. Але всі були одностайні: "Головне — щоб дитина народилася здоровою!"

У цьому сенсі варто згадати про акцію, що проходила 7 квітня, у Всесвітній день здоров'я і була присвячена захисту здоров'я вагітних, породіль та немовлят. Її гасло: "Подбай про кожну матір та кожну дитину" — вкрай актуальне. Адже кожний дванадцятий хлопчик чи дівчинка у країнах, що розвиваються, не доживає до п'яти років. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) радить урядам усіх країн зробити найвищим пріоритетом забезпечення немовлят та їхніх матерів.

Будемо сподіватися, що посилення уваги Української держави до цих питань, в тому числі й підвищення рівня виплат матерям з дітьми, дозволить усім нам впевненіше дивитися у майбутнє.  

Христина ТАЛАЛАЙ

____________________________________________________

ПРО ЩО СЛІД ПАМ'ЯТАТИ

БАТЬКАМ НОВОНАРОДЖЕНОГО

Відповідно  до нового шлюбного законодавства, батьки зобов'язані зареєструвати дитину

впродовж місяця від дня народження,

а не трьох, як було раніше.

З 1 січня 2004 року набув чинності Сімейний кодекс України. У шлюбному законодавстві також сталися кардинальні зміни. Це стосується, зокрема, й особистих немайнових обов'язків батьків. До таких належить і обов'язок зареєструвати свого малюка. Так, ст. 144 Сімейного кодексу передбачено, що батьки мають "... невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження... у відділі реєстрації актів цивільного стану — РАЦС" (раніше це були ЗАГСи). Законодавець також попереджає, що за несвоєчасну реєстрацію дитини батьки сплачують штраф.

Як свідчить статистика Міністерства юстиції України, торік близько 4% батьків не вклалися при реєстрації дитини у місячний термін. А в Києві та Одесі — значно більше: тут кожне десяте немовля реєструвалося з порушенням строків. За несвоєчасну реєстрацію на батьків органами РАЦС складалися адмінпротоколи.

До речі, законом передбачено, що у випадку форс-мажорних обставин: "смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження дитини реєстрація проводиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина або в якому на цей час вона перебуває...".

Тож постарайтеся вкластися у законодавчо  визначений термін і своєчасно зареєструвати дитину, аби не створювати собі зайвих проблем. Адже, нагадуємо, допомога при народженні дитини видається на підставі копії свідоцтва про народження дитини, виданого органами РАГС.

____________________________________________________

ЕФЕКТИВНЕ  УПРАВЛІННЯ —

ЯКІСНІ ПОСЛУГИ

Зростання  довіри людей до влади багато в чому залежить і від якості соціальних послуг,  своєчасного отримання вразливими верствами населення гарантованої державою адресної  підтримки, максимального спрощення процедури її надання. Що, в свою чергу, вимагає запровадження принципово нових стандартів оцінювання доходів населення, якості наданих послуг, результативності діяльності установ соціального захисту.

Над пошуком шляхів підвищення ефективності управління системою соціального захисту населення працювали фахівці-практики соціальної сфери — учасники всеукраїнського семінару,  що відбувся в Кончі-Заспі під Києвом. Зокрема, йшлося про удосконалення системи соціальних виплат населенню, використання єдиних критеріїв оцінки майнового стану сім'ї при призначенні того чи іншого виду соціальної допомоги; впровадження єдиної технології прийому громадян і запровадження автоматизованого обліку пільговиків; підвищення інституційного потенціалу органів праці та соціального захисту, їх технічне оснащення.       

Про підсумки підготовчої фази та напрями реалізації спільного Проекту Міністерства праці та соціальної політики України і Світового банку "Підвищення ефективності управління реформою системи соціального захисту в Україні", що обговорювалися за участю відповідальних працівників міністерств і відомств, народних депутатів, представників Світового банку, заступників голів облдержадміністрацій, керівників регіональних управлінь праці та соціального захисту населення, йдеться у матеріалі нашого кореспондента Олени Косенко.

Важливо, щоб люди

були задоволені

Як підкреслив заступник Міністра праці та соціальної політики Микола Пасько, завдання Проекту в повній мірі відповідають стратегічним засадам урядової програми "Назустріч людям", його реалізація сприятиме якісному і комплексному обслуговуванню громадян, які потребують соціального захисту.

Аби Проект загальною вартістю 76 млн. дол. був успішно втілений, Мінпраці з допомогою міжнародних та вітчизняних консультантів проаналізувало законодавчу базу з питань надання соціальної допомоги, пільг та компенсацій, а також структуру, функціональні обов'язки спеціалістів органів праці та соцзахисту по всій країні.

Пілотна апробація нових технологій та механізмів надання соціальних послуг здійснюватиметься у 20 базових управліннях праці та соцзахисту.

При цьому основна увага буде зосереджена на відпрацюванні єдиної технології  обслуговування населення та оптимальної моделі інформування громадськості, а також на технічному переоснащенні управлінь, спрощенні та уніфікації адміністрування соціальних програм, проведенні оцінки програм надання соціальної допомоги. Фінансування цієї складової (створення системи інформування населення, моніторинг бідності, програмне забезпечення, навчання персоналу, запровадження єдиної технології прийому громадян, комп'ютерне та офісне обладнання) здійснюватиметься за рахунок позики Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку.

Одним із зобов'язань української сторони в рамках Проекту є проведення ремонту приміщень управлінь праці та соцзахисту, які будуть залучені до впровадження нових технологій обслуговування населення.

Потреба у фінансуванні таких робіт в цілому по Україні складає 37 млн. грн.

Нині урядом розглядається питання про виділення 10,9 млн. грн. для проведення цих робіт у Вінницькій, Київській, Черкаській, Житомирській, Хмельницькій областях та Києві, де вже у 2006 році планується запровадити нову технологію прийому громадян.

Зараз до Верховної Ради надходить чимало листів і звернень, у яких люди скаржаться не тільки на невеликі пенсії та мізерну грошову допомогу, а й на незадовільну якість надання соціальних послуг: доводиться годинами вистоювати у чергах у непристосованих, тісних приміщеннях, відчувати неуважність соціальних працівників.

І цей Проект спрямований на те, аби поліпшити умови праці у системі соцзахисту, а, значить, і умови прийому громадян — інвалідів, матерів з дітьми, людей похилого віку. Націлений Проект і на посилення адресності соціальної допомоги. Таку допомогу повинні отримувати ті люди, які реально її потребують.

Соціальна політика має стати пріоритетом діяльності нового уряду і парламенту. Для цього є всі підстави і можливості, підкреслив Микола Пасько.

На складному

шляху перебудови

Ідея надання соціальних послуг за принципом "єдиного вікна", зазначила спеціаліст Світового банку з питань соціального захисту Катерина Петрина, виникла у країнах Європи три десятиліття тому, коли держава перебирала на себе все більше соціальних функцій, а збільшити кількість соціальних працівників не мала можливості.

Тоді було вирішено взяти на озброєння стандарти праці представників бізнесу, що відзначалися інтенсивністю і комп'ютеризацією. Згодом до такого принципу долучилися США та Канада, де ринкова економіка домінувала  над соціальним захистом.

У колишніх соцкраїнах, нагадала пані Катерина, значні обсяги допомоги надавались у натуральній формі (різноманітні пайки, недорогий відпочинок і дитсадки і т.п.). Та головною складовою соціального захисту була гарантована робота. Ця система була досить ефективною, але й надто дорогою і тому зійшла нанівець в епоху перебудови. До того ж робота втратила ознаку гарантованості, що дуже зашкодило авторитету системи соціального захисту.

Деяким постсоціалістичним країнам вдалося швидко пристосуватись до ринкових умов і започаткувати нові механізми соціальної підтримки своїх громадян.

Так, у країнах з середнім доходом досить високий рівень витрат на соціальне страхування (Україна теж вирізняється цим показником). Найсуттєвіші програми розраховані на дітей і, як правило, універсальні, тобто кожна дитина має право на отримання допомоги. Досить розвинута й допомога малозабезпеченим.

В інших країнах, які повільно переходили до ринкової економіки, більшість допомог надається у вигляді субсидій на придбання певних товарів і послуг. Суттєвим є перелік виплат і певним категоріям населення (на це витрачається 3–5% ВВП). Адресність при цьому є низькою, допомогу отримує переважно міське населення.

До третьої групи теж належать країни з середніми доходами, але з повільним економічним розвитком, де  система надання допомоги складна, з великою кількістю маленьких виплат і низькою адресністю. Тут  державні програми допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим — незначні,  коштів на їх підтримку витрачається  набагато менше.

У країнах з низьким рівнем доходу  населення система допомог і виплат ще складніша. До того ж існує широкомасштабна система пільг, але законодавчі зобов'язання держава не виконує, та й адміністративні витрати на надання допомоги  великі.

Головне —

правильно  обрати метод

Успіх соціальної допомоги, підкреслила Катерина Петрина, на 90% залежить від методу її надання. Адресні методи поділяються на кілька типів: універсальні виплати (приміром, в Україні при народженні дитини); оцінка доходів (людини, сім'ї, домогосподарства) на основі непрямих показників доходу і оцінки громади.

Є також категорійна адресність, наприклад, за професійною ознакою. Така адресність може бути досить ефективною, якщо проведене дослідження і виявлено, що певна категорія людей є біднішою за інші. Але, як правило, дослідження не проводяться і категорійна допомога надається за принципом лобіювання (у парламенті, в уряді, на вулиці).

І останній метод — самооцінка при прийнятті рішення про участь у соціальній програмі. В Україні він не використовується, але досить розповсюджений у країнах, де люди суттєво недоїдають і допомога надається у вигляді продуктів. Суспільство у цих країнах розділене на групи, касти і менталітетом не передбачено, що люди певної касти "спустяться" нижче, тобто отримають низькокатегорійні продукти (навіть, якщо вони не вважаються забезпеченими).

В Україні можна було б запровадити такий принцип надання допомоги, коли людина задля неї залучається до певних непрестижних робіт (він, до речі, використовується у країнах Європи і Азії). Якби небідним претендентам на житлову субсидію запропонували певний час попрацювати двірниками, певна їх частина розпрощалася б з ідеєю дармових коштів.

Дослідження, проведені у 112 країнах, засвідчили, що адресний метод значно ефективніший. За адресними програмами люди отримують  більшу грошову допомогу (у середньому на 25%), ніж  за універсальними.

Аби адресна допомога була ефективною, необхідно правильно обрати метод оцінки доходів претендентів на неї, приміром, враховувати доходи від присадибних ділянок, переказів заробітчан. Прямі методи є дуже обтяжливими для заявника (треба зібрати велику кількість довідок)  і для управлінь праці та соцзахисту (необхідно перевірити довідки, а в сумнівному випадку  відвідати заявника вдома).

У країнах, де більшість доходів отримується у прихованій чи негрошовій формі, використовуються непрямі методи (хоча їх адміністрування теж недешеве і вимагає високої кваліфікації соціальних працівників, та й не завжди позитивно сприймається населенням). Заявник не знає системи індикаторів, за якими визначається стан нужденності, і не може маніпулювати даними, які від нього вимагаються.

Наприклад, при обстеженні домогосподарства виявляється, що отримувачі житлових субсидій мають великі рахунки за електроенергію. Значить, вони не є бідними.

Робота соціального працівника, підкреслила Катерина Петрина, полягає не тільки у тому, аби виявити тих, хто не може претендувати на допомогу, а й тих, хто її конче потребує і залучити їх до соціальних програм.

Соціально виправданий

варіант

За словами заступника Міністра праці та соціальної політики Віктора Дьяченка, в нашій країні майже третина населення користується пільгами. Держава лише на комунальні пільги витрачає 4 млрд. грн. Нині ведеться робота зі створення Державного реєстру  пільговиків (він вже заповнений на 97%) та механізму поступового введення готівкової форми надання пільг.

В Одесі вже запроваджені розрахунки за транспортні послуги з допомогою електронної картки. Завдяки цьому гроші "підуть" безпосередньо транспортному підприємству, а не  контролерам і водіям.

Віктор Дьяченко переконаний, що поступово люди зрозуміють: готівкове надання пільг більш вигідне, це соціально виправданий варіант, адже вони платитимуть за надані послуги.

Бідним бути принизливо

В Україні, вважає директор департаменту стратегії соціального розвитку Мінпраці Валентина Латік, вже чимало зроблено для подолання бідності. За спеціальною методологією проводиться моніторинг показників межі бідності, на його основі оцінюється ситуація з бідністю.

Основна інформаційна база — результати обстеження  домогосподарств, що проводиться  Держкомстатом. На жаль, ці показники не дають вичерпної інформації щодо причинно-наслідкових факторів бідності. Для комплексної оцінки ситуації в регіонах варто вдатись до системи індикаторів. Нині науковці вже розпочали роботу зі створення карти бідності на малих територіях за даними перепису населення.

Торік (у І кварталі) за межею бідності перебувало 28,1% населення, а рівень злиденності сягав (за оперативними даними) 15,8%. Найгірша ситуація у АР Крим (40%), Чернігівській, Волинській, Хмельницькій, Рівненській областях. Найкраща — у Києві (9,1%), Донецькій, Полтавській, Миколаївській областях. Високим  рівень бідності залишається серед сімей з дітьми (35,7%) та тих, де разом з дітьми живуть люди старші 70 років. До того ж рівень бідності  залежить і від розмірів населеного пункту — чим він менший, тим більше у ньому бідних. Більше  бідних і на селі.

Люди вважаються бідними, коли рівень їх життя нижче мінімально прийнятого рівня, тобто межі бідності. Торік межа бідності збільшилася порівняно з 2003 роком на 48 грн. і становила 259 грн. на одну особу. Саме такі люди потребують соціального захисту, що має будуватися на принципах поглибленої адресності та забезпечення матеріальної підтримки непрацездатних, сімей з дітьми, багатодітних, дітей-сиріт, інвалідів.

Тож на часі удосконалення методології визначення критеріїв бідності. Адже право на отримання допомоги визначається за доходами сім'ї, а межа бідності — за витратами.

Для удосконалення шляхів і методів соціального захисту, підвищення якості управлінських рішень важливо забезпечити проведення ефективного моніторингу та адресності заходів щодо соціальної підтримки вразливих верств населення.

Без реформування

не обійтись

Удосконалення системи соціальних виплат, за словами консультанта Проекту Анни Нечай, передбачає інституційне та адміністративне реформування управлінської системи, методів і механізмів фінансування програм соціальної допомоги, пільг, компенсацій.

Тому слід переглянути структуру Мінпраці, аби посилити підрозділи, що відповідають за функціонування інформаційно-аналітичної системи, моніторинг соціальних програм, підвищення кваліфікації працівників, інформування громадськості. Крім того, необхідно запровадити відділ державних соціальних інспекторів. До аналогічних кроків слід вдатись і на регіональному рівні.

Соціальні інспектори мають контролювати правильність призначення всіх видів соціальної допомоги, опрацьовувати пропозиції щодо поліпшення соціальних програм. Варто надати їм більше незалежності і одночасно підвищити відповідальність. Для цього доцільно розглянути можливість прямого підпорядкування  Мінпраці  місцевих і регіональних соціальних інспекторів.

Окремим напрямком адміністративного удосконалення системи є розвиток інформаційно-програмних технологій. Їх необхідно поступово модернізовувати: запровадити уніфікований програмний комплекс для призначення всіх видів допомоги за однією заявою, обліку пільговиків, обсягу спожитих ними послуг, а також розрахунків вартості пільг.

Удосконалення методів та механізмів фінансування програм соціальної допомоги, пільг і компенсацій вимагає втілення ефективних моделей моніторингу системи соціальної допомоги для обґрунтованого визначення бюджетних показників та відповідного фінансового забезпечення.

Поступовий перехід на грошову форму надання соціальної допомоги, пільг та компенсацій передбачає визначення "соціальної чутливості" різних видів пільг до такої зміни їх фінансування та переходу до програмно-цільового методу планування соціальних виплат з бюджетів усіх рівнів.

Це потребує розроблення низки показників (критеріїв оцінки програм), за допомогою яких можна оцінити результати використання виділених коштів.

   __________________________________________________

ПРО ПЕНСІЮ ПОТУРБУЙСЯ ЗАВЧАСНО

В нашій країні фактично почала діяти система добровільного пенсійного забезпечення. Вже зареєстровано 23 недержавних пенсійних фонди (НПФ), видано 16 ліцензій адміністраторам НПФ, готові до роботи 5 банків-зберігачів пенсійних внесків. Про те, яким чином громадяни України можуть долучитись до недержавної пенсійної системи, йшла мова на спеціальному семінарі для журналістів, організованому Українським інститутом розвитку фондового ринку. У семінарі взяли участь автори Закону України "Про недержавне  пенсійне забезпечення", фахівці Державної комісії фінансових послуг, проекту ПАДКО, Асоціації недержавних пенсійних фондів та адміністраторів НПФ, Асоціації українських банків, страхових компаній.

На державу сподівайся,

але про добробут у старості потурбуйся й сам

Після того, як людина вийде на пенсію, вона має зберегти пристойні доходи. Нова пенсійна система дає їй такі можливості, вважає директор  Українського інституту розвитку фондового ринку, голова  ради Асоціації юристів фондового ринку Дмитро Леонов.

Як відомо, вона складається з трьох рівнів: солідарної системи, обов'язкової накопичувальної та недержавного добровільного пенсійного забезпечення. За солідарної системи пенсійні внески платять всі працюючі у вигляді певного відсотка від поточних доходів, аби зі спільного фонду виплачувались пенсії пенсіонерам.

Стан солідарної системи залежить від стану "руки", що дає і кількості "рук", що беруть. Адже роботодавець має певні обмеження для збільшення фонду оплати праці — фонд залежить від економічного стану підприємства та розвитку економіки в країні.

Внаслідок складної демографічної ситуації кількість платників до солідарного фонду буде постійно зменшуватись, а число пенсіонерів збільшуватись, до того ж тривалість їх життя зростає.

Солідарна система побудована за принципом близьким до страхування пожиттєвої пенсії.

Накопичувальна має систему персоніфікованого обліку — пенсійні відрахування від доходів працівника потрапляють на його індивідуальний рахунок. Тобто перерозподілити їх на користь інших людей неможливо.

Якщо зарплата виплачена "в конверті", це негативно вплине на майбутню пенсію — її розмір буде меншим.

Такі пенсійні відрахування мають бути обов'язковими, діяльність пенсійного фонду контролюватиме держава, а накопичені кошти інвестуватимуться на фінансовому ринку в установлені законом види активів.

Законом передбачена диверсифікація вкладень, аби знизити інвестиційні ризики. Прибуток розподілятиметься між учасниками фонду, таким чином фонд працюватиме за схемою колективного інвестора.

Кому що подобається

Закон про недержавне пенсійне забезпечення, за словами Дмитра Леонова, передбачає максимальне різноманіття фінансових послуг, до яких можуть долучитися майбутні пенсіонери:   страхування, колективне інвестування і,  звична для багатьох громадян, схема збереження пенсійних коштів на депозитних банківських рахунках.

Страхові компанії здійснюють страхування пожиттєвих пенсій, практично дублюючи функції державного Пенсійного фонду. Але  —  на  добровільних засадах і  за рахунок добровільних внесків роботодавців, фізичних осіб та їх родичів.

НПФ працюють за схемою, аналогічною накопичувальному фонду — колективного  інвестування. Вони відкривають рахунки учасників фонду, приймають внески від фізичних осіб, їх родичів, роботодавців або професійного об'єднання.

Послуги банків стандартні — депозит з певними обмеженнями у можливостях встановлення дохідності, інвестування та зняття  коштів з рахунків.

При цьому схема, закладена у Законі, за словами Дмитра Леонова, досить демократична. Людина може застрахуватись у страховій компанії чи отримувати накопичену пенсію у НПФ, зберігати гроші у банку.

Можна вибрати одразу три фінансові схеми — тобто  мати кілька рахунків у різних пенсійних фондах або кілька банківських депозитів. Їх кількість залежить від фінансових можливостей майбутнього пенсіонера і його роботодавця.

Можна також переводити пенсійні кошти — всередині системи: з одного фінансового закладу до іншого. Накопичивши гроші на банківському депозиті, можна укласти страховий договір на пожиттєву пенсію.

Ризик — справа благородна

Але, на жаль, пропоновані фінансові продукти містять елементи ризику. Щоправда, є вони й на державному рівні, приміром, несвоєчасна виплата пенсій.

У накопичувальних пенсійних фондах досить суттєвий ризик, пов'язаний з бюрократизмом та корупцією. Є й фінансовий. Адже кошти, що інвестуються на фінансовому ринку, його інструменти можуть принести доходи, а можуть — призвести  до збитків. Приміром, якщо збанкрутує емітент, який випустив цінні папери, чи ціна придбаних НПФ цінних паперів виявиться вище продажної. У такому випадку збитки фонду покриваються за рахунок його учасників.

Для пенсійних фондів диверсифікація інвестування пенсійних внесків є обов'язковою. Вони мають бути вкладені у різні активи, аби фонд не зміг втратити все накопичене одразу. Проте у довгостроковій перспективі спекулятивна діяльність погано корелюється з гарантіями виплат.

У страхових компаній (СК) для покриття ризиків є страхові резерви. Але вони формуються в рамках їх фінансових можливостей (з платежів, що надійшли від клієнтів, і частини прибутку). І це означає, що СК має обмежити інвестиційний дохід (за Законом —  4%  на рік), який розподіляється між застрахованими особами. Всі інші бонуси фіксуються в окремих договорах.

Страхових резервів може не вистачити, якщо були допущені актуарні помилки.

Ще одна проблема полягає в тому, що рівень доходу, який має забезпечити страховий поліс, не може бути менше рівня інфляції. Але передбачити інфляцію на тривалий термін досить складно.

У Законі зазначено перелік об'єктів, куди може інвестувати СК. Та є один нюанс — у  Законі не закладені принципи диверсифікації. Він не зобов'язує СК розкладати пенсійні внески по "різних кошиках". Тобто рівень інвестиційного ризику залежить від професіоналізму  працівників СК.

Депозитна ситуація

вимагає змін

Аби зробити систему недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ) максимально привабливою для учасників, Закон обмежує витрати на: обслуговування фонду, що можуть покриватися за рахунок пенсійних активів; на винагороди адміністратору, який веде облік рахунків учасників фонду, розрахунки з ними, виплачує пенсії; на винагороди Компанії з управління активами (КУА), яка інвестує кошти НПФ і намагається максимально збільшити їх дохідність, і  банка-зберігача.

Закон передбачає для КУА можливість прийняти зобо-в'язання із забезпечення доходу для учасників фонду не нижче рівня інфляції. Це — добровільна умова. Якщо НПФ поніс збитки, а в КУА немає такого зобов'язання, і вона не покриє ці збитки за свій рахунок, то вони будуть розподілені між учасниками в тій же пропорції, як і прибуток.

Що ж стосується пенсійних депозитів у комерційних банках, то, як зазначив Дмитро Леонов, законодавче забезпечення цієї послуги не є повним. Аби змінити ситуацію, треба внести зміни до закону про банки і банківську діяльність. У підготовлених законопроектах передбачено довгостроковість пенсійного депозиту.

Отже, якщо поклали гроші на пенсійний депозит, то до закінчення обумовленого строку забрати їх ви не зможете. Нині відсоток доходу за депозитом фіксований.

Якщо не будуть введені додаткові гарантії щодо їх перерахунку, то виникає процентний ризик. Наприклад: поклав майбутній пенсіонер гроші під певний відсоток, а його "з'їла" інфляція; чи на фінансовому ринку підвищився процент, і пенсійний  виявився неконкурентоздатним.

Окрім того, перевести гроші в інший банк клієнт не в праві, він може лише відмовитись від поповнення пенсійного депозиту.

Більше  стимулів —

більше  вкладів

Для розвитку НПЗ, підкреслив Дмитро Леонов, дуже важливі податкові стимули. Вже сформована ціла система таких стимулів.

І це — не пільги, а саме стимули. Тому що держава дає лише відстрочку у сплаті податків, а не "прощає" їх.  І  має при цьому певний виграш. Адже "довгі" пенсійні гроші через фінансові ринки надходять у реальний сектор економіки, стають додатковим джерелом внутрішнього інвестування.

Згідно з законом — гроші, які людина перерахує в НПФ за себе чи своїх близьких родичів, не будуть оподатковуватися.

Щоправда, закон встановлює їх ліміт. У сумі всі внески на одну особу не можуть перевищувати розміру прожиткового мінімуму (встановлюється на початку поточного року), помноженого на коефіцієнт 1,4.

У свою чергу, для підприємств пільга обмежена 15%  від зарплати  працівника. До того ж роботодавець може віднести внески у межах граничної суми (з урахуванням обох обмежень) на валові витрати.

За законом додаткова пенсія має оподатковуватись. Але й тут передбачені податкові стимули. Якщо людина почне отримувати її до 70 років, застосовуватиметься понижуючий коефіцієнт — 0,6. Тобто  пенсіонер платитиме лише 60% від  податкової ставки. А після 70 років — людина зможе отримувати пенсію не сплачуючи податків.

Таким чином держава стимулює відтермінування в отриманні пенсії.

Як тільки недержавна пенсійна система набере обертів, переконаний Дмитро Леонов, вона принесе неабияку користь і людині, і країні.

Олена Косенко 

___________________________________________

СТИЛЬ  РОБОТИ ПРОТЕЗНОЇ ГАЛУЗІ

ТРЕБА ОНОВЛЮВАТИ

18 березня міністр праці та соціальної політики В'ячеслав Кириленко відвідав промислове об'єднання "Укрпротез". Під час візиту він ознайомився з роботою Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (ККЕПОП), поспілкувався з його працівниками та пацієнтами стаціонарного відділення. Міністр  провів робочу нараду з керівниками підприємств, що входять до складу "Укрпротезу" і представив їм  нового керівника промислового об'єднання — Василя  Шевченка (на фото — зліва).

Потрібні свіжі

конструктивні підходи

Робота "Укрпротезу" стане предметом щоденної уваги міністерства, а за потреби — і всього уряду, пообіцяв міністр. Інваліди мають відчути, що вони повноправні громадяни нашого суспільства. 

З-поміж головних пріоритетів міністерства В'ячеслав Анатолійович назвав відновлення диференціації пенсій, забезпечення виплати одноразової допомоги по народженню дітей, зміну акцентів у політиці зайнятості, покращення адміністрування страхових фондів і спеціальні програми для ветеранів та інвалідів.

Але специфіка  Міністерства така, що кожен напрямок його роботи є пріоритетним, оскільки він стосується людей — споживачів соціальних послуг, і тому навіть негуманно визначати найголовніші, підкреслив міністр. Міністерство відкрите для співпраці з усіма установами та організаціями, що зможуть запропонувати свіжі конструктивні підходи до розв'язання актуальних проблем.

Нині до складу ПО "Укрпротез" входять 16 протезно-ортопедичних підприємств, науково-дослідний інститут протезування, протезобудування та відновлення працездатності, Центр сертифікації технічних засобів, реабілітації та послуг, 17 протезно-ортопедичних дільниць та 18 ательє з надання малоскладної протезно-ортопедичної допомоги. Об'єднання має структурні підрозділи з обслуговування інвалідів війни, праці та дитинства в усіх обласних центрах України, а також 35 виїзних медико-технічних бригад. Щорічно підприємства об'єднання  обслуговують більше мільйона людей.

Київська протезно-ортопедична майстерня (попередниця ККЕПОП) створена в листопаді 1915 року. Її працівники виготовляли протягом місяця 200 протезів та 100–150 пар ортопедичного взуття. В 1923-му майстерню перетворено на протезний завод, перед яким було поставлене завдання обслуговувати всіх потребуючих протезування.  До 1941-го  завод виготовляв протягом року 4600 протезно-ортопедичних виробів, 2500 апаратів та корсетів.

Нині на підприємстві більше 300 працівників, вони обслуговують понад 70 тис. громадян, які потребують протезно-ортопедичної допомоги.

ККЕПОП має розвинуту інфраструктуру: медичний відділ, протезний, взуттєвий та ремонтно-механічний цехи,  швацьку та розкрійну дільниці, стаціонарне відділення первинного та складного протезування, магазин-салон "Здоров'я". Щорічно підприємство виготовляє до 15 тис. пар ортопедичного взуття, 5 тис. протезно-ортопедичних виробів.

Працювати по-новому

Під час наради В'ячеслав Анатолійович зосередив увагу присутніх на завданнях, визначених Президентом, Урядом та Мінпраці, спрямованих на поліпшення ситуації у соціальній сфері, важливою складовою якої є протезно-ортопедична галузь.

Міністр відзначив, що за роки незалежності держави галузь досягла певних успіхів — створено замкнений цикл виробництва та обслуговуючої інфраструктури, використовуються вітчизняні комплектуючі, значно розширено асортимент і поліпшено якість продукції, яка користуються попитом в країнах СНД та Євросоюзу.

Та вистачає в галузі й проблем, які треба якнайшвидше вирішити. Аби підвищити конкурентоспроможність продукції державних та казенних підприємств, необхідно потурбуватись про її здешевлення. Варто збільшити частку заробітної плати у собівартості, скоротити адміністративні витрати, модернізувати виробничий процес, провести ремонт приміщень, запровадити маркетинг, стандартизацію продукції за параметрами ISO і УкрСЕПРО, розширення ТЗН протезно-ортопедичних виробів у Державному класифікаторі продукції та послуг тощо... Але найголовніше — створити реальні можливості для госпрозрахункової діяльності підприємств зі збереженням державного замовлення та поглибленням захищеності статей бюджетних видатків на забезпечення інвалідів протезно-ортопедичними виробами, наголосив міністр.

Мінпраці ж, запевнив В'ячеслав Анатолійович, зробить усе для прозорого проходження державних коштів на потреби галузі. Для цього буде оновлено на конкурсній основі кадровий склад Фонду соціального захисту інвалідів з урахуванням позиції підприємств та організацій інвалідів.

Учасники наради переконані — стиль  роботи в галузі треба оновлювати. Думками щодо розвитку галузі, розв'язання проблем і механізмів їх реалізації поділилися директори Харківського НДІ протезування, протезобудування та відновлення працездатності, Вінницького, Донецького та Львівського казенних протезно-ортопедичних підприємств, Київського заводу "Імпульс", заступник гендиректора ПО  "Укрпротез"  з   фінансово-економічних питань.

Ціна має бути оптимальною

Новопризначений керівник "Укрпротезу" відразу приступив до реалізації першочергових завдань.  І першу робочу зустріч він провів з керівниками понад двадцяти підприємств-постачальників матеріалів, напівфабрикатів і сировини для виробництва засобів технічної реабілітації та протезно-ортопедичних виробів. У ході зустрічі розглядалося питання  зниження цін  на сировину та матеріали, оскільки їх вартість складає близько половини собівартості продукції ПО "Укрпротез". Підприємствам-постачальникам було запропоновано надати цінові пропозиції з урахуванням можливих знижок, а також надіслати зразки продукції.

Проаналізувавши ситуацію з виготовленням та постачанням технічних засобів реабілітації 15 державними та казенними протезно-ортопедичними підприємствами та близько 30 підприємствами інших форм власності, які виконують держзамовлення, гендиректор "Укрпротезу" Василь ШЕВЧЕНКО зазначив, що деякі фінансовані з бюджету приватні виробники реалізують продукцію за завищеними цінами.

І різниця у цінах — суттєва. Наприклад, Київське КЕПОП у 2004 році виготовило та видало інвалідам 4603 основних протезно-ортопедичних вироби на загальну суму 2316,5 тис. грн. (середня ціна виробу — 503 грн.), Вінницьке КЕПОП — 2408 виробів на суму 1584 тис. грн. (середня ціна — 657,8 грн.), Житомирське — 1408 виробів на 935,7 тис. грн. (середня ціна — 664,6 грн.).

Тоді  як ці вироби на приватних підприємствах — значно  дорожчі. Так, Центр реабілітації ветеранів Афганістану виготовив 257 виробів на суму 1367,3 тис. грн. (середня ціна — 5320,3 грн.), ТОВ "Едвардс" — 163 вироби на суму 813,9 тис. грн. (середня ціна — 4993 грн.).

Тож якщо торік обсяги державних закупівель у державних та казенних підприємств склали 99976,8 тис. грн. проти 45623,5 тис. у підприємств інших форм власності, то в 2005-му ця різниця може зрости ще більше, оскільки "Укрпротез" веде переговори з постачальниками сировини щодо зниження вартості її закупівлі, а це відповідним чином відіб'ється і на ціні продукції. При  цьому, — підкреслив  гендиректор, — аналіз структури обсягів державного замовлення показує, що державні підприємства виготовляють увесь спектр технічних засобів реабілітації відповідно до затвердженої Мінпраці Номенклатури технічних засобів реабілітації, незалежно від економічної доцільності, трудо- та матеріаломісткості виробів.

Василь Васильович категорично відкинув закиди деяких приватних виробників щодо порушення промисловим об'єднанням правил конкуренції і наголосив, що основними критеріями при розподілі державного замовлення є співвідношення якості продукції та її ціни. Разом з тим,  за його словами, така кількість учасників ринку стимулює і загострює конкуренцію. 

Генеральний директор зазначив, що відтепер задля обґрунтованості затрат на закупівлю сировини, визначення реальної вартості виробу — кошти за кожним напрямом (приміром, виробництва протезів чи засобів пересування) ретельно обліковуватимуться. Подальше співробітництво з кожним постачальником визначатиметься спеціально створеною комісією з  представників підприємств об'єднання, на основі співвідношення ціни і якості продукції.

Резерви  має кожне підприємство, тож аби не мати претензій ні від інвалідів, ні від  власних працівників, необхідно вчитися ефективно господарювати, наголосив Василь Васильович.  

Мирослава ТАЛАН,

Олена КОЛОМІЄЦЬ

__________________________________________

КАДРОВА СЛУЖБА  ДЕРЖАВИ

ПЕРЕОРІЄНТОВУЄ СВОЮ ПОЛІТИКУ

30 березня п. р. у Міністерстві праці та соціальної політики України за участю Міністра В'ячеслава Кириленка та представників сторін соціального партнерства відбулося засідання правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, де було підбито підсумки роботи державної служби зайнятості — виконавчої дирекції Фонду за 2004 рік. Під час засідання в порядку ротації обрано нового голову правління Фонду — заступника  Міністра Наталію Іванову.  Вона  очолюватиме також і Комісію Мінпраці з питань ліцензування посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном та надання іноземцям дозволів на працевлаштування в Україні. Обрано й нового директора Державного центру зайнятості — керівника виконавчої дирекції Фонду Валерія Ярошенка.

До  активної політики

на ринку праці

Безробіття в нашій країні є. Цей факт уже ніхто не заперечує. Втім, статистика свідчить: останнім часом люди стали більше довіряти державній службі зайнятості, бо саме тут їм допомагають стати активним учасником ринку праці. Лише торік служба зайнятості допомогла працевлаштуватися 984 тис. співвітчизників. А це майже третина всіх прийнятих на роботу в різних сферах економічної діяльності. Держава  дає можливість зареєстрованим безробітнім здобути нову конкурентну спеціальність, отримати стартовий капітал для започаткування власної справи. До речі, завдяки такій підтримці торік 53 тис. безробітних стали підприємцями.

Але головне завдання фахівці служби вбачають у створенні продуктивних вакансій для звільнених з неефективних робочих місць, переорієнтації професійного навчання безробітних відповідно до потреб роботодавця. Вітчизняні роботодавці теж відчули переваги добору кадрів за допомогою центрів зайнятості. Для них це — гарантія  якості та професіоналізму працівників. Нині державний відділ кадрів співробітничає з 350 тис. підприємств по всій Україні. Тож і  кількість заявлених вакансій на ринку праці зросла на 20 відсотків. Однак недоліки вітчизняної ринкової економіки (зарплати у конвертах, з яких зазвичай не платять податків; трудова міграція; невідповідність попиту та пропозиції вакансій; повільна реформа оплати праці) гальмують позитивні зрушення. На етапі становлення ринкових відносин основне завдання — сприяти працевлаштуванню людей. І політика зайнятості має переорієнтуватися на  створення  високотехнологічних  робочих  місць

Тож вітчизняна страхова система потребує серйозних змін. І  це повною мірою стосується страхування на випадок безробіття, — зазначив у своєму виступі під час засідання міністр В'ячеслав Кириленко. Принциповим завданням Уряду в цій сфері, за словами міністра, є досягнення публічності, прозорості та ефективності страхових виплат і спрямування цих коштів виключно на потреби застрахованих осіб. І Мінпраці суворо контролюватиме діяльність страхових фондів. Усі  надані фондами звіти про їхню діяльність мають співпадати з фактичним станом справ, наголосив В'ячеслав Анатолійович.

При реформуванні особлива увага приділятиметься втіленню принципу трипартизму, врахуванню позиції з тих чи інших конкретних питань як Урядової сторони, так і об'єднань роботодавців та профспілкових організацій. Адже ті докорінні зміни, які плануються задля поліпшення задоволення  інтересів застрахованих осіб, — на  глибоке переконання В'ячеслава Анатолійовича, — неможливі без широкої дискусії та ефективних пропозицій зацікавлених сторін-партнерів, усвідомлення ними відповідальності за успіх спільної справи державної ваги.

На засіданні правління затверджено звіт про діяльність та виконання бюджету Фонду (з внесенням зауважень та пропозицій щодо подальшого поліпшення роботи) і вирішено доручити виконавчій дирекції внести на розгляд Мінпраці пропозиції з питань внесення змін до чинних нормативно-правових актів, що стосуються функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зокрема, перед виконавчою дирекцією Фонду стоїть завдання вилучення з видаткової частини його бюджету невластивих для статутних завдань виплат.

Йшлося й про те, що після внесення змін до головного фінансового документа країни, необхідно оперативно внести відповідні зміни й до бюджету Фонду (в частині розмірів страхових внесків та цілої низки інших питань). Потрібно  невідкладно проаналізувати адресність та обґрунтованість кожної статті видатків у системі страхування на випадок безробіття, вносячи за потреби не лише корективи у відповідні напрями витрачання коштів, а й посилюючи кадрову політику держави в цій сфері, причому як на центральному, так і на базовому  рівнях  роботи.

Основним принципом повсякденної роботи Мінпраці, Державного центру зайнятості, правління, робочих комісій та усіх виконавчих структур Фонду має стати усвідомлення необхідності зміни акцентів у здійсненні політики на ринку праці та соціальних послуг. Ми переходимо від звички лише утримувати безробітних до активної роботи на ринку зайнятості з тим, аби працевлаштувати людину, яка хоче працювати, маючи для цього велике бажання і відповідну кваліфікацію. Тому абсолютним пріоритетом у роботі стане максимальне зниження показників безробіття з одночасним адекватним зростанням чисельності працевлаштованих державною службою зайнятості громадян, підсумував В'ячеслав Анатолійович.

Пріоритет — створення 

високооплачуваних робочих місць

Абсолютною більшістю голосів учасників засідання правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття надано згоду на призначення директором Державного центру зайнятості, керівником виконавчої дирекції Фонду Валерія Станіславовича Ярошенка. 5 квітня міністр праці та соціальної політики представив  нового керівника колективу ДЦЗ.

В'ячеслав Кириленко в своєму виступі наголосив на пріоритетності принципово публічної, прозорої, відкритої, чесної діяльності служби зайнятості на засадах високої професійності фахівців у наданні послуг громадянам. Ключовим  завданням у роботі Державного центру зайнятості має стати теза передвиборних зобов'язань Віктора Ющенка і Програми діяльності Уряду "Назустріч людям" про створення 5 млн. робочих місць. І  до кінця нинішнього року вже  потрібно створити  мільйон нових робочих місць.

Валерій Ярошенко виголосив перед колективом основні принципи подальшої діяльності Державного центру зайнятості. Разом із прозорістю, відкритістю та публічністю, служба має робити акцент на впровадженні активних форм зайнятості, розвивати інформаційно-консультаційні послуги, приділяти увагу відлагодженню роботи всіх напрямів та рівнів. І мірилом ефективності роботи керівників і спеціалістів, зазначив Валерій Станіславович, має стати якісне розв'язання проблем зайнятості на тлі масштабності звернень населення до служби. Шлях  до успіху — в підвищенні  якості послуг, запровадженні нових підходів і стандартів роботи, причому "лише за умови злагодженої роботи всіх працівників служби — від  державного до базового рівня".

Голова  правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, заступник Міністра праці та соціальної політики Наталія Іванова поставила перед Державним центром зайнятості невідкладне завдання — підготувати  зміни до бюджету Фонду відповідно до останніх змін у Держбюджеті–2005.

Заступник Міністра зосередила увагу фахівців передусім на розвитку послуг служби зайнятості та врахуванні особливостей регіонів, їх економічних потреб, а відтак  — і потреб громадян у  зайнятості. Створення  високооплачуваних робочих місць та суворе дотримання принципу цільового використання державних коштів, призначених на ці потреби стане визначальним чинником    підвищення добробуту якнайширших верств населення.

Мирослава ТАЛАН

_____________________________________

Україна посіла 35 місце за Індексом соціально-

економічної захищеності

У  2004 році Україна, за оцінками Міжнародної організації праці, посіла 35 місце серед 90 країн світу за Індексом соціально-економічної захищеності. Про це повідомив директор Програми МОП із соціальної-економічної захищеності Гай Стендинг на прес-конференції, присвяченій відкриттю дводенної конференції "Соціально-економічна захищеність населення", що проводилася з нагоди 10-ї річниці від початку проведення моніторингу соціальних процесів в Україні.

За його словами, МОП оцінювала позицію України щодо соціально-економічної захищеності за результатами спеціальних досліджень "Соціально-економічна захищеність населення" та "Моніторинг гідної праці".

Гай Стендинг пояснив, що в цілому Індекс оцінювався за 7 позиціями: захищеність ринку праці (за цією позицією Україна посіла 55 місце з 94 країн); захищеність від необґрунтованого звільнення і звільнення без попередження (25 місце з 99 країн); можливість службового підвищення (30 місце з 94 країн); можливість отримання підвищення кваліфікації (38 місце з 94 країн); безпека умов праці (45 місце з 95 країн); право голосу і доступ до профспілок (38 місце з 99 країн) та захищеність доходів (40 місце з 96 країн). Він підкреслив, що 35-та позиція України багато в чому залежала від такого показника як безпека праці, оскільки дуже багато опитаних українців вважають свої умови праці небезпечними. Зауваживши, що Україна має досить прийнятний рівень формальних зобов'язань, проте на сьогодні ще немає належного рівня їхнього виконання.

Серед основних проблем, які заважають нашій державі поліпшити функції соціальної держави, Гай Стендинг назвав високий рівень безробіття, незахищеність ринку праці, низьку зайнятість жінок на ринку праці тощо.

Як засвідчили дослідження, в Україні позитивними результатами є зростання виплат заробітної праці, посилення диференціації населення за рівнями доходів залежно від рівня здобутої освіти та високий показник рівня охоплення працівників профспілками.

Заступник голови Державного комітету статистики України Наталія Власенко зазначила, що здійснення постійного моніторингу стану соціально-економічної захищеності та проведення аналізу отриманих даних є вкрай необхідним для прийняття якісних управлінських рішень, що відповідають потребам суспільного розвитку. За її словами, це також відповідає прагненню України інтегруватись у європейську спільноту.

__________________________________________

Запозичте досвід

ЗАВДЯКИ СПІВПРАЦІ

КОЛО ПРОБЛЕМ ЗВУЖУЄТЬСЯ

За даними ООН 500 млн. жителів Землі — це  люди з обмеженими фізичними можливостями, тобто кожен десятий житель планети. В Україні проживає 2,6 млн. інвалідів, на Луганщині — 130  тис., зокрема  в обласному центрі — понад  27 тис. І за кожною цифрою — окрема  доля, чиїсь проблеми і надії.

Багатьох людей поєднує лише тільки саме поняття інвалідності, а насправді всі люди різні, з різними проблемами, прагненнями, різного віку, з різними поглядами на життя, що у свою чергу вимагає і від працівників соціальної сфери міста Луганська, пошуку нових форм і методів роботи, які можуть забезпечити підтримку всім категоріям населення. Так, завдяки співробітництву виконавчого комітету Луганської міської ради, міського управління праці і соціального захисту населення і громадських організацій інвалідів коло проблем суттєво звужується.

Успішно впроваджується в життя програма "Турбота", основним завданням якої є соціальний захист малозабезпечених громадян міста. Програма передбачає адресну матеріальну підтримку, медичне забезпечення, оздоровлення, працевлаштування, трудову реабілітацію інвалідів, побутове і культурне обслуговування громадян, правову й інформаційну допомогу. Особлива увага приділяється дітям: їм забезпечено пільговий проїзд у  міському пасажирському транспорті, надання дітям із психофізичними захворюваннями, учням спеціалізованих навчальних закладів матеріальної і натуральної допомоги, сприяння у вступі до  вузу молоді з обмеженими фізичними можливостями.

Проте для повноцінної адаптації людей з обмеженими фізичними можливостями не досить тільки цієї допомоги: не менш важливо привернути увагу суспільства до проблем своїх співгромадян. Тому Луганське міське управління праці та соціального захисту населення проводить семінари, круглі столи, творчі зустрічі зі студентством, сприяє розвитку волонтерського руху, підвищенню професійного рівня працівників соціальної сфери.

Так, у липні 2004 року Національна Асамблея інвалідів України за підтримки Луганської мерії, міського управління праці і соціального захисту населення та Центру з надання соціальних послуг проводила триденний семінар "Впровадження тендерних підходів щодо соціального захисту людей з обмеженими фізичними можливостями". Тоді до нас приїхали керівники громадських організацій інвалідів майже з усіх регіонів України. Програмою  семінару було передбачене обговорення гострих питань соціального захисту людей із проблемами здоров'я, впровадження тендерних підходів у демократичному суспільстві, гендерні аспекти освіти і культури. Гості ознайомилися з діяльністю громадських організацій Луганська, обмінялися досвідом, домовилися про співробітництво.

Вперше до  Дня захисту дітей для дітей з обмеженими фізичними можливостями був проведений конкурс "Міні-Міс і Міні-Містер Луганська". Неможливо передати піднесення з яким діти, їхні батьки й організатори готувалися до конкурсу. Вже в процесі підготовки ми бачили результати: діти не тільки виявляли таланти, головне, вони ставали впевненіші, навчилися спілкуватися, у них з'явилися друзі і серйозні перспективи займатися творчістю і далі. Зараз учасники конкурсу беруть активну участь у програмах не тільки регіонального, але й всеукраїнського рівня. Так само з великим задоволенням наші маленькі городяни беруть участь у фестивалі творчості "Я — молодець!" серед дітей-інвалідів, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Цьому прекрасному святу Дитинства передувала не менш зворушлива подія — відзначення Дня Матері. Незабутнє свято відбулося завдяки підтримці Луганської мерії, міського управління соціального захисту, Луганського міського Центру з надання соціальних послуг, Асоціації громадських організацій міста Луганська "Сузір'я" і міської громадської організації багатодітних родин і стало  гімном  усім матерям, які попри всі труднощі, залишаються охоронницями домашнього вогнища, великими трудівницями, в чиїх серцях завжди пломеніє  Любов.

Феєрверк добрих емоцій приніс і глядачам, і учасникам дев'ятий фестиваль народної творчості інвалідів "Луганські самоцвіти". Вперше у фестивалі взяли участь діти-інваліди та  ветерани війни і праці. Всі учасники натхненно представляли свої творчі здобутки, тож байдужих  не було.

А напередодні Міжнародного Дня інвалідів були оголошені переможці міського конкурсу на кращий соціальний проект серед громадських організацій міста Луганська, що фінансується за програмою "Турбота". Мета конкурсу — підтримка  життєдіяльності соціально-незахищених категорій населення, соціальна адаптація, співробітництво державних і суспільних структур соціального захисту. Це істотно новий підхід до вирішення проблем людей з обмеженими фізичними можливостями за  їх безпосередньої участі, відповідальності, пошуку нових форм діяльності.

З  січня 2004-го  вступив у дію Закон "Про соціальні послуги". Його основою метою є підвищення адресності соціальної допомоги населенню, впровадження нових форм і методів надання населенню соціальних послуг, сприяння розвитку волонтерського руху.

Все це лягло в основу створення Луганського міського Центру з надання соціальних послуг.

Крім цього, жителі міста можуть одержати тут соціально-педагогічну, правову, психологічну, інформаційну допомогу. Їм посприяють у працевлаштуванні, одержанні освіти, перекваліфікації.

Це — лише  короткий огляд соціальної роботи у  Луганську, де приділяють належну увагу всім — і  дітям, і молоді, і ветеранам, знаходять можливості допомогти тим кому важко. 

Фахівців  соціальної сфери міста об'єднує бажання допомагати, разом радіти  маленьким перемогам, вірити в краще, спільно будувати і зміцнювати основу нашої держави — соціальний захист.

Тетяна

БАРАНЦОВА,

м. Луганськ

________________________________________

ГОТІВКОВІ ПІЛЬГИ  НА ТВЕРДЕ ПАЛИВО СТАЛИ ЗВИЧНИМИ

ЯК ВВАЖАЮТЬ САМІ ПІЛЬГОВИКИ —

ЦЕ НЕ ЛИШЕ ЗРУЧНО, А Й  СТОВІСОТКОВА МОЖЛИВІСТЬ РЕАЛІЗУВАТИ ВИЗНАЧЕНІ ЗАКОНОДАВСТВОМ ПРАВА

Торік на Черкащині проводився регіональний експеримент з виплати пільги на тверде паливо готівкою. Про економічні та соціальні переваги готівкової форми надання пільг, організаційну роботу  розповідає заступник голови Черкаської райдерж-адміністрації, начальник районного управління  праці та соціального захисту населення Микола  СМІРНОВ.

Поштовхом для прийняття облдержадміністрацією рішення про його проведення на базі Черкаського району та м. Ватутіно послугував той факт, що протягом 2003 року фінансовий стан ВАТ "Облпаливо" був нестабільний, пільгою на тверде паливо скористалася лише незначна частина пільговиків, внаслідок чого збільшився потік скарг громадян. Аналогічне рішення в кінці квітня 2004-го було прийнято й головою Черкаської райдержадміністрації.

Розпорядженням голови облдержадміністрації від 30.03.2004 №156 було затверджено Положення про порядок надання пільг на тверде паливо готівкою на території м. Ватутіного та Черкаського району відповідно до законів "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Розмір готівки визначили із розрахунку середньої ціни сортового вугілля за одну тону (388 грн. за станом на грудень 2003 р.), затвердженої розпорядженням голови облдержадміністрації від 27.01.2004р. № 39.  А норми придбання твердого палива на домогосподарство визначили відповідно до ст. 69 Закону "Про Державний бюджет України на 2004 рік": для  ветеранів війни, військової служби, громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи — одна тонна, а для осіб, які мали право на цю пільгу згідно зі  ст. 48 Гірничого закону —  3,1 тонни.

Роз'яснювальну  робота щодо ефективності експерименту було розгорнуто в місцевих ЗМІ (у газеті "Сільські обрії", на районному радіомовленні). Провели низку зустрічей з керівниками ветеранських організацій, головами сільських, селищних рад, соціальними працівниками територіальних центрів.

Оскільки в Черкаському районі газифіковано 82% осель, в експерименті взяли участь 1657 ветеранів війни та 15 інвалідів по зору. Прийом  документів на виплату пільги на тверде паливо готівкою ми організували за місцем їх проживання  уповноваженими сільських (селищної) рад. Учасник експерименту надавав такі документи: заяву (де були відображені категорія пільговика, паспортні дані, ідентифікаційний код, документ, який дає право на пільгу, номер пенсійного посвідчення, адреса); довідку  сільської (селищної) ради про наявність пічного опалення та потребу в придбанні твердого палива; довідку про склад сім'ї.

Обов'язковою умовою виплати готівки  було  визначено реєстрацію в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги. У разі її  відсутності вживались заходи щодо внесення відомостей про пільговика у Реєстр в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги".

Готівка виплачувалась однією сумою раз на рік через установи банку або поштові відділення за сформованими обласним виплатним центром списками у розрізі категорій отримувачів пільг (як і при виплаті державних пенсій).

До речі, саме використання бази даних одержувачів державних пенсій дозволило нам, співставляючи  її з базою даних автоматизованого реєстру пільговиків, усувати неточності відразу в процесі їх виявлення. Наприклад, відсутність призначеної надбавки учасника війни в управлінні Пенсійного фонду, зобов'язувало заявника подати відповідні документи про наявний статус учасника війни і т.д.

Формування списків на нарахування готівки проводилось управлінням праці та соціального захисту населення у розрізі категорій отримувачів пільг та передавалась виплатному центру в паперовому (2 примірники завірені підписом начальника управління та печаткою) та електронному вигляді.

Відділ персоніфікованого обліку виплатного центру, в свою чергу, звіряв надані управлінням списки з даними автоматизованого реєстру пільговиків. Відомості на виплату готувались у розрізі відділень зв'язку та установ банків відповідно до способу виплати пенсії та були роздруковані у двох примірниках, один з яких передавався в управління для організації виплати по мірі надходження коштів з Держбюджету.

Щоправда, на початку впровадження експерименту були певні проблеми з програмним забезпеченням. До програми, написаної місцевими фахівцями, не ввійшли ветерани війни, військової служби,  органів   внутрішніх   справ,   які   одержують пенсію в інших відомствах, особи, які не є пенсіонерами. В  процесі роботи нам вдалося їх локалізувати.

Але проблем із забезпечення твердим паливом окремих пільгових категорій упродовж  року не виникало.   Лісництва, приватні підприємці, товариства охоче  надавали свої послуги за гроші.

Внаслідок злагоджених дій всіх учасників експерименту фінансування готівкових виплат  ми завершили в 2004 році, тобто заборгованість на початок наступного фінансового року була відсутня. Передбачені на ці цілі у Держбюджеті видатки повністю використані не були — зекономлено більш як 100 тис. грн. Ось такий економічний ефект ми отримали торік. А забезпечили його прозорі процедури, зважені управлінські рішення та цільове використання коштів. І це дозволило запланувати на нинішній рік реальні цифри на виплату готівки на тверде  паливо.

Не менш важливий і позитивний суспільний результат експерименту. По-перше, до управління жодної скарги з цього приводу не надійшло. Та й опитування  громадської думки показало, що виплата пільги на тверде паливо готівкою дає змогу реалізувати своє право стовідсотково.

_____________________________________

«СІЛЬ»  І  «ПЕРЧИНКА»  ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО   ЗАХИСТУ

Вирішення питань та проблем соціальної сфери є чи не першочерговим завданням кожного суспільства. Наша  держава приділяє їм таку велику увагу, а ваше видання допомагає їй у цьому. Тому мій вибір вашого часопису для розміщення статті був не випадковим, оскільки він є профільним соціальним виданням, яке публікує праці відомих вітчизняних науковців і висококваліфікованих практиків у цій царині суспільної діяльності.

Соціальним  інспектором я працювала практично від початку введення даної посади. Сама освоювала всі нововведення і розробляла методику цього виду діяльності, що певною мірою є ексклюзивною, але вкрай потрібною. Так, якщо спеціалістів з призначення та виплати субсидій і допомог у відділі може бути десять і більше, то соціальних інспекторів, практично, один–два. Разом з тим, ці працівники як сіль або перчинка, їх  потрібно дуже мало, але без них — не  обійтись і не досягти ефективності в роботі. І для людини, яка хоче допомагати іншим, діяльність у соціальній сфері також дає великі перспективи для втілення та реалізації таких можливостей.

У своєму матеріалі я хотіла показати значимість цього виду діяльності, раціональний алгоритм дій у напрямках роботи, поділитися своїм практичним досвідом з тими, хто цього потребує і кому він стане корисним у подальшій діяльності.

З пошаною, Тамара ТРОФАНОВА,

методист Криворізької філії МАУП

Для подолання бідності в Україні державою проводяться широкомасштабні заходи. Вагоме місце належить і соціальним гарантіям, які вона надає своїм громадянам. До речі, такі гарантії відсутні навіть у деяких високорозвинених та багатих країнах. Перелік державних соціальних гарантій та допомог досить значний. Це й оплачувані декретні відпустки та щомісячні допомоги по догляду за дітьми до трьох років, виплати інвалідам різних груп та категорій, одиноким матерям, опікунам  дітей-сиріт тощо. Велика увага приділяється ветеранам Великої Вітчизняної війни, афганцям,  чорнобильцям —  виділяються значні кошти на їх оздоровлення та санаторно-курортне лікування, пільгове обслуговування в лікувальних закладах, оплату транспортних і житлово-комунальних послуг. Упродовж останніх років посилена увага приділяється малозабезпеченим сім'ям та сім'ям з дітьми. З прийняттям законів "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" та "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" створено відповідні нормативно-правові механізми.

Тому питання  призначення  матеріальної державної допомоги потребує комплексного підходу та високої відповідальності з боку фахівців. При прийомі документів на одержання соціальних допомог та виплат, спеціалісти ретельно проводять опитування заявників та роз'яснення їм відповідних положень чинного законодавства. Але при цьому у них відсутня можливість складення повної об'єктивної характеристики даних заявника, їх перевірки.

Соціальним інспектором ведеться обов'язкова реєстрація та облік: особових справ, що підлягають перевірці; актів обстеження матеріально-побутових умов за місцем проживання заявників (отримувачів) допомог; запитів щодо підтвердження достовірності інформації про їхній фінансово-матеріальний стан (у податкову інспекцію, бюро технічної інвентаризації, у комунальні підприємства, відділ боротьби з організованою злочинністю) за визначеними формами.

Для контролю та перевірки достовірності наданої заявником інформації та правильності призначення такої допомоги й введено посаду державного соціального інспектора. До функціональних обов'язків соціального інспектора входить здійснення перевірки достовірності наданої громадянами інформації про їх майновий стан, що подається для призначення допомоги згідно із законами "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" та "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та для одержання субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, участь у розгляді заяв, звернень, скарг громадян, внесення пропозицій щодо усунення виявлених порушень. Відбір справ для перевірки робиться соціальним інспектором (вибірково) або за  вказівкою керівництва чи проханням спеціалістів відділу при виникненні спірних питань при призначенні певних видів державних соціальних допомог та субсидій.

Інспектором самостійно перевіряється інформація, зазначена в довідках про доходи на підприємствах з виїздом на місці, за результатами звірення складається акт. Проводиться обов'язкове обстеження матеріально-побутових умов одержувачів допомог та субсидій за місцем проживання заявника з наступним складанням акта. Таке обстеження — для  визначення ступеня нужденності сім'ї шляхом опитування заявника, членів його сім'ї та інших осіб і підтвердження об'єктивного стану умов проживання — проводиться  за згодою заявника.

Для раціонального розподілу робочого часу інспектору доцільно брати на перевірку до 10–15 справ одночасно. Спочатку бажано підготувати та надіслати запити до відповідних організацій, тому що для одержання відповіді потрібно певний час. Після цього слід розпочати обстеження матеріально-побутових умов за місцем проживанням та перевірку даних про доходи за місцем роботи, виділивши для цього окремі дні або години робочого часу. При цьому потрібно враховувати територіальне розміщення адресатів, визначених для перевірки, що дозволить раціональніше використати робочий час та  зекономити кошти на проїзд. 

Якщо ж відвідування соціальним інспектором заявника пройшло безрезультатно — через  відсутність проживаючих на час перевірки — бажано  залишити повідомлення про відвідування на попередньо заготовленому бланку (з необхідними даними: П.І.Б. інспектора, адресою відділу, номерами кабінету, контактних телефонів, годинами прийому та прохання мати зазначене повідомлення при собі  під час візиту до соціального інспектора (з відміткою заявника про одержання). Це буде підтвердженням відвідання заявника інспектором і дисциплінуватиме заявників, оскільки часто виникають ситуації, коли інспектор безрезультатно навідується за однією  адресою по кілька разів. Після повної перевірки даних складається відповідний акт з наданням рекомендацій щодо вирішення спірних питань.

У разі виявлення фінансових порушень з боку заявника, на певний вид допомоги, проводиться відшкодування та повернення надміру нарахованих коштів до відповідних бюджетів. Якщо заявники відмовляються добровільно повернути такі кошти — готується  пакет документів (копії всіх довідок, заяв, розрахунків) і супроводжувальний лист, які передаються до правоохоронних органів для порушення громадських справ, з метою повернення надміру нарахованих коштів.

Ретельне обстеження вдома з опитуванням проживаючих, а за необхідності — й  сусідів, дає соціальному інспектору можливість виявити та оцінити весь спектр потреб сім'ї, ступінь нужденності та можливості її подолання. Були  випадки, коли під час обстеження виявляється, що сім'я отримує  допомогу від різних державних установ (наприклад, послуги медичних, освітянських закладів) і тоді ресурси державної соціальної допомоги обмежуються та вивільняються для підтримки інших, що вкрай цього потребують. Є й прямо протилежні випадки, коли доводиться консультувати заявників із широкого кола проблемних для них питань, направляти для їх вирішення у різні виконавчі служби, підключати необхідні заклади та установи, щоб допомогти  людині  вийти з кризової ситуації та  впевненіше крокувати у майбутнє.

Перевірку даних про доходи за місцем роботи заявника бажано проводити після обстеження його матеріально-побутових умов удома, тому що реальне знання ситуації в сім'ї, що перевіряється, дає ширші можливості для організації допомоги їй безпосередньо в трудовому колективі. Багато хто не хоче (чи соромиться) розповідати про свої проблеми на роботі, тому там можуть і не знати про  нужденність таких працівників. А обізнаність з проблемами — це вже шлях до їх розв'язання: працівника можуть і позачергово преміювати, надати можливість додаткового заробітку чи виділити матеріальну допомогу, а для дітей організувати оздоровлення влітку, подарунки до свят, участь у екскурсіях, що стане великою матеріальною підмогою для сім'ї.

Постійне активне проведення обстежень за місцем проживання та роботи заявників дозволяє соціальному інспектору мати повні та достовірні знання території району, його проблем. Враховуючи те, що всі відділи праці та соціального захисту населення є відділами виконавчих комітетів територіальних рад і безпосередньо взаємозв'язані з іншими напрямками  роботи органів влади (опікунської ради, проведення різноманітних організаційних та благодійних заходів, надання матеріальної допомоги з місцевого бюджету тощо).  знання та досвід соціального інспектора можуть бути  використані в  налагодженні взаємодії служб соціальної допомоги, підприємств, учбових закладі, благодійних установ.

Для ефективності проведеної роботи з перевірки, соціальному інспектору у подальшому, потрібно вести контроль за виконанням наданих ним рекомендацій. Періодично, раз на кілька місяців, інспектор має аналізувати ситуацію з працевлаштуванням членів малозабезпечених сімей, які стоять на обліку у центрі зайнятості та яким було рекомендовано звернутись туди за допомогою у працевлаштуванні; перевіряти та тримати на контролі як при повторному зверненні громадян спеціалістами з призначення допомог враховуються рекомендації.

Чітке виконання рекомендації соціального інспектора, працівників соціальної служби, служби зайнятості дозволяє отримувачу допомоги покращувати свій матеріальний та соціальний стан, а відтак  сума допомоги  на наступний термін зменшується або, взагалі, потреба у ній зникає.  

Повна перевірка даних заявника на певний вид соціальної допомоги та ретельне обстеження умов проживання, аналіз реальних доходів дозволяє соціальному інспектору скласти повну картину для визначення потреб сім'ї  на даному етапі.

Це дає можливість, по-перше, своєчасно допомогти конкретній родині та, по-друге, визначати та планувати роботу з отримувачами різних видів державної допомоги. Формами роботи можуть бути:

— направлення до центру зайнятості для працевлаштування або підвищення професійної кваліфікації членами сім'ї заявника;

— визначення  потреб у черговості при одержанні одноразових та благодійних допомог, які проводяться через відділ праці та соціального захисту населення;

— налагодження  зв'язків з учбовими закладами (якщо це сім'я з дітьми);

— вирішення питань, пов'язаних з роботою комунальних служб;

— налагодження зв'язків із профспілковими організаціями за  місцем роботи.

Часто певні види допомог (одноразові, благодійні) надаються в обмеженій кількості. У такому випадку соціальний інспектор, знаючи стан добробуту сімей-отримувачів допомог, може аргументовано визначати видатки при розподілі бюджетних коштів. Зі  своїми знаннями всебічного реального стану перевірених сімей, він є соціальним сімейним доктором, а при розподілі бюджетних коштів — точним фармацевтом, який чітко дозує призначенням там, де це найбільш доцільно та необхідно. 

По-друге, при виявленні порушень чи наданні заявником неправдивих даних для одержання певного виду допомоги, соціальний інспектор зберігає державні та благодійні кошти від хибного використання  та спрямовує для доцільного призначення.

Щоправда,  за рік активної роботи на цій посаді мною було виявлено лише декілька досить незначних порушень матеріального плану:  приховування фактів одержання матеріальних допомог (у кілька десятків гривень) або тимчасовий нелегальний заробіток, коли людина внаслідок недосконалості законодавства не завжди може вимагати від роботодавця офіційного оформлення трудових відносин. Такі "приховані заробітки" є незначною часткою можливості покращення матеріального доходу сім'ї, а враховуючи, що такі сім'ї живуть практично за межею бідності, це важко назвати зловживанням по відношенню до Закону та держави. За час роботи я практично ні разу не стикалась з такими зловживання, якщо сім'я мала дохід більше кількох сотень гривень. Людям живеться важко, бідно, але власні проблеми вирішують самі і тільки в дуже складних ситуаціях звертаються до соціальних служб по допомогу.

***

Робота соціального інспектора вимагає досконалого знання нормативних актів, постійного підвищення свого професійного рівня, високих моральних якостей. Дуже важливим фактором у роботі соціального інспектора є психологічна підтримка як окремих громадян, так і цілих родин, які поки що "балансують" на межі бідності.

Правильно налагоджена робота соціального інспектора, його активна громадянська позиція,  творчий підхід до виконання своїх професійних обов'язків, чуйне,  уважне ставлення до людей і при індивідуальному спілкуванні, консультуванні та роз'яснювальній роботі дає змогу людям відчути реальну  державну турботу про них і намагання всіляко поліпшити  їх становище.

__________________________________________

БІЛИЙ СНІГ НА ЗЕЛЕНОМУ ЛИСТІ

або ПРОЦЕС ЛЮСТРАЦІЇ  ВИГАДАНОЇ КОРУПЦІЇ У БАХМАЧІ

Свого часу пісня "Білий сніг на зеленому листі" була дуже популярною. Бо слова, що йдуть від серця, у пам'яті закарбовуються надовго. І як світ віддзеркалюється у невеличкій краплині роси, так і найскладніші, і найпростіші прояви життя знаходять адекватне відображення в краплині, ім'я якій — слово. І коли ця краплина чиста та прозора — вона  надихає, освячує світлі поривання душі, акумулюючи їх у добрі справи. Та коли з'являється породжена прагненням зведення рахунків каламуть, ця краплина розпливається брудною калюжею, падає "снігом" на голови, відволікаючи сотні людей від безпосереднього виконання службових обов'язків.

Саме така ситуація виникла у Бахмацькій міжрайонній виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що на Чернігівщині. Цю  організацію після звільнення однієї з колишніх працівниць, вже майже рік не полишають перевірки і перевіряючі з різних інстанцій.

Інформація, що насторожила

На столі Михайла Горбача, директора Бахмацької міжрайонній дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонду ССТВП) — вже стоси довідок і актів ревізій (лише з листопада 2004-го по березень 2005-го їх проведено три). Проте листи про "зловживання" все летять і летять.

Не стало винятком і повідомлення, що потрапило 1 березня ц.р. на офіційний веб-сайт Міністерства праці та соціальної політики України. В ньому йшлося про те, що "інтернет-видання "Майдан" оприлюднило повідомлення про корупцію у Бахмацькій дирекції Фонду ССТВП (Чернігівська область). Автори листа (нібито бахмацькі підприємці) стверджували, що  лише за 2004 рік дирекція Фонду витратила 1,5 млн. грн. для виплат компенсацій вагітним. За вказівкою керівників Фонду відкриваються бездіяльні приватні підприємства для фактичного розкрадання бюджетних коштів через оформлення допомоги вагітним жінкам. А в самій дирекції Фонду не лише складно залишити листа, але й просто зареєструватися.".

Безперечно, така інформація не залишилася поза увагою міністра В'ячеслава Кириленка, який відразу ж доручив з'ясувати достовірність оприлюднених фактів. Зрозуміло, що це привернуло увагу й нашої редакції. Тому кореспонденти "Соціального захисту" виїхали на місце події.

Погляд на проблему зблизька

Достовірність наведених в інтернет-повідомленні фактів наші кореспонденти вирішили з'ясувати у  розмові з представниками різних структур. У ній взяли участь 20 осіб — приватні  підприємці, голови комісій по соціальному страхуванню Бахмацького та Борзнянського районів, профспілкових комітетів, керівники сільгосппідприємств — і  ніхто з них не мав нарікань на стиль роботи Бахмацької міжрайонної виконавчої дирекції Фонду ССТВП чи некомпетентність її працівників.

Оксана В'ячеславівна Наумова, приватний підприємець (м. Бахмач):

— По-перше, обурює, коли твоїм ім'ям хтось прикривається для вдоволення власних амбіцій. А по-друге, листа від бахмацьких підприємців, як такого, взагалі не існує. Ми переговорили з багатьма своїми колегами — ніхто нічого подібного не підписував, бо не маємо для цього жодних підстав.

Тому наступного ж дня звернулись до Чернігівського інтернет-видання "Високий Вал" із вимогою-спростуванням такого роду повідомлення. На що отримали відповідь керівника проекту пана Головатенка: "Шановні друзі! Хочемо нагадати, що "Високий Вал" не несе відповідальності за зміст опублікованих звернень, листів. Згаданий Вами лист спершу був опублікований на сайті "Майдан", а на "Високому Валі" з'явився вже з посиланням на першоджерело. Ваш лист також буде опубліковано".

Галина Миколаївна Гонтар, головний бухгалтер приватного підприємства "Світоч":

— Прикро, що інколи штучно створена однією людиною ситуація, втягує у круговерть конфлікту безневинних людей. Ось, скажімо, у нашій фірмі з досвідом підприємницької діяльності понад 10 років на ринку послуг Бахмача, нині трудиться 50 чоловік — троє з  них знаходяться у декретних відпустках. Кожну із цих жіночок перевіряючі з різних інстанцій вже по декілька разів викликали для з'ясування фактів. І ці перевірки крутяться, мов карусель, по колу. Нам залишають довідки про те, що порушень не виявлено, а на завтра приходять нові перевіряючі.

У моїй практиці, а маю досвід роботи 40 років, такого ще не було. Як же можу, скажімо я, оформити фіктивні документи на відшкодування допомоги по вагітності та пологах? І який лікар візьме на себе відповідальність у вигляді фіктивного лікарняного листка тривалістю в 126 днів?

Галина   Харитонівна   Нирковська,   голова   комісії   по   соціальному   страхуванню Бахмацької районної лікарні:

— Не може лікар видати фіктивного лікарняного по вагітності і пологах, бо за цим — не  лише кримінальна відповідальність, а й дискваліфікація його як спеціаліста. А діагноз цієї пропасниці з безкінечними   перевірками — Бахмацької дирекції Фонду ССТВП  і  наших профспілкових організацій — мабуть, все-таки в тому, що комусь дуже кортить отримати "портфеля" директора Фонду.

Але цей "правдолюб" чи "правдолюбка", котрі закидають "сигналами" прокуратури й міністерства, через власне невігластво певно й не знають, що Фонд нашої міжрайонної дирекції, як і інших дирекцій Чернігівщини, на сто відсотків — дотаційний. А якихось додаткових коштів, котрі можна було б використовувати не за призначенням, просто немає, — стверджую це як член районної комісії з питань соціального страхування.

Григорій Антонович Михайлюк, голова ТОВ "Агродмитрівське":

— Як керівник із багаторічним досвідом скажу, що ніщо так не вибиває з колії, як безпідставні "накачки" і перевірки.

Михайла Івановича Горбача, керівника міжрайонної дирекції Фонду, знаю давно як людину дуже відповідальну. Рік розпочався, роботи багато: йому б займатись оздоровленням школярів, наших сільських трудівників, а він ось вже три місяці виправдовується в тому, чого не робив. Ось і мене викликали сьогодні відразу в декілька районних служб. Їхав сюди, а думка одна: "Як досіяти? Бо не буде хліба — і нас не треба".

Ми працюємо прозоро й відкрито

На завершення цієї розмови директор Бахмацького відділення виконавчої дирекції Фонду ССТВП поінформував про правові засади та основні напрямки діяльності Фонду.

— Базовим у нашій роботі є Закон "Про державне загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" №2240-ІІІ від 18.01.2001 року. Відповідно до його норм, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування, і день звільнення).

На території Бахмацького, Борзнянського та Коропського районів робочим органом Фонду ССТВП є Бахмацька міжрайонна виконавча дирекція, що діє на підставі Положення про районні (міжрайонні), міські виконавчі дирекції відділень Фонду ССТВП, затвердженого розпорядженням голови правління Фонду від 18.10.2001р. №71. Відповідно до Положення робочі органи відділень Фонду зобов'язані забезпечувати фінансування матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до зазначеного Закону, а також здійснювати контроль за правильним нарахуванням, своєчасною та повною сплатою страхувальником страхових внесків, обґрунтованістю проведених ним витрат страхових коштів, достовірністю поданих страхувальниками відомостей.

Страхувальник має право на додаткове фінансування з коштів Фонду в разі перевищення суми фактичних витрат за  соціальним страхуванням та витратами, зумовленими народженням та похованням, понад суму нарахованих страхових внесків. Згідно з Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженою постановою правління від 26.06.2001 р. №16, у випадку, коли сума фактичних витрат за загальнообов'язковим соціальним страхуванням з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням перевищує суму нарахованих страхових внесків, до робочого органу відділення Фонду подається довідка-розрахунок.

Відшкодування здійснюється робочим органом Фонду шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок страхувальника. Так, у 2003 році страхувальникам було відшкодовано 1950518,42 грн., у 2004-му — 2501461,94 грн., за І квартал 2005 року — 915088,12 грн. У цілому в 2003-му Бахмацькою міжрайонною виконавчою дирекцією відшкодовано 34 виплати по вагітності та пологах на суму понад 10 тис. грн., всього такі виплати становили 369 тис. 399,30 грн., у 2004 — 60 виплат на загальну суму 817 тис. 363 грн. У І кварталі 2005-го — за 28 виплатами нараховано 373 тис. 497,40 грн.

За минулий рік нашою дирекцією видано 451 санаторно-курортну путівку на суму 873 тис. 529 грн. (у І кварталі — 64, в ІІ  — 122, в ІІІ — 166, в ІV — 99 путівок). Влітку 2004-го частково профінансовано оздоровлення 1386 дітей на суму 369 тис. 508 грн., у грудні — видано 17090 новорічних подарунків для дітей застрахованих осіб на суму 146 тис. 119,5 грн. А в "сигналах" до Чернігова і Києва продовжують фігурувати астрономічні цифри.

Зловживань не виявлено

На підтвердження наводимо  кілька витягів  із актів останніх ревізій.

"Згідно п. 1.122 плану роботи контрольно-ревізійного відділу на І півріччя 2005 року, на підставі направлення № 2 від 28.02.2005 року мною, контролером-ревізором Савченко В.І. з відома директора Горбача М.І. в присутності головного бухгалтера Жиліної В.К. проведена перевірка дотримання вимог законодавства у процесі надходження та використання коштів Фонду загальнообов'язкового соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Бахмацькій міжрайонній виконавчій дирекції за період з 01.01.03 р. по 01.01.05 р.

Перевіркою, розпочатою 28 лютого і закінченою 18 березня 2005 р., встановлено, що використання коштів Фонду, призначених на реалізацію основних його завдань у 2003 р. при плані видатків на дані цілі 4699,2 тис. грн., фактично було використано 4510,8 тис. грн., а в 2004-му при плані 5426,1 тис. грн. — використано  6046,8 тис. грн."

Ще одна перевірка проводилась 14–16 березня п.р. відповідно до наказу № 85 від 11.03.2005 р. Міністерства праці та соціальної політики України. 

Дотримання  вимог законодавства про загальнообов'язкове державне страхування щодо виплат, зумовлених народженням у Бахмацькій міжрайонній виконавчій дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.01.2002 по 01.03.2005 рр. перевірялося робочою  групою у складі: начальника  відділу Контрольно-ревізійного управління (КРУ) Маршалюк Н.Г., керівника групи; головного спеціаліста КРУ Рукшиної І.В., заступника  начальника відділу — заступника державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці в Чернігівській області Надіної Т.Г.  Висновок — зловживань не виявлено.

Здавалося б, час і крапку поставити в цій історії. Та коли наші кореспонденти перебували у Бахмачі, розпочалася зустрічна перевірка районною прокуратурою всіх попередніх актів ревізій, як у самій дирекції Фонду, так і в розрізі діяльності всіх приватних підприємців.

Ми, — говорить Михайло Іванович, — не  уникаємо діалогу, бо працюємо прозоро й відкрито. Та  хтось уперто намагається створити нам "імідж", який аж ніяк  не додає авторитету працівникам дирекції Фонду в очах рядових страхувальників, громадськості міста і району. Це й змусило мене звернутись до прокуратури району з проханням — захистити мою гідність як людини і як керівника ввіреного мені колективу від наклепів.

Потрібно вдосконалювати

законодавство

Під час розширеного засідання правління Фонду ССТВП, що відбулося 15 квітня в Києві, випала нагода поспілкуватися з директором Чернігівського обласного відділення Фонду Анатолієм Кривоноговим.

Відповідаючи на запитання про суть і причини конфлікту, Анатолій Гаврилович зазначив: всі перевірки підтвердили — зловживань у Бахмацькому відділенні Фонду не було, всі виплати здійснені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Звісно, нас насторожила така кількість вагітних на окремо взятих приватних підприємствах, але неодноразово перевіривши достовірність оформлених документів, цим жінкам і виплатили належну допомогу.  На мою думку, компетентним органам слід шукати порушення не лише в Фонді. Адже, як показали перевірки, ці жінки оформлялися на роботу лише за тиждень — місяць до декретної відпустки. І зарплату підприємці встановлювали їм непогану — на рівні максимальної суми з якої справляються страхові внески (у 2004 році — 2660 грн.), тож і нарахування були відповідні. Тому, насамперед, потрібно вносити зміни до закону, які б дисциплінували роботодавців і підвищували їх відповідальність.

Ознайомившись із матеріалами, вислухавши  думки причетних до діяльності Фонду людей, мимоволі  подумалося — не  замулили б безкінечні перевірки  русло важливих справ. Така  ситуація  вкрай негативно позначається на психоемоційному стані працівників, що аж ніяк не допомагає в роботі. Це вже не несподіваний сніг, що завдає короткотривалих неприємностей, а, на жаль, іржа, що руйнує  людські долі.

***

Сподіватимемося, що сніг СУМНІВІВ у компетентності та порядності працівників Бахмацької міжрайонної виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності розтопиться.

Про остаточні результати цієї "історії" ми обов'язково поінформуємо наших читачів. Адже відстоювання честі та гідності працівника соціальної сфери — одне із завдань державних засобів масової інформації, тим паче — відомчого часопису.

Раїса НІКОНОВА

Фото Василя МАЇРКА

Київ–Бахмач–Київ

___________________________________________

ПРОФЕСОР ПЕНСІЙНОЇ СФЕРИ

ТАКИЙ  НЕОФІЦІЙНИЙ ТИТУЛ  У  ЗІНАЇДИ АНДРІЇВНИ  БЕРІК,  ЯКА ПОНАД 34 РОКИ

ПРОПРАЦЮВАЛА  У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ  ЛЬВІВЩИНИ

У  багатьох пенсіонерів Львівщини регіональне управління  Пенсійного фонду України асоціюється з ім'ям Зінаїди Андріївни Берік. Головним чином тому, що переважна більшість відвідувачів приходить сюди, щоб отримати кваліфіковані відповіді на численні запитання. Не секрет, що чимало з них сумнівається у  правильності нарахування розміру пенсій і нерідко звинувачують у цьому працівників Пенсійного фонду.

Як правило, основний "удар" такого невдоволення "приймає" на себе Зінаїда Андріївна. Вона працює в системі понад 34 роки і знанням законів, розсудливістю та уважним ставленням до кожного відвідувача зразу ж охолоджує запал скаржників, які потім ще й щиро дякують їй за професійні консультації та вичерпні відповіді.  Крім того, постійно виступаючи з роз'ясненнями  питань пенсійного забезпечення в пресі, на радіо і телебаченні, вміє доступно і, що не менш важливо, цікаво донести суть "сухих" норм законодавства. Тож  популярності  пані Зінаїди серед пенсіонерів  могли б позаздрити герої деяких телесеріалів, адже слухають її з величезною увагою та інтересом. Тому що довіряють і поважають.          

А розпочинала свою трудову діяльність юна випускниця Чернігівського юридичного технікуму з посади рахівника Шевченківського районного відділу соціального забезпечення Львова. Згодом стала інспектором із призначення пенсій.

Саме тоді в неї почала формуватися головна професійна риса: щодня дбати про людей. Адже тільки тоді, переконана  Зінаїда Андріївна, твоя праця і життя не минуть марно.

Сьогоднішні її досягнення — це результат наполегливої праці та самовдосконалення. Без відриву "від виробництва" вона успішно закінчила юридичний факультет Львівського державного університету. І в 1978-му вже очолила колектив, в якому починала професійне сходження з найнижчого щабля службової драбини. А  в 1989-му — стала  заступником начальника  обласного управління соціального захисту населення.

Всі ці роки  Зінаїда Андріївна займалася питаннями пенсійного забезпечення громадян. І коли 1999 року в Львівській області  розпочався експеримент із передачі функцій з призначення  і виплати пенсій органам Пенсійного фонду, вона закономірно стала заступником начальника  обласного управління  фонду  з питань пенсійного забезпечення громадян.

До честі Зінаїди Андріївни, вона  ніколи  не  зупиняється  на  досягнутому,  завжди  в  професійному пошуку.  І на новому місці роботи зуміла  об'єднати навколо себе  професіоналів-однодумців,  для  яких  соціальна  сфера   стала  виміром сенсу  життя.

Почуття відповідальності, організованість, працелюбність допомогли Зінаїді Андріївні стати висококласним професіоналом, неперевершеним знавцем у галузі пенсійного забезпечення. І це не просто слова, а оцінка керівників і співробітників Пенсійного фонду та  й самих пенсіонерів.

Особлива  увага  нею приділяється   кваліфікованому,  неупередженому розгляду  звернень  громадян.  За  її  ініціативи  при  районних  та  міських  адміністраціях (радах)  створено  колегіальні  органи:  комісії  з  розгляду  повторних  звернень  громадян.  До   участі  в  них,  крім  представників   управлінь  ПФУ,  залучені працівники  органів  виконавчої  влади,  управлінь  праці  і  соціального  захисту населення,  ветеранських  організацій.  Так,  створеною  розпорядженням  міського  голови  м.  Стрия комісією  протягом  2004  року  проведено  9  засідань,  де за участю заявників  розглянуто  13  повторних  звернень. А  досвід  Галицького  районного управління  м. Львова  та   управління м.  Червонограда  з цих  питань узагальнено та рекомендовано для широкого впровадження.

Значна увага  приділяється й особистому  прийому  громадян,  практикуються  виїзні  прийоми  в  районах  та  містах  Львівщини.  

Зінаїда Андріївна — людина, котра відчуває і чутливо реагує на пульсацію суспільного життя,  щиро переймається людськими долями, допомагаючи багатьом вирішувати проблемні питання.  Звичайно, як і в кожній роботі не обходиться й без певних прикростей, розчарувань — людям  старшого покоління живеться непросто і їх претензії можна зрозуміти. Тож завжди терпляче, ще і ще раз, пояснює норми того чи іншого закону, не відступаючи від його букви. І колектив цінує свого керівника саме за компетентність і справедливість.

Вимоглива і коректна, вона завжди готова передати свої знання іншим — беріть  і користуйтеся. Юрист за фахом, плідно працює над кодифікацією  пенсійного  законодавства.  В її доробку — два  методичні посібники  для  працівників соціальної сфери, де зведено всю правову базу чинного  пенсійного  законодавства, Єдина уніфікована  система  висновків  Державної  експертизи  умов  праці  для  вирішення  питань  пільгового  пенсійного  забезпечення, створена спеціалістами управління за  ініціативи  та  безпосередньої участі їх начальника.

Зважаючи  на професіоналізм і великий практичний досвід, до неї часто звертаються  за  порадою  колеги з регіональних головних управлінь ПФУ і  завжди  отримують  кваліфіковані консультації.

За розробленою З.А. Берік системою професійного зростання навчається профактив —  на   кущових  нарадах, а представники  підприємств  і  установ — у  центрі  науково-технічної  інформації, керівники  пенсійних  служб області  щоквартально  поглиблюють свої знання  в  головному   управлінні праці та соціального захисту.  

Для спеціалістів  відділів  пенсійного  забезпечення  міст  і  районів  Львівщини  організовано Постійно  діючі  курси  підвищення  кваліфікації при  Банківському  інституті  НБУ. А її  лекції  в  Регіональній  академії  державного  управління  завжди  викликають значний інтерес у  працівників  органів  державної  виконавчої  влади. 

У  житті пані Зінаїди, крім роботи, є не менш важливі життєві пріоритети: донька Олена, її улюблениця, надія та  опора — син  Андрій і  велика радість — онук Володя.

Щораз спілкуючись із цієї мудрою, розсудливою жінкою, відчуваєш людяність, щирість, відданість справі.  І мимоволі усвідомлюєш, що саме на таких як Зінаїда Андріївна тримається вітчизняна соціальна сфера,  вони визначають стиль її роботи та підносять авторитет.

Безсумнівно, ці якості гідно поціновані державою. За багаторічну сумлінну працю З. А. Берік неодноразово нагороджувалась грамотами Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду України, облдержадміністрації. Указом Президента України від 20.12.2000 р. їй присвоєно почесне звання   "Заслужений працівник соціальної сфери України". 

__________________________________________

«ОЙ, ГОРЕ ТІЙ ЧАЙЦІ-НЕБОЗІ»

Ці слова про бідолашну пташину, що вивела "чаєняток при битій дорозі", звучали у моїй душі надривним акордом, коли поверталася засніженою стежиною додому після розмови з хлопцем, що має поетичне прізвище Чайка.

Валерію 21 рік. Він — наймолодший з-поміж мешканців Тиврівського будинку-інтернату, що на Вінниччині. Мешкає тут від минулої осені. Сам прибирає у своїй кімнатці, займається посильною трудовою діяльністю, хоч і переніс травму хребта.

Людяністю, щирістю він швидко завоював прихильність обслуговуючого персоналу та підопічних інтернату. Довгими зимовими вечорами Валерій може зазирнути на склянку чаю і до головного лікаря Зої Василівни Чернюк, і до завідуючої бібліотекою Оксани Володимирівни Соколовської, бо в їхніх кабінетах ще довго світиться по завершенні робочого дня. Зі слушною пропозицією може  підійти і до директора інтернату Олександра Станіславовича Колкевича, котрий завжди готовий прийти на допомогу і словом, і ділом кожному із підопічних.

Одним словом, цей мужній хлопець не замикається у чотирьох стінах своєї кімнати, намагається  постійно бути серед людей, багато читає, з радістю переповідає новини. Він завжди лагідний, привітний. І мало хто здогадується, що хлопця не полишає гіркота печалі. Невигойна рана його душі — це його родина.

Знає, що народився у селі Петрівка Липовецького району Вінницької області. Спогади дитинства, наче зтулена з різнокольорових клаптиків ковдра…

Батька не пам'ятає. Мати завжди була напідпитку. Був ще старший братик — приїздив кілька разів до Валери вже в дитячий будинок, коли суд позбавив матір батьківських прав. А найрідніша, найдорожча людина  —  жодного разу не провідала сина, з'являлась тільки у снах. Коли вже був у четвертому класі, отримав від матері листа. Він і донині його зберігає…

Вчився Валерій добре. Мріяв стати будівельником. Та по закінченні Ольгопільського СПТУ, працюючи на лісозаготівлі, травмував хребет. Лежав прикутий до ліжка і вже ні на що не сподівався…

Та людська доброта здатна творити дива. Сироті допомогли з операцією, а після лікарні влаштували до будинку-інтернату, де по-домашньому затишно й тепло.

Хлопець став на ноги. Поки що ходить з палицею, але вірить, що з часом здолає недугу, твердо стоятиме на ногах.

Для кожного з нас весна — пора світлих сподівань. А  Валерій Чайка в ці сповнені благовістом милосердя і доброти передвеликодні дні мріє аби здійснилося найзаповітніше: озвався хтось із рідних.  Йому від них не потрібно ні грошей, ні передач — Валерій отримує пенсію, має все необхідне. Просто хотів би знати, що він не один у цьому  світі …

Марта ВЕРГЕЛЕС,

Тиврівський район, Вінницька область

Фото Василя МАЇРКА

__________________________________________________

голоднІ роки

Велика родина

Далеченько від села Шпиченці до Лебединець, але, долі не минеш — знайшли  одне одного Микита та  Аграфія. Полюбились, побрались. Поставили в Шпичинцях хату на затишному березі річечки, що половинить село. Наділ землі тут же мали під город та шмат луга — десь  біля 60 соток. Сіном з цієї площі  й корівку не вигодуєш, але все ж — свй маєток.

Працьовиті руки були у Микити — і  тесляр, і столяр, і різьбяр. Бджіл кілька вуликів обходжував. Пару коней тримав — в  його роботі без коней вже аж ніяк. А робота в селі для майстра завжди знаходилась.

Дружина Аграфія хазяїнувала на городі, в полі, в хаті та дітей доглядала. Дав їм Бог діточок — четверо  синів та стільки ж  дочок.

Художній хист мала Аграфія. За честь вважали ті, хто стіни в хаті, або ж піч хотів гарно розмалювати, коли майстриня погоджувалася взятись за діло. Ще й писанкарка була визнана. А вже як співала! Що в поле, що з поля йшли дівчата з піснями в гурті з ними, звісно — Аграфія. Дуже вже завзято виводила вона.

Діти їхні пасли корову, коней, гусей. Сини підростуть, гадав батько, буде підмога в нелегкій  праці.

Взимку батько всю сім'ю згуртовував в артіль з виготовлення дерев'яних ложок. Звезуть вироблене на ярмарок — та  й мають за що одягтись та взутись.

Так і жили: в злагоді та більш-менш достатку, з надією на краще. Та не так сталось, як гадалось. Батька призвали на службу в солдати до царської армії.

Добре, що хоч у старшого сина от-от вуса проб'ються. А то якби господині одній з такою сімейкою без батька здужати?

На заробітки

Два роки Микита відносив протерту в окопах на австро-німецькому фронті солдатську шинель (1915–1917р.), а тут — революція!

Як видалась нагода покинути чужину, так і поспішив до сім'ї, в Україну.

А вдома ставало рік від року гірше. Худобу нова влада забрала. Добре, що хоч землю для зрослої сім'ї на менше вже ніяк не обділиш.

Скрутні часи настали. На батькову роботу все менший попит. Подались сини Терентій та Андрій на заробітки до Києва.

Аж ген 1933-й. Найголодніший рік. Останній врожай був непоганий, та все збіжжя вщент вишкребли. Навіть на посів жодної зернини не залишили.

Батьки обмінювали на харчі благословенні образи, скриню та інше небагате майно. Хата була обставлена бадиллям кукурудзи та соняшника, щоб зберегти тепло, тож ламали те бадилля, варили та їли. Останню кожушину обміняли на собачу тушку. Що вже тільки не йшло в їжу?.. Батько копав у лісі і приносив якесь  коріння.

Запросили його якось  на роботу в сусіднє село Верховню. Через деякий час мав повернутись. Щось таки заробив, та додому не доніс...

Нагодували його, як велось, за роботу, але попоївши (мабуть, під чарчину) більш-менш ситно після тривалого голоду, заподіяв собі смертельної шкоди — заворот  кишок. Трапилось це лихо вже по дорозі додому. Один йшов. Впав, скоцюрбившись, у полі. Від болю пальцями загрібав і гриз мерзлу землю. Знепритомнів і ... замерз.

А заробіток — харчі  — хтось  прибрав.

Вже опісля знайшли його тіло. Сповістили знесилену від голоду й хвороб дружину.

 Земля неначе почорніла. . .

Голод панував у селі. Щоранку вулиці села та подвір'я об'їжджала підвода: збирали померлих за ніч від голоду. Складали тіла на воза і, прикривши рядном, везли на цвинтар. Це й був весь "жалобний ритуал". Якщо й зоставались рідні, то провести в останній путь небіжчика були не в силах.

Померлих зсували в одну, заздалегідь вириту, простору яму. Поховали так і батька Микиту, не завозячи на прощання, навіть до родинного подвір'я.

Не скажеш, хто ж був щасливіший — чи той, кого уже звезли в "братську", чи той, хто залишився терпіти муки  знесиленого голодом тіла.

Не видно нікого на вулицях. Всі — у  хатах, чекають останнього часу. Мовчазні, байдужі до всього, як тіні — закляклі, згорблені постаті, почорнілі обличчя з впалими зіницями.

Помер від голоду син Іван. Захворів на малярію Андрій, кілька днів бився в гарячці, та незабаром і за його тілом навідалась похоронна підвода.

Прийшла черга і за матір'ю. Тихо пішла з життя Аграфія Левківна. Мабуть і сил вже не вистачило благословити дітей.

Не залишилось вже кому більш-менш дужому допомогти знести її в останню путь на катафалкового воза. Попухлі дівчатка позабивались по кутках хати. Кінець?..

 Їм пощастило вижити

Старша Оксана десь подалась і таки знайшла місце в наймах за їжу. Якої ж ще плати треба? Потім вийшла заміж. Гарною була дівчина.

Найменшу, Галю (їй і десяти не було), забрали в сирітський будинок. Пощастило вижити і їй.

Зосталась одна без надії вижити в спорожнілій нетопленій хаті Оля (моя мати). На її щастя приїхала з Києва в село рідна тітка Марія Юхимівна Ланова, що працювала медсестрою у психіатричній лікарні. Навідалась до Олі — жива  ще. Зжалилась. Забили дошками навхрест вікна і двері хати, та й подались разом до міста.

Одужавши на тітчиних злиденних харчах, 17-річна Оля знайшла роботу прибиральниці в школі. Де вже там самій вчитись. Потім працювала на шкіряному  заводі у цехах хімічної обробки шкір. Пекельна праця, як  тих сил вистачило!? Та треба ж було на хліб заробляти, ще й місце в гуртожитку виділили.

Вийшла пізніш заміж. Та все, що пережила, не могло не позначитись на материнському здоров'ї. Вигодувати мене своїм молоком вона не змогла…

Старша сестра Оксана на ту пору теж приїхала працювати в Київ і саме тоді народила дочку. Ось і взялась вигодувати —  і  її, і мене. 

І знову — випробовування

Не так вже й багато часу пройшло після тих подій і ось наступне випробування — жахи  фашистської окупації, що нам довелося  пережити у Києві.

Батько — молодший  лейтенант Шанаєв Іван Іванович загинув на кордоні в 1941-му в першому своєму бою. Евакуюватись з Києва матері з двома дітьми не вдалось.

У 1946 році мені виповнилось 10 років. За часи окупації, здавалось би, адаптувались до голоду, холоду, розрухи…

Але те, що випало на нашу долю в 1946–1947 роках, згадую з болем.

Мати захворіла на тиф і її ізолювали до лікарні. Довелось жебракувати. Тому й на сучасних жебраків дивлюсь зі співчуттям. Гадаю, що й нинішні часи історія оцінить по-своєму. Адже в багатьох випадках скрутні обставини були створені штучно.

Коли ж Бог позбавить нас від цих безкінечних випробувань? Хіба ж ми заслуговуємо  на таке життя, яке зараз маємо?

Жорж ЛАНОВИЙ,

м. Київ

______________________________________

РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ

У СВІТЛІ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНОЇ ПЕРСПЕКТИВИ

Ірина Петрова,

доктор екон. н., професор,

університет економіки та права ”Крок”,

м. Київ

Відкритість економіки України передбачає, що формування її зовнішньоекономічних зв'язків і внутрішньої соціально-економічної політики, включаючи політику зайнятості, має відбуватися з урахуванням глобалізаційних процесів. Жодна з країн сучасного світу, незалежно від ставлення до глобалізації, не може уникнути її впливу. За цих обставин постає завдання дослідження факторів глобалізації та сили їх дії на зайнятість населення і розробки адекватних заходів регулювання зайнятості.

Згідно останніх уявлень, глобалізація є  цивілізаційним явищем, що виявляється у зміні  всіх сторін людського суспільства під впливом загальносвітової тенденції до відкритості та взаємозалежності національних систем. Існує два погляди на глобалізацію: оптимістичний і песимістичний. З позиції першого, світ стає єдиним, формується новий світовий порядок, прискорюється суспільний прогрес. З позиції ж іншого, глобалізація веде до посилення нерівномірності розвитку окремих країн, однобічності економік відсталих країн і загострення суперечностей між ними та країнами сталого економічного розвитку.

 Глобалізація — це об'єктивний процес, який дозволяє країнам забезпечити  ефективне використання світових економічних ресурсів за рахунок політики відкритих ринків на інфраструктурній платформі сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Разом з тим, глобальна економіка, як така, ще не створилась. Натомість є господарська система, в котрій соціально економічний розвиток чисельно більшої частини людства жорстко обумовлений процесом постіндустріального світу та його спроможністю впливати на перебіг подій в інших регіонах планети.

Біполярна система, як домінанта політичної та економічної будови світу ХХ ст., вже не існує. Проте на зміну їй, на жаль, не прийшли зближення чи вирівнювання національних економік у загальному масштабі. Навпаки, схоже на те, що нині утворюється однополюсний світ, в якому глобальне значення має його центр — постіндустріальні  країни. Нові ж індустріальні держави, інші країни, що розвиваються, відчувають дедалі більшу економічну залежність від центру. За цих умов вони повинні визначити своє місце і шлях розвитку в світлі глобалізаційної перспективи.

Аналіз двох останніх рубіжних десятиліть свідчить про виникнення і розвиток певних тенденцій процесу глобалізації. До  них належать:

• формування міжкорпораційного поділу праці у глобальному масштабі, що пов'язано з діяльністю транснаціональних корпорацій (ТНК). За оцінками ООН, у 90-х рр. ТНК забезпечували  роботою 150 млн. осіб, причому безпосередньо в компаніях працювало до 73 млн. З них майже 60% були співробітниками материнських компаній, 40% — їх   зарубіжних  філій. Понад половину працівників ТНК, зайнятих за кордоном, працювали у промислово розвинутих країнах, а 47% — у країнах, що розвиваються;

• деконцентрація (демасизація) виробництва, що призвело  до різкого скорочення частки стандартизованих товарів, які виробляються масовими серіями, та багатократного розширення асортименту товарів, які виробляються дрібними серіями чи на замовлення. Це спричинило індивідуалізацію праці, появу численних підприємств малого і середнього бізнесу,   підприємств-аутсайдерів тощо;

• збільшення частки неринкового сектору в економіці — фундаментальної науки, культури, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, державного  управління;

• інтенсифікація світової торгівлі;

• фінансова глобалізація;

• поширення міжнародної трудової міграції. Наприкінці ХХ ст. у світі налічувалося понад 40 млн. працівників-мігрантів, що становило близько 2% всього працездатного населення планети.

Нові тенденції суспільного розвитку передбачають посилення уваги до людини, до захисту її прав на пристойні умови життєдіяльності, гарантовану оплачувану зайнятість,  саморозвиток та реалізацію своїх матеріальних і духовних потреб.

Це цілком відповідає розпочатому переходу від high politics до low politics, тобто від жорстко політичних контактів до співробітництва в сфері економіки, науки та культури. Відповідно до цих процесів МОП була розроблена концепція ”Гідної праці”, що передбачає відповідність (або перевищення) ключовим соціальним нормам, які визначають граничні величини для праці і зайнятості. Вона враховує універсальні права людини і погоджується з цінностями і цілями кожного конкретного суспільства.

Глобалізація національних економік та зближення трудових норм, прав і гарантій у різних країнах визначають світові тенденції у сфері зайнятості та соціально-трудових відносин. Окремими проявами цих тенденцій є такі:

 1) поширення неформальної економіки, а відтак, дезінтеграції трудових відносин і погіршення умов праці. Частка неформального сектора в національній економіці росте навіть у тих країнах, де ця частка вже була високою. Крім цього, відсоток жінок, зайнятих у неформальній економіці, теж росте, приводячи до фемінізації цього сектора;

2) впровадження інформатизаційних і комунікаційних технологій, яке дає можливість все більшому числу людей виконувати роботу вдома. Це створює нові можливості в отриманні робочого місця, але також спричиняє ізоляцію працівника стосовно своїх колег і роботодавця;

3) застосування багатьма компаніями стратегії передачі частини своїх функцій з метою зниження виробничих витрат іншим підрядникам і  підсилює феномен ”завуальованих трудових відносин”, що означає повторне прийняття на роботу або звільнення працівників як ”незалежних” субпідрядників, що не мають прав ні на які соціальні виплати і допомоги;

4) вплив науково-технічного прогресу на структурну перебудову економіки, який веде, з одного боку, до значного піднесення продуктивності праці, з іншого — до  скорочення робочих місць, передусім у промисловому секторі. Наслідком цього стає відхід від традиційної моделі зайнятості, заснованої на роботі повний робочий час, однакових умовах найму, працевикористання, виходу на пенсію, до нової моделі зайнятості, яка включає її нестандартні, нетрадиційні форми;

5) глибоке розшарування зайнятих на підприємствах працівників з виокремленням кадрового ”ядра” та ”периферійних” кіл, для яких створені та діють різні норми та правила регулювання;

6) чітке розмежування підходів до регулювання соціально-трудових відносин  у державному (національному) та приватному секторах економіки. Для регулювання приватного сектору актуальним є зростання впливу ”менеджменту” організації, децентралізація колективних переговорів, зміна вектору переговорів у бік гарантій зайнятості й гнучких форм організації праці;

7) посилення ролі транснаціональних корпорацій у формуванні національних ринків праці,  утворенні нових сегментів робочої сили,  виникненні нових конкурентних стратегій на ринку праці;

8) розширення можливостей малих і середніх підприємств у створенні робочих місць у відповідь на потреби великих підприємств, а також на запити  індивідуальних споживачів.

Це сприяє формуванню міжнародного ринку праці, який на сучасній стадії свого розвитку характеризується наступними суперечностями:

• значним розривом  у рівнях продуктивності праці працівників різних країн, їх забезпеченості матеріальними, грошовими, інформаційними та іншими ресурсами;

• різноякісністю людського капіталу, суперечністю між високо- і низькокваліфікованою працею;

• вражаючою нерівномірністю в розподілі доходів, про що свідчить потроєння відношення доходу 20% найбагатшого населення Землі до доходу 20% найбідніших — з  30:1 у 1960 р.  до  90:1 у 1999 р.;

• різницею в рівнях зайнятості, безробіття, забезпеченості соціальних гарантій.

Оцінюючи вплив зазначених тенденцій на українське суспільство, слід зауважити, що на даний час країна ще не скористалась вигодами від глобалізації, зазнавши при цьому певних втрат. На наш погляд, основні результати впливу глобалізації на зайнятість населення України пов'язані, по-перше, з прямими іноземними інвестиціями в економіку, по-друге —  розвитком альтернативних форм зайнятості, насамперед, самозайнятості, по-третє — поширенням  зовнішньої трудової міграції. Кожний із результатів має позитивні і негативні аспекти.

Так, залучення прямих іноземних інвестицій є об'єктивною необхідністю для країн з перехідними економіками, актуальними завданнями яких є активізація виробничої діяльності та здійснення структурної перебудови. ТНК, що відкривають філії та представництва в таких країнах, створюють нові робочі місця, передають нові технології та культуру виробництва.

Разом з тим, за обсягом та сферами прикладання іноземне інвестування не задовольняє потреби економіки. За даними Держкомстату України, у 2003 році в економіку України іноземними інвесторами вкладено 1319,9 млн. дол. США прямих інвестицій, у т.ч. з країн СНД надійшло 69,0 млн. дол. США (5,2% від загального обсягу), з інших країн світу — 1250,9 млн. дол. США (94,8%).

Обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну на 01.01.2004 р. становив 6657,6 млн. дол. США, тобто 140 дол. на одного мешканця України. Прямі іноземні інвестиції скеровуються передусім у невиробничі галузі. Тому їхня питома вага у 2003 р. у машинобудуванні не перевищувала 9%. При цьому внутрішніх інвестиційних ресурсів для забезпечення запланованого зростання в країні не вистачає. За підрахунками Міністерства економіки України, необхідність в інвестиціях для якнайшвидшого реформування економіки країни становлять нині понад 40 млрд. дол., з яких інвестиції за пріоритетними напрямками розподіляються таким чином: металургія — 7 млрд. дол., машинобудування — 5, транспорт — 3,7, хімія і нафтохімія — 3,8 млрд. дол.

Справедливі й нарікання на адресу ТНК з приводу експлуатації дешевої робочої сили. Очевидно, що працівники українських філій одержують значно меншу заробітну платню, ніж їхні колеги з материнських компаній ТНК. Прикладом може слугувати компанія ”Yazaki –Україна”, створена у 2003 р. у вільній економічній зоні Закарпаття для виробництва електрокабельної продукції. Вартість інвестиційного проекту склала 31,7 млн. євро. Чисельність українського персоналу компанії наприкінці 2004 р. становила 1000 осіб із середньою зарплатнею 430 грн. у місяць.  Це, безперечно, невисокий рівень заробітної плати, але створення додаткових робочих місць, зважаючи на  напруженість ситуації на закарпатському ринку праці, є позитивним аспектом діяльності ТНК. 

При цьому слід брати до уваги досить жорстку політику ТНК щодо зайнятості свого персоналу. Якщо звернутися до досвіду, скажімо, корпорації ”Procter&Gamble”, то можна помітити, що чисельність зайнятих в ній протягом  1989–2003 р.р. коливалася разом зі зміною фаз загального економічного циклу в українській економіці (рис.1).

 Ще однією специфікою діяльності ТНК в Україні є її зосередженість на трудомістких галузях, які не вимагають вагомих вкладень у запровадження досягнень науково-технічного прогресу. Це, з одного боку, спростовує сподівання на прихід нових проривних технологій, але, з іншого, цілком  підпорядковується  закономірностям розвитку світового ринку.

У відомій  теоремі Хекшера-Олина, яка розвиває теорію Comparative advantages  Д. Рикардо, передбачається, що дві  країни мають однакові технології та можуть виробляти однаковий  набір продукції.

Однак в одній з них — надлишок капіталу, а в другій — надлишок робочої сили. Тоді першій країні вигідно зосереджуватися на випуску та експорті капіталоємної продукції, а другій — на випуску та експорті трудомісткої продукції. Щодо імпорту — навпаки.

При цьому в першій країні встановлюється вища заробітна плата, ніж у другій. Зрозуміло, що Україна належить до другого типу. Однією з небезпек такого поділу праці може стати переміщення ресурсів з низькопродуктивного використання в область нульової продуктивності, що, звісно, не може збагатити країну.

Найбільш ефективною для розвитку таких країн є модель двоїстої економіки, де сектор дешевої робочої сили спочатку забезпечує експорт і нагромадження капіталу для сектора капіталомістких нових технологій і високооплачуваної праці, що розвивається при активній підтримці держави. 

 Іншим істотним впливом глобалізаційних процесів на зайнятість в Україні є виникнення та поширення альтернативних форм зайнятості й, насамперед, самозайнятості. Не вдаючись в аналіз цієї складної багатоаспектної проблеми, зазначимо, що сфера самозайнятості, в т.ч. її неформальний сектор, сприяючи розв'язанню проблеми створення робочих місць, з іншого боку, до певної міри відволікає людські ресурси від справді інноваційних напрямків діяльності.

Специфікою малого підприємництва в Україні є те, що воно, здебільшого, функціонує у торгівельно-посередницькій сфері, обминаючи технологічні галузі. Тоді  як у розвинених країнах мале і мікропідприємництво вже зарекомендували себе насамперед у галузі інформаційних технологій.

На наш погляд, активна підтримка державою розвитку альтернативних форм зайнятості повинна сприяти становленню в Україні сегмента висококваліфікованої робочої сили як основи прогресивної структури зайнятого населення.

На нинішньому ж етапі, на жаль, можна скоріше стверджувати про негативний вплив глобалізації на структуру зайнятості населення України. Це — деінтелектуалізація праці; зростання частки зайнятих у первинному секторі економіки, що потребує важкої фізичної малокваліфікованої праці; скорочення попиту на працю в сфері високих технологій; розширення зайнятості в сфері невиробничих, але нераціональних за структурою послуг. Зазначені тенденції яскраво контрастують із загальносвітовими, що пояснюється, з одного боку, полярним ефектом глобалізації в країнах з різним рівнем економічного розвитку, а з іншого — закономірностями  перехідного періоду в Україні, який здійснювався в кризових умовах.

Ще одним вагомим впливом глобалізації на зайнятість в Україні виявилась масштабна міграція робочої сили, істотною складовою якої є інтелектуальна міграція.

Головними чинниками масової еміграції українського населення можна вважати наступні:

• велика різниця в умовах життя і рівні заробітної плати в Україні та  країнах Заходу;

• відсутність перспектив професійного зростання для багатьох здібних людей;

• економічна нестабільність у країні та  невизначеність шляхів виходу з неї;

• відсутність безпеки громадян.  

На жаль,  не вдасться уникнути не тільки виїзду простої робочої сили, а й ”відпливу мізків”, причому в багатьох випадках — безповоротного. Економічні й професійні мотиви ”відпливу” інтелектуалів полягають у незадоволенні спеціалістів не тільки матеріальним станом, а й своїм статусом у суспільстві, низьким соціальним престижем, неможливістю сповна реалізувати творчий потенціал.

Очевидно, Україну  в найближчій перспективі  чекає доля країни-постачальника робочих рук на європейський і світовий ринок праці. Але і в цій якості вона може отримати низку економічних вигод:

— по-перше, знизити рівень безробіття і пом'якшити таким чином соціальну напруженість у суспільстві;

— по-друге, одержувати значну частину заробітної плати емігрантів, яку вони переказуватимуть на батьківщину, що поповнить валютний фонд країни (кошти, що пересилаються іммігрантами на батьківщину, становлять, за різними оцінками, 25–30 млрд. дол. США);

— по-третє, розроблені МОП рішення дають Україні право ставити питання про отримання компенсації за підготовку робочої сили від країн — можливих користувачів її трудових ресурсів.

Крім того, міждержавні трудові міграції — важливий чинник надходження в країну нових технологій, досвіду роботи, перебудови професійної та кваліфікаційної структури зайнятості, швидкого й ефективного пристосування до умов світового ринку.

Проте цілком очевидне й те, що масовий відплив продуктивної робочої сили, особливо вчених і спеціалістів, завдасть Україні значних економічних, інтелектуальних та моральних збитків. Виїзд кваліфікованих кадрів, молодих спеціалістів негативно вплине на професійну структуру працездатного населення, погіршить його статево-віковий склад. Міграційна політика України має спиратися на міждержавні угоди з країнами — потенційними користувачами вітчизняної робочої сили. З іншого боку, експортуючи власну робочу силу, Україна імпортує іноземну (табл.1). 

Поки що Україна використовує працю іноземних робітників у тих галузях виробництва, де через важкі умови праці відчувається нестача робочих рук. Це металургійна, швейна, суконна, взуттєва, машинобудівна та деякі інші галузі. Проте, по мірі пожвавлення соціально-економічного розвитку, цілком можливий приплив до України висококваліфікованих іноземних фахівців. Внаслідок різноспрямованих міграційних потоків у країні формуватиметься ринок праці як органічна складова міжнародного ринку праці. У світлі цієї перспективи особливого значення набувають ідеї міжнародного регулювання в сфері праці, подальшого вдосконалення та розробки нових стандартів у сфері праці та зайнятості. Велику цінність у зв'язку з цим має ідея повної зайнятості на міжнародному рівні як основи міжнародного співробітництва для зниження безробіття.

Комплекс заходів сприяння повній продуктивній зайнятості в Україні в умовах глобалізації повинен, на нашу думку, охоплювати  два вектори дій: зовнішньо- та внутрішньоспрямований. Перший з них передбачає  збільшення робочих місць за рахунок реалізації таких напрямків:

—           лібералізація торгівлі;

—           розширення міжнародного співробітництва для стабілізації фінансових ринків, ослаблення гостроти проблем платіжних балансів і зниження довгострокових дисконтних ставок;

—           експортоорієнтування промислового розвитку;

—           залучення прямих іноземних інвестицій, а також кредитних ресурсів для підтримки пріоритетних напрямків розвитку економіки;

—           регулювання зовнішньої трудової міграції шляхом створення спеціалізованих бірж праці, надання профорієнтаційних та профнавчальних послуг тим, хто планує працювати за кордоном, забезпечуючи їхні права на внутрішньому та зовнішньому ринках праці.

Найбільшу увагу слід приділити розробці доцільних заходів політики зайнятості на внутрішньому ринку. З урахуванням впливу глобалізаційних процесів можна передбачити, що у найближчий перспективі в Україні розвиватиметься дуалістичний ринок праці.

На одному з його полюсів буде зосереджуватися масив висококваліфікованих робочих місць, які формуватимуть попит на спеціалістів найвищого ґатунку, підготовлених на рівні світових освітніх стандартів. Проте на іншому полюсі перебуватиме значна кількість робочих місць для осіб з низькою кваліфікацією. При цьому важливо зробити так, щоб процес створення зазначених робочих місць супроводжувався підвищенням їх якісних характеристик: технічної оснащеності, технологічного рівня, умов праці, статусу, доступу до професійного навчання, можливостей кар'єрного росту на підприємстві, мобільності. Для обох ринків є вкрай актуальним реформування систем заохочення зайнятості. В Україні ж питання зайнятості та оплати праці в теоретичному і практичному аспектах, здається, донині  вирішуються ізольовано.

Разом з тим, уявляється цілком правомірним, аби вже на проектній стадії створення робочих місць  різної якості та призначення, вирішувалося питання гідної оплати праці. Саме це є однією з ключових вимог концепції ”Гідної праці”, розробленої Міжнародною організацією праці (МОП). Системи заохочення зайнятості в різних видах економічної діяльності, на підприємствах різних форм власності та господарювання мають бути, по-перше, різноманітними, по-друге — конкурентоспроможними. Позитивним прикладом елементів таких систем можуть слугувати умови пенсійного забезпечення і житлового кредитування державних службовців.

В умовах посилення глобалізаційного впливу на економіку України зростає роль Державної служби зайнятості, основним напрямом діяльності якої має стати здійснення заходів активної політики. Порівняльний аналіз загальних витрат на заходи політики зайнятості та на активні заходи зокрема в Україні, країнах Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР) та країнах з перехідною економікою показує, що в нашій країні вони дотепер на низькому рівні.

Так, у 2002 р. витрати в Україні були навіть менші, ніж у країнах із найменшими витратами на заходи політики зайнятості серед країн ОЕСР (включно з Угорщиною, Чехією та Польщею) — США (0,38%). Проте, у 1999 р. витрати на заходи політики зайнятості в Україні (0,21% від ВВП) були майже на такому ж рівні, як і в інших країнах з перехідною економікою і низьким рівнем безробіття, а саме в Естонії (0,23%) та Росії (0,29%), хоча в країнах з відносно високим зареєстрованим рівнем безробіття цей показник складав близько 1%. Загальною тенденцією, відстеженою на  прикладі країн ОЕСР, є залежність, згідно з якою середнє значення частки ВВП, призначеної для заходів політики зайнятості, змінюється у часі паралельно із економічним циклом, досягаючи найвищих рівнів під час економічного спаду та найменших — під час економічного зростання.

Середні витрати на заходи політики зайнятості у відсотках до ВВП протягом періоду з 1985 до 1998 рр. становили в країнах ОЕСР 2,5%, з яких 0,8% від ВВП було спрямовано на активні заходи. При цьому чіткої залежності між витратами на заходи політики зайнятості та рівнями безробіття в цих країнах не відзначалося.

Особливістю використання коштів на активні заходи було їх спрямування на субсидії безробітним для самозайнятості, започаткування власної справи. Зазначені тенденції, з нашої точки зору, доцільно врахувати в реалізації політики зайнятості в Україні.

_______________________________________

ЗАПРОШУЄМО ДО ДИСКУСІЇ

ПЕНСІЙНЕ СТРАХУВАННЯ 

ЯК ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ  ДЕРЖАВНОГО МАРКЕТИНГУ

Про використання маркетингу для удосконалювання державного управління та розв'язання соціальних проблем в одному з основних об'єктів державного маркетингу —  систем і пенсійного страхування розмірковують  Олександр САФІН, к.е.н., доцент Львівської державної фінансової академії та Світлана СЕНДЕЦЬКА, ст. викладач Львівської національної академіі ветеринарної медицини ім. С. Гжицького.

Добробут людей  (у матеріальному і духовному плані) — головний критерій оцінки діяльності держави, стану розвитку економіки і демократії. Для успішного практичного вирішення цих складних задач необхідно ефективно використовувати досягнення різних наук. Особливе місце з-поміж них займає маркетинг.

Основними завданнями маркетингу, у тісній взаємодії з іншими науками,  є: виявлення потреб суб'єктів ринкових відносин, аналіз ситуації на ринку і тенденцій його розвитку, забезпечення просування товарів і послуг до споживача, організація їх збуту для задоволення цих потреб.

Це випливає із широкого розуміння сутності маркетингу як "соціально-управлінського процесу, за допомогою якого окремі індивідууми чи групи людей шляхом виробництва продуктів і їхнього обміну одержують те, в чому вони відчувають потребу" (Голубков Е. П. Маркетинг как концепция рыночного управления. — www.cfin.ru/press/marketing/2000-1/12.shtml).

Як бачимо, область маркетингових досліджень досить велика і має тенденцію до постійного розширення, що є  закономірним процесом у розвитку будь-якої науки. При цьому маркетинг тісно взаємодіє з іншими науками, що займаються вивченням ринкових відносин і покликаний виконувати широке коло завдань не тільки в економічній, але й у соціальній, екологічній сфері діяльності держави. Тому в цій царині виділяються окремі напрямки дослідження: промисловий, аграрний, мікро-, макро-, міжнародний маркетинг тощо.

Активний  пошук соціальними інститутами держави засобів задля підвищення ефективності та якості своєї діяльності, злагодженого функціонування всіх соціальних механізмів, досягнення справедливості вимагає використання сучасних наукових досягнень, у т.ч. і в такій науці як маркетинг. І саме з цією метою в системі маркетингу доцільно розвивати такий напрямок як державний маркетинг.

Окреме важливе завдання державного маркетингу — це формування престижу держави (своєрідного бренду "Україна") через рекламування її можливостей і досягнень, у т.ч. й у соціальній сфері. Можна з упевненістю констатувати, що без активного використання інструментів маркетингу підвищити ефективність державного управління буде досить проблематично. Свідчення цьому — недавні  події в Україні на ринках зерна, нафтопродуктів і подібні їм ситуації в останні роки.

В  умовах посилення процесів глобалізації використання маркетингу — як  методу вдосконалення системи державного управління — дедалі росширюється, що пов'язано зі зростанням відповідальності держави за ефективне функціонування ринкових механізмів. І тому держава, в особі різних органів влади, повинна знати, ЩО необхідно суспільству та окремим його групам і ЯК ці потреби можна задовольнити. Маркетингові дослідження повинні визначити орієнтири на майбутнє, що дозволить сформулювати завдання соціальної й економічної політики держави НА ПЕРСПЕКТИВУ.

Така інформація буде сприяти прийняттю об'єктивних і зважених управлінських рішень з урахуванням особливостей розвитку ситуації в часі та просторі, дозволить запобігати чи зменшувати негативні наслідки економічних і соціальних криз. Адже в кожен період важливо правильно визначити конкретні пріоритети в залежності від розвитку продуктивних сил, ситуації в світі та низки інших факторів (побудова "дерева" цілей).

Ефективне функціонування соціальної сфери неможливе без державного управління. Держава через різні органи влади і державні організації, підприємства забезпечує надання різноманітних соціальних послуг для людей (наприклад, освітні і культурні послуги, захист і безпека особи, соціальний захист). Тому державний маркетинг необхідно використовувати в комплексі зі всіма інструментами державного управління, наприклад, плануванням, для виявлення реальних потреб людей і способів їх задоволення. В той же час державний маркетинг дозволяє забезпечити  більш швидке реагування на зміни ситуації в суспільстві і на ринку, повніше враховувати не тільки економічні, але і соціально-психологічні фактори. ПРЕДМЕТОМ державного маркетингу повинні стати виявлення й аналіз суспільних потреб,  закономірностей їхньої появи, розвитку і зміни, розробка маркетингових заходів з їх реалізації.

Держава, як третій суб'єкт маркетингу, поряд з продавцями і споживачами послуг, виконує на ринку специфічну роль. Не задовольняючи безпосередньо потреби споживачів, вона повинна регулювати цей процес і сприяти ефективному  досягненню компромісу інтересів з мінімальними затратами. Це обумовлено необхідністю розглядати економічні і соціальні процеси у єдності та взаємодії. При цьому держава (на відміну від окремого підприємства, яке основною метою діяльності має прибуток) зацікавлена в ефективному функціонуванні економіки в цілому і вирішенні соціальних проблем.

Пенсійне забезпечення громадян є однією з важливих функцій держави. Після того як у різних країнах знайшли широкий розвиток пенсійні системи, відбулися  значні зміни не тільки в економічних відносинах, але й у соціальних. На практиці це означає, що в похилому віці люди стали економічно незалежні від своїх дітей. Це значно вплинуло і на демографічні процеси. Саме це робить пенсійну систему одним  із основних об'єктів дослідження державного маркетингу.

Продуктом системи пенсійного страхування є пенсія — соціально-економічна категорія, у якій перетинаються різноманітні інтереси практично всіх соціальних груп і суб'єктів економіки: пенсіонерів, найманих робітників, роботодавців, підприємців, органів Пенсійного фонду, банків, підприємств поштового зв'язку, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, інвестиційних фондів і т.д. Тому пенсійні проблеми практично стосуються всього дорослого населення, а також і окремих  його категорій (дітей-інвалідів, дітей-сиріт тощо).

Одночасно, пенсія є і соціально-етичною категорією, що несе значні соціальні  та моральні навантаження, психологічно по-різному сприймається різними людьми і їхніми групами (наприклад, підвищення в 2004 році пенсійних виплат до рівня прожиткового мінімуму одночасно з позитивною реакцією людей, викликало і значні нарікання на поновлення зрівнялівки). Адже для людей похилого віку  розмір пенсії часто виступає основним критерієм їхньої самооцінки, викликає задоволення чи пригнічує їх. Тому проблема соціальної справедливості через забезпечення диференціації при нарахуванні пенсій відповідно до стажу роботи і специфіки трудової діяльності, розмірів заробітку і сплачених страхових внесків, низки інших важливих факторів роботи набуває особливого значення. Виходячи з цього, зазначені проблеми також повинні всесторонньо і глибоко вивчатися державним маркетингом.

З початком формування в Україні трирівневої страхової пенсійної системи, пенсія, як економічна категорія, наповняється новим, значно багатшим змістом. Сьогодні пенсійне забезпечення і страхування є об'єктом особливої уваги як держави, так і підприємницьких структур. У цих умовах між різними структурами загострюється конкуренція за пенсіонерів і застрахованих осіб. Відповідно стає об'єктом конкуренції і пенсійне страхування. Слід також зазначити, що механізми соціального страхування впливають на ділову активність підприємців, економічну і соціально-політичну ситуацію в державі.

Нова українська пенсійна система будується на страхових принципах. І хоча її реалізація здійснюватиметься відносно незалежними від держави структурами, держава і надалі залишиться активним її учасником.

Це буде проявлятися в наступному:

•             законодавчому забезпеченні та створенні відповідних умов для реалізації законів;

•             контролі та участі в управлінні системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

• контролі за діяльністю недержавних пенсійних фондів;

•             фінансовій підтримці системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і фінансових  гарантіях  для учасників недержавного пенсійного страхування;

•             створенні умов для економічного розвитку, розвитку підприємництва і збільшення заробітної плати;

• демократизації пенсійної системи і забезпеченні її стабільності.

Пенсія, як ми уже зазначали, це продукт (своєрідний товар) страхової системи. Оскільки ці послуги надаються різними структурами, пенсія є предметом маркетингу як страхових компаній, пенсійних фондів, так і державного маркетингу. Незважаючи на те, що їх мета і задачі дещо відрізняються, вони мають і багато спільних проблем. Тому "пенсія" як предмет дослідження входить  до  сфери  і державного маркетингу, і маркетингу страхових послуг.

При цьому держава, з метою забезпечення надійної, погодженої й ефективної роботи національної пенсійної системи в цілому, ставить і вирішує більш загальні та комплексні задачі.

Серед інших задач, що потребують невідкладного вирішення:

•             підвищення зацікавленості працівників і роботодавців у здійсненні пенсійного страхування;

•             боротьба з тіньовим сектором економіки;

 •            забезпечення збільшення загальних пенсійних виплат із усіх рівнів пенсійної системи;

 •            створення надійного джерела  інвестиційних ресурсів.

Реалізація маркетингових заходів у системі державного маркетингу повинна проводитися на всіх рівнях і всіма структурами держави, що займаються пенсійним забезпеченням громадян.

З погляду комплексу маркетингу (4Р), пенсійна система представляє наступне: продукт — пенсія; ціна — витрати на функціонування системи, страхові внески; доведення продукту до споживача  — організаційні заходи щодо функціонування  пенсійного страхування і виплати пенсій, формуванні структур пенсійної системи; просування продукту — проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи і рекламних заходів, створення необхідної  інфраструктури  ринку страхових послуг.

Серед основних маркетингових інструментів, які необхідно активно використовувати державним структурам, можна виділити в першу чергу інформаційні заходи, а саме: роз'яснення законодавства, контроль за його дотриманням, надання відповідних консультацій, реклама окремих програм і заходів (наприклад, рекламування нової пенсійної системи, добровільної участі громадян у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування).

Ці заходи доцільно проводити спільно з громадськими організаціями, профспілками, трудовими колективами. Для цього необхідно активно використовувати різні маркетингові інструменти, в т. ч. і  рекламу.  Соціальна реклама, незважаючи на  її специфічні риси, повинна при вирішенні актуальних соціальних проблем активно впливати на формування думки громадськості. При цьому особливу увага слід приділити такому сегменту суспільства як молодь.

Пенсійна реформа в Україні є одним з основних елементів у системі реалізації соціальної політики держави, і її успіх значною мірою залежить  від якості наукового супроводу. На  нашу думку, прискорити її практичну реалізацію допоможе і розвиток такого напрямку в галузі державного управління як державний маркетинг.

У цьому зв'язку слід відзначити ще один аспект державного маркетингу, який на нашу думку, має немаловажне значення в процесі реалізації державних заходів. Інструменти маркетингу повинні ефективно використовуватись на усіх стадіях підготовки, прийняття і реалізації управлінських рішень, в тому числі і прийнятті необхідних та дієвих законів.

Особливо слід наголосити на використанні інструментів маркетингової комунікації, що дозволить зробити більш відкритою і демократичною систему державного управління, що є одним із завдань політичної та адміністративної реформи в Україні.

В системі маркетингу виділення державного маркетингу як його специфічного напряму (різновиду) — це відносне (умовне) розмежування, що викликано необхідністю застосування маркетингу в системі державного управління. Пов'язано це з тим, що державний маркетинг має ряд суттєвих відмінностей та особливостей, що відрізняють його від маркетингу на рівні окремого підприємства. В першу чергу це проявляється в специфіці об'єктів та суб'єктів маркетингової діяльності, мети і завдань (необхідності комплексного задоволення соціально-політичних та економічних інтересів членів суспільства), особливостей використання маркетингових інструментів державними органами.

Звичайно, нам можуть зауважити, що ці питання вирішуються в процесі  розробки і реалізації соціально-економічної політики держави і не має необхідності (потреби) окремо виділяти державний маркетинг. Але маркетинг, є складовою економічної науки, і його виокремлення  в окрему галузь науки пов'язано саме з методологічними і практичними проблемами вдосконалення соціально-економічних досліджень, забезпечення комплексного підходу і об'єднання зусиль різних наук, в т.ч. технічних, соціальних і психологічних.

Для  поглибленого дослідження маркетингу і можливості його застосування для вдосконаленні державного управління ми і пропонуємо виділити його спеціальний напрямок — державний маркетинг.

___________________________________

ВІДНОВЛЕННЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ

ТА ВИЯВ ДОБРОЇ ВОЛІ

Під час Великої Вітчизняної війни 3,5 млн. радянських військовополонених загинули у німецьких таборах, померли від голоду, холоду, знущань та катувань, хвороб, важкої підневільної праці. А ті, що змогли вижити, і досі страждають від принижень, яких зазнали в молодості. Нацисти  Третього рейху називали їх "недолюдками", "унтерменшами". В роки сталінізму їх звинуватили у "зраді Батьківщині". Той факт, що вони й нині не визнані німецьким урядом як "офіційно постраждалі від нацизму", ятрить  їм  душу.

Знак поваги сучасних

німецьких поколінь

до жертв нацизму

Втім, у Німеччині є люди, яким не байдужа доля колишніх радянських військовополонених. Одне з берлінських товариств неодноразово протестувало проти несправедливого рішення Німеччини не виділяти компенсації тим, хто пережив гітлерівський полон.

Нагадаємо, що згідно з Законом ФРН "Про створення Федерального фонду "Пам'ять, відповідальність і майбутнє", який набув чинності 12.08.2000 р., виплати від Німеччини отримують колишні в'язні концентраційних і виправно-трудових таборів, громадяни, що були депортовані за межі колишнього СРСР і зайняті у промисловості або державному секторі гітлерівської імперії. На превеликий жаль, ці протести залишились без відгуку. Тоді члени цієї невеликої приватної спілки під назвою KONTAKTE-КОНТАКТЫ e.V. (далі — Спілка) почали збирати пожертви.

Певна річ, зібрані кошти не можна порівняти з обсягом державних виплат колишнім примусовим працівникам. Але це — не лише гроші. Це символ визнання та солідарності з "забутими" жертвами фашизму.

Після того, як Спілка дала старт кампанії зі збору пожертв та за допомогою просвітницької діяльності показала суспільству глибину несправедливості щодо колишніх полонених радянських солдат, багато жителів Німеччини прилучилось до  благодійної акції. В Україні вже понад 600 колишніх військовополонених отримали гуманітарну допомогу. Це знак каяття та поваги до жертв нацизму від сучасних німецьких поколінь.

Члени Спілки і надалі намагатимуться допомагати літнім людям, які в молодості пережили страхіття війни та концтаборів, виплачуючи їм гуманітарну допомогу по мірі накопичення зібраних коштів.

В Україні Спілка здійснює гуманітарну програму через Український національний фонд "Взаєморозуміння і примирення".  Для оформлення документів на отримання гуманітарної допомоги колишнім військовополоненим (на членів родин військовополонених ця програма не поширюється) необхідно звернутись до обласних (регіональних) відділень УНФ "Взаєморозуміння і примирення" за місцем проживання.

При собі треба мати: військовий квиток або довідку з військкомату, що підтверджує факт перебування в полоні, паспорт, у разі зміни прізвища — документ, який це засвідчує.

Фонд також просить надати детальні спогади про дні, проведені в полоні. Правду  про важку та несправедливу долю жертв нацизму повинні знати прийдешні покоління.

Безкоштовно  прооперуватися і пролікуватися можна

лише до кінця 2005 року

Минулого року Австрійський фонд примирення успішно завершив свою діяльність щодо добровільних виплат жертвам нацизму. Україні, з урахуванням можливої кількості претендентів, призначалося  78 486 660,9 євро. Виплату одержали майже 43 тис. жертв нацизму.

Нині, за рахунок залишку своїх коштів, Фонд примирення через Український національний фонд "Взаєморозуміння і примирення" започаткував гуманітарні програми для громадян, які зазнали в роки війни нацистських переслідувань на території Австрії.

Так, для колишніх примусових працівників та в'язнів концтабору Маутхаузен  у медичних закладах України передбачене хірургічне лікування органів зору, слуху, опорно-рухової, серцево-судинної системи, кишково-шлункового тракту, проводяться урологічні операції, слухопротезування тощо.

Нині вже 287 чоловік скористались такою безкоштовною медичною допомогою,1923  оздоровилися в українських санаторіях. Проект санаторно-курортного оздоровлення знаходиться в стадії завершення.

Аби з'ясувати медичні потреби та побажання громадян, було проведене спеціальне анкетування. На його основі формуються медико-соціальні проекти. На жаль, трапляються випадки, коли потенційні пацієнти відмовляються від висловлених побажань щодо оперування та лікування.

Тож нерозумно відмовлятися від життєво необхідної операції, тому що сподіватися на грошову компенсацію марно. Австрійські кошти призначені лише для лікування чи операції, тому перераховуються тільки медичній установі.   

Зараз успішно проводяться операції в Київському інституті урології (нирки, аденома, гінекологія), Київській офтальмологічній лікарні "Центр мікрохірургії ока", Чернівецькому регіональному центрі мікрохірургії ока та багатьох інших медичних  закладах. До таких операцій залучаються висококваліфіковані медики, а для діагностування використовується найсучасніше обладнання. Післяопераційна реабілітація та необхідне медикаментозне доліковування теж безкоштовні.

На квітень–червень нинішнього року австрійською стороною заплановано надання одноразової фінансової допомоги на вирішення термінових соціальних проблем жертв нацизму, які під час війни перебували на території  Австрії.

Для того, аби пройти курс необхідного лікування, громадяни, які мають на це право, повинні терміново звернутися до обласного відділення  Українського фонду, мати при собі медичний висновок щодо конкретного виду лікування.

Наголошуємо — безкоштовно  прооперуватися і пролікуватися можна буде лише до кінця 2005 року.

Невикористані в Україні кошти повертаються на рахунок Австрійського фонду примирення.

Інна ПАВЛЕНКО

_______________________________________________

«Під серцем солдата —

лиш куля прим'ята...»

І найщасливіша була та сім'я, котра дочекалась "свого" живим. Нехай  і зраненого, міченого осколками, з довічним статусом інваліда. Саме для них, вчорашніх солдатів і офіцерів, у Вінниці на базі військових госпіталів держава відкрила один із перших на Україні госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни.

У житті нашої родини цей заклад займав особливе, почесне місце, бо його постійним пацієнтом був і мій батько — колишній  командир мінометної батареї, старший лейтенант політрук Михайло Ніконов.                                                      

По цій міській околиці не проходила лінія фронту. На прибузьких пагорбах у прихистку беріз і кленів розміщалися шість евакогоспіталів.

При в'їзді на їх територію, розповідали старожили, був напис з проханням до новоприбулих, дотримуватись тиші через велику кількість важкопоранених.

Тоді нетривка тиша могла будь-якої миті розірватися на друзки сиренами тривоги.

Бо, як писав у своєму "Щоденнику" український письменник і кінорежисер Олександр Довженко: "…навколо України точиться тепер половина війни..."

А друга її половина, можна без перебільшення стверджувати, ще десятки літ потому вирувала у людських долях, коли поверталися додому солдати, від яких не вертались листи.

"Щоб на милицях їх обігнати —

Ми з кущів їм кричали: "Вогонь",

А насправді спішили впізнати,

Чи немає там батька мого..."

І клен, і ґанок —

все  мені рідня...

Перші спогади про госпіталь у пам'яті ще з раннього дитинства.

Якось батько повернувся з Вінниці під Новий рік і розповідав мамі, що його сусідом по палаті цього разу був дід Деоніс. На протезі він ще з часів громадянської, у Вітчизняну майже осліп, старший  син загинув під Ясами, а молодший одчайдух вже майором поклав голову в Угорщині. В госпіталь дід приїздив двічі на рік, заліковувати скоріше душевні, аніж фізичні рани щирим спілкуванням з людьми.

Нам він часто передавав гостинців — то  яблук, то горіхів з власного саду. Знаючи про дідову долю, вони чомусь сприймалися наче з лінії фронту, про який ми висловлювалися дуже лаконічно:  "Біда, війна..."

А коли мені минуло шість років, мама вперше взяла з собою провідати батька в госпіталі на День Перемоги. До обласного центру ми півдоби тряслись 220 км путівцями і бруківками в кузові грузовика, потім підночовували в дальніх родичів. Але  коли вранці прийшли у парк госпіталю — втоми  наче й не було. На поляні грав духовий оркестр і всі, хто тільки міг рухатися, вийшли сюди. Звучали фронтові пісні — люди  сміялись і плакали.

А я, тримаючись за батькову руку, впізнавала "героїв" його розповідей: ось полковник без обох рук, котрий грає на губній гармошці і вміє копіювати голоси багатьох пташок, ось юна роздатчиця Ася з їхньої їдальні, котра забрала з госпіталю в свою комуналку красеня Олексія на інвалідному візку, колишнього льотчика-сибіряка. Тепер вони на святі разом з маленьким синочком.

Раптом люди шанобливо розступились, даючи місце у колі — вийшов  легендарний фронтовий хірург Філоненко, котрий міг оперувати по 24 години на добу, а нині разом з усіма піднімає келих за Перемогу...

Можливо саме тієї миті на тій галявині зародилися в глибині душі рядки:

"Сняться батькові сни

З епізодів тривожних війни.

Сняться білі, як вата, халати,

Госпітальної вікна палати..."

І ось через роки і відстані — я  знову на цій галявині.

Тут проростають

паростки надії

Йдемо з начмедом госпіталю Василем Івановичем Джигалюком. В кінці алей березневому сонечку посміхається вікнами нова сучасна будова, на фоні якої старий госпіталь з металевими ґаночками над дверима виглядає бідним родичем з провінції.

На одному із цих ґаночків я прощалася з батьком, відвідуючи його вже в студентські роки, а біля цього клена озиралась, відчуваючи його погляд...

Вловивши в моєму настрої цю надривну струну, наш гід, як досвідчений психолог, починає згадувати неординарних пацієнтів — полковника Щербака із Жмеринки, котрий залишившись без обох ніг і пальців на одній руці, доглядав паралізовану дружину, не просячи ні в кого допомоги; рядового Гречанюка із Барського району, з котрого щорічно виймали по декілька осколків, бо німецький снайпер обрав молодого необстріляного солдата за живу мішень; льотчика Мироненка з Томська, котрий "всім смертям на зло" став на ноги після перелому хребта...

Воістину невичерпні джерела людської пам'яті, як і непідвладна нікому ріка часу...

Все більше солдатів Великої Вітчизняної відходять за життєвий обрій — змінюється  і контингент підопічних госпіталю. Сьогодні — це  вже не тільки ветерани Великої Вітчизняної війни, а й учасники бойових дій, а незабаром тут, згідно з новим законом, лікуватимуться й ті, хто матиме статус "Діти війни".

Та незмінним залишається головний зміст функціонування одного  з кращих на Вінниччині медичного закладу, очолюваного заслуженим лікарем України Валерієм Бабійчуком, —  нести   розраду і тепло, підтримувати в кожній зболеній душі надію на одужання і робити все для того, щоб ця надія стала реальністю.

Упродовж останніх років спільно з колективом госпіталю, — каже  заступник начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької облдержадміністрації Наталя Орлюк, — ми успішно вирішуємо проблему оздоровлення інвалідів, учасників бойових дій, ветеранів Великої Вітчизняної війни.

 У цьому медичному закладі, де зусиллями його керівника, депутата обласної ради В.В. Бабійчука, завідуючих відділеннями, всіх працівників, створені передумови для отримання статусу санаторно-оздоровчого, щорічно покращують своє здоров'я близько 50 тис. осіб, а це майже 40% від загальної кількості інвалідів області.

Крім того, госпіталь став ще й інформаційно-методичним центром, на базі котрого — вже  традиційно — відбуваються  семінари з головами районних ветеранських організацій.

Протягом двох тижнів з ними спілкуються представники обласної ради та облдержадміністрації, спеціалісти головного управління праці та соціального захисту населення, обласного відділення Пенсійного фонду, облвійськкомату та інших служб, покликаних сприяти вирішенню питань соціального захисту ветеранів.

Крім того, ватажки ветеранських організацій мають змогу отримати консультації провідних фахівців госпіталю, оздоровитись.

Поєднання традицій

і новітніх методик

Ми прагнемо використовувати подібні заходи і для медичної просвіти — поширення нових знань про можливості людського організму, — продовжує розмову начальник госпіталю В.В. Бабійчук. Адже для людей старшого віку, хто вже не раз проходив курс медикаментозного лікування, такі заходи не завжди дають бажані наслідки.

Тому ми стали вивчати вітчизняні та зарубіжні методики, здатні допомогти людському організму впоратись із хворобою природним шляхом: очищенням через шкіру і шлунок, правильно підібраною дієтою, фізичними вправами, настоями трав, іншими натуральними методами. Так   став  реальністю задум  зі створення школи здоров'я "Надія".

У госпіталі активно впроваджується лікування багатьох, в тому числі й хронічних,  хвороб овочевими соками, медом, яблучним оцтом, голодуванням, озоно- та гирудотерапією.

Про те, що ці нововведення користуються успіхом і заслужили право на життя, свідчить черга бажаючих з усіх районів області потрапити на лікування саме в це відділення.

А ще — листи  у пошті начальника госпіталю від студентів медичних коледжів з проханням прийняти на практику чи роботу саме у відділення нетрадиційної медицини. Його завідуюча — Галина  Максимівна Бабійчук, як справжня чарівниця, завдяки найсучаснішим комп'ютерним тестам, за декілька хвилин назве найболючіші точки вашого організму.

Але то тільки на неупереджений погляд — все  так швидко і просто. А  насправді — за  кожною із новітніх методик  роки напруженої праці всього колективу. 

Навіть з побіжного знайомства видно, що тут вдало поєднується  досвід  старшого покоління  медиків з  окриленим оптимізмом молодості.

Тож одночасно з 60-річчям госпіталю підліткові ювілеї своїх вчених ступенів відзначатимуть молоді кандидати меднаук Олег Форовський та Юрій Бабійчук, а їх колега, хірург Федір Федорович Верещагін — 40-ліття закінчення Вінницького медінституту ім. Пирогова, більшість з яких віддано саме госпіталю для інвалідів Великої Вітчизняної війни.

І серце зболене радіє

Віддавати себе роботі сповна стало життєвим кредом кожного члена колективу.

Саме завдяки цьому тут з року в рік з'являються і втілюються в практику розробки нових методів лікування. В цьому році — в  галузі мікрохірургії ока та в кардіології. Невдовзі будуть поставлені, як кажуть хірурги, "на потік" операції по вживленню кардіостимуляторів.

— Тепер є надія, — посміхається  колишній танкіст Іван Григорович з Теплицького району, — що доживу і до 60-річчя Перемоги, і до свого 85-річчя.

— А мені така операція після "Афгану" потрібна, — зауважує його молодший сусід по палаті.

Всього на стаціонарному лікуванні в госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни нині перебувають 287 осіб, з них 156 інвалідів ВВВ.

— Під час консультативних виїздів наших фахівців до районних та сільських закладів медицини ми виявили чимало хворих, котрі мають гостру потребу в кардіостимуляторах, — розповідає Валерій Вікторович. — Бо головний вектор, котрий спрямовує рух нашого колективу — покращення якості медичного обслуговування ветеранів Великої Вітчизняної війни, як в обласному центрі, так і в сільській глибинці.

Госпіталь, причепурений ззовні та зсередини, готується до всенародного свята. Особливу атмосферу затишку тут створюють і живі квіти у холах, і дзюрчання фонтанів, і просторий басейн. Багато чого зроблено колективом власноруч, у масштабніших проектах відчувається надійна рука шефів — заводу "Кристал", ВАТ "Вінницяобленерго".

Чи так ми живемо?

До речі, в жодному із медичних закладів чи будинків-інтернатів Вінниччини не довелось зустріти подібного стенду, де портрети перших керівників області супроводжуються переліком   конкретних справ,  здійснених  для госпіталю інвалідів війни.

От лише поряд із усміхненим обличчям нового губернатора — незаповнена сторінка. Та знаючи Олександра Домбровського ще по комсомолу, віриться, що вже найближчим часом з'являться на цьому стенді перші записи із переліку добрих справ. Адже саме за ставленням влади до старшого покоління і дітей судять, як відомо, про ступінь цивілізованості держави.

Вдивляюсь у ще один стенд — на  стіні пожовклі від часу фотографії фронтовиків: багато хто в гімнастерках, у бинтах у півобличчя, з милицями, протезами-"дерев'яшками", а в поглядах — спрагле бажання  нового життя. Мирного.

А скільки літ їм було відведено в ньому? І чи встигли вони розповісти про свій шлях із маленького подільського села через Прохорівку і Сталінград до Берліна і Праги...

І в найсвятіший для них день — 60-річчя Великої Перемоги — і  рядовий  Гречанюк, і   старший лейтенант Ніконов, і капітан Мироненко, і полковник Щербак — стануть у вдячній пам'яті нащадків в одну шеренгу з  іще живими побратимами.  

І сподіваюся, що ми їх "побачимо" — нехай навіть у власній уяві. Бо з ними у нас, повоєнного покоління, дітей фронтовиків — нерозривний зв'язок не лише на генному, а й духовному рівні. В цей священний день, усвідомлюючи вистраждану ними високу ціну  Перемоги,  ми  — їх  діти, повинні подумки  запитати у свого сумління "Чи я так живу?.."

Раїса Михайлова

Фото Василя МАЇРКА

Київ–Вінниця–Київ

_________________________________________________

ЦЕЙ  БАГАТОЛИКИЙ

ОСТЕОХОНДРОЗ

Німецькі економісти нещодавно розклали на складові життєву формулу "Краще бути здоровим і багатим, ніж бідним і хворим". Тобто спробували визначити, в яку суму обходяться хвороби сімейному бюджету і суспільству. Виявилося, що левову частку коштів поглинає таке  захворювання як остеохондроз. На нього страждає до 80% дорослого населення Німеччини. Нейтралізація остеохондрозу обходиться в 34 млрд. євро на рік, з них 10 млрд. — витрати на лікування, а 24 млрд. йдуть на оплату тимчасової непрацездатності.

Не меншу данину цій хворобі змушені платити й США. Там витрати сягають 50 млрд. дол. Шкода для української економіки від цього захворювання ще вагоміша — завдяки традиційному нехтуванню засобами малої механізації та байдужому ставленню громадян до власного здоров'я. Тож  не дивно, що кожний десятий українець, який страждає на остеохондроз, стає інвалідом.

Статистика підтверджує: остеохондроз сам по собі не зводить у могилу і навіть не скорочує життя. Він лише робить його нестерпним, позбавляє улюбленої роботи, виховання дітей, відпочинку. Від нього не врятує ні місце проживання, ні приналежність до того чи  іншого соціального класу. До того ж хвороба стрімко молодшає, вона уражає навіть дітей. Її початкові стадії не піддаються діагностиці, картина стає чіткою, коли "процес пішов" і зайшов далеко.

Розповісти про виникнення цієї недуги редакція попросила кандидата медичних наук, директора Інституту проблем болю Володимира БЕРСЕНЄВА, який знає про інтернаціоналізм остеохондрозу не з чуток, а з власної лікарської практики. Серед його пацієнтів, яких він поставив на ноги, — громадяни майже всіх країн Європи та Америки, багатьох країн Азії та Африки.

75  капканів

"Остео" у перекладі з грецької — "кістка", "хондроз" — хрящ. Остеохондроз — захворювання кісток. На зразок карієсу, тільки вражає тих, кому за 30 — згідно  з законами природи. Зморшки, що свідчать про старіння шкіри, видно, а старіння судин і кісток — приховане.

Людина перестає рости у 27–28 років, до цього часу закінчується формування кісток скелета.

І відразу ж починається зворотний відлік часу. Спочатку без особливих неприємностей. Адже запас міцності наших органів, в т.ч. й кісток, відносно великий і розрахований, якщо не на вічність, то на досить тривалий час.

Однак не буває правил без винятків. На жаль, список цих винятків, спровокованих і нерозбірливістю у їжі, і ритмом життя, постійно росте. Різні частини скелета, і передусім міжхребцеві диски, починають усе гірше виконувати свої обов'язки, сигналізуючи приступами болю. Із 76 неврологічних синдромів, що супроводжують остеохондроз хребта, 75 — дуже болісні.

Уявіть собі лабіринт, 75 з 76 закамарків якого можуть позбавити спокою і сну, і ви отримаєте приблизне уявлення про небезпеку, що загрожує людині, яка ще з народження впевнена, що в її ранці знаходиться маршальський жезл. Співставте один (маршальський жезл) і 75 (больові синдроми) й зрозумієте, що значно більше шансів захворіти на шляху до мети свого життя, ніж стати маршалом (міністром, академіком, бізнесменом ).

Бережіть "шарніри"

 "Несуча конструкція" людини — хребтовий стовп — складається з хребців, з'єднаних хрящовими прокладками — міжхребцевими дисками (рис.1). Сам диск "сконструйовано" з досить щільної речовини — природа не поскупилася на матеріал. Зовні диск нагадує шайбу з кулеподібною порожниною (об'ємом з горошину) в центрі. У порожнині міститься пульпозне ядро.

Структура його така, що варто ядро занурити у воду, як воно збільшується в об'ємі у 50 разів, розбухає до розмірів кульки для настільного тенісу. Ця пружна "кулька" та щільна "шайба" складають основу біомеханіки хребта.

                                      Спеціалізація хребців

Хребтовий стовп складається з 30 хребців, всі вони схожі один на одного. 

У шийному відділі 7 хребців, у грудному — 12. Далі йдуть 5 поперекових, 5 крижових, злитих у крижі, та куприк. До першого хребця кріпиться череп, але й він, взагалі-то, продукт еволюції, для його створення природа пожертвувала трьома хребцями.

Як правило, хребці розподілені по чотирьох відділах за формулою 7-12-5-5. Як правило.

Але трапляються відхилення. Німецькі вчені ще на початку минулого століття після ретельного обстеження 24 тис. скелетів дійшли висновку, що в кожних шести чоловік із ста кількість хребців у відділах "прописки" може відхилятися від норми.

Серед варіантів — у поперековому відділі не 5, а 6 хребців, тоді на один хребець обов'язково буде менше у шийному або грудному відділі. Якщо ж шийний відділ збільшений на один хребець, ймовірно, це відбулося за рахунок грудного або поперекового відділів.

Людина про це порушення пропорцій може не здогадуватися до кінця життя, але лікар не повинен випускати з поля зору такий варіант. Тому що від перерозподілу функцій між хребцями залежить походження того чи іншого больового синдрому.

Причини і наслідки

Самі того не помічаючи або не бажаючи помічати, ми постійно отруюємо свій організм. У клітинах і тканинах накопичуються "шлаки" — продукти кінцевого обміну білків: амонійні солі, сечовина, сечова кислота, креатин, креатинін тощо. Ці речовини мають неприємну властивість — вони важкорозчинні. Як тільки трапиться якась травма або збій, "шлаки" починають затримуватися в організмі.

Передусім "шлаки" є прямим наслідком переїдання, перенасичення їжі білками, жирами, крохмалем. Таїть у собі неприємні наслідки і зловживання прянощами, "чорну мітку" залишають алкоголь, нікотин, ліки. Невесела картина. У неї є ще й рама — навколишнє середовище, повітря і вода, що також далекі від екологічної чистоти.

"Шлаки" через свою нерозчинність у воді накопичуються передусім у сполучній тканині, до якої належить скелет.

Можна було б не звертати на це уваги, та "шлаки" пригнічують захисні функції організму, зменшують еластичність міжхребцевих дисків. І дають про себе знати при будь-якому неконтрольованому русі, наприклад, якщо ви підсковзнулися.

Диск, затиснутий "шлаками" витончується(рис. 2, порівняйте з рис. 1), лопається, через щілину вип'ячується пульпозне ядро (рис. 3), воно тисне на корінці (рис. 4, Б) або  спинний мозок (рис. 4, А), і людину пронизує біль.

Де болить і що болить?

Навіть спеціаліст на запитання, який нерв при остеохондрозі викликає больові відчуття, частіше за все відповість, що стискуються корінці спинного мозку. Це так і не так. Стиснуті корінці спинного мозку спричинюють больовий шок, людина непритомніє і втрачає здатність аналізувати свої відчуття. Больові сигнали з ділянки хребта нам передає синувертебральний нерв. Проте у міжнародній анатомічній літературі про нього немає жодної згадки.  Хоча цей нерв описаний ще 150 років тому анатомом Люшкою. Іноді його так і називають — нерв Люшка.

Становий нерв

Нерв Люшка формується гілкою спинномозкового (соматичного) нерва і вегетативною гілкою від ганглію суміжного симпатичного стовбура.

Гілки синувертебральних нервів формують рецепторні поля у порожнинах хребтового стовпа, де знаходяться спинний мозок та його корінці.

Крім того, синувертебральний нерв іннервує — забезпечує нервами — оболонки спинного мозку та оболонки корінців спинного мозку. Тобто мова йде про нервову систему самої нервової системи. Як тільки ця система втягується у патологічний процес, людину охоплює нестерпний біль.

При цьому "нервова система нервової системи", за призначенням природи, виконує роль сторожового пса, попереджаючи про можливість руйнування структури наших нервів. Як тільки "пес" відчує загрозу для нервової системи,   починає "ричати" болем.

Больові нервові клітини звили собі "гніздечко" у спинальних гангліях.

Такий ганглій у поперековому відділі сягає розмірів половини нігтьового ложа мізинця. Проте у ньому "запаковано" близько 50 тис. чутливих нервових клітин, усі вони дають про себе знати при остеохондрозі.

Але! Для кожного ганглію відведена певна територія у шкірі, кістках, м'язах, судинах, внутрішніх органах, імунній та ендокринній системах.

Тому, якщо в патологічний процес втягнутий перший крижовий спинальний ганглій, біль б'є у стопу. Якщо третій поперековий — у коліно, якщо перший поперековий — у пах.

Нижній грудний ганглій сковує болем низ живота, і жінки іноді тривалий час лікуються у гінеколога.

Середньо-грудні спинальні ганглії "відгукуються" на виразку шлунка або дванадцятипалої кишки.

При патології верхньо-грудних — пацієнти  звертаються по допомогу до кардіолога.

Ось чому так важливо знати, чи відповідає кількість хребців у відділах нормі або є відхилення від неї.

Три голови "дракона"

При патології розгортаються три типи подій.

1. Сенсорні розлади, тобто розлади відчуттів, включаючи "його величність біль".

2. Рефлекторні розлади, коли в зоні контролю судини або м'язи втрачають або змінюють тонус. Пацієнту здається, що він спіткнувся і впав на рівному місці. Насправді це нервова система втратила контроль над м'язами, вони стали самовільно згинатися та розгинатися.

3. Трофічні розлади, коли порушується порядок у тканинах. Нейрони спинальних гангліїв виробляють нейрогормони, які "крапельками" стікають по відростках у зону контролю ганглію, підтримуючи "порядок та дисципліну" у структурах і тканинах. Але як тільки ці процеси втрачають чіткість, одразу виникає хаос. Звідси — патологічні стани.

Наприклад, у суглобах порушується обмін речовин, тому в зону контролю ганглію припиняється нормальна подача синовіальної рідини ("мастило" суглобових поверхонь). Суглоби починають "хрустіти і скрипіти", слідом за цим страждає венозний кровотік, через що тканина набрякає, змінюється її тиск.

І непомітно, поступово структури тканин деградують. До того ж, у зонах, де немає суворого контролю, неактивно працюють макрофаги — моноцити, які "чистять організм". Вони своєчасно не виводять продукти обміну, і ті поступово накопичуються — відбувається відкладення солей. Потім ділянки прикріплення сухожиль до окістя починають усмоктувати кальцій, і складається враження, що на кістках утворюються нарости.

Омана відчуттів

При остеохондрозі хребтового стовпа пацієнти скаржаться на біль у зонах, розташованих далеко від запального процесу.

Пригадую пацієнтку, лікаря за фахом. Вона відчувала нестерпний біль у гомілках, а поперек зовсім її не турбував. Як фахівець вона розуміла, що причину треба шукати у попереково-крижовому відділі хребта, але спробуй повірити підручникам, коли гомілки просто розривалися від болю й довели до нервового виснаження.

Нарешті пощастило позбавити її цих мук, але чотири місяці страждань не минули безслідно — пацієнтка зненавиділа свою спальню, ліжко, квартиру. Пережите виводило її з себе, жінка заспокоїлася лише коли змінила квартиру.

У механізмі рефлекторного болю вдалося розібратися порівняно недавно. Лікарі часто не могли зрозуміти, чому пацієнт скаржиться на біль у цілком здорових тканинах.

А винуватицею виявилася точка між грижею диска і нервовими структурами.

Все це тому, що довгий час вважали за аксіому: чутливий нейрон спинального ганглію має лише один відросток, який поділяється Т-подібно; периферичний відросток закінчується рецепторними полями, а центральний передає через посередництво спинного мозку інформацію у головний мозок.

Однак складні та цілеспрямовані дослідження із застосуванням електронної мікроскопії допомогли з'ясувати, що нейрони мають не один відросток, а декілька. Дендрити цих нейронів розгалужені: один відросток через зворотну гілку пов'язаний з хребтом, другий іде на периферію, наприклад, до тканин гомілки, де утворює рецепторні поля.

При подразненні рецепторного поля у хребті до головного мозку надходить сигнал про місце виникнення болю (справжній біль), а другий відросток теж посилає сигнал — про несправжній біль. Тому пацієнт одночасно відчуває біль у попереку і гомілці.

Однак з часом біль у попереку минає. Частково через збій (дегенерацію) у рецепторних (сприймаючих) полях. Як і в телефоні — немає мембрани, немає й передачі інформації.

Це схоже на фантомний біль: ногу ампутували у верхній частині стегна, а пацієнт скаржиться на нестерпний біль у п'ятці.

Підготувала 

Олена КОСЕНКО