Періодичні видання > "Соціальний захист"-щомісячний інформаційний та науково-виробничий журнал >

Назустріч людям

Бліц-досьє

Г. Плохотнюк, Л. Качан. У центрі уваги — зростання добробуту людей

О. Гаряча. На благо працюючої людини

В. Кульчицький. Державна допомога на дітей

О. Косенко. Зарплата має гарантувати гідне життя

І. Моцний. Усі питання вирішуємо в комплексі

О. Василюк. Нелегка робота, яка нас чекає

С. Бичков, І. Батирева. Соціальна реінтеграція безпритульних жінок

О. Коломієць. Взаємодія на користь інвалідів

Т. Нестерчук, Л. Дяченко. Пісня на полотні

В. Дьяченко. Пільговикам брати довідки не потрібно

Н.Шамбір. Порядок перерахунку пенсії державним службовцям

Т. Петрова. Працевлаштування за кордоном

Запитували? Відповідаємо

Н. Сизранова.Призначення субсидії на оплату житлово-комунальних послуг

Огляд законопроектів та законодавчої практики

Змін на краще очікує кожен

С. Мельник, Г. Кошелева,   В. Крютченко. Надання пільг у грошовій формі окремим категоріям громадян

М. Семенюк. Остання інстанція

Соціальний захист як філософія суспільного буття та школа професійного зростання

Н. Суходольська. Екіпаж машини бойової

Діти війни

Л. Філянкін. Обпалені вогнем

Фотолітопис Великої Вітчизняної

 

 

 

НАЗУСТРІЧ ЛЮДЯМ

 

Програма діяльності

Кабінету Міністрів України

 

4 лютого ц.р. народні депутати 357 голосами затвердили Програму діяльності Уряду "Назустріч людям", що базується та розвиває положення програми Президента України Віктора Ющенка "Десять кроків назустріч людям" і розроблена відповідно до Конституції України.

Верховна Рада України своєю постановою за         № 2426-IV схвалила Програму діяльності Уряду "Назустріч людям". Згідно з постановою Кабінет Міністрів щопівроку звітуватиме про виконання Програми, а протягом місяця з дня її схвалення має подати на розгляд парламенту проект Державної програми економічного і соціального розвитку.

Соціальні  складові, викладені в шести розділах Програми діяльності Кабінету Міністрів "Назустріч людям", які називаються "ВІРА", "СПРАВЕДЛИВІСТЬ","ГАРМОНІЯ", "ЖИТТЯ", "БЕЗПЕКА", "СВІТ", їх  і пропонуємо увазі наших читачів.

 

ВСТУП 

Україна, в яку ми віримо

Основне гасло нашого Уряду — вільна людина у справедливій державі. Найвищі цінності — людський розвиток і гідність, духовність і свобода, рівність і солідарність, громадянське суспільство та демократія, єдність і правова держава, міжнаціональна і міжконфесійна злагода, взаємна повага і толерантність, справедливість і добро.

Новий Уряд з Божою допомогою, спираючись на інтелект, розум і працю народу, багатство української землі, зможе побудувати Україну, в яку ми віримо.

Держава, яку ми збудуємо

Стратегічна мета нашого Уряду — досягнення нової якості життя громадян, запровадження соціальних, економічних та демократичних європейських стандартів життєдіяльності людини, суспільства та держави. Ми докорінно змінимо філософію влади, що склалася впродовж останніх 10 років. Відтепер влада служитиме людині, а не люди працюватимуть в інтересах можновладців.

Соціально-економічні орієнтири нашого Уряду — щорічне зростання реальної заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат, забезпечення громадян якісними медичними, освітніми та культурними послугами.

Зусилля нашого Уряду насамперед буде спрямовано на:

подолання бідності;

створення безпечних і комфортних умов для життя громадян;

боротьбу із злочинністю та корупцією;

підтримку молодих, соціально незахищених та багатодітних сімей;

поступове забезпечення соціальним житлом тих, хто цього потребує;

створення нових робочих місць та можливостей для реалізації своїх здібностей кожною людиною;

реалізацію європейського вибору.

 

ІІІ. ГАРМОНІЯ

Узгодження інтересів громадян і суспільства, їх гармонізація є визначальною умовою формування громадянського суспільства. Уряд виходить з того, що заможні вільні громадяни, яким гарантується реалізація їх прав та свобод, є опорою такого суспільства. Держава для людей, а не люди для держави — цей принцип визначатиме політику Уряду.

Бюджетна політика

… Для підвищення ефективності використання бюджетних коштів та посилення соціальної спрямованості видатків державного бюджету Уряд передбачає:

збільшення частки прямих соціальних витрат (заробітна плата, пенсії, допомога та інші соціальні виплати) у загальних витратах державного та місцевого бюджетів;

реформування системи державних закупівель з метою усунення зловживань у процесі проведення тендерних закупівель, забезпечення рівного доступу суб'єктів господарювання до виконання державних замовлень та проведення державних закупівель;

Подолання бідності

Дієва політика подолання бідності спиратиметься на створення економіко-правових умов для збільшення доходів, підвищення економічної активності населення та зменшення його розшарування за рівнем доходів. Реалізація Урядової політики забезпечить перехід від використання дешевої праці до висококваліфікованої з належною оплатою через:

удосконалення законодавства щодо порядку та критеріїв визначення мінімальної заробітної плати та законодавче забезпечення запровадження мінімальної погодинної заробітної плати як державного соціального стандарту;

зменшення навантаження на фонд оплати праці шляхом перерозподілу між роботодавцями і працівниками платежів та зборів і розширення бази оподаткування;

усунення диспропорцій у міжпосадових та міжгалузевих співвідношеннях оплати праці працівників бюджетної сфери, значне підвищення її розмірів;

залучення необхідних інвестицій у виробництво та людський капітал;

забезпечення захисту права працівників на своєчасне та у повному розмірі отримання заробітної плати, а також погашення заборгованості, що накопичилася;

істотне зменшення питомої ваги населення, яке перебуває за межею бідності, та зміцнення позицій середнього класу.

Соціальне страхування та пенсійна реформа

Основною метою системи соціального страхування та пенсійної реформи є забезпечення достойного рівня життя громадянам, які протягом свого трудового життя сплачували пенсійні внески, не приховуючи своїх трудових доходів. Пенсійна реформа спрямована на створення рівних можливостей для пенсійного забезпечення громадян незалежно від сфери їх зайнятості та виду діяльності, усунення диспропорцій у розмірах пенсій:

мінімальна трудова пенсія за віком та наявністю необхідного стажу роботи встановлюватиметься відповідно до рівня прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

буде забезпечено соціальний захист громадян України, які працюють за кордоном, у разі настання страхового випадку;

створення накопичувальної системи пенсійного страхування захистить пенсійні виплати від впливу демографічних факторів та забезпечить поступове підвищення пенсійних виплат;

гнучка податкова політика держави стимулюватиме роботодавців та працюючих громадян до добровільного здійснення додаткових заощаджень в системі недержавного пенсійного забезпечення;

адміністративна система соціального страхування буде комплексно реформована з метою скасування неефективного адміністрування страхових фондів. Із зменшенням адміністративних видатків через створення єдиної системи збору та обліку внесків і запровадження єдиного соціального внеску підвищиться рівень страхових виплат без збільшення податкового навантаження на роботодавців та працівників;

зменшення навантаження на фонд оплати праці буде досягнуто шляхом перерозподілу структури страхових внесків до фондів соціального страхування між роботодавцями та працівниками з одночасним підвищенням розміру заробітної плати;

інформування населення про страхову діяльність та звітування перед громадськістю про доходи і видатки фондів соціального страхування забезпечить прозорість функціонування системи соціального страхування і надання можливості повноцінно користуватися перевагами страхової системи, сприятиме запобіганню зловживанням та корупції.

Соціальний захист населення

Головною метою удосконалення системи соціального захисту населення є розв'язання проблеми бідності, підвищення якості соціальних послуг для наближення їх до європейського рівня та розширення кола надавачів таких послуг. Перевагу матимуть соціально незахищені громадяни похилого віку, малозабезпечені сім'ї, інваліди та сім'ї з дітьми.

Передбачається реформування системи соціального захисту через посилення цільової спрямованості соціальних програм, поглиблення адресності державної соціальної допомоги, удосконалення міжбюджетних відносин. У всіх регіонах буде запроваджуватися прогресивна технологія обслуговування малозабезпечених громадян — надання всіх видів державної допомоги за однією заявою, формування єдиної бази даних і реєстру отримувачів всіх видів соціальної допомоги та пільг. Це сприятиме якісному і комплексному обслуговуванню громадян, забезпечить доступ малозабезпечених верств населення до соціальних послуг та уніфікацію підходу при визначенні права на призначення всіх видів соціальної допомоги.

Створюватимуться умови рівних можливостей для людей з особливими потребами.

Проведення роботи, пов'язаної із соціальною адаптацією бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, дасть змогу забезпечити їх реінтеграцію в суспільство.

Регіональна політика

… Уряд ставить своїм завданням надання місцевим органам влади адекватних інструментів впливу на регіональний розвиток. З цією метою передбачається:

забезпечення мобільності робочої сили шляхом реформування професійної освіти та системи підвищення кваліфікації працівників, запровадження новітніх технологій муніципального менеджменту, вдосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування;

децентралізація та розмежування повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування щодо надання публічних послуг, розширення прав і посилення відповідальності цих органів за розв'язання соціально-економічних проблем розвитку регіонів, запровадження прозорого механізму контролю, у тому числі громадського, на кожному рівні управління;

чітке розмежування функцій між центральними, регіональними і місцевими органами влади стосовно питань бюджету, власності, державної влади та механізму надання суспільних послуг;…

 

ІV. ЖИТТЯ

Багатство країни — заможність кожної сім'ї. Прості та чесні кроки Уряду дадуть змогу сформувати суспільство соціально захищених громадян.

Підвищення рівня і якості життя громадян забезпечуватиметься шляхом впровадження системи державних соціальних стандартів, доведення розмірів державних соціальних гарантій до рівня прожиткового мінімуму.

Соціально-трудові відносини

Завдяки подальшому розвитку соціального діалогу, підвищенню рівня зайнятості населення та забезпеченню належної оплати праці удосконалюватимуться соціально-трудові відносини. Уряд ініціюватиме створення нових та збереження діючих робочих місць, що визнані ефективними.

Передбачається, зокрема забезпечити:

подальшу реструктуризацію державних підприємств із залученням інвестицій для розвитку підприємництва у виробничій сфері на умовах проведення модернізації застарілих виробництв і створення нових робочих місць;

економічне заохочення підприємців до створення нових робочих місць, розвитку гнучких форм зайнятості, створення робочих місць з неповним робочим часом;

удосконалення форм соціальної підтримки незайнятих осіб, зареєстрованих у державній службі зайнятості, з метою повернення їх до продуктивної праці;

державну підтримку розвитку малих монофункціональних міст, депресивних територій;

розв'язання проблем зайнятості, зокрема у сільській місцевості та вугільних регіонах;

гарантоване надання першого робочого місця випускникам навчальних закладів різних ступенів акредитації, підготовленим за державним замовленням;

розвиток співпраці між навчальними закладами і підприємствами (роботодавцями) з метою формування, відтворення та збереження кадрового потенціалу, підвищення його кваліфікації;

запровадження системи державного замовлення та оплачуваних громадських робіт для підвищення зайнятості населення.

Аграрна політика

З наданням пріоритетності розвитку аграрного сектору національної економіки утвердиться його конкурентоспроможність, буде забезпечена продовольча безпека держави та підвищено рівень життя селян.

Основне завдання Уряду — зробити Україну одним з аграрних лідерів світу і забезпечити утримання цієї позиції у майбутньому. Для виконання цього завдання Уряд діятиме за загальновідомим правилом — створення суспільної гармонії неможливе без забезпечення однакової якості життя на селі і в місті, а саме:

запровадить спеціальні програми збільшення зайнятості у сільській місцевості шляхом збільшення державного замовлення на освіту майбутніх спеціалістів сільськогосподарської галузі, забезпечення їх житлом;

забезпечить істотне збільшення витрат на створення нових робочих місць у сільській місцевості за рахунок бюджетів відповідних фондів державного соціального страхування;

ініціюватиме встановлення погодинних ставок оплати праці при збереженні загальних місячних трудових стандартів зайнятості;

реалізує програму розвитку системи житлово-комунального господарства у сільській місцевості з наданням субвенції відповідним місцевим бюджетам;

підтримуватиме створення системи побутового обслуговування на селі;

забезпечить подальший культурно-освітній розвиток села, зокрема добудову шкіл та закладів дошкільного виховання, бібліотек, клубів і кінотеатрів.

Житлово-комунальне господарство

Пріоритети реформування житлово-комунального господарства та житлової політики Уряд вбачає у:

забезпеченні доступу всіх верств населення до якісних послуг, максимальній персоніфікації споживачів та переведенні їх відносин з виконавцями послуг виключно на контрактну основу;

стимулюванні інвестиційної діяльності в галузі, технічної модернізації застарілого обладнання, покращенні якості житлово-комунальних послуг, запровадженні сучасної системи їх обліку;

поглибленні демонополізації житлово-комунального господарства, створенні конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг;

будівництві житла для малозабезпечених верств населення за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

створенні механізмів здешевлення вартості кредитування під час виконання житлових програм.

Податкова політика

У сфері оподаткування Уряд керуватиметься єдиним правилом — податки повинні бути зрозумілими, стабільними та низькими, але платити їх зобов'язані всі.

…З метою створення додаткових мотивацій роботодавцям Уряд ініціюватиме запровадження єдиного соціального внеску, до якого включатимуться внески до фондів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, на випадок безробіття та від нещасного випадку на виробництві.

 Добрий  старт для перетворень

Під час обговорення Програми діяльності Уряду "Назустріч людям" в сесійній залі Прем`єр-міністр Юлія Тимошенко зауважила: "Перший раз у програмі відійшли від галузевого принципу і перейшли до побудови рівних, конкурентних фінансово-економічних стосунків для кожної галузі". За її словами, спільно з фракціями і комітетами уряд відпрацьовуватиме глибоку й детальну програму першочергових заходів. У вступній частині до Програми відзначається, що останні події новітньої епохи, активна громадянська  позиція більшості українського народу довели, що громадяни стали справжніми творцями історії, показали свою здатність впливати на державу, втілити в життя конституційний принцип. А також зазначено, що Уряд усвідомлює свою відповідальність перед власним народом, Президентом і Верховною Радою за майбутнє кожного громадянина і буде діяти винятково в інтересах народу.

Перше засідання нового Кабінету Міністрів за участю Президента України, Голови Верховної Ради, присвячене презентації програми дій Уряду "Назустріч людям", тривало менш як півгодини. Урядовці говорили про пріоритети у кожній сфері та зобов'язалися відтепер публічно звітувати про свою роботу.

У своїй діяльності Уряд сподівається на солідарну відповідальність з Верховною Радою і готовий до відкритого діалогу з усіма політичними партіями та громадськими організаціями. В свою чергу Уряд гарантує суспільству прозорість та публічність у своїй діяльності.

У заключній частині Програми "Назустріч людям" зазначається, що цей документ "є результатом творчих зусиль команди однодумців — Уряду Президента Віктора Ющенка — Уряду народної довіри", який  бачить "Україну сильною процвітаючою державою, державою громадського миру і справедливості, єдиною, соборною, багатою і незалежною. Державою, яку шанують і поважають. Державою, про яку мріяли наші діди та прадіди. Державою, яка відкрила очі людям усього світу на істинні цінності людського буття. Державою, яка відкрила світу красу свободи та демократії. Ми переконані, що наші громадяни будуть жити в Україні, в яку вони вірять, і яку всі ми збудуємо разом.".

__________________________________

Бліц-досьє

 

КИРИЛЕНКО

В'ЯЧЕСЛАВ  АНАТОЛІЙОВИЧ

Міністр праці та соціальної політики України

Народився 7 червня 1968 р. у смт Поліське на Київщині.

Освіта вища, у 1993 р. закінчив філософський факультет Київського університету ім. Т.Г.Шевченка, у 1996 р. — аспірантуру (там само).

Кандидат філософських наук (1997р., дисертація "Українська філософія національного радикалізму ХХ століття: історичне становлення та змістовне формування").

 З 1989 р. — голова секретаріату Української студентської спілки (УСС), а в  1992–1993 рр. — голова УСС.

1993–2002 рр. — голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Молодий Рух".

2001 р. — член Президії громадського комітету "За правду!", співголова Коаліції молоді "Наша Україна".

З 1993 р. — член  Народного Руху України.

1995–1999 рр. — член  президії Центрального проводу НРУ.

1996–1998 рр. — керівник відділу політичного аналізу секретаріату Руху.

З 2002 р. — заступник  голови Української народної партії.

1998–2002 рр. — народний депутат України третього скликання, секретар Комітету ВР з питань соціальної політики та праці.

2002–2005 рр. — народний депутат України четвертого скликання від блоку В.Ющенка "Наша Україна", 1-й заступник голови Комітету ВР з питань соціальної політики та праці.

З 4 лютого 2005 року — Міністр праці та соціальної політики України.

______________________________________

У ЦЕНТРІ УВАГИ —

ЗРОСТАННЯ ДОБРОБУТУ ЛЮДЕЙ

 

10 лютого відбулася презентаційна прес-конференція новопризначеного Міністра праці та соціальної політики України В'ячеслава КИРИЛЕНКА "Нове в соціальній політиці".

Міністр акцентував увагу на пріоритетних напрямах роботи міністерства та детально зупинився на першочергових завданнях, які вирішуватиме уряд у соціальній сфері. Серед основних напрямів він назвав стратегію соціального розвитку та євроінтеграцію, що базуватимуться на нових соціальних стандартах.

 

СОЦІАЛЬНІ  ПРІОРИТЕТИ

НОВОГО УРЯДУ

В'ячеслав Анатолійович наголосив, що Міністерство праці і соціальної політики — це та структура, яка перебуває на стику декількох напрямів державної політики. З одного боку, соціальна політика — це гуманітарна сфера, з іншого, підтримка всіх цих людей — це гроші, за якими реальна робота економіки. Тож співпраця  з фінансово-економічним блоком уряду для нашого міністерства буде принциповою, тому що від стану економіки залежить добробут людей, зазначив міністр. І міністерство, яке займається не тоннами, кілометрами чи літрами, а інвалідами, людьми похилого віку, малозабезпеченими, безпритульними, як правило, незахищеними, не завжди конкурентоспроможними, які насамперед  розраховують на підтримку держави, вважає захист їх інтересів своїм першочерговим обов'язком.

 

Пенсії  та соціальні

виплати — зростуть

По-перше — це виплата пенсій на рівні прожиткового мінімуму (для непрацездатних громадян — 332 грн.). Уряд уже працює над віднайденням додаткових фінансових ресурсів для дотування Пенсійного фонду.

Принципово важливо, наголосив міністр, розпочати також відновлення диференціації пенсій, оскільки попередніми доплатами, що були здійснені з вересня, це було знівельовано.  Рівень пенсійного забезпечення мають визначати стаж роботи та заробітна плата, яку отримував громадянин. Вирішення цього двоєдиного завдання досить складне, але позиція уряду принципова — рівень нинішніх пенсійних виплат не зменшиться і  заборгованості з них ніколи не допустимо.

Обмежувати  працюючих пенсіонерів ми теж не збираємось, зазначив міністр. Але проблема в тому, щоб мати стимул, з одного боку, для необхідного професійного зростання працівників, які досягли пенсійного віку, з іншого — щоб не збільшувався дефіцит бюджетних фондів.

Наступним завданням, що потребує невідкладного вирішення, В'ячеслав Анатолійович назвав підвищення до 8460 грн. державної допомоги при народженні дитини, як це передбачено урядовою програмою. Це —  вкрай  важлива соціальна виплата, що має не тільки фінансову функцію, а й сприятиме покращенню демографічної ситуації та  соціальної стабільності.

Це — дорогий  проект. Для цього потрібно віднайти 3 млрд. додаткових коштів. Оскільки  ці виплати розподіляються для застрахованих і незастрахованих осіб, то з фонду тимчасової втрати працездатності  потрібно забезпечити 1,8 млрд. —  для   застрахованих і десь 1 млрд. — знайти як додатковий ресурс  у держбюджеті для виплат незастрахованим особам.

Забезпечення цих важливих соціальних виплат може йти лише в пакеті з пропозиціями економічного блоку: соціальні видатки мають відповідати закладеним у бюджеті коштам.

 

Євроінтеграція

Україна змінює курс на євроінтеграцію, на високі соціальні стандарти, наголосив В'ячеслав Анатолійович. Відтак пріоритетними в нашій діяльності мають стати два напрями, що будуть важливими для всього суспільства і тих, кого обслуговує міністерство. Тому буде значно посилено департамент, який займається стратегією соціального розвитку. Крім того, кадрово буде укріплено євроінтеграційний напрямок. А імпульс до цієї роботи буде більш, ніж помітним.

Найближчим часом Мінпраці буде ініціювати ратифікацію парламентом Європейської соціальної хартії (ЄСХ). Цей документ Ради Європи практично до цього вже готовий: це шість із 9 обов'язкових статей ЄСХ, які закріплять або продемонструють бажання України інтегруватись у європейські структури і досягти європейських соціальних стандартів. Це стандарти оплати праці, зайнятості, взаємовідносин найманих працівників і роботодавців і деякі стандарти життя.

Україна не може ратифікувати лише декілька статей, з яких немає рішень. Наприклад, один з обов'язкових євростандартів передбачає введення медичного страхування. Чотири види соціального страхування у нас працюють, не можемо ухвалити медичне. Немає закону, хоча знову пропонується розпочати дискусію щодо його ухвалення. Та є розуміння, що він буде, тоді  ратифікуємо й сьому статтю. Працюємо й з більш складними для виконання документами, зокрема Європейським кодексом соціального забезпечення.

Міністр підкреслив: "я вважаю, що для простої людини поняття "Євросоюз" — має бути  не просто вивіскою чи рекламою. Кожен має розуміти що це, насамперед, передбачає введення європейських соціальних стандартів. І вони вводитимуться поступово. А для того, щоб це відбулося, ми повинні  інформувати людей, проводити дискусії з тими, хто цікавиться: що це таке, у які терміни може бути введено, як Україна йтиме до цього".

 

Соціальні  стандарти —

на європейський рівень

Перехід від політики мінімумів до політики середніх показників стане чи не найголовнішим пріоритетом нової соціальної політики. Тому  в країні необхідно розпочати перехід від політики мінімумів, які "консервують" бідність, до політики середніх соціальних стандартів. І  критерієм оцінки добробуту громадян мають виступати середня заробітна плата та середня купівельна спроможність, зазначив В'ячеслав Анатолійович.

 А це означає, що "треба думати про середню конкурентоспроможність, про середні індекси, про середню зарплату і витягувати з "ями" бідності багатьох людей, які внаслідок непродуманої діяльності наших попередників (у широкому розумінні — уряд, президент) опинились у складній соціальній ситуації. Цю парадигму ми будемо задавати на перспективу діяльності Мінпраці, пропонувати їх для розгляду суспільству, уряду (оскільки від нього буде залежати прийняття рішень), а також Президенту".

Політика доходів, заробітної плати теж буде  змінюватися, зазначив міністр. Адже сьогодні, поруч із проблемою наповнення Пенсійного фонду, гостро постало й питання мінімальної заробітної плати. З економічної точки зору  аномальною виглядає ситуація, коли  мінімальна зарплата складає  262 грн., а  мінімальна пенсія —  332  грн.  Уряд і міністерство працюють над прогнозами введення нової величини мінімальної заробітної плати. Бо  без цього не буде витримано необхідні баланси. Тому підвищення мінімальної зарплати відбудеться раніше, ніж передбачено законом про держбюджет (з 1-го грудня).

На жаль, міністерство вирішити це тільки своїми зусиллями не може, бо це залежить від макроекономічних показників та економічного зростання, появи серйозних інвестицій і виходу зарплати із тіні. Якщо досягнемо принципової мети — виведення зарплати з тіні, будемо показувати все офіційно у собівартості, фондах оплати праці, то зможемо істотно збільшити частку зарплати у собівартості. Це буде також крок назустріч європейським соціальним стандартам.

Повернемося, сказав міністр,  і  до питання мінімальної погодинної зарплати. Мільйони  людей, які мають неповну зайнятість, особливо в аграрному секторі, будуть вдячні за запровадження цього соціального стандарту. Будемо уникати випадків, коли обіцяється одна цифра, а на руки видається інша, а то й ніякої. Оскільки ці питання ще недостатньо врегульовані, будемо у комплексі підходити до розв'язання цієї проблеми. Для мене принципово важливо, щоб це було відкрито, щоб участь у дискусії брали як соціальні партнери, так і всі зацікавлені  — преса, науковці, незалежні експерти. Це допоможе запропонувати суспільству зрозумілу стратегію зміни політики доходів.

Намагатимемося реалізувати всі ті напрямки, за якими працює міністерство. Та для цього, знову ж таки, зазначив міністр, потрібні кошти, зокрема й зовнішні запозичення. Проект Світового банку, що передбачає реформування системи соціального захисту, не реалізується в необхідному обсязі через недостатнє бюджетне фінансування. Я особисто звернувся до Міністерства фінансів, голови Верховної Ради з проханням передбачити в держбюджеті необхідні 10,4 млн. (внеску України) для можливості отримати 50 млн.  грн. Позики Світового банку. Бо без цієї частки ми не можемо вносити питання на ратифікацію до парламенту. Є багато інших цікавих проектів щодо залучення безповоротної грантової допомоги, завдяки чому можна поліпшити технічне забезпечення установ соціального захисту. Думаю, що за 3–5 років ми зможемо вийти на сучасний рівень. 

 

Соціальний  захист бездомних

Наприкінці минулого року до функцій міністерства додалася ще одна — соціальний захист бездомних, кількість яких, як відзначив міністр,  ніхто не може порахувати. Міліція останніми роками якщо не повністю, то значною мірою відійшла від роботи з безпритульними. Разом з тим, не було і немає необхідних законодавчих механізмів, які б допомогли розв'язати цю проблему. Хоча є декілька центрів, де безпритульний може дістати соціальну допомогу — помитись, переночувати.

Але проблема ще й в тому, що ці люди, як правило, не хочуть соціально адаптуватись: отримавши необхідні послуги вони "пропадають", а влітку в ці центри їх і "калачем не заманиш". Але потрібно займатись і цим напрямком.

Проблема буде додатково вивчатися. Стандартні процедури, які є у цивілізованому світі,  прийнятні  і для України. Ми не можемо порушувати права людини і застосовувати каральні органи, щоб "кидати" безпритульних у нічліжки, бо ми — країна, що йде до інших стандартів. Тому маємо створити мережу спеціальних закладів, де б ці люди могли з'їсти миску борщу, отримати чисту білизну, поспати. Здійснюватимуться й наступні кроки, пов'язані з соціальною адаптацією бездомних і осіб, звільнених із місць позбавлення волі. Ми готові надавати їм можливість  брати участь у громадських роботах, є  всі необхідні установи, що допоможуть їм пройти необхідні етапи соціальної адаптації.

Фінансування на виконання цих заходів у бюджеті збільшено, та це більше проблема місцевих бюджетів і громад. Але оскільки ці люди  живуть поряд з нами, держава теж має брати участь у врегулюванні проблеми.

 

ВНУТРІШНІ РЕСУРСИ

Досить детально В'ячеслав Анатолійович зупинився на внутрішніх ресурсах підвищення ефективності роботи Міністерства праці та соціальної політики та підвідомчих установ і організацій. З-поміж них — удосконалення роботи громадських приймалень, забезпечення граничної прозорості діяльності фондів соціального страхування, прозоре проведення тендерів на використання державних коштів.

 

Прозоре використання

страхових коштів

Зміни у системі соціального забезпечення мають відбуватися не лише за рахунок бюджетних "вливань", наголосив В'ячеслав Анатолійович. Ми можемо збирати гроші, шукати механізми наповнення доходної частини держбюджету, говорити про зміну ефективності управління державними частками у підприємствах, про необхідність боротися з контрабандою і перегляд приватизаційних конкурсів. Все  це буде здійснено і дасть відчутні результати. Це  — моє глибоке переконання.

Але ми повинні подивитись і на власні, внутрішні ресурси. Тому є чимало запитань і до систем галузі. Наприклад, до діяльності фондів соціального страхування: чи виправдовують себе видатки по трьох фондах соцстраху, без Пенсійного фонду, на внутрішнє адміністрування, оплату праці, ремонт приміщень, друк буклетів, які складають близько 1 млрд.  грн.?

Як, наприклад, і те, чи статті у видатках фондів соцстраху не є потенційно корупційними? Чи все "чисто" у деяких конкретних виплатах, на які скеровуються публічні гроші держбюджету, які ніби належать всім — і найманим працівникам, і роботодавцям, і державі?  На "сигнали", що матимуть підтвердження, що  ці схеми не є прозорими, а часто й корупційними (наприклад, більше 180 млн. дотації виділено підприємствам на створення нових робочих місць),  ми повинні будемо зреагувати.

 

Рівний  доступ до ресурсів

Це ж стосується і діяльності структур, які обслуговують потреби найнезахищеної категорії — інвалідів, яких сотні тисяч, і які потребують підтримки, наголосив міністр. Тут теж є питання, зокрема й щодо ефективності використання коштів у Фонді соціального захисту інвалідів. Наприклад, дотації на створення передбачених законодавством 4% додаткових робочих місць для інвалідів.

Поспілкувавшись зі значною кількістю представників інвалідських організацій (не з першими особами), я, сказав міністр, зрозумів, що у нас є інваліди, які мають доступ до ресурсу і можуть "вирішувати" практично будь-які питання, і є величезна кількість простих інвалідів на рівні області чи району, які часто навіть не проінформовані про ті бюджетні можливості, що  виділяє  держава для їх потреб.

Тому величезна кількість конкурсів і тендерів має передбачати рівну участь всіх інвалідських організацій та об'єднань у вирішенні проблем галузі. Тендери мають бути публічними, участь у них — рівною для всіх, ніхто не повинен мати преференцій (переваг, пільг). І той, хто пропонуватиме кращу продукцію за оптимальну ціну — отримає замовлення. Так ми зекономимо сотні мільйонів гривень, що підуть на реальні виплати, підкреслив міністр.

Бо всі попередні роки бюджетні показники зростали, а відсоток коштів, що доходив на місця, зменшувався. Тому політика нинішнього уряду має бути іншою: все, що затверджується бюджетом, має доходити до кінцевого споживача соціальних послуг — інвалідів, пільговиків, для тих, кому дійсно потрібен протез, адресна допомога. Принципова публічність цього процесу буде запорукою від зловживань, які роками були у цій сфері.

Уважно глянувши на ці два блоки проблем, пов'язані з публічними коштами — соцстраху і бюджету — я зрозумів, наголосив міністр, що на безробітних та інвалідах хтось "робить" бізнес. Як правило, це незаконні операції.

Це — наші внутрішні ресурси, сказав міністр, і запросив  представників ЗМІ та громадськості взяти ці дві теми під уважний моніторинг. Уряд, зі свого боку,  буде прозорим для громадськості та сприятиме отриманню всієї повноти інформації, що дасть можливість розібратися у цих непростих проблемах.

 

Людям  необхідне  уважне ставлення

Міністерство праці та соціальної політики України, порівняно з іншими відомствами, отримує найбільше звернень від громадян, що  й не дивно, адже це — народне міністерство. Запити, що надходять, завжди отримують своєчасну і компетентну відповідь.

Але для нового міністра важливо не лише забезпечення своєчасного отримання громадянами відповідей на свої звернення, а й те ЯК працює інститут громадських приймалень. Громадяни — не прохачі у влади. Вони мають отримувати кваліфіковані консультації у найбільш комфортній, не забюрократизованій формі.

Додамо лише невеличкий "штрих": за ті кілька днів, що В'ячеслав Кириленко обіймає посаду міністра, у громадській приймальні Мінпраці з'явилася чиста вбиральня для відвідувачів, які, здебільшого,  люди літні, не завжди здорові. Міністр переконаний, що й на місцях повинні  підійти до цих питань нестандартно.

Непогане враження залишилося в міністра й після ознайомлення зі станом прийому громадян і виконанням Указу Президента на місцях. Та для поліпшення ситуації  в цій царині в областях і районах, сказав В'ячеслав Анатолійович, буде здійснюватися  постійний моніторинг умов прийому громадян: де, в якому місці ведеться розмова з людьми, які прийшли не з конкретної справи, а для з'ясування ситуації, за роз'ясненням чи довідкою; чи є скарги з цього приводу, чи мають вони вже сформовані тенденції.

Зрозуміло, сказав міністр, все не може бути "гладко", бо люди різні. Разом з тим, "коли людина приходить на прийом, вона розуміє, що не все в країні можна  вирішити миттєво, у нас бюджет не такий як у США.  Тому людям необхідні роз'яснення, уважне ставлення. Це — наш внутрішній ресурс, і це можуть зробити тільки органи нашої системи. І ми разом побачимо, чи дасть це моє бачення конкретні результати, хоча б через шість місяців". В'ячеслав Анатолійович твердо переконаний: головний внутрішній резерв системи — в уважному ставленні до людей, до їх потреб.

 

Реформування

системи пільг

Відповідаючи на запитання щодо перспектив переходу від системи безготівкових пільг до їх отримання готівкою в Україні та оцінки в цьому сенсі негативного російського досвіду, В'ячеслав Анатолійович зазначив, що "Росія повторила не зовсім вдалий досвід України. В 2002-му ми пропонували таку ж стратегію, і це вилилось у документи, що підписав Президент, потім ухвалив уряд. Але після звернень ветеранів, пенсіонерів, які почали протестувати проти ідеї переведення пільг на грошову основу, ми це призупинили і правильно зробили.  Російська Федерація це практично реалізувала, а тепер думає, як вийти з ситуації".

Міністр, зокрема, зазначив, що експеримент, який проводився торік у Броварському районі Київщини і Смілянському районі Черкащини, показав неготовність людей отримувати гроші за пільги готівкою, і частину сплатити за житлово-комунальні послуги, а якщо щось залишиться, записати собі у дохід. У Броварах 6% громадян скористалось такою пропозицією, Смілянському районі — 26%. Це  результат недостатній, аби на  підставі апробації цього проекту вийти на  прийняття конкретного рішення.

Люди мають відчувати на практиці  переваги тієї чи іншої форми отримання передбачених законодавством пільг. Якщо це буде відчутніше при збереженні безготівкової форми, так і буде. Якщо у якихось галузях чи категоріях пільги будуть вигідніші у готівкових виплатах і люди це підтримають, то будуть готівкові виплати. Та все це потрібно серйозно дослідити, апробувати і прийняти рішення. Але "російський варіант" ми не повторимо, наголосив міністр. А пропозиції  та ресурсні можливості щодо продовження цієї роботи аналізуються.

Сьогодні ж, додав він, важливо завершити створення Єдиного автоматизованого реєстру отримувачів пільг. Вважаю, що буде великим благом, коли громадянин натисне "кнопку і дізнається, на яку пільгу він має право і скільки вона коштує,  який спосіб її реалізації, які установи її надають. Це буде значне досягнення, хоча така система коштує недешево. Але розвиток високих технологій підвищує кваліфікаційний рівень — і тих, хто  оперує системою, і тих, хто нею користується.

 

Творче мислення

та відповідальність —

основні професійні якості

Щодо змін у міністерстві. Ми збиралися для розмови як з тими, хто давно працює у центральному апараті, так і тими, хто "свіжим оком" дивиться на ці проблеми.

Мінпраці, як і всі інші міністерства, потребує реорганізації. Я думаю, що має залишитися  не більше 4 заступників. Але при цьому посилимо роль тих державних службовців, які очолять департаменти і які зможуть творчо  мислити.

Зараз прийшли нові голови облдержадміністрацій. Вони пропонуватимуть здебільшого нових людей, в тому числі і на посади керівників головних управлінь праці та соціального захисту. І ми разом працюємо, щоб це були люди кваліфіковані, демократичні, які розуміють потреби дня.

Я  прихильник відмови від старого стереотипу, коли держслужбовець лише виконавець, який боїться, з одного боку, перевиконати, бо тоді ще завантажать, або — недовиконати, бо — виженуть. Такого не треба. Ті, хто залишиться, мають відчувати відповідальність за ті зміни, що відбуваються у країні. Міністр пообіцяв заохочувати творчу ініціативу працівників, що мають подолати в собі стереотипи діяльності державного службовця, який виконує роботу "від" і "до".

 

Григорій ПЛОХОТНЮК,

Лідія КАЧАН

___________________________________________

НА  БЛАГО ПРАЦЮЮЧОЇ ЛЮДИНИ

 

СПРЯМОВУЄ СВОЮ ДІЯЛЬНІСТЬ  ФОНД СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ  З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

 

Торік у грудні 45 представників сторін соціального партнерства від держави, роботодавців і профспілок узгодили основний фінансовий документ Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на 2005 рік. Прокоментувати основні особливості цього документа та перспективи поліпшення соціального захисту застрахованих осіб редакція попросила голову правління Фонду, заступника Міністра праці та соціальної політики Олену ГАРЯЧУ.

 

— Олено Василівно, що вирізняє цьогорічний бюджет Фонду від попередніх? І як це позначиться на поліпшенні соціального захисту застрахованих осіб?

— Насамперед хочу відзначити, що вперше за останні три роки бюджет Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності затверджено загалом на 2005 рік, а не на перший квартал, як раніше. Головні ж особливості цьогорічного бюджету Фонду — збільшення розмірів допомоги та бездефіцитність. А це означає, що  застраховані особи вже в січні ц.р. одержали 1550 грн. допомоги при народженні дитини (у 2004 р. — 725 грн.), та  —   102 грн. допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (у разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога призначається на кожну дитину окремо)(у 2004 р. — 91 грн.). Допомога на поховання з 1 січня ц.р. становить 1000 грн. (у 2004 р. —700 грн.)

До того ж, Фонд гарантує фінансування цих виплат у повному обсязі, оскільки розміри допомоги ретельно прораховано. В основу розрахунків покладено прогноз Міністерства економіки та європейської інтеграції, за яким заробітна плата в Україні в 2005-му зросте порівняно з 2004 роком майже на 27%.

—        Зупиніться, будь ласка, детальніше на перспективі санаторно-курортного лікування і оздоровлення застрахованих осіб та членів їхніх сімей у 2005-му…

— Надання  послуг із санаторно-курортного лікування і оздоровлення застрахованих осіб та членів їхніх сімей є одним із важливих завдань Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

З приємністю відзначу, що намітилася чітка тенденція до збільшення витрат на такі заходи. У 2005-му на статтю "Оздоровчі заходи" у бюджеті Фонду передбачено 846,5 млн. грн., що на 7,4% більше порівняно з минулорічним. Із цих коштів 523,2 млн. грн. (майже 62%) заплановано на придбання путівок до санаторно-курортних закладів, що на 44,7 млн. грн. більш ніж торік.

Як і раніше, Фонд частково фінансуватиме санаторії-профілакторії, оздоровлення дітей. Цьогорічні витрати на фінансування оздоровлення дітей застрахованих осіб на базі дитячих оздоровчих закладів порівняно з 2004 роком планується збільшити майже на 10 млн. грн.

Понад 70 млн. грн. коштів Фонду буде виділено на часткове фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

— А хто із застрахованих осіб має право на отримання санаторно-курортної путівки? І скільки доведеться батькам доплачувати за дитячі путівки?

— Щодо першої частини запитання, то, як правило, такі путівки (з частковою оплатою в розмірі 10% повної вартості) видаються за рішеннями комісій (уповноважених) по соціальному страхуванню тим працівникам, котрі їх потребують за медичним висновком.

Оплачує Фонд і лікування застрахованих осіб після перенесення інфаркту та деяких інших захворювань, що вимагають доліковування в реабілітаційних відділеннях санаторіїв. На це виділено понад 10 млн. грн. За  цими путівками хворі направляються за рішеннями спеціально створених комісій при лікувальних закладах.

Часткове фінансування оздоровлення дітей полягає в оплаті Фондом лікування, харчування та культурного обслуговування дітей у заміських дитячих оздоровчих таборах. Це становить близько 50% повної вартості дитячої путівки. Решту — має оплачувати підприємство, де працюють батьки, або ж самі батьки.

Але, наприклад, торік були випадки, коли коштів для доплати не знаходилося ні в підприємства, ні в батьків. З огляду на це, правлінням було запропоновано фінансувати видатки на оздоровлення дітей майже повністю за кошти Фонду (до 90% вартості путівки). Проте, враховуючи обмежені фінансові ресурси Фонду, рішення не було ухвалено. Після обговорення цих пропозицій в регіонах, у І кварталі  правлінням Фонду буде ухвалено рішення про фінансування дитячої оздоровчої кампанії 2005 року. Сподіваюся, що ухвалене рішення дасть змогу поліпшити здоров'я такій же кількості дітей, як і торік.

Окрім того, рішенням правління передбачено продовжити практику організації дитячого оздоровлення, започатковану Севастопольським міським відділенням Фонду, щодо придбання путівок до дитячих оздоровчих закладів з оплатою їхньої повної вартості за рахунок коштів Фонду. Це дасть змогу оздоровлювати дітей навіть тих підприємств, установ, організацій, які перебувають у фінансовій скруті  чи взагалі не мають власних коштів для таких заходів.

— Тобто є всі підстави сподіватися, що нинішнього року Фонд зможе задовольнити потреби в санаторно-курортному лікуванні значно більшого числа працівників та членів їхніх сімей?

— Згідно з проведеним Фондом тендером серед санаторно-курортних закладів України визначено 168 переможців торгів і укладено договори на придбання близько 220 тис. путівок. Це дозволить забезпечити санаторно-курортним лікуванням 246 тис. застрахованих осіб і членів їхніх сімей, у т.ч. майже 30 тис. — у реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів.

У санаторіях-профілакторіях, на часткове фінансування яких Фондом передбачено 82,4 млн. грн., зможуть поліпшити своє здоров'я понад 160 тис. застрахованих осіб і членів їхніх сімей, у т.ч. і 76 тис. студентів вищих навчальних закладів.

Але, незважаючи на зростання питомої ваги витрат Фонду на санаторно-курортне лікування, чисельність осіб, які отримають цю соціальну послугу, дещо зменшиться. Основна причина — перевищення темпів зростання цін на путівки над збільшенням коштів Фонду на оздоровчі заходи.

Тому буде доречним  нагадати, що Фонд працює на засадах солідарності та субсидування. Це означає, якщо на підприємстві виплачується заробітна плата та, відповідно, нараховуються страхові внески, будь-які види допомоги, що надаються за рахунок коштів Фонду, буде виплачено навіть у тому разі, коли розмір такої допомоги перевищує суму нарахованих страхових внесків. Усе це свідчить про активну діяльність Фонду на благо людей та його здатність виконувати покладені державою функції без будь-яких дотаційних асигнувань, у т.ч. і з Державного бюджету України.

Фонд гарантує компенсацію витрат підприємства за рахунок солідарних коштів свого бюджету. Але, водночас, передбачає відповідальність платників внесків за своєчасну сплату відрахувань до Фонду. Адже саме фінансова стабільність Фонду є запорукою як поліпшення якості страхових послуг, так і збільшення розмірів виплат застрахованим особам.

З метою збільшення прозорості щодо фінансової діяльності  Фондів соціального страхування  Мінпраці рекомендувало виконавчим дирекціям Фондів соціального страхування щорічно здійснювати публічне представлення звітів про виконання бюджетів Фондів.

 

Інформацію про час і місце публічного представництва звітів Фонду соціального страхування  з тимчасової втрати працездатності буде опубліковано разом із звітом про виконання бюджету Фонду в газетах "Голос України"  та  "Урядовий кур'єр".

____________________________________________

  ДЕРЖАВНА  ДОПОМОГА  НА  ДІТЕЙ

 

Нинішній 2005  рік для сімей, в яких народились діти та які доглядають за ними, а також для одиноких матерів, малозабезпечених і багатодітних родин розпочався з приємної новини - держава підвищила рівень їхньої матеріальної підтримки.

Про те, на які виплати мають право ці категорії громадян і порядок їх призначення редакція попросила розповісти начальника відділу управління політики адресної допомоги Мінпраці України Володимира КУЛЬЧИЦЬКОГО.

 

- Володимире Владиславовичу, наскільки підвищилися виплати державної допомоги і хто може на них розраховувати?

- З 1 січня ц.р. встановлено вищі розміри допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для громадян, які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Зазначу, що незастрахованими є ті, хто не робить відрахувань на обов'язкове соціальне страхування. В основному це непрацюючі жінки: безробітні, студентки, а також матері, із грошового забезпечення яких не перераховуються внески на обов'язкове соціальне страхування, наприклад, жінки-військовослужбовці.

Також до незастрахованих відносяться жінки, які самостійно заробляють на життя (приватні підприємці, адвокати, творчі працівники тощо). Втім, вони можуть застрахуватися добровільно й відраховувати до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 3,4% свого щомісячного доходу.

Тепер щодо розмірів виплат незастрахованим жінкам, які найближчим часом планують народити дитину:

- допомога у зв'язку з вагітністю та пологами становить 25% розміру прожиткового мінімуму працездатної особи з розрахунку на місяць (102,25 грн.). Зазвичай така відпустка триває 70 календарних днів до пологів і 56 днів після (в разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70 календарних днів). Жінкам, віднесеним до 1-4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до  пологів і 90 - після  пологів). Допомога обчислюється сумарно та призначається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів. У середньому розмір цієї допомоги становить близько 430 грн.;

- одноразова допомога при народженні дитини - 764 грн. (подвійний розмір встановленого законом прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць на час народження дитини);

- допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - 90 грн., що вдвічі більше ніж торік.

 

 - Куди слід звертатися незастрахованим матерям і які документи необхідні для призначення цих видів допомоги?

- Для призначення всіх трьох видів допомоги незастрахованим жінкам слід звернутися до районних управлінь праці та соціального захисту населення.

Допомогу по вагітності й пологах нараховують на підставі довідки з лікувальної установи та заяви матері. Крім того, жінка повинна надати документи, які підтверджують те, що вона не застрахована в системі державного соціального страхування. Такими документами можуть бути: а) довідка з Державної служби зайнятості про те, що жінка зареєстрована як безробітна; б) довідка з місця навчання (для студенток, аспіранток, докторанток); в) довідка з ЖЕКу за місцем проживання (якщо жінка не працює, не служить, не навчається).

Але відразу ж хочу застерегти: для призначення цієї допомоги жінка має звернутися в органи соціального захисту не пізніше шести місяців після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами. Інакше вона втрачає право на таку виплату.

Другий вид виплат - одноразова допомога при народженні дитини. Вона призначається одному з батьків (матері або батькові) на кожне новонароджене маля на підставі заяви, копії свідоцтва про народження дитини, довідки із загсу для призначення одноразової допомоги при народженні дитини, довідки про склад сім'ї та копії трудових книжок.

При призначенні цього виду допомоги теж діє обмеження терміну: за нею потрібно звернутися не пізніше, ніж через шість місяців після дня народження дитини.

Третій вид допомоги - по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вона виплачується щомісяця на кожне маля молодше трьох років.

Для її призначення жінкам слід письмово звернутися в органи праці та соціального захисту. Крім заяви, потрібно надати копії свідоцтва про народження дитини й трудової книжки матері, а також довідку з місця навчання (для студентів, аспірантів, докторантів) або виписку з наказу за місцем служби про надання відпустки (для військовослужбовців).

Також непрацюючим жінкам необхідно надати довідку з податкових органів (про те, що заявниця не веде підприємницької діяльності) та довідку зі служби зайнятості, що вона не отримує допомоги по безробіттю.

 

- А якщо, жінка, наприклад, у зв'язку зі складними матеріальними умовами, змушена вийти на роботу раніше, ніж дитині виповниться три роки. Вона продовжуватиме отримувати допомогу на догляд?

- Ні. Якщо мати, яка отримує допомогу по догляду за дитиною, вийде на роботу до виповнення дитині трьох років, вона зобов'язана сповістити про це органи праці та соціального захисту, щоб їй припинили виплату допомоги. Інакше згодом доведеться повернути незаконно отриману суму.

 

- Але ж одинокій матері з маленькою дитиною складно вижити на такі кошти… Чи передбачено в законодавстві для їх підтримки інші виплати?

- Існує ще один вид допомоги - допомога на дітей одиноким матерям, який призначається й виплачується управліннями праці й соціального захисту. Право на таку допомогу мають одинокі матері, одинокі усиновителі (які не перебувають у шлюбі), якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька або його зроблено в установленому порядку за вказівкою матері.

Цей вид допомоги надається як працюючим, так і непрацюючим жінкам, причому допомога призначається незалежно від того, які доходи отримують одинокі матері.

Така допомога призначається на кожну дитину в розмірі 10% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. З січня поточного року вона складає: для дітей до 6 років - 33,50 грн.; від 6 до 18 років - 42,20 грн.

Також на цю допомогу можуть розраховувати вдови й вдівці, які не отримують на дітей пенсію по втраті годувальника чи соціальну. Тому разом з усіма іншими документами вони надають довідку про те, що їм не виплачують вищевказаних пенсій.

Якщо ж одинока мати (вдова, вдівець) одружується, одержувати таку допомогу на народжених до заміжжя дітей  вона теж має право, але за умови, що ці діти не всиновлені чоловіком (дружиною).

 

- На який термін призначається така допомога і які документи слід зібрати?

- Допомога на дітей одинокій матері (одинокому усиновителю, вдові, вдівцю) призначається з місяця, в якому подано заяву (з усіма необхідними документами) і виплачується включно до того місяця, коли дитині виповниться 16 (учням - 18) років.

Для призначення такої допомоги потрібно надати: 1) заяву про призначення допомоги; 2) довідку державного органу реєстрації актів громадянського стану про підстави внесення в Книгу записів народження відомостей про батька дитини; 3) копію свідоцтва про народження дитини; 4) довідку про проживання дитини з матір'ю, видану за місцем проживання родини.

Усиновителі подають також копію рішення про всиновлення.

На дітей, які перебувають в будинку-інтернаті на повному державному забезпеченні, ця допомога не поширюється. Втім, вона може бути призначена на період літніх канікул, якщо дитина в цей час перебуває дома.

 

- Чи можуть малозабезпечені сім'ї розраховувати на інші форми державної підтримки?

-  Так. Соціальний захист малозабезпечених родин, у тому числі сімей з дітьми, забезпечується шляхом надання їм допомоги згідно із Законом "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" в залежності від майнового стану та сукупного доходу сім'ї.

До стабілізації економічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між рівнем забезпечення прожиткового мінімуму для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом, який визначається за Методикою обчислення сукупного доходу для всіх видів соціальної допомоги.

На  2005 рік ст. 57 Закону "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 р. № 2285-ІV рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення такої допомоги встановлено для: працездатних осіб у сумі 80 грн.; непрацездатних осіб (діти, пенсіонери) - 120 грн.; інвалідів - 130 грн.  Для матері (батька, усиновителя), яка утримує дитину та не перебуває у шлюбі, при визначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям рівень гарантованого мінімуму підвищується на 25 відсотків.

Крім цього, на кожну дитину цей рівень збільшується на 10%. А  для кожної дитини, яка утримується матір'ю (батьком, усиновителем), що не перебуває в шлюбі, і запис про батька (матір) цієї дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться в установленому порядку за вказівкою матері (батька), та для кожної дитини, в якої один або обоє батьків є інвалідами I або II групи, а також для кожної дитини в малозабезпеченій багатодітній сім'ї, в якій виховуються троє чи більше дітей віком до 16 років (до 18 - якщо  дитина навчається) - гарантований мінімум підвищується на  20 відсотків.

Також на 20% збільшується рівень забезпечення прожиткового мінімуму для громадян, які отримали статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського.

Отже, як бачимо, держава подбала про підвищені гарантії соціального захисту для малозабезпечених сімей.

 

- А чи є обмеження при призначенні такого виду допомоги?

- Так. У призначенні соціальної допомоги може бути відмовлено у разі, коли:

- працездатні члени малозабезпеченої сім'ї протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням соціальної допомоги не працюють, не служать, не навчаються у ВНЗ I-IV рівнів акредитації та ПТНЗ  денної форми навчання (крім осіб, які: а) в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; б) доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; в) доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 16 років та особами, які досягли 80-річного віку);

- під час обстеження матеріально-побутових умов сім'ї з'ясовано, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування, не зазначені у декларації про доходи та майно;

- особи, які входять до складу малозабезпеченої сім'ї, протягом 12 місяців перед зверненням за наданням соціальної допомоги здійснили покупку земельної ділянки, квартири (будинку), автомобіля, транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку тощо або оплатили послуги з навчання, будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, транспортного засобу (механізму), телефонного (в тому числі мобільного) зв'язку тощо, крім житлово-комунальних послуг, у межах норм споживання та медичних послуг, пов'язаних із життєдіяльністю, на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім'ї;

- у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї (крім сімей, що складаються лише з дітей та осіб, які досягли 65-річного віку або є інвалідами I та II групи, та сімей, в яких є діти-інваліди) є земельна ділянка площею понад 0,6 га;

- у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла не перевищує 21 кв. м на одного члена сім'ї та додатково 10,5 кв. м на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).

Проте, за наявності вище перерахованих обставин, соціальна допомога може бути призначена на підставі рішень місцевих органів виконавчої влади або утворених ними комісій виходячи з конкретних обставин, що склалися в сім'ї. Рішення про призначення соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

 

- Якою може бути така щомісячна виплата? Наведіть, будь ласка, приклад розрахунку допомоги для різних типів сімей, що мають у своєму складі працездатних і непрацездатних членів, неповнолітніх дітей ...

- Давайте,  для прикладу, розглянемо таку ситуацію. У березні сім'я, яка складається з чотирьох осіб: чоловіка, дружини та двоє їхніх дітей віком 2-х та 7-ми років, звернулася за призначенням державної соціальної допомоги.

Чоловік працює і його заробітна плата за попередніх шість календарних місяців становить: 265 грн. ? 6 місяців = 1590 грн., а дружина доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку і отримує відповідну допомогу в органах праці та соціального захисту населення (за попередні 6 місяців разом із сумою індексації отримала 356,97 грн.).

Отже, середньомісячний сукупний дохід такої сім'ї становить: 1590 грн. + 356,97 грн. : 6 міс. = 324,50 грн. Тепер сумарно визначимо рівень забезпечення прожиткового мінімуму цієї родини:  для чоловіка - 80 грн.;  для дружини - 80 грн.;  для дитини - 120 грн. ? 10% = 132 грн. Разом: 80 грн. + 80 грн. + 132 грн. +132 грн. = 424 грн. Тоді розмір державної соціальної допомоги становитиме: 424 грн. - 324,50 грн. = 99,50 грн. Тобто, така сім'я впродовж шести місяців одержуватиме майже 100 грн. щомісячно.

 

- Володимире Владиславовичу, нагадайте нашим читачам, які документи потрібні для призначення допомоги за Законом "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям".

- Для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім'ї має подати органу праці та соціального захисту населення такі документи: 1) заяву; 2) документ, що посвідчує його особу; 3) довідку про склад сім'ї; 4) декларацію про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї); 5)  довідку про наявність та розмір земельної частки (паю).

 

- Хто перевіряє достовірність довідок про доходи та майновий стан претендентів і приймає рішення про призначення  державної соціальної  допомоги?

- Віднедавна ті, хто претендує на одержання житлових субсидій чи соціальних допомог, можуть чекати до себе в гості державного соціального інспектора - посадову  особу органу праці та соціального захисту населення. Саме  в їхні обов'язки входить обстеження матеріального стану та соціально-побутових  умов сім'ї,  яка звертається за призначенням державної соціальної допомоги, перевірка достовірності довідок про доходи (інспектор може поцікавитися вашими доходами за місцем роботи, в бюро технічної інвентаризації - чи не маєте ви ще однієї квартири) тощо.

Державні соціальні інспектори наділені повноваженнями із забезпечення обґрунтованості, повноти та посилення адресності надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, державної допомоги сім'ям з дітьми, субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, інших соціальних та компенсаційних виплат, цільового використання бюджетних коштів, спрямованих на цю мету.

Що ж до рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні, то воно приймається  органом праці та соціального захисту населення.

 

- Безперечно, така служба потрібна, але, якщо відверто, державним соціальним інспекторам не завжди раді. Бо навряд чи комусь хочеться, аби подробиці приватного життя (чим харчується сім'я, чим вона володіє тощо) стали відомі широкому загалу…

- Справді, такий момент має місце. Але, насамперед, це стосується тих, хто має на меті приховати власні доходи, можливо й не задекларовані в установленому порядку, та одержати підвищений розмір допомоги за рахунок бюджетних коштів. Які, до речі, держава виділяє для цільової підтримки найменш соціально захищених верств населення. Тому необхідність участі державного соціального інспектора як однієї з ланок контролю за ефективністю та цільовим використанням державних коштів,  не потрібно піддавати сумніву.

Щоправда, не хотілося б, щоб у людей склалася думка, ніби державні соціальні інспектори - це якийсь черговий каральний орган. Швидше, це служба соціальної справедливості. І запровадили її для того, щоб захистити державу від зловживань громадян, які приховують свої реальні прибутки, претендуючи на субсидію чи соціальну допомогу.

Зокрема, лише торік державними соціальними інспекторами проведено більше мільйона перевірок достовірності інформації про доходи отримувачів допомоги, внаслідок чого встановлено майже 50 тис. випадків її недостовірності, що дозволило уникнути перевитрат  державних коштів у значних розмірах. 

До речі, якщо людина не дає згоди на проведення обстеження, то ми не наполягаємо. Але  інформація, що може вплинути на призначення допомоги та визначення її розміру, і надається виключно громадянами, може бути поставлена під сумнів. 

Щодо побоювань, що інформація про приватне життя набуде розголосу, люди можуть не турбуватися - державні  соціальні інспектори гарантують конфіденційність у цьому питанні.

 

- Щиро дякую Вам, Володимире Владиславовичу, за змістовні роз'яснення.

 

Спілкувалася Лідія КАЧАН

_____________________________________

ЗАРПЛАТА МАЄ ГАРАНТУВАТИ

ГІДНЕ ЖИТТЯ

 

У Декларації прав людини, що була прийнята ООН ще в 1948 році,  записано: "Кожна людина має право на працю, на вільний її вибір, на справедливі та сприятливі умови праці і на захист від безробіття. Кожна людина без будь-якої дискримінації має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне  існування для  людини та її сім'ї, і яка доповнюється, за необхідності, іншими  засобами соціального забезпечення".

Чимало розвинутих країн забезпечують своїм громадянам такі права, і люди праці отримують гідну зарплату, якої вистачає на пристойне життя.  В Україні ж  ринкові реформи не лише не забезпечили очікуваних результатів, але й призвели до тривалої соціально-економічної кризи, розшарування суспільства, бідності та набуття нею спадкових форм, за якими —  деградація   трудового ресурсу і суспільства.

Саме про реформу заробітної плати представники владних структур, громадських організацій, об'єднань профспілок і роботодавців, народні депутати, науковці, зарубіжні експерти вели мову на засіданні "круглого столу", організованому Українським центром економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова "Реформа заробітної плати в Україні — стрибок через соціальну прірву".

 

 

Багаті — багатіють,

а бідні стають біднішими

 В Україні вже 5 років фіксується економічне зростання, і на його фоні  досить незрозуміло виглядає стагнація чи мляві темпи підвищення рівня життя громадян, зазначила директор соціальних програм Центру Разумкова Людмила Шангіна.

Ринкові трансформації призвели до знецінення робочої сили, наслідком чого стала бідність працюючих. Нині частка населення із середньодушовими доходами нижче прожиткового мінімуму перевищує 80%. Найбільша загроза в тому, що в зоні бідності та її постійного ризику опинилися сім'ї з дітьми. А це зумовлює спадкову бідність. Відтворення населення відбувається в основному за рахунок села, де протягом останніх років фактично зруйнована соціальна інфраструктура і критично звузився доступ до якісної освіти та медичних послуг.

Середньомісячна номінальна зарплата у січні–листопаді 2004 року склала 579 грн., а реальна зарплата — близько 486 грн. Відтак, сім'я, у якій працюють двоє дорослих, не може забезпечити прожиткового мінімуму навіть для однієї дитини.

Для зниження ціни робочої сили, наголошує Людмила Шангіна, економічного підґрунтя не було, воно спровоковане лише прорахунками в державній економічній політиці. Протягом 1990– 2000 років  при зниженні ВВП у 2,5 рази, продуктивності праці — у 1,5 рази, реальна зарплата зменшилась у 4 рази. Це сталося внаслідок різкої лібералізації цін та політики жорсткого обмеження доходів для зниження інфляційного тиску на економіку (до цього держава вдалась у 1991–1995 рр. та 1998 р.). Зарплата контролювалася через заниження обсягу її мінімального розміру та механізму "заморожування"   —  для   працівників бюджетної сфери.

Мінімальна зарплата, що визначається як основа всієї системи оплати праці найманих працівників, почала нерівномірно змінюватися і врешті втратила регулятивне та соціально-економічне значення. Що  потягло за собою заниження реальної середньої зарплати. Це особливо негативно позначилося на диференціації заробітку в галузях і на найнижчеоплачуваних категоріях працівників, які найбільше залежать від політики регулювання мінімальної зарплати, а також на  молоді і жінках.

У 1992–1996 рр. підприємствам, з одного боку було надано свободу у формуванні цінової політики (а отже — структури  собівартості  та визначення в ній частки оплати праці), а з іншого — нав'язано жорсткий контроль над політикою оплати праці через високе оподаткування. В результаті частка оплати праці у структурі собівартості була занижена до 10–12%. Такий її рівень і нині. Мізерна вона у собівартості навіть і тих галузей, які вважаються "локомотивами" економічного зростання, і в яких формуються найбільші приватні капітали. Так, у виробництві коксу та продуктів нафтопереробки вона впала з 7% у 2000 р. до 3% у 2003 р. (тобто за умови 8-годинного робочого дня робітник працює на себе 14 хвилин). У металургійній та металообробній галузях — зросла з 5,8% до 7,6% (37 хв.)

Серед об'єктивних причин такої ситуації називають технологічну і технічну відсталість промисловості, зношеність устаткування, зростання цін на енергоносії, сировину, матеріали. Але виникає логічне запитання: як у відсталому  гірничо-металургійному, що потребує  надміру енергоносіїв, та в самому паливно-енергетичному комплексах сформувалися надзвичайно великі приватні капітали?

 Життя у борг

Різке зниження реальної зарплати доповнювалося наростанням заборгованості з її виплати, значною міжгалузевою, регіональною диференціацією оплати праці та надвисокою — у керівників  і рядових працівників. У  2003 р., за даними Федерації профспілок України, на багатьох підприємствах на додаткову оплату праці було витрачено 9% прибутку, тоді як на "інші " (авто для керівників, їх закордонні поїздки тощо) витрати — 15%. А розрив у зарплатах керівників і працівників сягав  40–60-кратних показників.

На 1 грудня 2004 р. сума невиплаченої зарплати становила 793,3 млн. (без урахування заборгованості підприємств, що перебувають у стані відновлення платоспроможності чи в процесі санації, підприємств-банкрутів та КСП). Борги, як правило, виплачуються без індексації. Близько 40% заборгованості — у державному секторі економіки. Найбільше підприємств-боржників у системі Мінпаливенерго, Мінпромполітики, ФДМУ.

До різкого розшарування населення призвели умови і способи приватизації 1993– 1998 рр. Більшість громадян втратила свої заощадження, зарплата різко впала, і вони були усунуті  від участі не лише у приватизації, а й в активній економічній діяльності. Влада і бізнес об'єднались, утворивши кілька крупних фінансово-промислових груп, яким сьогодні належить до 80% національного багатства.

Дешева робоча сила:

безробіття і надприбутки

Падіння виробництва супроводжувалося вивільненням працівників, зростанням рівнів безробіття та неповної зайнятості, насамперед серед некваліфікованих робітників.

Дешева робоча сила ставала одним із головних факторів конкурентоздатності вітчизняного виробництва на світових ринках і надприбутків нових роботодавців. Профспілки виявилися нездатними відстоювати права найманих працівників. Держава, сама на той час найкрупніший роботодавець, діяла в інтересах осіб, які представляли владу або пов'язаних з нею.

В результаті проблема віднайдення і справедливого розподілу між різними категоріями працівників коштів, необхідних для того, аби вони могли витримати трансформаційний тягар, не була вирішена. Закон "Про соціальне партнерство в Україні" не ухвалений і понині. Концепція реформування заробітної плати розроблена лише у 2000 році. А недотримання урядом зобов'язань, взятих під час укладення Генеральних угод, стало звичайною практикою.

Закон, як дишло...

Ухвалені протягом 1995– 2000 рр. нормативно-правові акти, що стосуються чи безпосередньо регулюють соціально-трудові відносини, питання вартості робочої сили (мінімальної зарплати, встановлення неоподатковуваного рівня доходу) фактично ігнорують право найманого працівника на пристойну роботу та гідну зарплату,  не враховують його потреб з утримання сім'ї.

Поширилася й практика недотримання законодавства, що регулює соціально-трудові відносини та питання оплати праці, насамперед у частині доплат та компенсацій.

А структура зарплати набула спотвореного вигляду — посадова ставка (оклад)  не завжди становить у ній основну частку (за європейськими мірками — до 80%). Доплати перетворюються на засіб маніпулювання працівниками. Та й судовий захист їх  трудових прав  ще далекий від  досконалості.

 Нам багато й не треба...

Якщо у 1990 р. дохід 10% найбільш забезпечених громадян перевищував дохід найменш забезпечених у  4 рази,  то у 1996 р. — у 67 разів.

Цікаво, що під час соціологічних опитувань наші люди демонструють досить скромні запити. Більшість вважає цілком пристойною зарплату у 250–300 дол. Експерти ж переконані, що мінімальна зарплата має бути  на рівні 714 грн. (близько 130 дол.), а для нормального життя сім'ї —  достатньо 1718 грн. на одну особу.

При масовій бідності мізерні підвищення зарплати мають скоріше негативний ефект. Адже провокують ріст цін, що миттєво знецінює "підвищення".

Особливо вражає середня зарплата у тих сферах, які, з точки зору концепції людського розвитку, можна вважати капіталоутворюючими: освіті, культурі, охороні здоров'я. У 2003–2004 рр., незважаючи на підвищення, вона не перевищувала прожиткового мінімуму і сягала 60–74% середнього показника в економіці. У січні–листопаді 2004-го  зарплата освітян складала 421 грн., медиків — 345., працівників культури — 373 грн.

У сфері культури досить поширена практика найму працівників на половину/чверть посадового окладу. Так, у Тернопільській області, за прожиткового мінімуму у 362 грн., на вакансіях культпрацівників продовжують пропонувати платню 46 грн. (чверть ставки).

Невтішні висновки

Людмила Шангіна робить висновок, що в Україні відбувся процес знецінення робочої сили, типовий для бідної країни, якою Україна не була і не є.

Збереження такої ситуації протягом останніх 15 років призвело до серйозних соціальних, демографічних та економічних наслідків. Найбільш загрозливі з них: звуження можливостей людського розвитку (якісне харчування, житло, освіта, медичне обслуговування, географічна, професійна та соціальна мобільність). Турбує  також  відсутність середнього класу — не частки осіб з середніми доходами, рівень яких ледве перевищує прожитковий мінімум, а значного прошарку населення з рівнем доходу, що дає можливість задовольнити нормальні потреби самореалізації і свободи особистості.

Якщо ситуація не зміниться, ці наслідки  можуть набути незворотного характеру (деградація трудового та інтелектуального потенціалу; соціальна апатія, невизначена перспектива формування громадянського суспільства та побудови правової держави).

Для  успішного проведення ринкових реформ необхідні екстраординарні заходи, спрямовані на подолання масової бідності та безробіття, усунення різкого розшарування суспільства і забезпечення соціальної солідарності.

Скромною платнею

вже не заманиш

Президент аналітичного центру "Академія" Олександра Кужель вважає, що держава може лише теоретично впливати на бізнесові структури в плані підвищення зарплати їх працівників. Адже у вартості продукції постійно зростає ціна адміністративних послуг (за чотири роки — в 6–10 разів). Якщо  раніше хлібокомбінат платив за послуги санепідемстанції 5 тис., то нині — 30 тис. грн. Пані  Кужель "за" впровадження єдиного соціального податку, але у "розумних" розмірах, які б влаштовували малий бізнес.

Коли  розпочалися ринкові реформи, чимало людей втратили роботу і змушені були зайнятись торгівлею. Нині вони не хочуть повертатись на підприємства, де платять "скромну" зарплату, до того ж нерегулярно. Активно залучати до праці безробітних, на її думку, треба наполегливо впроваджуючи громадські роботи.

Низька зарплата змушує науковців виїздити за кордон, підкреслює доктор економічних наук Елла Лібанова. Тож виходить, що ми за бюджетні кошти, тобто за податки наших громадян, готуємо спеціалістів для інших країн. Низька ціна робочої сили успадкована від командно-адміністративної системи. Але тоді вона у певній мірі компенсувалась із суспільних фондів споживання — несуттєвою була плата за житло, путівки, безкоштовною була освіта і медицина.

Допоможуть інститути

громадянського суспільства

Голова Конфедерації вільних профспілок Михайло Волинець  зазначає, що всі українські уряди обирали курс на побудову капіталістичної, а не соціальної держави. Високі податки змушують підприємства йти у тінь. А наймані працівники, які на них працюють, позбавлені соціальних гарантій і не захищені від незаконних дій керівників. На жаль, часто не дотримуються законів і роботодавці, які працюють у реальному секторі економіки, та й сама держава. Соціальне партнерство не відіграє своєї ролі, бо держава контролює роботодавців і профспілки.

У тіні перебуває 57% вітчизняної економіки, вважає президент Спілки орендарів та підприємців Віктор Хмільовський. Більшість людей отримують зарплату у "конвертах", часто всупереч своєму бажанню, і не платять податків. Ситуацію  можна змінити, розвиваючи  інститути громадянського суспільства, які мають забезпечити прозорість і звітність влади. Важливо започаткувати реальний трипартизм. Необхідно потурбуватись і про мотивацію для роботодавців, аби вони платили пристойну зарплату своїм працівникам. А також створити умови для розвитку малого і середнього бізнесу,  не обкладати його непосильними податками, спростити дозвільну систему. Це сприятиме створенню нових робочих місць.

Змінити  своє ставлення до соціального страхування має і бізнес, переконана керівник управління з питань соціального захисту Федерації профспілок Галина Голеусова. Нині бізнес бачить у страхуванні лише фіскальну функцію, а не функцію захисту своїх працівників від соціальних ризиків. Хоча система соцстраху потребує удосконалення (через уникнення дублюючих функцій), можливо, варто створити єдину спостережну раду, перейти на двостороннє управління фондами.

Серйозні випробування

ще попереду

Як зауважила голова  ради Федерації профспілок працівників кооперації та інших форм підприємництва Наталія Кожевіна,  підприємцям, котрі працюють у малому та середньому бізнесі, досить проблематично підняти зарплату найманим працівникам. Адже 60 зі 100 зароблених гривень вони мають віддати державі у вигляді податків та зборів. Люди беруть гроші у "конвертах", бо не вірять ні Пенсійному, ні соціальним фондам,  вважаючи, що вони створені для чиновників, які користуються накопиченими там коштами.

Соціальне партнерство лише задеклароване. Профспілки, особливо у регіонах, не мають змоги брати у ньому участь і захищати права своїх членів. Особливу тривогу викликає те, що нині серед безробітних найбільше жінок і молоді. Молодих треба вчити новим технологіям в бізнес-інкубаторах і технопарках, де ціна робочого місця значно нижча.

Торговий радник Посольства Польщі Ганна Сковроньска-Лучиньска  підкреслила, якщо держава заборгувала людині за її працю, то не може вимагати  високої продуктивності.

Реформа заробітної плати в Україні — це ілюзія. Якби  вона була реальністю, виникла б загроза для бюджету та економіки. В Україні справжнє масове безробіття ще попереду, коли в економіку прийдуть інвестиції, а за ними — нові технології та техніка.

Інше джерело безробіття — адміністративна реформа і скорочення штату чиновників. До такого сплеску безробіття треба готуватися завчасно і серйозно. Уряд має вести діалог з роботодавцями, профспілками, трудівниками, детально роз'яснювати суть реформ. Підприємці ж мають усвідомити:  якщо вони будуть мало платити, до них ніхто не піде працювати.

Вибір:

вмерти, вкрасти чи емігрувати

Половина українських трудівників отримує нижчу прожиткового мінімуму зарплату. Тобто в них немає необхідного для елементарного відтворення робочої сили, наголосив  керівник управління з питань захисту економічних інтересів членів профспілок та розвитку вітчизняного виробництва ФПУ Сергій Кондрюк. І люди постали перед вибором — вмерти, вкрасти чи емігрувати. В результаті ми маємо тотальне розкрадання, в т. ч. і через несплату податків, та мільйони заробітчан за кордоном.

Вважається, що низька продуктивність праці веде до низької зарплати. Сергій Кондрюк переконаний, що українські трудівники на  один долар виготовляють набагато більше продукції, ніж американські та європейські.

Підвищення зарплати не є джерелом інфляції та безробіття. Якщо зараз підвищити зарплату втричі, це дасть колосальний поштовх зайнятості через ріст споживання і попиту на вітчизняну продукцію. Збільшаться надходження до бюджету та Пенсійного фонду.

Під час Великої депресії президент США Франклін Рузвельт сказав, що жоден бізнес не має права на існування, якщо він не може забезпечити мінімальну зарплату працівникам  вище прожиткового мінімум, що включає і утримання сім'ї.Тому підвищення зарплати слід розглядати як найбільш ефективну соціальну інвестицію у розвиток вітчизняної економіки. Це стане свідченням того, що український бізнес є соціально відповідальним, цивілізованим, а не хижацьким.

Бізнес має бути рентабельним, праця — це теж бізнес, і теж має бути рентабельною.

   Олена Косенко

 

___________________________________________________

УСІ  ПИТАННЯ ВИРІШУЄМО  В КОМПЛЕКСІ

 

Сфера  повноважень керівника і спеціалістів головного управління праці та соціального захисту населення  Хмельниччини, як і перелік питань, якими доводиться щоденно опікуватися, досить вагомі. З-поміж них і призначення та виплати соціальної допомоги, субсидій на житлово-комунальні послуги, тверде паливо і скраплений газ, і правильність нарахування заробітної плати та погашення заборгованості з неї, регулювання соціально-трудових відносин, підвищення якості соціальних послуг у будинках-інтернатах  і терцентрах,  питання реабілітації та протезно-ортопедичної допомоги, санаторно-курортне лікування та оздоровлення ветеранів і вирішення всього спектру чорнобильських питань…   Охопити в одній публікації весь цей  спектр питань практично неможливо, тому ми попросили начальника  ГУПСЗН  Хмельницької ОДА Івана  МОЦНОГО зупинитися на окремих напрямах і результатах роботи органів соціального захисту.

 

Зарплата — зростає,

борги — скорочуються

Щомісячний моніторинг показників заробітної плати засвідчив, що її рівень поступово збільшується. Так, у грудні середня номінальна заробітна плата склала 510,8 грн., що на 32,1% перевищило прожитковий мінімум для працездатної особи. Та незважаючи на позитивні тенденції,  Хмельниччина за рівнем оплати праці на останньому  місці в Україні. "Тягнуть"  вниз  низькі показники (79,9% — 86,7% прожиткового мінімуму) середньої зарплати в Теофіпольському, Шепетівському, Городоцькому, Волочиському районах, у сільському господарстві (216,7 грн., що менше навіть її законодавчо встановленого мінімуму). 

Першочерговим  завданням була і залишається ліквідація  заборгованості із заробітної плати. Завдяки послідовній роботі місцевих органів виконавчої влади, активізації роботи комісій вдалося досягти  позитивних зрушень — зниження боргів відбулося в усіх галузях  економіки  регіону. Найсуттєвіше скоротили борги перед освітянами (на 92,9%), у сфері операцій з нерухомістю та з послуг юридичним особам (на 49,3%), у промисловості (на 33,4%), на транспорті (на 24,7%). Повністю ліквідовано заборгованість перед працівниками установ та організацій, що фінансуються з місцевих бюджетів.

Баланс   інтересів працівників

 і роботодавців

З-поміж  причин, які гальмують вирішення гострих питань у соціально-трудовій сфері, на мою думку, слід виокремити як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники. Без сумніву, визначальним чинником є покращення фінансово-економічного стану підприємств, як передумови зростання заробітків  і  гарантії своєчасності розрахунків із працівниками. Але досягти цього можна лише спільними зусиллями соціальних партнерів, узгодженням позицій сторін і закріпленням досягнутих домовленостей у відповідних угодах та колективних договорах.

Та ради  соціального партнерства, на жаль, ще й досі не всюди створено. А це не могло не вплинути на динаміку укладення колективних договорів, кількість яких постійно зменшується. До того ж, у галузі освіті колективний договір укладено лише кожним четвертим закладом, у сільському господарстві — на кожному п'ятому КСП. Тож і не дивно, що основний боржник — це сільськогосподарські підприємства, де зосереджено 70,8% загальної суми боргу. Відповідно й знизилося охоплення працівників колективно-договірним регулюванням.

Ефективне використання  цивілізованих механізмів узгодження інтересів працівників і роботодавців  позитивно вплине на вирішення більшості  злободенних питань. А їх відсутність  є однією з причин нехтування  роботодавцями законних гарантій найманих працівників. Адже саме колдоговорами регулюються питання нормування та оплати праці, терміни виплати заробітку, дотримання безпеки виробничих процесів,  атестації  робочих місць.

    

Трудова міграція —

причини та шляхи вирішення

Сусідство Хмельниччини із  західними рубежами держави створює чимало проблем, пов'язаних  із відтоком кваліфікованої робочої сили. Торік ми досить багато уваги приділяли вивченню цих питань на засіданнях обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення, де розглядали шляхи підвищення продуктивної зайнятості, створення нових робочих місць, розв'язання проблем безробіття сільського населення тощо.

З метою виявлення тенденцій трудової міграції проведене обстеження сільського населення, де маятникова міграція складає 21,5 тис. осіб (39,8% — жінки, 23,1% — молодь), з яких щоденно на роботу в межах району виїздить 14,6 тис. осіб (68%), за його межі  — 6,9 тис. (32%). Майже третина цього загалу припадає на Кам'янець-Подільський та Хмельницький райони.

Разом з тим, аналіз засвідчив, що цей процес дещо загальмувався, і кількість тих, хто шукає роботу за межами регіону, зменшилася. Торік у пошуках  роботи виїхали 16,1 тис. хмельничан, з яких 3,5 тис. (22%) — шукали її в  межах області, 4,6 тис. (28,8%) — в інших регіонах України, 7,9 тис. осіб  (49,2%) — за межами держави. Порівняно  з попереднім роком на 9,3% збільшилося число працевлаштованих в області та на 17,9% — в  інших регіонах України, водночас на 14,5% зменшився відтік наших земляків за кордон.

Аби оперативно впливати на поліпшення ситуації у сфері зайнятості,  щоквартально аналізуємо  зміни чисельності працівників, зайнятих економічною діяльністю, та використання робочого часу в економіці області. Спільно зі службою зайнятості працюємо над охопленням незайнятих громадян соціальними послугами (працевлаштування, професійне навчання, перепідготовка та підвищення кваліфікації, громадські роботи), особливо з сільської місцевості.

                                             

Безпека  виробництва —

це життя і здоров'я людей

Вирішення  цих питань на підприємствах різних форм власності координують ради з питань безпечної життєдіяльності населення при обласній та районних держадміністраціях і міськвиконкомах. А контроль  здійснюють органи праці та соціального захисту населення, вони ж і вживають заходи із запобігання травматизму на виробництві та в побуті.    

Торік проведено 1627 перевірок підприємств, відомств, установ в частині дотримання законодавства про охорону праці. Надано методичну допомогу 1952  підприємствам, у т.ч. 878 —  агропромислового комплексу. Задля  профілактики виробничого та невиробничого травматизму підготовлено понад 350 виступів по радіо, на телебаченні, місцевій пресі. Ці  заходи принесли позитивний результат, оскільки рівень смертельного травматизму в області зменшився.

Плідно попрацювали також органи Держекспертизи області: проведено 1087 перевірок стану атестації робочих місць за умовами праці. За їх результатами скасовано 6 необґрунтованих наказів, виданих за результатами атестації, видано 728 приписів щодо усунення виявлених порушень, до адмінвідповідальності притягнуто 56 посадових осіб. Орієнтовна сума умовно заощаджених коштів унаслідок  припинення незаконно прийнятих рішень за рік склала 12,1 тис. грн.

 

Мережа  соціальних установ розширюється,

якість послуг — поліпшується

У  діяльності органів праці та соціального захисту населення області головним пріоритетом є поліпшення добробуту пенсіонерів, інвалідів, ветеранів війни та праці, одиноких непрацездатних  громадян. Їх у нас на обліку — майже півмільйона, в т.ч. — близько 90 тис. інвалідів, 153,5 тис. ветеранів війни та 116,3 тис. ветеранів праці.

Понад  тисяча  соціальних працівників 27 терцентрів надають всебічну допомогу більш як 52 тис. непрацездатних громадян похилого віку та інвалідів. Така розгалужена мережа соціальних установ дозволила нам не залишити без уваги жодного  з  22,7 тис. самотніх  громадян. Дбаємо  й про підвищення якості соціальних послуг і поліпшення умов обслуговування. Варто зазначити, що торік  два терцентри — у  Теофіпольському  та Городоцькому   районах — справили  новосілля.

Постійно проводимо додаткові обстеження матеріально-побутових умов малозабезпечених категорій.  За їх результатами виявлено понад 176 тис. осіб, які потребують допомоги, для найменш захищених 4,5 тис. організували  безкоштовне гаряче харчування. Значного поширення в області набув волонтерський рух, особливо активно впроваджуються такі форми роботи як "Пенсіонер — пенсіонеру", "Діти — пенсіонерам". Волонтери  надають послуги близько 1,8 тис. одиноких та інвалідів.    

Вдалося суттєво поліпшити умови проживання та обслуговування мешканців 31 будинку-інтернату. Торік завершено капітальний ремонт та облаштовано  нові будівлі у Виноградівському, Віньковецькому та Дунаєвецькому інтернатах, харчоблоку та адмінкорпусу Хмельницького будинку-інтернату. В Зяньковецькому, Мілівецькому, Хмельницькому інтернатах облаштовано кімнати емоційного розвантаження. 

У  забезпеченні мешканців інтернатів якісними продуктами харчування важливу роль відіграють підсобні господарства. Так, за рахунок власного виробництва задовільнено потреби  в м'ясі на 66%, картоплі — на  63%, овочах, фруктах, молоці, консервованій продукції — на 101% – 107%–112%. Маємо й власні міні-виробництва, якими торік вироблено понад 73 тис. кг макаронів і хлібобулочних виробів  на суму 93,4 тис. грн.

Сумлінне  ставлення до службових обов'язків є визначальним у тому, як живеться його мешканцям. У цьому сенсі варто відзначити трудові колективи і директорів  Білогірського, Лонковецького, Кушнірівського, Солобковецького, Китайгородського, Довжоцького, Лісоводського, Мазниківського, Базалійського, Черчецького та Хмельницького будинків-інтернатів.

 

Людям  з особливими

потребами — особливу увагу

Значну увага приділяємо й вирішенню соціальних та матеріально-побутових проблем інвалідів, поліпшенню їх обслуговування. Торік інвалідними візками і технічними засобами реабілітації забезпечено всіх 814 осіб, які їх потребували. Путівки на санаторно-курортне лікування отримали 1186 інвалідів усіх категорій, а  1031 — компенсацію за невикористані путівки на суму 104,3 тис. грн.

На  Хмельницькому протезно-ортопедичному підприємстві (ХПОП) на  обліку майже 28,7 тис. інвалідів і  7132 з них надано послуги за місцем проживання виїзними  медико-технічними бригадами цього підприємства. Головне  управління разом із керівництвом ХПОП турбуються про те, щоб інваліди мали можливість обстежитися та підлікуватися. Тому будівництво стаціонарного відділення ХПОП є однією з першочергових задач, на його спорудження з держбюджету  виділено 1,3 млн. грн.

Поліпшилося й забезпечення спецавтотранспортом: 129 інвалідів отримали новенькі "Таврії", а 224 особи — автомобілі, ввезені на територію України як гуманітарна допомога. На  транспортне обслуговування витрачено  90,7 тис. грн. За рахунок обласного бюджету 2775 осіб отримали матеріальну допомогу в обсязі 343,8 тис. грн.

На Хмельниччині понад 2,5 тис. дітей-інвалідів, які потребують ранньої соціальної реабілітації. Для їх обслуговування створено 18 центрів ранньої реабілітації і 2 реабілітаційні групи для дітей, хворих на ДЦП. У  2004-му реабілітаційний курс тут пройшли 1593 дітей-інвалідів. Усі ці установи  укомплектовано сучасним обладнанням, засобами реабілітації та пересування.

Працевлаштування інвалідів — важлива складова їх реабілітації та інтеграції в соціум. І ГУПСЗН постійно контролює виконання норм Закону "Про основи соціальної захищеності в Україні".  Торік  8510 інвалідів було працевлаштовано на заброньовані робочі місця, 138 — через центри зайнятості, а 28 осіб — здобували професію у Всеукраїнському центрі профреабілітації інвалідів.                                           

 

Житло  для чорнобильців

Однією з гострих проблем на початок 2004-го була  заборгованість із соціальних виплат чорнобильцям. Ритмічне фінансування видатків із Держбюджету дозволило вирішити більшість проблемних питань: практично повністю погасити накопичені борги та забезпечити стовідсоткову виплату компенсацій і пільг постраждалому населенню.

Вдалося кардинально поліпшити ситуацію з переселенням громадян із радіоактивно забруднених територій та поліпшенням житлових умов інвалідів-чорнобильців. Забезпечено стовідсоткове освоєння запланованих бюджетних асигнувань: кошти вкладено у будівництво квартир шляхом пайової участі та кооперативного будівництва,  6 сімей чорнобильців отримали квартири.

 

Соціальна допомога

та субсидії

Системою адресної соціальної допомоги на Хмельниччині  охоплено більш як 49 тис. родин  із дітьми, малозабезпечених сімей, інвалідів з дитинства. На їх підтримку спрямовано понад 52 млн. грн., які  впродовж року своєчасно нараховувалися та виплачувалися.

У  вересні  до органів Пенсійного фонду нашими підрозділами було оперативно передано 1776 справ інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів, які отримували державну соціальну допомогу для призначення їм соціальних пенсій. Щомісячно  1822 малозабезпечених осіб, які проживають разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу одержують з обласного бюджету грошову  допомогу  на догляд.

Субсидією  на житлово-комунальні послуги користується 81,4 тис. сімей, яким  компенсовано витрати на суму 22482 тис. грн.  Готівковими субсидіями в обсязі  22665,4 тис. грн. на придбання твердого палива та скрапленого газу скористалися 62,6 тис. сімей. Поліпшення фінансування дозволило розрахуватися із заборгованістю з цих виплат за попередні роки та своєчасно розрахуватися з поточними призначеннями.

Достовірність  інформації про доходи та майновий стан отримувачів допомоги в  області забезпечує більше півсотні державних соціальних інспекторів, якими проведено значну кількість  перевірок, завдяки чому забезпечено ефективне використання бюджетних коштів.

В  області  практично завершено формування Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (включено 296 тис. ветеранів військової служби та ветеранів внутрішніх справ, реабілітованих і чорнобильців), а також розпочато роботу  з персоніфікованого обліку інших пільгових категорій.

Посилення  контролю за обґрунтованістю та повнотою  надання громадянам державних соціальних допомог та субсидій дозволить  забезпечувати своєчасність їх виплати, перерахунків та індексації.

Триватиме робота з  надання громадянам усіх видів соціальної допомоги за одним зверненням через єдину приймальню, проводитимемо навчання з уповноваженими особами сільських, селищних рад, які відповідають за прийом документів для призначення державних допомог та субсидій сільським жителям.

Буде посилено й інформаційно-роз'яснювальну роботу серед населення та  вжито невідкладних заходів з удосконалення організації прийому громадян. Адже лише завдяки комплексу організаційних і практичних заходів, творчому підходу до розв'язання нагальних проблем можна досягти дієвих результатів.

І тому жодне питання не повинне випадати з поля зору працівників соціальної сфери, бо за ними — долі конкретних людей. 

Від  сумління, професійності та відповідальності  наших працівників залежить якість соціальних послуг на Хмельниччині. Наше ж головне завдання — постійно її підвищувати. 

__________________________________

СОЦІАЛЬНІ НАДБАННЯ

І ПЕРСПЕКТИВИ

ЛУГАНЩИНИ

 

Початок року — це пора підбиття підсумків зробленого. Критичний аналіз досягнень і прорахунків дозволяє зваженіше підходити до визначення завдань на майбутнє. Без всебічного та глибокого підходу до результатів діяльності кожного структурного підрозділу системи не можна просуватися вперед, досягати реальної, а не декларативної, ефективності соціальної політики.

Нині повсюдно проходять підсумкові колегії з розглядом результатів діяльності установ і закладів соціальної сфери. І головний критерій, за яким визначають їх ефективність, як і всього народно-господарського комплексу — рівень зростання добробуту людей, поліпшення їх соціальної захищеності.

Про здобутки та проблеми розповідає начальник Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської ОДА Володимир  БІЛОУС.

 

Тенденції — позитивні,

здобутки теж

Якщо говорити про  тенденції останніх років, то варто відзначити пожвавлення економічних процесів в області. Одним із головних факторів, який характеризує підвищення рівня життя є поступове, але неухильне зростання  заробітної плати:  від 234 грн. (у 2000 р.),  473,54 (2003-му)  до 587 грн. (за 11 міс. 2004 р.). До речі, минулорічне зростання було найдинамічнішим — на 125,7% перевищило показник попереднього року. 

Майже на 71% (226,1 млн. грн.) зменшено борг із виплати зарплати. Все це стало можливим завдяки значній організаційній роботі державних і правоохоронних органів, організацій роботодавців, професійних спілок. Торік  на 521 засіданні міських й районних комісій з контролю за своєчасністю розрахунків суб'єктів господарської  діяльності із заробітної плати й соціальних виплат заслухано керівників 3264 підприємств-боржників.

Активізовано контроль за дотриманням роботодавцями вимог трудового законодавства. Державні інспектори праці перевірили 1707 підприємств усіх форм власності та зобов'язали їх керівників усунути порушення в дотриманні мінімальних гарантій в оплаті праці, проведенні компенсації  та індексації несвоєчасно виплаченої заробітної плати.

Посилився контроль за дотриманням норм Генеральної, галузевих  і регіональної угод.  Зросло як число зареєстрованих колективних  договорів  (з 3725 у 2003-му до  4004 торік), так і кількість працівників (з 78,8% до 89,6%), які охоплені  колективно-договірним регулюванням соціально-трудових відносин.

Специфічною проблемою для області є соціальний захист працівників вугільної галузі, які вивільняються через закриття шахт.  У 2004 році  з  Фонду соціального страхування на випадок безробіття отримано 33 505 тис. грн. на створення  нових робочих місць.  Це дало можливість  ДК "Луганськлегінвест" профінансувати створення нових робочих місць на 14 об'єктах. На 8 підприємствах   працевлаштовано  618 безробітних  (у 2003-му — лише 12).

Пенсійна  реформа

Одним із пріоритетних напрямків соціальної політики  є реформування системи пенсійного забезпечення. Тому роз'яснювальна робота щодо її необхідності та переваг активно проводилася на телебаченні, радіо, під час зустрічей у трудових колективах. Головним управлінням праці та соціального захисту населення проведено 364 зустрічі та 175 виїзних прийомів, прочитано 53 лекції.

Організовуються  семінари  та курси підвищення кваліфікації. При Головному  управлінні  діє інформаційно-роз'яснювальний центр із питань пенсійної реформи, працює громадська  приймальня. У міських і районних управліннях створено 34 консультаційних  центри, діє  63 консультаційних пункти,  в т.ч. 37  з них — на  підприємствах області.    

Органи праці й соціального захисту населення постійно контролюють правильність призначення (перерахувань) пенсій. Зокрема, торік за призначенням пенсій за особливі заслуги звернулося 19939 осіб. Такі пенсії 14570 особам призначено обласною комісією та 5111 — Комісією  при Кабінеті  Міністрів.

Забезпечити  потреби

пільговиків

Один із чинників утвердження соціальної справедливості стала адресна державна  допомога.  Це відчули всі 62432 малозабезпечені особи, які  своєчасно та повному обсязі одержали належні їм виплати  суму 55,8 млн. грн.  А також  понад  66,3 тис. родин, яким на 28 млн. грн. зменшено платежі за житлово-комунальні послуги, придбання вугілля й зрідженого газу. Своєчасно розраховувалися й з організаціями-надавачами послуг, відшкодували їм борги  минулих років.

Усі  учасники війни вперше за багато років придбали  вугілля  на пільгових умовах та  одержали  грошову компенсацію. Як і 26206 громадян пільгової категорії, що потребували забезпечення  твердим паливом. Належне фінансування й установлена в розмірі  однієї тонни на домогосподарство норма забезпечення пільгових категорій громадян дозволили не лише забезпечити потреби 99,2% пільговиків, а й повністю  погасити заборгованість.

Готівкову субсидію на придбання твердого палива й зрідженого газу призначено всім 12510 родинам на  суму 3794,5 тис. грн. (100%). Повністю  погашено заборгованість із виплати населенню готівки за 2003 рік. Комісіями  при міськвиконкомах і райдержадміністраціях 25307 родинам  призначені субсидії у зв'язку  з неординарними ситуаціями.

Разом з тим, варто зазначити, що кількість одержувачів цього виду допомоги в області  зменшується:  якщо в 1998-му  субсидію одержувала  кожна четверта родина, то нині — кожна  десята. Досягти цього вдалося через  посилення принципу адресності: допомога надається  саме тим, хто найбільше цього потребує (враховується майновий стан  родин, розміри пенсій, зарплат).

У багатьох містах області прийом  документів на призначення всіх видів соціальної  допомоги проводиться за єдиною заявою. Це дозволило максимально скоротити час на оформлення державної допомоги, в т.ч. й субсидій.

До  Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, на  1 січня ц.р. внесено інформацію про 466,9 тис. пільговиків (за соціальною ознакою). Створення Реєстру забезпечить прозорість проходження бюджетних коштів:  від  одержувача пільг — до  підприємств та організацій, які надають послуги, підвищить ефективність їх використання на соціальний захист населення.

Чорнобильцям особлива увага

На Луганщині проживає 18 643 громадян, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській  АЕС. У  регіональному банку даних  3,8 тис. постраждалих, віднесених до 1-ої категорії,  понад  5,9 тис. — до 2-ої,  3, 4 тис. — до 3-ої та   майже 5,2 тис.  дітей.

Протягом минулого року на виплату пільг та компенсацію чорнобильцям  в область надійшло  понад 25 млн., у т.ч. на погашення заборгованості минулих років. Ці кошти реалізовано в повному обсязі.  Поліпшуються й житлові умови  чорнобильців. У 2004-му на придбання житла з передбачених 867 тис.грн. з держбюджету надійшло 385,3 тис., за які придбано 14 квартир у містах Алчевськ, Антрацит, Красний Луч, Первомайськ, Стаханов, а також у Перевальскому, Станично-Луганському та Краснодонському районах.

Але недостатнє фінансування чорнобильських програм з Держбюджету породжує чимало проблем. Однією  з найгостріших залишається  забезпечення потерпілих лікарськими препаратами за пільговими рецептами та зубопротезування. Навіть  після збільшення ліміту розмір асигнувань склав 430,8 тис. грн. (або 24 грн. на особу), що  у 6 разів  менше реальної потреби. Ці гроші надійшли  в область  у повному  обсязі, але недофінансування та незбалансованість між реальною розрахунковою потребою й видатками  Держбюджету, обумовили заборгованість перед аптечною мережею. Аби виправити ситуацію, потрібні  зміни до чинного законодавства, що передбачали б пріоритетне фінансування  державних програм соціального захисту постраждалих у результаті  Чорнобильської катастрофи.                                                   

Люди  з особливими потребами — в центрі уваги

Торік санаторно-курортними путівками скористалися близько 1,4 тис. інвалідів різних категорій, з них 450 інвалідів Вітчизняної війни. 1257 інвалідів війни отримали 195,7 тис. грн. компенсації за невикористані путівки, надано матеріальну  допомогу  на суму 185,5 тис. грн.  Безкоштовно  чи  на пільгових умовах отримали автомобілі "Таврія" 74 інваліди різних категорій, а тим, хто мав у користуванні  спецавтотранспорт, виплачено  компенсацію на суму 659,8 тис. грн. Окрім того, всі, хто цього потребує,  забезпечено   інвалідними візками та іншими засобами  реабілітації.    В  рамках  Всеукраїнської  акції "Милосердя" самотнім  непрацездатним громадянам похилого віку й інвалідам надано допомогу  на суму майже 2,6 млн. грн.

Влітку минулого року відкрито обласний центр ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Відродження", що дозволить ефективніше розв'язувати проблеми дитячої інвалідності. За півроку   тут  вже отримали  реабілітаційну допомогу близько 300 дітей. На базі територіальних центрів соціального обслуговування самотніх  непрацездатних  громадян створено 20 відділень ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів,  у т.ч. — шість  у  2004 році.

Для забезпечення безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об'єктів соціальної інфраструктури в області затверджено регіональну програму, що фінансуватиметься з місцевого бюджету. Але для прискореного вирішення цих питань необхідно тісніше взаємодіяти з установами містобудування, житлового будівництва, громадського  транспорту, органами  соціального захисту населення, службами зайнятості.

Торік інтернатні  установи, де на повному  державному  забезпеченні  перебуває  більше  3 тис. непрацездатних громадян похилого віку, ветеранів, інвалідів, профінансовано стовідсотково. З  Пенсійного фонду стабільно надходили відрахування частини пенсій підопічних. Це дозволило  поліпшити  побут, харчування та медичне обслуговування підопічних.

Поліпшувати здобутки

На колегіях Головного управління ми постійно аналізували вирішення нагальних питань і пріоритетних напрямків  розвитку соціальної сфери регіону. Напрацьовані форми й методи дозволять успішніше досягати  реальних позитивних результатів, які б засвідчили відчутне поліпшення життєдіяльності населення.

2005-й визначено Роком ветеранів. І цьогоріч  значну увагу буде приділено соціальному  захисту ветеранів війни і праці. Розроблено конкретні заходи з  поліпшення економічного потенціалу області, передбачені механізми підвищення економічної активності працездатних  громадян, збільшення трудових доходів; поліпшення соціального захисту малозабезпечених сімей, жінок, дітей і молоді, інвалідів і людей літнього віку. Всі зусилля місцевої влади, громадських організацій, керівників підприємств  та установ спрямовуватимуться на реалізацію завдань соціальної політики та  підвищення життєвого рівня усіх верст населення, утвердження соціальної справедливості та  суспільної злагоди.

______________________________

НЕЛЕГКА РОБОТА,

ЯКА  НАС ЧЕКАЄ

 

Минулий рік для працівників соціальної сфери Миколаївщини був напруженим і наповненим багатьма подіями та заходами. Головні  зусилля були спрямовані на закріплення позитивних тенденцій, які  останні  роки визначали рівень соціальної політики держави, спрямованої на забезпечення життєвих потреб та подальше підвищення добробуту населення. Попри всі проблеми, труднощі та перепони, які доводилося  вирішувати та долати, 2004 рік позначився певними здобутками в реалізації державних соціальних програм. Про них і розповідає начальник Головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської облдержадміністрації  Ольга ВАСИЛЮК.

 

Економічна активність

населення зростає

Ці здобутки, у першу чергу, стали можливими завдяки постійному зростанню економічного потенціалу області в останні роки. Не був винятком і рік минулий: порівняно з 2003-им темп приросту обсягу реалізації промислової продукції склав 15,1%, виробництво сільськогосподарської продукції збільшилося у півтора рази. Значно зросли обсяги перевезень вантажів усіма видами транспорту, будівельних робіт, роздрібної торгівлі. Перевиконані плани надходжень до державного та місцевого бюджетів, що дало змогу забезпечити стабільне фінансування соціальних програм.

Позитивні зрушення в розвитку галузей економіки області створили передумови поліпшення ситуації на ринку праці. Протягом року забезпечувалося виконання Державної програми зайнятості населення з розширення сфери застосування праці і створення нових робочих місць. Це дозволило збільшити чисельність працівників, зайнятих на новостворених робочих місцях в цілому по області на 21,2 тис. осіб, рівень виконання річного плану склав 107,8%. А кількість новостворених робочих місць зросла проти позаторішнього на 9%.

Все це мало позитивний вплив на підвищення показників  економічної активності населення. Рівень зайнятості серед економічно активного населення у віці 15–70 років, визначений за методологією МОП зріс з 53,7% у 2003 році до 57,2% за 9 місяців 2004 року. В результаті — знижено  рівні безробіття населення у віці 15–70 років з 12,8 до 9,2%  та в працездатному віці — з  13,5  до 9,9%.

Дотримуватися державних

гарантій в оплаті праці

Пожвавлення економічних процесів плюс  вдосконалення на державному рівні нормативної бази організації оплати праці позитивно позначилося і на динаміці заробітної плати.

Середня  зарплата одного працюючого торік порівняно з  2003 роком зросла на 20% і склала 564,8 гривень. Цей показник на 46% перевищив розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи на 2004 рік

Органами праці та соціального захисту населення значна увага приділялася дотриманню на підприємствах  мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Торік  перевірено майже 70% підприємств, установ та організацій області, що значно більше ніж у 2003 році. За результатами перевірок виявлено, що на 94 підприємствах (1,3%) допущено порушення законодавства при встановленні мінімальної зарплати. Завдяки перевіркам оплату праці вдалося привести до законодавчих вимог на переважній більшості підприємств.

Із аналізу ситуації  стало зрозумілим, що найважливішим завданням у  році нинішньому має стати щомісячний моніторинг тенденцій середньомісячної заробітної плати, нормування праці та дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, збільшення кількості та підвищення якості перевірок підприємств, особливо таких, які мають суттєвий вплив на соціально-економічні показники районів і міст.

Не можу не торкнутися такого гострого питання, як погашення заборгованості із виплати заробітної плати. Попри всі складнощі вдалося зупинити зростання боргу в області. Значна  робота у цьому напрямку  проведена як  на обласному, так і на місцевому рівнях. Загальний обсяг зменшення боргів склав протягом 2004 року 2,4 млн. гривень, або 11,3%.  Але, на жаль, завдання з ліквідації зазначеної заборгованості до 1 грудня виконані не були. За станом на 1 січня 2005 року залишок  заборгованої заробітної плати склав 19 млн. гривень.

Рішучі заходи з погашення заборгованості із виплати зарплати є пріоритетним завданням  у 2005 році, тому управління праці та соціального захисту населення ставлять за мету підвищити якість перевірок підприємств, посилити вимогливість до працівників управлінь, відповідальних за цей напрямок роботи, розширити співпрацю з контролюючими та правоохоронними органами щодо притягнення правопорушників законодавства про працю до відповідальності. Мають запрацювати законодавчі акти щодо першочерговості виплати заробітної плати перед іншими платежами. Нам необхідно зробити все, щоб повністю ліквідувати   таке ганебне явище як заборгованість із виплати заробітної плати.

Удосконалювати охорону праці

Одним із важливих напрямків соціального захисту працюючого населення області вважаємо своєчасне проведення атестації робочих місць зі шкідливими умовами праці. Торік  ця робота активізувалася,  потіснішала взаємодія державної експертизи умов праці з органами місцевого самоврядування. Відтак  і показник атестації робочих місць за 2004 рік зріс на 8,5% і складає 62,6 % від загальної кількості робочих місць, які підлягають атестації.

Але необхідно зауважити, що ускладнює ситуацію недосконалість чинної нормативно-правової бази щодо визначення прав на пільги та компенсації працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, котра не переглядалася з початку 90-х років. Вважаємо, що потрібно на законодавчому рівні заборонити керівникам підприємств, установ, організацій допускати до роботи працівників на не проатестовані робочі місця.

Протягом 2004-го продовжувалась робота з удосконалення форм і засад соціального партнерства, колективно-договірного регулювання трудових відносин. Завершено реалізацію обласної, районних і міських угод з соціально-економічних питань, укладених на 2003–2004 роки. Розпочато переговорний процес щодо Регіональної угоди на наступний період.

З метою пошуку ефективніших форм співробітництва між органами місцевого самоврядування, роботодавцями та найманими працівниками, розширення сфери соціального діалогу декілька років тому ми започаткували створення рад соціального партнерства на рівні сільських та селищних рад. Сьогодні вони створені майже в усіх селах та селищах. Загальна чисельність діючих у 2004 році угод з соціально-економічних питань становить 75% від кількості створених рад соціального партнерства. Цю роботу маємо продовжити та примножувати позитивний досвід.

Профінансовано

всі види пільг

Значні зусилля працівників системи соціального захисту області у 2004-му були спрямовані на реалізацію такого важливого завдання як  підвищення рівня життя найуразливіших верств населення, забезпечення передбачених чинним законодавством соціальних гарантій,  поглиблення адресності державної підтримки.

Торік  в області понад 60 тис. малозабезпечених сімей та сімей з дітьми отримали державні допомоги, виплата яких здійснювалася своєчасно, без затримок. У порівнянні з 2003-им соціальні гарантії окремим категоріям громадян збільшено в середньому в 1,5 рази, для різних категорій населення запропоновані диференційовані рівні забезпечення прожиткового рівня.       

А  кількість осіб, які отримували субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, у порівнянні з минулими роками зменшилася. Це пов'язано зі зростанням доходів населення і стабільністю тарифів на житлово-комунальні послуги. Профінансовані субсидії стовідсотково. Водночас  збільшилася кількість осіб, які отримували субсидії на придбання твердого палива і скрапленого газу. На це вплинуло підвищення на 60,2% вартості вугілля  порівняно з 2003 роком. Середній розмір субсидії проти позаторішнього  виріс майже у 2 рази. Торік 100-відсотково отримали готівку з призначених субсидій 23,3 тис. сімей. І вперше за три останні роки заборгованості з цього виду субсидій  в області немає.

У 2004 році повністю профінансовано видатки на всі види пільг, а також погашено борги минулих років з урахуванням пільг, які раніше призупинялися. Фінансування з Держбюджету на ці цілі збільшилося порівняно з попереднім періодом у 1,5 рази. Це реально відчули і ми, і наші підопічні.

Організаційні проблеми вдалося вирішити

Як відомо, торік органам соціального захисту населення передані додаткові повноваження щодо забезпечення виконання програм соціального захисту громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи.

За попередні роки тут накопичилося чимало складних проблем, у тому числі й організаційних. І найгостріша з них — фінансування. Однак, планомірне надходження коштів з Державного бюджету  дало змогу забезпечити стабільність поточних виплат. За рік загальна заборгованість з чорнобильських програм в області скоротилася майже вдесятеро і на 1 січня ц.р. склала 356,6 тис. гривень.

За рішенням обласної державної адміністрації управлінням праці та соціального захисту населення передано також програми оздоровлення та медико-санітарного забезпечення постраждалих громадян. Протягом минулого року ми доклали чимало зусиль для налагодження цієї роботи, особливо в питаннях бухгалтерського обліку.

 

Реабілітація дітей-інвалідів стане комплексною

За останні роки на Миколаївщині докладалося багато зусиль, аби створити мережу підрозділів з надання достатнього мінімуму допомог і послуг. Зараз ми можемо констатувати — така мережа в області функціонує. На 13,5% збільшилася торік кількість осіб, які користуються послугами надомного обслуговуванням. Таких людей зараз 13,2 тисячі. Послугами господарсько-побутових груп скористались понад 20 тис. громадян похилого віку. Тому нині для нас важливим завданням є покращення якісних показників  їхньої роботи.

Створена в області система забезпечує соціальними послугами та реабілітацією понад 17 тис. інвалідів і осіб похилого віку. Завдяки фінансовій підтримці обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, яке виділило 320,7 тис. грн., значно зміцнено матеріально-технічну базу відділень реабілітації інвалідів.

Поліпшення соціального захисту інвалідів — основний напрямок державної політики і свідчення цьому щорічне збільшення видатків державного бюджету та стовідсоткове фінансування  соціальних програм, спрямованих на забезпечення їх протезно-ортопедичними засобами, засобами пересування та реабілітації, компенсаційними виплатами  та санаторно-курортним лікуванням.

Окремо стоїть проблема дитячої інвалідності. Як відомо, в області розроблена методика ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Про досвід роботи Державного комплексу ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів йшлося на республіканській науково-практичній конференції з актуальних проблем та шляхів впровадження ранньої соціальної реабілітації дітей з обмеженими можливостями здоров'я, що відбулася в Миколаєві у 2003 році. Сьогодні за цією методикою проходять реабілітаційний курс до 500  дітей.

Але ще не повністю задовольняються потреби дітей-інвалідів у сільській місцевості. Тому обласною державною адміністрацією була підтримана ініціатива управління праці та соціального захисту населення Березнегуватської РДА щодо розробки комплексного механізму реабілітації дітей-інвалідів, який взято за основу відповідної обласної програми.  Торік  зазначений механізм, який передбачає скоординовані дії фахівців охорони здоров'я, освіти, соціальних служб сім'ї та молоді з обстеження сімей, які виховують дітей-інвалідів, створення банку даних дітей-інвалідів та розробку індивідуальних програм реабілітації цих дітей, впроваджено у Казанківському та Баштанському районах. Запровадження такої моделі в інших районах і містах області вважаємо одним із основних завдань на рік нинішній.

Підсобні господарства економлять бюджетні кошти   

Окремо хочу зупинитися на роботі інтернатних закладів, яких у нашій області десять. Стовідсоткове фінансування з обласного бюджету на утримання будинків-інтернатів, пенсійні кошти дали можливість підтримувати належні умови проживання в них підопічних. До зимового періоду виконано значний обсяг ремонтних робіт, з обласного бюджету торік на ці цілі виділено на півмільйона більше, ніж у попередньому році. Це дало змогу перевести на газ котельні Баштанського та Степівського інтернатів і значно покращити матеріально-технічну базу Новосвітлівського, Баратівського та Первомайського будинків-інтернатів.

Добре попрацювали в минулому році працівники підсобних господарств інтернатних установ, що дозволило не лише задовольнити потреби підопічних у продуктах, стовідсотково дотримуватися норм їх харчування,  а збільшити на 22,5% видатки на їх утримання за рахунок економії призначених на ці цілі бюджетних коштів,  забезпечити якісне медичне обслуговування.

Ми усвідомлюємо, що попереду нас чекає складна і напружена робота з підвищення рівня соціального захисту населення, найбільш вразливих його верств. Для цього в державі створені всі передумови. Справа за нами — працівниками соціальної сфери області. І ми повинні бути гідними свого покликання.

_______________________________

СОЦІАЛЬНА

РЕІНТЕГРАЦІЯ БЕЗПРИТУЛЬНИХ

ЖІНОК

ДОСВІД СТОЛИЦІ

 

У суспільній свідомості має сформуватися позитивне ставлення до людей, які опинилися в складній життєвій ситуації. Ми всі повинні усвідомити, що ні за яких обставин не можна  залишати напризволяще своїх співгромадян, які в силу різних причин опинилися в скрутному становищі, потрібно допомогти їм повернутися в соціум.

Про досвід діяльності столичного Центру соціальної адаптації для жінок, які не мають визначеного місця проживання розповідають начальник Головного управління соціального захисту населення м. Києва Сергій БИЧКОВ і координатор проекту "Реінтеграція бездомних жінок у м. Києві" Ірина БАТИРЕВА.

 

 

На  узбіччі життя:

аналіз причин і прагнень

Безпритульність є актуальною проблемою великих міст у всьому світі. Болюча вона і для нашого суспільства. Ставлення до неї серед населення різне і пройшло за останні роки значну трансформацію: від подиву, осуду, нерозуміння — до  нагальної потреби допомагати громадянам, які переживають найбільшу біду — соціальну ізоляцію.

За даними соціологічного дослідження, проведеного в рамках проекту "Реінтеграція бездомних жінок у м. Києві", яким було охоплено 1205 безпритульних з 12 міст України, серед бездомних переважають чоловіки (63,9%). Жінки, відповідно, становлять 36,1%. Більшість із цих людей (57%) належить до найбільш працездатної та репродуктивної групи (30–49 років), бездомні у віці від 20 до 29 років складають 13%, а особи пенсійного віку — 6%. Перед тим, як опинитися на вулиці, респонденти, в основному, мали дім, сім'ю, роботу, тобто досвід активного соціального життя.

Які ж  причини змушують людей поповнювати ряди безпритульних? Одна з головних — втрата житла в результаті розлучення (13%), у зв'язку з  перебуванням у місцях позбавлення волі (12%), через шахрайство (10,4%) або конфлікти з родичами (9,5%). Серед інших причин: втрата роботи (4%), зміна місця проживання (3,7%), продаж квартири (3,7%), борги за комунальні послуги (1,9%), статус біженців (1,4%), стихійні лиха (1,2%). Для 4% опитаних бездомність — особистий  вибір. Представники третьої групи — результат поєднання кількох чинників: розлучення і одночасна втрата роботи; розлучення під час перебування в місцях позбавлення волі та борги; розлучення та втрата роботи тощо.

Чи хотіли б ці люди змінити свій спосіб життя? Лише 5,6% з опитаних відповіли, що їх це влаштовує, 4,4% — не  вважають за потрібне взагалі щось змінювати в своєму житті. Значною є частка песимістів (24,1%), котрі вважають, що змінити щось — неможливо. Але більшість із респондентів відповіли "так". Отже, переважна більшість безпритульних бажають змінити на краще своє життя, але не знають, як це зробити. Допомогти їм у цьому і покликані спеціальні служби.

 

Українська прописка

нідерландського досвіду

Раніше бездомними традиційно опікувалися приймальники-розподільники. Сьогодні ж до проблеми безпритульності в столиці держави починають застосовувати принципово інший підхід — індивідуальний супровід з метою реінтеграції в суспільство.

Надання соціальної підтримки безпритульним розпочалося зі створення два роки тому в системі соціального захисту міста Києва структури нового типу — Центру соціальної адаптації для жінок, які не мають визначеного місця проживання. Головний принцип нової ідеї базувався на індивідуальному підході до відновлення їх життєвого  потенціалу і можливостей щодо  вирішення власних проблем, здатності забезпечити себе необхідними життєвими ресурсами, щоб повернутися в  соціум повноцінною особистістю.

Це й було покладено в основу спільного голландсько—українського проекту "Реінтеграція безпритульних жінок у м. Києві: інтегральний підхід на місцевому рівні", започаткованого в липні 2002-го. Головна мета проекту — розробка ефективних стратегій та підходів у соціальній сфері  для подолання актуальної для столиці  проблеми бездомних людей.

Проект фінансується урядом Королівства Нідерланди в рамках програми МАТРА. Виконавці — Головне управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації (ГУСЗН КМДА) та Управління міжнародних проектів Асоціації нідерландських муніципалітетів VNG-International. До речі, VNG-International з середини дев'яностих років є співвиконавцем низки проектів у соціальній сфері України. Всі вони здійснювалися за принципами: "колега –колезі", орієнтації на тривале співробітництво, пошуку оптимальних варіантів інвестування у навчання персоналу з урахуванням потреб місцевих громад.

Основою проекту стала успішна практика розв'язання аналогічних проблем у Королівстві Нідерланди. У цій країні понад 25 років діє розгалужена система притулків і кризових центрів для бездомних, якими опікується місцева влада, напрацьовано досвід ефективного відновлення соціальних функцій, допомоги у подоланні соціальної ізоляції. Тож прийнявши рішення про створення Центру, ГУСЗН КМДА звернулося до уряду Нідерландів з проханням профінансувати спільний проект по втіленню голландських методик надання послуг бездомним українським громадянам.

 

Вісім кроків реінтеграції

Розрахований Центр соціальної адаптації для жінок (ЦСАЖ), які не мають визначеного місця проживання, на 60 місць. Завдяки Центру тимчасово розв'язується найгостріша проблема — відсутність даху над головою, даючи можливість бездомним зосередитися на решті труднощів.

Усі клієнтки ЦСАЖ можуть розраховувати на увагу та підтримку: тут їм не лише нададуть житло, харчування, медичні послуги, консультації психолога та юриста, а й допоможуть відновити втрачені документи, навчать швейній справі чи користуванню комп'ютером, посприяють у  працевлаштуванні.

У рамках проекту в структуру Центру  було введено новий підрозділ — відділ реінтеграції, соціальні працівники якого індивідуально працюють з кожною клієнткою за методикою "Вісім кроків реінтеграції в суспільство". Суть моделі полягає в структуризації проблемної ситуації відповідно до аспектів, які визначають добробут та успішність життя кожної людини (фінанси, соціальні зв'язки, стан здоров'я, зайнятість тощо) та поетапному їх вирішенні.

Для життєвих ситуацій, через які клієнтки втрачають житло та здатність адекватно дбати про себе та своїх дітей, характерні численні проблеми, які ускладнюють та посилюють одна одну. Без допомоги ззовні подолати цей комплекс проблем людина не може.

Тому індивідуальний супровід полягає в ретельному аналізі цих ситуацій, визначенні реальних проблем зі здоров'ям, фінансами, соціальним статусом, зайнятості тощо. Соціальний  працівник разом із клієнткою конкретизують проблеми, мету, яку потрібно досягти, та визначають план дій. Жінка працює самостійно під соціальним супроводом фахівця. Саме в самостійності приховане раціональне зерно: небажання та пасивність клієнтки є підставою для попередження та подальшої відмови у наданні послуг. Це — засторога ризику споживацьких настроїв,  адже рано чи пізно їй доведеться самостійно вирішувати власні проблеми та дбати про себе.

 

Соціальні щаблі подолання  бездомності

Фахівці столичного ЦСАЖ працюють над створенням інтегральної системи надання послуг бездомним. І без взаємодії з муніципальними службами та громадськими організаціями низку проблем вирішити неможливо. 

Так, відповідні служби Головного управління МВС сприяють у відновленні паспортів, Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення — в організації медичного обстеження та госпіталізації (за потреби), міського центру зайнятості — у працевлаштуванні. Громадські ж організації — в  забезпеченні одягом та засобами гігієни за рахунок гуманітарної допомоги, поширенні інформації про послуги Центру.

Співпраця між місцевою владою та громадськими організаціями — один із найважливіших аспектів проекту "Реінтеграція бездомних жінок...". Постійно відбувається обмін досвідом між неурядовими організаціями, залученими до виконання проекту, з голландської та української сторін. Проведено низку робочих зустрічей, у тому числі з метою порівняння послуг, що надаються громадськими та муніципальними організаціями бездомним громадянам в Україні, принципів та стандартів у роботі з бездомними громадянами.

Результатом спільних зусиль фахівців Центру, Міністерства праці та соціальної політики України, громадських організацій міст Києва, Одеси, Чернівців, Миколаєва, Запоріжжя, Луганська, які опікуються проблемами безпритульних, розроблено проект Закону України "Про засади соціального захисту бездомних громадян".

За час існування Центру зареєстровано понад 300 звернень, його послугами змогли скористатися більше 90 бездомних жінок і в половині  випадків  їхня доля змінилася на краще. Так, жінкам пенсійного віку допомогли  вирішити питання їх подальшого влаштування до соціальних установ.

А з червня минулого року до Центру приймають і жінок з дітьми. Термін перебування  в кожному випадку визначається індивідуально.

Та головне — тут їм прагнуть реально допомогти.

А на початку 2005 року в Києві буде відкрито перший нічліжний будинок. Це послуга базового рівня, перший щабель на шляху бездомної людини до більш впорядкованого життя.

Соціальна реінтеграція — сходинка ще  вища. Далі має бути соціальний готель, або "життя за підтримки", адже проблема бездомності не вирішується водночас.

______________________________________________

ВЗАЄМОДІЯ  НА КОРИСТЬ ІНВАЛІДІВ

 

Для інваліда мати роботу —

це можливість підвищити соціальний статус і рівень добробуту

 

Хто не працює, той не живе повноцінним життям! Важко не погодитись з таким висновком, навіть ще не зіткнувшись в наш непевний час з проблемою втрати роботи чи з болісним періодом освоєння статусу пенсіонера.

Особливо ж робота потрібна інвалідам, аби не почуватися покинутими і самотніми. Відособленість людей, криза традиційної моделі сім'ї призвели до того, що зараз саме робота пов'язує людину з суспільством, дає стимул для життя. Соціологічне дослідження, проведене фахівцями Державного центру зайнятості засвідчило: кожний четвертий інвалід шукає роботу через низьку пенсію, а кожний третій — для того, щоб бути в трудовому колективі.

 

Хто не працює, той не живе повноцінним життям! Важко не погодитись з таким висновком, навіть ще не зіткнувшись в наш непевний час з проблемою втрати роботи чи з болісним періодом освоєння статусу пенсіонера.

Особливо ж робота потрібна інвалідам, аби не почуватися покинутими і самотніми. Відособленість людей, криза традиційної моделі сім'ї призвели до того, що зараз саме робота пов'язує людину з суспільством, дає стимул для життя. Соціологічне дослідження, проведене фахівцями Державного центру зайнятості засвідчило: кожний четвертий інвалід шукає роботу через низьку пенсію, а кожний третій — для того, щоб бути в трудовому колективі.

__________________________________

Вишивка — це не лише оберіг української нації, мудра мова котрої розкриває унікальність духовного світу  нашого народу. Це ще й реальна можливість для інваліда набути професію та стати активним учасником ринку праці

Вишивка — найпоширеніший вид народної творчості в Україні. У виробах вишивальниць втілюється поетичне осмислення життя, навколишнього світу, краси і фантазії, звичаї та уявлення наших предків. Майстрині засівали безмежні поля білої тканини розмаїтими орнаментами — оберегами, щоб прихиляти достаток і благополуччя. Традиції передавалися з покоління в покоління як найдорожчий скарб. Вишивка — це символ нації, її оберіг, її зворушлива, красива, мудра мова розкриває унікальний духовний світ народу.

Про  вишивку та про людей з обмеженими фізичними можливостями, які знайшли себе в цій творчій справі,  розповідають майстер виробничого навчання Тетяна  НестерЧук та начальник оргвідділу ВЦПРІ Любов ДЯЧенко.

 

Ось уже три роки допомагає людям з інвалідністю стати повноправними учасниками суспільного життя Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів (ВЦПРІ), що неподалік села Лютіж на Київщині. Тут інваліди І–III груп  працездатного віку з різних регіонів України, які не мають професії, або не можуть працювати за раніше набутим фахом в результаті хвороби, проходять професійну реабілітацію та навчаються за 9 робітничими професіями. Однією з них є професія "Вишивальниця з ручної вишивки".

Ручна вишивка як витвір мистецтва — вічна. Майстерність вишивок викликає захоплення, а іноді й подив. Вивченням її займаються вчені та спеціалісти. Курси з ручної художньої вишивки у ВЦПРІ охоплюють різновікові категорії людей з інвалідністю. Програма включає 5-місячний термін навчання, що передбачає заняття в обсязі 622 академгодин, із них 206 — теорія, 396 —  практика.

Навчальна програма дає змогу слухачам опанувати техніку найпоширеніших видів української вишивки. Вона передбачає ознайомлення слухачів із загальною теорією національної народної вишивки, її художніми особливостями в усіх етнографічних зонах України. Програма включає теми: історія виникнення та розвитку промислу, інструменти та матеріали для вишивання, способи перенесення малюнку на тканину та зміни його розмірів, підготовка до вишивки, початок та закінчення вишивання, композиція, використання її законів у вишивці, малюнок, живопис, аплікація, їх волого-теплова обробка.

На практичних заняттях з виготовлення вишитих виробів вивчається до 40 технік вишивки. Особливо цікавим для слухачів є розділ "Вишивання мережкою". Починаємо з елементарного: як  відшукати нитки основи і піткання. На початку це буває важко і складно, а потім все стає зрозумілим і на сніжно-білому полотні з'являються яскраві узори. Народження твору починається з поетичної назви, котра пробуджує в уяві розмаїття виражальних засобів і спонукає слухача до образного осмислення вишивки, уважного "прочитання" орнаментальних композицій.

Важливим елементом у роботі є підготовка ниток до вишивання, їх характеристика. Красиво на полотні виступають насичений червоний, урочистий чорний і сліпучий білий кольори, об'єднані в сильні триєдині акорди. А введення зеленого, жовтого, синього, блакитного, жовтогарячого й сріблястого тонів утворюють спалахи чудових барв, їх гармонійний переспів. Заняття з художньої вишивки обов'язково поєднується з історією рідного краю, піснею. Наші слухачі, вишиваючи, співають, слухають музику.

За три роки діяльності ВЦПРІ 40 осіб з інвалідністю пройшли професійну реабілітацію та отримали кваліфікацію "Вишивальниця ручної вишивки" 2–3 розрядів ".

Після випуску кожної групи навчальний клас поповнюється новими виробами слухачів. В них залишається часточка душі кожного, хто навчався в Центрі. Рушники, скатерті, серветки вражають дивовижною проникливістю і залишаються в пам'яті назавжди, бо торкаються найпотаємніших струн. До речі, професію вишивальниці здобувають не тільки дівчата. Наприклад, навчальний кабінет прикрашає портрет Тараса Шевченка вишитий слухачем з Дніпропетровщини Олександром Гупалом. 

У Центрі, поряд із навчанням, проводяться й реабілітаційні заходи. Медичний супровід включає комплекс оздоровчо-реабілітаційних заходів із терапевтичними бальнео-, гідро-, кінезо- процедурами, масажем. Працює зал лікувальної фізкультури. Проводиться комплекс соціально-психологічної реабілітації, що включає заняття-тренінги, індивідуальні бесіди з психологом, роботу із соціальним працівником.

Є час для самопідготовки. Організація дозвілля наших слухачів — важлива складова виховного процесу, адже вмінню спілкуватися теж потрібно навчитися. Слухачі проводять вечори відпочинку, дискотеки, конкурси, зустрічі з цікавими людьми, виставки власних робіт.

Увагу гостей центру завжди привертає вишита карта України з найтиповішими орнаментально-композиційними узорами всіх етнографічних регіонів. Роботи наших вишивальниць були неодноразово представлені в столичному Палаці мистецтв "Український дім". Маємо в арсеналі схвальні відгуки відомого російського модельєра В'ячеслава Зайцева на роботи нашої випускниці — вишивальниці Ольги Сахно з м. Красноармійська Донецької області.

Намагаємося обігнати час, бо знаємо, що майстрами не народжуються — навіть  талановиті повинні навчатися. Колектив ВЦПРІ, що складається з професіоналів — викладачів, майстрів, лікарів, соціальних працівників, психологів — робить  усе можливе, щоб кожен із слухачів повірив у власні сили, у свій талант і  примножував найдорожчі скарби  народних традицій.

Діяльність Центру націлена, перш за все, на практичний результат: аби кожен наш слухач, опанувавши новий фах, знайшов своє місце в суспільстві. Тому працевлаштування — невід'ємна  складова професійної реабілітації інвалідів. У цьому напрямі Центр активно співпрацює з Державним центром зайнятості: як тільки слухач починає навчання у ВЦПРІ, служба зайнятості за місцем його проживання починає для нього шукати роботу. І як результат — половина  наших випускників працевлаштовані або самозайняті.

Кожна професія цікава по-своєму. Робітнича професія "вишивальниця" — зорієнтована більше на самозайнятість, надомну працю чи започаткування власної справи. Відгуки наших випускників свідчать про високий моральний та матеріальний ефект від такої справи як художня вишивка.

Тож запрошуємо до Центру навчитися гарно вишивати та отримати нову професію (умови  оформлення на навчання до ВЦПРІ див. у ”Соціальному захисті” № 4/2004 — Ред.).

Ми навчимо навіть тих, хто ніколи цим не займався. Ті ж, хто має певні навички — зможуть  познайомитися з новими техніками і видами вишивки. Допоможемо й тим, хто майстерно володіє цим прекрасним видом прикладного мистецтва — вони вдосконалять свої вміння та навички, отримають  рекомендації, зразки  виготовлення речей, котрими прикрасять побут своєї родини, даруватимуть друзям або зможуть виготовляти на продаж.

________________________________________

Пільговикам брати довідки не потрібно

 

У лютому до редакції почали телефонувати громадяни з різних регіонів, які стривожено перепитували: чи правда, що пільговикам знову потрібно підтверджувати своє право на пільги? Це ж знову доведеться, бідкалися вони,  цілий день вистоювати в черзі за довідками.

З проханням роз'яснити ситуацію редакція звернулася до заступника Міністра праці та соціальної політики Віктора ДЬЯЧЕНКА.

 

Стривоженість громадян пільгової  категорії, а це, переважно, люди похилого віку, можна зрозуміти, адже з початку нового року деякі підприємства, установи та організації, які надають житлово-комунальні послуги, стали вимагати від ветеранів довідки, про те що вони включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, котрі мають право на пільги. Це неправомірно.

Відразу хочу заспокоїти: тим, кого вже внесено до Реєстру (а це ветерани війни та праці, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ та інші категорії пільговиків), ніяких підтверджуючих довідок в управліннях соцзахисту брати не потрібно. Адже головна мета створення Реєстру, насамперед, спрощення системи надання пільг громадянам.

До впровадження Реєстру витрати підприємствам, що надавали послуги пільговій категорії громадян, відшкодовувались безадресно. Це призводило до неефективного витрачання бюджетних коштів.

 Після  створення Єдиного державного реєстру про всі зміни в статусі громадян органи, де складаються акти громадського стану (про померлих, одружених і розлучених, тощо), мають повідомляти рай(міськ)управління праці та соціального захисту населення.

І ще одна важлива функція Реєстру — контроль за правильним використанням державних коштів (субвенцій), призначених для компенсування організаціям, у тому числі й комунальним, пільгової оплати наданих населенню послуг.

А це передбачає, що обмін даними про пільгові категорії громадян та види пільг, на які вони мають право, між місцевими управліннями праці та соціального захисту населення та підприємствами і організаціями, що надають послуги, має  здійснюватися  без участі самих пільговиків.

Сьогодні спеціалісти  рай(міськ)управлінь соцзахисту щомісяця повинні звіряти дані Реєстру з інформацією комунальників про тих, хто на пільгових умовах користується послугами (газом, електроенергією, водою, теплом тощо). Звичайно, ця процедура поки-що технічно складна, бо звіряння даних послуг отриманих пільговою категорією доводиться у багатьох випадках робити вручну, оскільки комп'ютерні мережі ще не всюди зв'язують абонвідділи комунальних служб і райуправління соцзахисту.

До речі, як виявилося, нещодавно прикрі випадки мали місце в Полтаві, де місцеві  комунальники — постачальники послуг (електроенергії, газу, холодної й гарячої води, тепла) скерували споживачів-пільговиків  до управлінь праці та соціального захисту населення за довідкою, яка б засвідчувала, що їх включено до Реєстру. Такі дії будь-яких підприємств — надавачів послуг та рай(міськ)управлінь соцзахисту є "самодіяльністю" і повинні негайно призупинятися місцевими органами влади.

Для упередження подібних недоречностей Міністерство зобов'язало  керівників Головних управлінь праці та соціального захисту населення взяти під особистий контроль питання взаємодії рай(міськ)управлінь з організаціями — постачальниками послуг.

Мінпраці також звернулося до Мінпаливенерго, НАК "Нафтогаз України" та Держжитлокомунгоспу з пропозицією про здійснення заходів щодо обміну даними про пільгову категорію громадян між місцевими управліннями праці та соціального захисту населення та підприємствами і організаціями, що надають послуги громадянам, які мають право на пільги, без їх залучення.

Тому ще раз наголошую: якщо людину включено до державного реєстру як особу, котра користується пільгами, підтверджувати їй це ще раз не потрібно. Коли ж у комунальників виникають сумніви, то їм необхідно звірятися з даними Реєстру і вирішувати ці питання спільно з фахівцями міських чи районних управлінь праці та соціального захисту населення, без залучення до цієї справи наших ветеранів.

Загальний принцип — держава для людей, а не люди під свавілля чиновників — повинен спрацьовувати у всі сферах діяльності та стосунків органів влади і громадян, тим більше по відношенню до осіб, які мають заслуги перед державою.

_____________________________________________

Прожитковий мінімум на 2005 рік

 

До Міністерства праці та соціальної політики України останнім часом надійшло багато запитань щодо застосування прожиткового мінімуму. Ситуацію роз'яснює директор департаменту стратегії соціального розвитку Міністерства Валентина Латік:

 

Прожитковий мінімум є базовим державним соціальним стандартом та основним нормативним і аналітичним інструментом оцінки прогнозування та регулювання розмірів, структури та динаміки показників рівня життя.

Визначення прожиткового мінімуму, правові засади встановлення, затвердження і врахування його під час реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень передбачено законом України від 15.07.1999р.     № 966 "Про прожитковий мінімум".

Прожитковий мінімум — це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини і збереження її здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

До складу прожиткового мінімуму входять набори продуктів харчування, непродовольчих товарів та наборів послуг. Для розрахунку вартісних величин цих наборів використовуються середні споживчі ціни (тарифи) в країні.

Установлений прожитковий мінімум застосовується для загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм, встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також інших соціальних виплат, визначення державних соціальних гарантій, нормативів обслуговування і забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших, формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Щороку Верховна Рада України затверджує до початку розгляду Державного бюджету України і періодично переглядає відповідно до зростання індексу споживчих цін прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, кого відносять до основних соціальних і демографічних груп населення.

На поточний рік 19 листопада 2004 року Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік", що набрав чинності з 1 січня 2005 року. Цим законом затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць в розмірі 423 гривні., на дітей віком до 6 років — 376 грн., на дітей від     6 до 18 років 468 грн., на працездатних осіб —    453 грн., на осіб, що втратили працездатність — 332 грн.

Цей Закон в прикінцевих положеннях зобов'язує удосконалити порядок визначення прожиткового мінімуму на одну особу та для осіб, які відносяться до основних соціальних та демографічних груп.

Передбачається розробити пропозиції щодо збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на суму (ставку) податку з доходів фізичних осіб, встановленої законом.

А також переглянути набори продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг з метою визначення прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп.

____________________________

Порядок перерахунку пенсії державним службовцям

 

Торік, з 1 листопада, та цьогоріч з 1 січня посадові оклади державним службовцям збільшено відповідно на 28% та 10,5%. У відповідності з нормами Закону "Про державну службу" перераховуються  й раніше призначені пенсії як працюючим на державній службі пенсіонерам, так і тим, хто пішов на пенсію з держслужби. Причому незалежно від того, коли пенсіонери подадуть заяву і довідку про заробіток, видану за останнім місцем роботи, пенсії перерахують з дати їх підвищення.

Прокоментувати порядок видачі довідок для перерахунку пенсій редакція попросила начальника управління пенсійного забезпечення Мінпраці України Наталію  ШАМБІР.

 

— З 1 листопада 2004-го та 1 січня 2005 року посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців апарату органів виконавчої влади, прокуратури, судів та інших органів підвищено на 28% та 10,5%, отже перерахунку підлягають і пенсії, призначені відповідно до Закону "Про державну службу".

 Перерахунок пенсій здійснюється в тому ж порядку, як і з 1 вересня 2003 року, тобто це стосується:

• пенсіонерів, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді державного службовця, з якої їм призначено пенсію. Для перерахунку вони подають довідки про заробіток за листопад 2004 року і січень 2005 року  (з новим підвищенням посадового окладу), надбавку за ранг та вислугу років, премію, доплату за науковий ступінь, інші надбавки, які їм сплачено;

• пенсіонерів, які на момент перерахунку пенсії не працюють, і пенсіонерів, котрі продовжують працювати, але вже на інших посадах, а не на тих, з яких їм призначено пенсію. Цим особам для перерахунку пенсії потрібно подати довідки про зарплату працюючого державного службовця (за листопад 2004-го і січень 2005 року) з тієї посади, з якої їм призначено або перераховано пенсію.

При перерахунку пенсій зазначеній категорії осіб враховуються:

1) посадовий оклад, надбавки за ранг і вислугу років у розмірах, установлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії, за відповідною посадою і рангом на час призначення (перерахунку) пенсії;

2) надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання "заслужений", за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі;

3) премія та інші надбавки (крім зазначених вище) — в середніх розмірах, визначених законодавством таких виплат, які склалися по відповідних посадах у державному органі, з якого особа вийшла на пенсію (якщо вони були фактично їй встановлені). При цьому зазначені виплати враховуються за умови, що вони були встановлені особі на час призначення пенсії або за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на цей вид пенсії, або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на цій роботі. Тобто, якщо особі хоч раз було встановлено надбавку або премію в період за 24 чи 60 місяців, то її потрібно включити в довідку про заробітну плату для проведення перерахунку.

Наприклад: якщо на момент призначення пенсії (15 лютого 2000 року) премія чи надбавка не виплачувалися, але вони були виплачені у грудні 1999 року, то це дає право на врахування премії або надбавки при перерахунку пенсії у середньому розмірі, що склався у листопаді 2004 та січні 2005 років у відповідному державному органі по відповідних посадах.

Крім зазначеного порядку визначення заробітку, перерахунок пенсії пенсіонерам, які на час перерахунку не працюють або продовжують працювати на інших посадах (не на тих, з яких їм призначено пенсію), може бути здійснено таким чином:

• посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років визначаються станом на 1 листопада 2004 року та 1 січня 2005-го у вищезазначеному порядку;

• інші виплати, що включаються до заробітку для обчислення пенсій та були фактично виплачені пенсіонеру (премії, надбавки, в т.ч. надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання "заслужений", за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук), визначаються за останні 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за призначенням пенсії, або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на цій роботі.

З метою осучаснення зазначених виплат здійснюється їх коригування відповідно до Порядку коригування розміру виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсій (затверджено наказом Мінпраці України та Мінфіну України від 11.08.2003 р.  № 226/509).

У разі ліквідації державного органу, з якого особа вийшла на пенсію, довідку видає орган, що є правонаступником.

Якщо державний орган ліквідовано без визначення правонаступника, довідки для перерахунку пенсії видаються:

Міністерством праці та соціальної політики України — особам, які вийшли на пенсію з вищих та центральних державних органів;

Міністерством праці та соціального захисту населення АР Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Головним управлінням соціального захисту населення Київської міської, Управлінням праці та соціального захисту населення Севастопольської міської, управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій — особам, які вийшли на пенсію з відповідних місцевих державних органів.

Пенсіонерам  для отримання довідки потрібно звернутися до відповідних органів із заявою, і крім документів, які підтверджують, що державний орган, з якого вони вийшли на пенсію, ліквідовано без визначення правонаступника, необхідно подати також:

• довідку з місця роботи про заробітну плату на момент призначення (перерахунку) пенсії або за останні 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за призначенням пенсії, чи за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, із зазначенням її складових (оклад, ранг, вислуга, надбавки та премії);

• копію довідки про заробітну плату, з якої призначено (перераховано) пенсію, завірену органами Пенсійного фонду.

   У всіх випадках видачі довідок про заробітну плату (як за місцем роботи, так і в разі ліквідації державних органів) посадовий оклад визначається з урахуванням схем посадових окладів, які діяли на момент призначення пенсії. Тобто, якщо згідно діючої на момент призначення пенсії схеми посадових окладів, посадовий оклад держслужбовця був максимальним, то він має бути максимальним і згідно схеми посадових окладів, діючої на момент перерахунку пенсії.

Слід зазначити, що в усіх випадках заробіток для перерахунку пенсії не може перевищувати сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування на момент призначення (перерахунку) пенсії (станом на 1 листопада 2004-го зазначена сума складала 2660 грн., з 1 січня 2005 року — 4100 грн.).

______________________________________

ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ЗА КОРДОНОМ

 

Чимало наших громадян виїжджає на роботу в інші країни, тому вкрай важливо бути обізнаним про умови надання посередницьких послуг з працевлаштування за кордоном.

На деякі з цих питань редакція попросила надати відповідь начальника управління політики зайнятості та трудової міграції Мінпраці України Тетяну  ПЕТРОВУ.

 

Чи має право працевлаштовувати  за кордоном  ТОВ "МЕТРО"?  Поясніть, будь ласка,  які документи та зобов'язання повинна мати фірма (відправник) і які документи має підготувати людина, яка хоче працевлаштуватися за кордоном.

ТОВ "Метро" (адреса: м. Донецьк, вул. Щорса, 22) відповідно до заяви та пакету поданих до Мінпраці документів отримало ліцензію серії АА № 769913 від 01.11.2004 р. на провадження діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном. Відповідно до поданих документів ТОВ "Метро" може здійснювати посередництво у працевлаштуванні лише в Російську Федерацію.

При зверненні громадянина України за послугами до суб'єкта підприємницької діяльності, що займається посередництвом з працевлаштування на роботу за кордоном,  слід пам'ятати, що посередник повинен мати:

- ліцензію Міністерства праці та соціальної політики на провадження діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном;

- ліцензію (дозвіл) на працевлаштування (на посередництво з працевлаштування) громадян України, виданого роботодавцю (посереднику) уповноваженим органом країни працевлаштування;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) про посередництво у працевлаштуванні за кордоном, між посередником та іноземним суб'єктом господарювання (роботодавцем чи посередником);

- проект трудового договору, засвідчений іноземним роботодавцем, який повинен відповідати законодавству держави працевлаштування, міжнародним договорам України та містити основні реквізити роботодавця, професійні вимоги до працівника, відомості про характер роботи, умови праці, її оплати та проживання на території країни працевлаштування, соціальний захист (зокрема страхування), термін дії договору, умови його поновлення та розірвання, порядок покриття транспортних витрат тощо.

Також повідомляємо, що відповідно до спільного Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства праці та соціальної політики від 19.12.2001 р. №155/534 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном" до укладання договору з клієнтом посередник зобов'язаний:

- надавати йому у письмовій формі засвідчену інформацію про характер майбутньої роботи, загальні умови праці та проживання у країні працевлаштування;

- не стягувати будь-які види попередніх оплат за послуги з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном до остаточного укладення клієнтом трудового договору з іноземним роботодавцем.

Щодо пакету документів, який повинен мати громадянин, що бажає виїхати працювати за кордон, то це залежить від країни працевлаштування та чинного законодавства цієї країни.

 

Яка вартість ліцензії, що дає право провадити посередницьку діяльність з працевлаштування  за кордоном?

Відповідно до пунктів 1, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2000 р. № 1755 "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу", плата, яка вноситься суб'єктом господарювання за видачу ліцензії, справляється в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (340 грн.), якщо органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади.

Ці кошти зараховуються до Держбюджету України і вносяться на рахунки територіального органу Державного казначейства в установах Національного банку та в установах комерційних банків (код бюджетної класифікації 14060200, символ звітності банку 069).

Плата  за ліцензію проводиться лише після прийняття рішення про видачу ліцензії органом ліцензування, яким є Міністерство праці та соціальної політики України.

______________________________

ПорЯдок признаЧеннЯ субсидІЇ на оплату

житлово-комунальних послуг

 

На адресу редакції "Соціального захисту" надійшов лист від І.І. Новосада (Полтавська обл., Гадяцький р-н., с. Вельбівка) з проханням допомогти  розібратися з умовами призначення  житлової субсидії.

На звернення нашого читача відповідає заступник начальника управління політики адресної допомоги Мінпраці України Наталія СИЗРАНОВА.

 

Відповідно до п. 6 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995р. № 848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.1997р. № 1050), субсидія призначається уповноваженому власнику (співвласнику) житла, наймачу державного та громадського житлового фонду, членові житлово-будівельного (житлового) кооперативу, власнику (співвласнику) житлового приміщення, на якого відкрито особовий рахунок за місцем реєстрації.

В окремих випадках на підставі рішень районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад або утворених ними комісій та актів обстеження матеріально-побутових умов сім'ї субсидія може призначатися іншій особі, зареєстрованій у житловому приміщенні (будинку), а також індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, але вони сплачують вартість одержуваних житлово-комунальних послуг.

Крім того, згідно із п. п. 5, 5-1 цього Положення, субсидія не призначається, якщо вищезазначена особа та інші особи, які зареєстровані разом з ними у житловому приміщенні (будинку), мають у своєму володінні чи володінні дружини (чоловіка, неповнолітніх дітей) транспортний засіб, самохідну машину або механізм, крім засобів, які згідно із законодавством не є об'єктами оподаткування (за винятком тракторів на гусеничному ходу), що перебуває в експлуатації не більше 10 років починаючи з року випуску (за винятком одержаного чи придбаного на пільгових умовах через органи праці та соціального захисту населення) та зареєстрований в установленому порядку.

Наявність (відсутність) у володінні осіб іншого житлового приміщення (будинку), а також транспортного засобу, самохідної машини або механізму декларується при поданні заяви про призначення субсидії.

Разом з тим, на підставі рішень районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад або утворених ними комісій відділи (управління) за наявності зазначених умов субсидії можуть призначатися як виняток з урахуванням конкретних обставин, що склалися. Рішення про призначення (непризначення) субсидії в таких випадках приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов  сім'ї.

За повідомленням Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації, гр. Новосад І. І., отримує пенсію за віком, у власності має автомобіль 1997 р. випуску. За вказаною адресою заявник не зареєстрований і не є власником будинку (загальна площа 42,9 кв. м.), в якому проживає разом з дружиною.

Враховуючи зазначене, гр. Новосаду І. І. субсидія на загальних підставах не може бути призначена. Тому, на опалювальний період 2003–2004 років субсидія йому призначалася за рішенням комісії. При повторному зверненні     26 жовтня 2004 року гр. Новосада І.І. за призначенням субсидії на опалювальний період 2004–2005 років за рішенням комісії у призначенні субсидії йому було відмовлено.

Оскільки призначення субсидії як виняток, віднесено виключно до компетенції місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, Головному управлінню праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації доручено разом із зазначеними органами повернутися до розгляду питання призначення гр. Новосаду І. І. субсидії після обстеження матеріально-побутових умов проживання його сім'ї.

____________________________________

Огляд законопроектів та законодавчої практики

 

Змін на краще очікує кожен

 

Група депутатів парламентської фракції партії "Єдина Україна" на чолі з Богданом Губським наприкінці січня внесла на розгляд Верховної Ради України чотири проекти про внесення змін до законів України. І всі вони спрямовані на благо простих людей, їхніх сімей та дітей.

Зокрема, пропонується збільшити розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Якщо сьогодні ця допомога становить 102 та 90 гривень, то з наступного року вона має зрости до 752 гривень. До речі, цей законопроект є логічним продовженням попереднього, також внесеного Б. Губським та ухваленого Верховною Радою у червні 2003 року, яким розмір одноразової допомоги у разі народження дитини було збільшено до двох прожиткових мінімумів.

Також пропонується запровадити новий вид державної допомоги у вигляді депозитних рахунків на ім'я новонародженої дитини для накопичення коштів до її повноліття. Якщо, скажімо, відкрити такий депозит у розмірі двох прожиткових мінімумів (а це сьогодні — 846 грн.), як це пропонується, то за умови, що депозитна ставка становитиме 10% річних, після досягнення повноліття дитина отримає майже  4700 гривень.

А ось щоб освіта стала доступнішою й зростав освітній рівень працюючих, ще одним законопроектом ставиться за мету стимулювання підприємств до фінансування освіти та підвищення кваліфікації громадян. Насамперед йдеться про те, щоб та частка коштів з прибутку підприємства, яку воно добровільно перерахувало вищим та професійно-технічним навчальним закладам за навчання, зокрема, за проживання в гуртожитку та на виплату стипендії, не оподатковувалася.

Четвертий проект передбачає вдосконалити деякі положення Закону "Про податок з доходів фізичних осіб". Приміром, до переліку витрат, дозволених до внесення до складу податкового кредиту, включити витрати на лікування алкогольної залежності. Пропонується також не оподатковувати цільову благодійну допомогу, яка надається на таке лікування, тощо.

Усі ці законопроекти розраховані на введення в дію з 1 січня 2006 року.

__________________________________

Нове життя старих сертифікатів

Спробуйте згадати, де знаходиться ваш приватизаційний сертифікат. Якщо він, не обміняний на сумнівні акції і не проданий за не менш сумнівні купоно-карбованці, тихо лежить серед непотрібних документів, у вас скоро може з'явитися можливість використати старий папірець за прямим призначенням. Принаймні проектом закону "Про внесення змін до деяких законів України (щодо відновлення права громадян України на безоплатне одержання в процесі приватизації частки державного майна)" пропонується "воскресити" старі приватизаційні сертифікати, даючи можливість їх власникам, котрі з якихось причин не розпорядилися ними, реалізувати свої права.

Авторами цього законопроекту були народні депутати В. Лебедівський та Р. Зварич, на думку яких, держава нечесно вчинила зі своїми громадянами, коли в 1999-му припинила дію приватизаційних майнових сертифікатів, внаслідок чого близько 8 млн. громадян втратили можливість використати своє право на безоплатну приватизацію. При цьому порушено права громадян використовувати свої цінні папери на власний розсуд, адже процес приватизації триває, а сертифікатами скористатися не можна.

Відновити порушені права покликаний вказаний законопроект. Проте він не має на меті захистити інтереси обдурених вкладників, ані забезпечити сертифікатами тих, хто їх навіть не одержав, — йдеться  про поновлення чинності одержаних, але не використаних сертифікатів.

Як  показало обговорення, ставлення до таких кроків у сфері приватизації серед державних структур, підприємців і пересічних громадян виявилося неоднозначним. Багато хто вбачає у відновленні дії приватизаційних сертифікатів засіб реального захисту прав громадян і забезпечення їх участі у процесах приватизації.

Проте, як зазначалося на громадських слуханнях, Фонд держмайна висловив свою негативну позицію. Так само негативно відгукнулися на можливі нововведення й деякі представники бізнесових кіл. На їхню думку, повернення в обіг приватизаційних сертифікатів негативно позначиться на стані фондового ринку України.

Крім того, велика кількість дрібних акціонерів, які з'являються внаслідок участі у приватизації власників сертифікатів, становить загрозу існуванню великих підприємств, що приватизуються, адже в такому разі втрачається єдиний власник, який несе відповідальність за діяльність підприємства. Та й з точки зору справедливості такі кроки викликають сумнів: чому власник, який своєчасно розпорядився своїм сертифікатом, але був обманутий і нічого з того не отримав, повинен опинитися у гіршому становищі, ніж той, хто полінувався здійснити своє право?

Чи знайдуть ці ідеї втілення в життя, вирішуватиме Верховна Рада, на розгляд якої проект планується подати впродовж березня.

 

***

У Комітеті з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради України підготовлено законопроект про внесення змін до деяких законів України (щодо пенсійного забезпечення членів сімей загиблих військовослужбовців).

 Метою поданого народними депутатами України Л. Сергієнком, А. Клименком проекту є запровадження для членів сімей військовослужбовців та прирівняних до них осіб, які загинули при виконанні службових обов'язків, а також дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге, доплати в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, незалежно від виду і розміру отримуваної пенсії або довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії.

Встановлення додаткової пенсії окремим категоріям громадян з числа сімей загиблих військовослужбовців потребуватиме залучення додаткових коштів з Державного бюджету в сумі 72,4 млн. грн. щорічно.

Комітет підтримує прийняття законопроекту Верховною Радою України за основу за умови введення його в дію з 1 січня 2006 року.

 

У парламенті зареєстровано внесений народним депутатом України Катериною Фоменко проект закону "Про внесення змін до Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України"

 Метою законопроекту є захист інтересів осіб, що втратили заощадження в державних фінансових установах та у вигляді державних цінних паперів до 1992 р.

Нормами запропонованого проекту визначаються джерела повернення знецінених грошових заощаджень громадян України за рахунок щорічної акумуляції коштів у спеціальному фонді Державного бюджету України.

Автор законопроекту мотивувала законодавчу ініціативу тим, що прийнятий 21 листопада 1996 р. Закон "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" засвідчив свою недієздатність. Головною проблемою, яка стоїть на заваді виконання його норм, є неможливість виділення з Державного бюджету значних ресурсів на відновлення заощаджень.

Народний депутат звертає увагу, що з 1997 р. відновлено лише незначну частку знецінених вкладів втрачених заощаджень громадян і при збереженні попередніх обсягів виплат на початок 2005 р. буде відновлено лише близько 1,5% знецінених вкладів. Тож за таких темпів відновлення вкладів (500 млн. грн. щороку) цей  процес триватиме  ще 260 років.

Прийняття цього законопроекту відновить соціальну справедливість та сприятиме зменшенню соціальної напруженості, пов'язаної зі знеціненням вкладів громадян в ході гіперінфляції початку 90-х років в Україні.

___________________________________

НАДАННЯ ПІЛЬГ У ГРОШОВІЙ ФОРМІ ОКРЕМИМ КАТЕГОРІЯМ ГРОМАДЯН

 

ПРОБЛЕМИ РОЗШИРЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ ЗА ВИДАМИ ПОСЛУГ — 

РЕЗУЛЬТАТ  СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

 

Сергій  МЕЛЬНИК, к.е.н.,

директор НДІ  соціально-трудових відносин,

м. Луганськ

 

Галина КОШЕЛЕВА, к.е.н.,

зав. відділу соціального захисту населення НДІ СТВ

 

Валентина КРЮТЧЕНКО,

наук. співр. відділу соціального захисту населення НДІ СТВ

 

Надання пільг у грошовій формі за різними видами послуг є одним із провідних напрямів реформування системи соціальних пільг. Ця проблема назріла в силу низки причин, які дискредитували ідею соціального захисту. Це, зокрема, посилення дисбалансу між здатністю держави виконувати фінансові зобов`язання перед особами, які мають право на пільги, та зростанням чисельності цього контингенту громадян (до 25 млн. осіб). Аби задовольнити у розумних межах потреби цього прошарку населення, щорічні витрати Державного бюджету повинні збільшитися до 29 млрд. грн.

В умовах дефіциту бюджету багато пільг були лише законодавчо задекларованими, а виплати за ними не здійснювалися. Назріла ситуація, що потребувала радикальних змін у системі надання соціальних пільг. Спроба Уряду здійснити ці зміни шляхом запровадження Стратегії заміни системи пільг на адресну грошову допомогу населенню (скасовано у квітні 2004р.) не вдалася, оскільки ці заходи не знайшли підтримки у населення. У результаті Уряд прийняв рішення про проведення експерименту в сфері житлово-комунальних послуг, що передбачало не "поголовну" заміну, а надання пільг у грошовій формі винятково на добровільній основі.

Експеримент проводився з    1 червня 2004 р. у м. Бровари та Броварському районі Київської та Смілянському районі Черкаської областей у відповідності до ст. 58 Закону "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.04. №483. Головна мета експерименту полягала у забезпеченні конституційних прав осіб, які мають право на пільги та соціальний захист, шляхом реалізації принципу соціальної справедливості.

Повномасштабна реалізація цієї мети в межах усієї країни є досить складним завданням, для вирішення якого потрібно не менше 5–10 років. Це обумовлено тим, що лише впровадження експерименту вимагає вирішення комплексу фінансових, організаційних, кадрових, законодавчо-нормативних та інших питань. Пошук оптимальних шляхів ускладнюється дефіцитом Державного бюджету та інфляційними процесами. Тому, на наш погляд, доцільно поступово поширювати та запроваджувати експеримент як у сфері житлово-комунальних послуг, так і на громадському транспорті, в охороні здоров'я, житловому будівництві, з урахуванням попередніх результатів, думок та пропозицій з боку громадських організацій, органів управління та самих користувачів послуг.

Як показали соціологічні дослідження, проведені НДІ соціально-трудових відносин, який з червня по грудень 2004 року брав безпосередню участь у реалізації експерименту, проблеми розширення видів послуг, що надаються у грошовій формі, є досить актуальними.

Під час проведення бесід та інтерв'ю це визнали не тільки представники виконавчої влади, але й особи, які мають право на пільги. При цьому для останніх розширення видів послуг, що надаються у грошовій формі, є не тільки актуальним, але й життєво важливим заходом. Його реалізація дозволить підвищити рівень добробуту осіб, які мають право на пільги, зміцнить стан здоров'я, сприятиме забезпеченню паливом, розширить можливості користування транспортом та сприятиме вирішенню побутових проблем.

Проведене в Броварському та Смілянському районах соціологічне дослідження складалося з трьох частин, одна з яких стосувалася питань поширення експерименту за такими видами послуг:

• проїзд на міському та приміському транспорті;

• забезпечення ліками;

• санаторно-курортне лікування;

• забезпечення вугіллям та скрапленим газом;

• інше (самостійне санаторно-курортне лікування; проїзд залізничним, водним і повітряним транспортом; капітальний ремонт власних житлових будинків; виплата грошової компенсації витрат на придбання високооктанового автомобільного палива; на поховання і спорудження на могилі надгробника; виплата одноразової допомоги на поховання).

Основною метою соціологічного дослідження було виявлення думки керівників та фахівців управлінь праці та соціального захисту населення (УПСЗН), райдержадміністрації та підприємств-надавачів послуг щодо розширення експерименту за видами послуг. У Броварському та Смілянському районах таким інтерв'юванням було охоплено 30 осіб (керівники та фахівці управлінь ПСЗН, економіки та охорони здоров`я).

Серед основних питань бесід та інтерв'ю були: а) першочерговість надання тієї або іншої послуги населенню, терміни поширення експерименту (1, 2 або більше років), б) вдосконалення механізму впровадження експерименту.

Щодо першочерговості надання пільг населенню  думки керівників та фахівців розподілилася (табл. 1)  за пріоритетністю наступним чином:

1) забезпечення ліками (50% відповідей);

2) проїзд на міському та приміському транспорті (відповідно — 60%). На думку фахівців, особи, що мають право на пільги, здебільшого не займаються торгівлею на ринку, у зв'язку з чим рідко виїздять із села;

3) забезпеченість вугіллям та скрапленим газом (50% відповідей). Це обумовлено тим, що проблеми з паливом у значній мірі вирішено оформленням субсидій на тверде паливо та газ;

4) санаторно-курортне лікування (42,9% відповідей). Як пояснюють фахівці УПСЗН, селянам через залежність від підсобного господарства складно скористатися своїм правом на лікування у санаторії, а самотнім старим особам самотужки неможливо оформити документи та добиратися до місця лікування.

5) решта видів послуг.

Причини такого розподілу різні. Так, наприклад, автомобільне паливо не дуже важливе для осіб, які мають право на пільги. Це пояснюється тим, що з одного боку — сільські шляхи в незадовільному стані, з іншого — мало  хто з селян має автомобілі.

У Смілянському районі керівники та фахівці УПСЗН і райдержадміністрації, підприємств-надавачів послуг усім видам послуг відвели перше місце.

Водночас, на думку керівників та фахівців УПСЗН Смілянщини, доцільніше було б врахувати російський досвід надання пільг у вигляді пакета соціальних послуг для всіх категорій. Це відповідало б збереженню соціальної справедливості та полегшило розрахунки всім підприємствам-надавачам послуг, а також працівникам УПСЗН, тому що вже є Єдиний державний реєстр і не буде потрібно ніяких додаткових документів.

Стосовно термінів упровадження експерименту керівники та фахівці пілотних регіонів дали такі відповіді:

1) терміни впровадження залежать від обсягу виділення державних коштів на одну або на всі послуги;

2) терміни залежать від наявності методичних розробок щодо кожної послуги, фактичних норм використання та зміни цін на них.

Зараз, у зв'язку з введенням субсидій, норми використання розроблено тільки на тверде паливо та скраплений газ.

Ці норми науково обґрунтовано, апробовано на практиці та затверджено Кабінетом Міністрів України. За наявності коштів у Держбюджеті доцільно ставити перед Урядом питання про впровадження цих послуг для осіб, які мають право на пільги, з 2006 року.

Однак особі, яка має право на пільги та одночасно користується субсидією, необхідно буде зробити вибір: отримувати пільги у грошовій формі за повну їх вартість або користуватися субсидією. У деяких випадках окремим громадянам дійсно вигідніше отримувати ці пільги у грошовій формі, тому що вони мають можливість заміни вугілля на дрова (це специфіка, наприклад, Броварського району).

У цілому щодо термінів розширення експерименту за видами послуг керівники та фахівці виконавчих органів влади, а також підприємств-надавачів послуг мають єдину думку — він має тривати від 2 до 3 років. У перші два роки має бути відпрацьовано методичну базу, розроблено науково-методичні норми користування кожною послугою та механізм їх впровадження, а також визначено обсяги фінансування.

І тільки після цього (3-й рік) може бути здійснено безпосереднє впровадження послуги.

Особливо це стосується норм використання ліків, при визначенні яких необхідно враховувати види та важкість захворювань, частоту їх рецидивів та кількість споживання медикаментів. Слід відзначити й те, що діапазон вартості ліків на одну особу на період лікування може коливатися від 10 до 100 грн. та й набагато більше.

Необхідні також методичні розробки щодо проїзду на транспорті, де потрібно мати розрахунок відстані у кілометрах від кожного селища до місця призначення, кількість виїздів на тиждень, місяць, рік та їх загальну вартість.

Слід відзначити, що зараз перевезення осіб, які мають право на пільги, є збитковим для автотранспортних підприємств. Наприклад, у Смілянському районі коштів, що виділяються із місцевого бюджету, у 2004 році вистачало лише на 50–53% відшкодування проїзду осіб, які мають право на пільги.

На думку керівників ВАТ "Смілянське АТП 17178" (автори підтримують цю позицію), доцільно замінити систему пільг на адресну грошову допомогу, фінансуючи її не тільки з місцевого бюджету, а й за рахунок державних субсидій. Це дозволило б "перекрити" 47% грошових коштів, яких не вистачає для перевезення всіх осіб, які мають право на пільги.

У процесі бесід та інтерв'ювання з керівниками та фахівцями міських і районних УПСЗН регіонів, де здійснюється експеримент, було виявлено проблеми, які негативно впливають на зростання чисельності його учасників.

Найбільш важливі проблеми — фінансові, організаційні та інші було систематизовано з пропозицією щодо напрямів та шляхів їх вирішення (табл. 2).

Як видно з напрямів вирішення проблем (табл. 2), значну роль у них відведено місцевим органам влади. Тому, на наш погляд, у складі міськвиконкомів, райдержадміністрацій повинні бути створені спеціальні структури, що безпосередньо б займалися експериментом. Пасивний нагляд місцевих органів влади за ходом проведення такого масштабного державного заходу знижує його значущість та результативність.

У вересні–жовтні 2004 р. у м. Бровари, Броварському і Смілянському районах було проведено соціологічне опитування серед осіб, які мають право на пільги, з питань оцінки ефективності переліку розширення видів пільг у грошовій формі окремим категоріям громадян. Оцінювання здійснювалося за п'ятибальною шкалою ("0" — повна  відсутність ефективності від надання пільгових послуг у грошовій формі; "1" — слабка ефективність, що не відіграє суттєвої ролі у задоволенні потреб; "5" — "відмінно", тобто повне задоволення потреб осіб, які мають право на пільги).

Усього в опитуванні взяло участь 220 осіб: з них 54,5% у м. Бровари, 37,2% — Броварському  та 26,4% — Смілянському районах. За соціальним складом опитуваних (табл. 3) найбільша питома вага належала учасникам війни — від  86,2% у Смілянському районі до 58,3% в м. Бровари,  та особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи — 33,3% в м. Бровари.

У переліку послуг, що стосуються розширення експерименту, найвищу оцінку (з точки зору їх ефективності для населення) було дано таким:

• забезпечення вугіллям та скрапленим газом — цю  послугу оцінили на "відмінно" 70,7% респондентів Броварського та 50% —  Смілянського  районів;

• проїзд на міському та приміському транспорті на "відмінно" оцінили 30,0% респондентів м. Бровари, на "добре" та "відмінно" — 72,4% у Смілянському районі;

• забезпечення ліками —  "добру" та "відмінну" оцінку дали 46,7% респондентів м. Бровари, 50,1% — Смілянського  району.

Санаторно-курортне лікування за значущістю посіло останнє місце. Разом з тим оцінка ефективності цієї послуги досить висока. Так на "добре" та "відмінно" її оцінили 45% респондентів Смілянського району (табл. 4).

Із оцінок видно, що найбільшої ефективності особи, які мають пільги, очікують від надання грошей на забезпечення вугіллям та скрапленим газом. Це обумовлено тим, що в 2002 році набрала чинності урядова постанова  від 27.12.2001р. №1763 "Про надання населенню субсидій готівкою".

Втілення цієї постанови у життя викликало позитивну реакцію не тільки у малозабезпечених верств населення, але й у осіб, які мають право на пільги. Нижчі оцінки ефективності інших видів послуг, значний діапазон їх коливання, свідчить про те, що респонденти не впевнені в тому, що держава зможе повністю задовольнити їхні інтереси, пов`язані зі здоров`ям та проїздом на міському та приміському транспорті.

На це є суттєві обґрунтування. Так, на думку ветеранів війни, через дефіцит бюджетних коштів з 1995 року не виконуються норми Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Виходячи з аналізу результатів соціологічного дослідження щодо розширення експерименту за видами послуг окремим категоріям громадян, на наш погляд, доцільно розробити методичну та нормативну базу з впровадження у 2006 році пільг у грошовому виразі.

Це стосується таких видів пільгових послуг як проїзд на міському та приміському транспорті, забезпечення твердим паливом і скрапленим газом. А  також розрахувати обсяги та визначити джерела їх фінансування.

Відповідним  органам управління, науково-дослідним установам слід розробити нормативи споживання за видами послуг, на які передбачається поширення експерименту (ліки, санаторно-курортне лікування та інше).

Слід відзначити, що ці напрями дослідження включено до проекту "Концепції вдосконалення законодавства у сфері надання пільг", яка є продовженням основних ідей експерименту.

Реалізація Концепції дозволить досягти:

— забезпечення реалізації права громадян на соціальний захист, на добровільне обрання особою системи, механізмів отримання пільг, передбачених законодавством;

— створення ефективного механізму забезпечення визначених законодавством України соціальних гарантій;

— регулювання суспільних відносин, які виникають між громадянами, державними установами та організаціями з питань надання соціальних послуг і пільг;

— створення прозорої системи надання пільг;

— визначення реальної потреби бюджетних видатків на програми соціального захисту населення.

За умови досягнення таких результатів рівень системи надання пільг збільшиться на порядок та розкриються її можливості щодо найбільш повного задоволення потреб осіб, які мають право на пільги за усіма видати послуг.

____________________________________________

ОСТАННЯ  ІНСТАНЦІЯ

 

На вхідних дверях деяких установ не зайве написати: "Обережно, чиновники!"

 

Пропагуючи у суспільстві повагу до старшого покоління — ветеранів війни та праці, утверджуючи милосердне ставлення до  інвалідів, немічних, сиріт, малозабезпечених верств населення, потрібно завжди пам'ятати, що ця  повага має насамперед  починатися з установ  та закладів,  які  опікуються проблемами цієї категорії наших громадян. Це — їхня головна інстанція.  Сюди люди йдуть за порадою, допомогою, підтримкою. І якщо вони її  не знаходять, якщо тут ігноруються   їхні громадянські права, люди  втрачають віру  в справедливість та довіру до влади, що не здатна не лише  забезпечити їм належні соціальні гарантії, але й виявляє байдужість до їх потреб.

 

Випробуйте своє "щастя", прийдіть на прийом

  "Можете тут сидіти скільки хочете, але через 20  хвилин я нікого приймати не буду!" — відкривши двері, категорично попередила з десяток втомлених довгим очікуванням літніх людей спеціаліст районного управління Пенсійного фонду.

"Так ще ж сорок хвилин до закінчення робочого дня!" — несміливо спробував хтось  обуритися, але двері кабінету вже  стрімко  зачинилися.

"Могла ж хоч попередити, щоб черги не займали", — скрушно зітхнув чолов'яга у камуфляжному спецодязі з написом  "Титан".  — Уже який день з роботи відпрошуюся, і ніяк потрапити за ці таємничі двері не можу".

"Так ви ж хоч недавно прийшли, а я ось зранку тут стілець грію", — невдоволено  обірвала його похмурого вигляду жіночка. І голосно, щоб усі чули, додала  ще  кілька неласкавих слів, у яких  висловила своє ставлення не лише до тих, хто сидів за цими  щільно прикритими дверима, але й до всієї чиновницької братії, якій людські проблеми "до лампочки".

Цю розмову довелося почути в одному з районних підрозділів Пенсійного фонду. І  переконаний: такі монологи лунають не лише тут. Варто лише поспілкуватися з людьми, яким випало "щастя" відвідати подібні заклади і спробувати вирішити якесь питання.

Ми не стверджуємо, що цього  взагалі не можна зробити. Але досить часто людині, яка звертається до тієї чи іншої державної інстанції, покликаної здійснювати відповідні правові функції масимально оперативно, об'єктивно та без зайвої  тяганини, треба пройти нелегке випробування. Бо часто працівники таких установ та організацій діють саме навпаки  —  створюючи максимум бар'єрів і незручностей для тих, кому,  за логікою речей, мають полегшувати, а не ускладнювати життя.

Підтверджує це й редакційна пошта.

 

Вміння "відфутболювати"

набувається з досвідом     

В установах, де  приймають  громадян, незабутнє враження  на тих, хто ходить сюди не часто, справляє, вироблена їх працівниками  за довгі роки службової кар'єри  "професійна" риса . . . не помічати людей. Тобто, ставитися до відвідувача, як до "неживого об'єкта", з яким потрібно здійснити певну технологічну операцію. З ним, як правило, розмовляють казенним, тобто беземоційним, відстороненим (і ще треба подякувати, що не роздратованим) тоном.

Будь-яку "живу" реакцію дідуся чи бабусі, які присівши на краєчок стільця, зосереджено намагаються  второпати, що їм говорять, перепиняють безжалісним: "Я ж вам уже сказала(в)! . ."

І ті вже за дверима починають "приходити до тями", нервово перебираючи якісь папірці  та просячи таких же відвідувачів пояснити, які ж документи їм потрібно зібрати. У черзі обов'язково знайдеться людина, яка хіба що  не ночує у цій шанованій установі і "собаку з'їла" на всіх питаннях. Вона й розтлумачує "забитому" клієнту,  що й до чого.

Звичайно, ніхто не вимагає від працівників держустанов якоїсь особливої сентиментальності. Та ще й за таку, скажемо відверто, не дуже високу  зарплату.

Та й маска непроникливості на обличчі чиновника — своєрідний  захист від негативного енергетичного впливу, яким аж перенасичені приміщення  більшості подібних закладів. Але коли  відвідувачам постійно дають зрозуміти, що вони тут не дуже бажані гості, то  складається враження, що  з кадровою політикою  у  цій сфері ще не все гаразд. 

Про умови  прийому громадян у тих же  управліннях Пенсійного фонду — довгі й вузькі  коридори, "під зав'язку" заповнені  старими і хворими людьми, які  страждають у закритому приміщення  від задухи, — не  будемо говорити.  Хоча  і в цьому — теж вияв неповаги до тих, хто ще вчора, висловлюючись пафосно, власними руками відбудовував народне господарство. До  речі, й самі ж співробітники  у такій же ситуації — працюють  по кілька осіб у тісних і темних комірчинах.

А ось слабка інформаційно-роз'яснювальна робота серед людей пенсійного віку — це вже питання не лише організації діяльності таких закладів, а й професійності їх кадрів.

Ось вам картинка "з натури": потріскані стіни, що давно не бачили ремонту, обвішані рекламою банків та страхових компаній, які пропонують свої послуги пенсіонерам, витягами із законодавчих актів.

Щоправда, є стенд, на якому  розміщені гарно оформлені зразки бланків та документів. Але до нього можна підступитися хіба що розштовхавши гурт відвідувачів, які обступили кабінет начальника. Та з іншого боку, який пенсіонер, навіть з орлиним зором, зуміє прочитати, що  написано на двометровій висоті. Одним словом, наочна агітація в наявності, а чи є від неї ефект? Тому й збивають пенсіонери ноги, по кілька разів туди-сюди носячи документи, та щораз вистоюючи у черзі.

Напрошується логічне запитання: а чи не простіше було б взяти на озброєння досвід тих же вітчизняних центрів зайнятості, які кожного клієнта забезпечують повним набором інформаційної друкованої продукції? 

До того ж інформаційний вакуум поглиблюється процесом "відфутболювання" надокучливих  клієнтів. Цю проблему працівники  управління вирішили теж дуже просто — вони практично не піднімають телефонної трубки (а щоб не заважали працювати). А в неприймальні дні їх посилено охороняють дужі хлопці за загратованими дверима.

Може, всі ці "профілактичні" заходи й вкрай потрібні, але з іншого погляду, вони, м'яко кажучи, здаються неадекватними тим завданням, які поставлено перед цими закладами. Тому і стають  невичерпним джерелом   народного гумору.                                

Пенсіонери не лише іронізують над своїм становищем, вони ще й "дозволяють" собі, у моменти відчаю, писати скарги. І те, що кількість їх стрімко зростає (а, значить,  робота установ різко погіршується) свідчить: на часі введення у штат "спеціальних" чиновників, обов'язок яких —  поліпшувати  якість обслуговування населення  через реагування на їхні запити.  Тепер кожна "контора" має свій відділ зі звернень громадян.

А, взагалі-то,  найпростіший спосіб  уникнути скарг — краще й сумлінніше працювати.

   

Коли рідні стіни не допомагають

Пенсіонер-інвалід Юрій Федорович Колесник  надіслав на адресу редакції нашого журналу    листа,  в якому досить глибоко, зі знанням справи аналізує і піддає критиці стан справ із соціальним захистом в  одному з районів його рідної Полтави.

Чиновницьке недбальство почалося для нього з того, що після передбаченого законодавством місячного терміну, коли мала надійти відповідь на його заяву,  її  лише  кинулися розшукувати по всій установі. І  нарешті знайшли… на столі  начальника райуправління праці та соціального захисту. Допомогу, яку просив Юрій Федорович, у зв'язку з тим,  що він сплатив 185 грн. 15 копійок (це більше ніж його пенсія на той час) за стаціонарне перебування в лікарні, йому так і не надали. А інваліду потрібні були ще й кошти на лікування катаракти та неактивної форми туберкульозу. "Якщо я не куплю все те, що вкажуть мені медпрацівники (аж до гумових рукавичок, лейкопластиря,  вати, бинтів), то ніхто мене лікувати  не буде" —  переконаний  Юрій Федорович.

І при цьому, посилається на публікації нашого ж журналу,  в яких повідомлялося про те, що в інших регіонах України, зокрема в Донецькій області, медична реабілітація інвалідів здійснюється за рахунок благодійних коштів, а подекуди діють окремі соціальні палати або ліжка. "То чому ж їх немає у нашому місті?" —  задає резонне запитання автор.

"З публікацій у вашому журналі, — продовжує Ю.Ф.Колесник, — дізнався, що  в Україні значно  збільшилася кількість геріатричних пансіонатів  для хворих "старечими" хворобами, в т.ч. і опорно-рухового апарату, деформуючого артрозоартриту. Де ж вони, ті геріатричні пансіонати, поблизу Полтави  і на яких умовах там можна пройти відновлювальне лікування? Гроші на ліки вимагають, а результати маловтішні. Прошу повідомити і надати допомогу в лікуванні в одному з геріатричних пансіонатів."

Знову ж таки, маємо ту саму проблему малопоінформованості. Чому людина, походивши по кабінетах "рідного" районного управління, так і не змогла знайти відповіді на свої, не такі вже й складні, запитання і змушена звертатися кудись "вище"? Звідки, за логікою бюрократичного механізму, її звернення повернеться туди ж, звідки й мала прозвучати чітка відповідь. Одним словом, типовий приклад чиновницького бездушшя, байдужості та  непрофесіоналізму.

Інформація про послуги теж, виявляється, "секрет"

 Цей же "діагноз" встановив і сам Юрій Федорович, коли поцікавився: які ж пільгові соціальні послуги  може отримати пенсіонер-інвалід. "А ніякі!" — почув у відповідь.

А на його зауваження, що "в інших містах інваліди із захворюванням опорно-рухових органів  отримують опорні палиці", жіночка відповіла, що, дійсно, такі палиці є, і  можуть бути видані, але для цього необхідна  довідка  лікаря.

Отже, — робить висновок автор, — послуги існують, але чому інформація про них "засекречена",  не доводиться до відома пенсіонерів-інвалідів? 

"Коли  запитуєш про види соціальних послуг, їх перелік та порядок надання, цікавишся різними інформаційними чи друкованими виданнями, працівники, як правило, направляють такого "любителя" як я,  в кабінет №1 — до  начальника, де  можна побіжно ознайомитися лише з  журналом "Соціальний захист". І то — як дуже попросиш. Мені ж, навіть при офіційному зверненні, так і не пощастило це зробити."

 Наш читач з гіркотою констатує, що не пам'ятає випадку, щоб працівники районного управління праці та соціального захисту населення організовували зустрічі з підопічними їм пенсіонерами, інвалідами, громадянами похилого віку та  відповіли на їхні  запитання.

"Не хлібом єдиним живе людина, — підсумовує Ю.Ф. Колесник. — Невпинно втрачаючи зір,  очікуючи на повну сліпоту, коли світ може сприйматися лише на відстані витягнутої руки, дуже важливо мати надію  хоча б на часткову реабілітацію, скориставшись досягненнями ком-п'ютеризації, Інтернету, щоб  не бути повністю  ізольованим від суспільства. Людей, що з часом втрачають зір, в місті сотні, якщо не тисячі, і їм потрібні реальні реабілітаційні центри, а не лише співчуття та моральна підтримка відповідальних працівників Міністерства  та Фонду захисту інвалідів. З публікацій у вашому журналі знаю, що в Києві функціонують громадська організація "Вікно у світ", Асоціація інвалідів-комп'ютерників, створено центр розвитку інноваційних технологій для інвалідів,  кілька клубів і шкіл, де вони можуть навчитися працювати за комп'ютером самостійно, в УТОС — "Реабілітаційний центр". Нічого подібного, з невідомої для  мене причини, немає ані в Полтаві,  ані в районах міста".

"Невідома" Юрієві Федоровичу причина,  в принципі, давно відома: наша держава ще не настільки багата, щоб за короткий час створити розгалужену мережу подібних закладів. Але   активно до цього прагне, і ми, порівняно з ще не таким далеким минулим, маємо значні позитивні  зрушення. Питання в іншому — потрібно допомагати державі, використовуючи потенціал місцевих громад і, звичайно, маючи на те бажання. Але, якщо за висловом автора  "люди десятками років сидять у своїх кабінетах, чекаючи вирішення усіх питань на державному рівні",  то вся "проблема" дійсно в  чиновницькій безініціативності, збайдужінні до справи, яку вони роблять. 

                    

"Рецепт здоров'я" 

від бюрократів

Бюрократична тяганина, небажання по суті розібратися з реальною життєвою ситуацією, чітко пояснити вимоги законодавства про опікунство, соціальну допомогу сиротам, змусили пенсіонера Віктора  Микитовича Шмідта з смт Безлюдівка Харківської області не один рік оббивати пороги різних установ — від селищної ради до управління праці та соціального  захисту.

І  зробив він після цього не дуже обнадійливий висновок: людина й справді звучить гордо, та, на жаль, в багатьох інстанціях цю тезу грубо ігнорують.

А ходив Віктор Микитович по кабінетах з цілком конкретною метою: як будь-який турботливий дідусь, він хотів  хоч трохи покращити життя  малолітнього Тараса — онука  дружини від її першого шлюбу. Так сталося, що хлопчик "мамою" і "татом" називав бабусю  й дідуся  — бо справжні батьки покинули його напризволяще. Дуже довго пенсіонер добивався опікунства над хлопчиком.

Райвно кілька років виплачувало малому допомогу, але після того, як це питання перейшло під юрисдикцію управління соціального захисту, перестали давати навіть ті символічні  гривні. Щоб відновити пільги, опікун почав  збирати довідки, які від нього вимагали.

Потрібна довідка про те, що дочку позбавлено материнських прав?  Приніс рішення суду.

Довідку про стягнення аліментів?   Нате вам таку довідку.

Потрібна ще одна — що аліменти не платять? Надав документи, де зазначено: жодної копійки...

І в результаті отримав… резюме:  відмовити  у зв'язку з тим, що  суд присудив аліменти в сумі 100 грн.

"Але ж не платять!"

"Але ж присудив!"

І коло замкнулося. Можливо, його не дуже й важко було б розірвати, якби знайшовся  хоч один співчутливий чиновник, який би по-людськи пояснив затурканому довідками пенсіонеру, як йому в такому випадку чинити. Не знайшлося.

До того ж,  у В. М. Шмідта ще одна біда:  він багато років доглядає свого молодшого брата, у якого після отриманої травми порушилася психіка (суд визнав його недієздатним) і який потребує постійного стороннього догляду. Але І групу інвалідності, як того добивається його опікун, хворому   не надають.  Без пояснення причин.

 

З роботою, що тобі  не до вподоби, "боротися" не треба. 

Її треба змінити

Змусили Віктора Микитовича, як і Юрія Федоровича взятися за перо не меркантильні інтереси чи особиста образа.  А  чиновницька зверхність і бюрократичне ігнорування їхнього права на об'єктивність та інформованість.

Якщо заявник чи відвідувач не переконаний у тому, що йому відмовили на законних підставах і продовжує шукати "правди" — це не його примхи чи "великі претензії", а непрофесіоналізм тих, хто займався його справою.

Біганина за довідками — рецепт здорового способу життя для пенсіонерів від бюрократів —  "маленькі хитрощі" тих, хто сам не дуже гарно вивчив закони і таким чином "тягне" час, врешті-решт,  заплутавшись разом із клієнтом у законодавчих хащах.

Тлумачний словник української мови трактує слово чиновник, як людину, "яка обмежується в будь-якій справі формальним виконанням своїх обов'язків". Безперечно, (і це можна підтвердити багатьма реальними фактами), переважна більшість працівників держустанов не підпадає під це визначення. Щодня вони виконують свої обов'язки сумлінно та професійно, виявляючи при цьому свої найкращі людські якості. Вони формують позитивний  імідж державного службовця.

Але робота з людьми не може бути "механічною", бо потребує не лише фізичних, але й душевних зусиль, щоб виконувати її з гордістю за свою професію. Для цього найперше (і найголовніше) —  потрібно  цю професію любити. 

А "справжній" чиновник вже приходить на роботу з відчуттям антипатії і до того, що він мусить робити, і до тих, хто о 9.00 відчинить двері кабінету і попросить його цю, нелюбиму, для нього роботу, виконати. Ось і вся різниця між майстром і ремісником.

Першого — люди  шанують, а другий — постійно скаржиться на безліч причин, які заважають йому працювати.  І серед них — надокучливі відвідувачі...                                                                                

 

”А ви сядьте на моє місце!..”

(Монолог ображеного службовця або чиновник — теж людина)

"… Ви думаєте, що я такою ось хамкою та грубіянкою виросла? Помиляєтесь — життя зробило. Це збоку людям здається, що чиновник задарма хліб їсть. Якщо це так, тоді чому рідко кому вдається допрацювати в нашому управлінні до державної пенсії? Все одно, як отій пташці долетіти до середини Дніпра: не витримують — тікають. У нас он половина посад — вакантні. Людей не вистачає катастрофічно. А столи завалені папками з пенсійними справами.Та якби одні столи — підлога, підвіконня, полиці. Хіба що на  стелі паперів  немає.

Починаю робочий день о сьомій ранку (дійсно, щоб не заважали), приходжу на роботу у суботу та неділю — а справ не меншає. Сядьте на моє місце — побачимо якої ви заспіваєте. . .

Кожен хто не заходить — о, так у  вас же комп'ютер! А вся пікантність ситуації в тому, що це  зовсім не означає, що ми на вершині прогресу. Як збирали  наші дідусі й бабусі "бомаги" та безкінечні довідки десяток років тому назад, так і зараз збирають, за що постійно нас клянуть.

Як підшивали  їх у папки папірець до папірця ще за царя Тимка — те  саме  й зараз робимо. А комп'ютер — то  більше "для меблів". До того ж він постійно виходить із ладу. І ніякої важливої інформації з нього " не витягнеш" — її там просто немає.

Все по-старинці: аби людині підтвердити свій  стаж потрібно кожну довідку замовити, потім — кілька  тижнів чекати поки вона повернеться поштою або самій за нею йти (а скільки таких установ, яких і "слід давно простив"?), перевірити безкінечну кількість разів і  т.д . і т п. 

Якби ж то вся ця база даних була в комп'ютері, що, як стверджують, існує в інших сферах і галузях.  А ми, з точки зору сучасних технологій — чомусь і досі у кам'яному віці. Зрозуміло чому — пенсіонер у нашому суспільстві  досі обслуговується "за принципом останнього" — бо що з нього вже  візьмеш. Поспішати йому немає куди — хай ще побігає, доведе, що він дійсно пенсію заслужив. Звичайно, багато назбиралося у нас зайвого, несправедливого. Але ж — вимагають від нас, а ми — від них. 

Тому й зрозуміло, що всі претензії до нас — спеціалістів, інспекторів. І "малюють" усіх нас як бездушних бюрократів та чиновників. Хоча ми — не в кращому становищі.

Подивіться на мій стіл, на якому комп'ютер і той ледь уміщується. На ці кімнатки з підсліпуватими віконцями. І це в той час, коли в інших установах — просторо, чисто, світло.

І я навряд чи довго витримаю таку  психологічну напругу, хоч роботу свою й люблю.

Ми працюємо для людей. Але  не слід забувати, що й ми теж — люди…"

                                                                                                          

Підготував

Микола СЕМЕНЮК 

__________________________________

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

ЯК  ФІЛОСОФІЯ

СУСПІЛЬНОГО БУТТЯ

ТА ШКОЛА ПРОФЕСІЙНОГО

ЗРОСТАННЯ

 

 

Перші підсумки заочної

читацької конференції

 

Запропонувавши  заповнити анкету,  ми звернулися  до наших читачів із проханням: висловити свої міркування, дати компетентну оцінку діяльності редакційного колективу. Тим паче привід для цього був вагомий — у грудні минулого року вийшов сотий номер "Соціального захисту".

Уже сама читацька активність  приємно вразила — щодня  редакційна пошта приносила  по кілька десятків заповнених анкет, у більшості з яких не лише давалася оцінка та всебічний аналіз публікацій, тем і рубрик, а й було висловлено чимало побажань, пропозицій, ідей, які, безперечно, сприятимуть дальшому якісному поліпшенню нашого видання.

Редакція отримала понад півтисячі заповнених анкет, що свідчить про активний  двосторонній  зв'язок між журналом і його читачами. Повний і всебічний аналіз кожної відповіді,  надісланої до редакції, допоможе нам проаналізувати "плюси" і "мінуси" у нашій діяльності, що сприятиме якісній перебудові структури журналу та спрямованості  публікацій.

Відповіді на анкету "СЗ" стали своєрідним соціальним опитуванням, яке чітко визначило сферу  професійних  інтересів та уподобань працівників системи соціального захисту.

 

Матеріали живлять

нас у повсякденній роботі

Про те, що журнал значною мірою справляється з важливою місією посередника між багатьма структурними ланками, які впроваджують у життя соціальну політику держави, свідчить  майже одностайний висновок наших респондентів про ефективність більшості публікацій, які не лише читаються, а й застосовуються ними у практичній діяльності.

"Для нас,  працівників  органів соціального захисту населення, журнал "Соціальний захист" цікавий і потрібний. Чимало матеріалів використовуємо в роботі нашого територіального центру з обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, особливо під час проведення тематичних вечорів. У бесідах з ветеранами, інвалідами спираємося на відповідні публікації, зокрема під рубрикою "Сильні духом" та інші”.

"Тривожать душу поетичні твори учасників конкурсу "Струни душі", "…чимало потрібного і корисного беремо з матеріалів, які публікуються під рубриками "Думка вченого",  "Держава, сім'я, дитина",  "Реабілітація: практичний аспект", статей, у яких висвітлюється співпраця з органами виконавчої   влади, профспілками, роботодавцями"  — це все рядки з ваших анкет.

Значний резонанс і великий читацький інтерес викликали публікації з питань реалізації соціальної політики держави, авторами яких були керівники, начальники управлінь та спеціалісти Мінпраці.

 

Досвід  колег  вчить 

працювати ефективніше

"Для мене журнал став головним помічником у роботі, —  узагальнює  думки багатьох наших  читачів  Надія Іванівна Гулько з  Хмельницького. —  Читаю публікації, вивчаю досвід своїх колег — начальників управлінь, і вчуся  працювати ефективно".

Хоча для фахівців з досвідом — не всі матеріали несуть нове чи вагоме  інформаційне навантаження. "Окремі публікації тішать моє професійне честолюбство. Бо про себе відзначаю: те, про що йдеться у тій чи іншій статті ми з колективом давно вже "пройшли", опрацювали, отже, не пасемо задніх, і нас  сміливо можна віднести до передовиків", — відзначає Л. Комаркова, яка має десятирічний стаж у сфері соціального захисту і стільки ж років читає наш журнал.

Це пряма "вказівка" редакції не лише  до поглиблення змісту матеріалів, а й до залучення  досвідчених авторів, фахівців, які здатні розширити тематичну палітру журнальних публікацій. Запрошуємо до співпраці  і шановну Л. Комаркову.   

"Вмілий  та виважений підхід до підбору матеріалів, подій та фактів, викликають почуття вдячності до колективу редакції. А наявність багатьох проблем, яких не уникають журналісти, викликає стурбованість за ситуацію та прагнення зробити все необхідне для їх вирішення" — це рядки з анкет, що  надійшли  з м. Шостки Сумської області.

А директор терцентру  О. П. Бухарметова з Недригайлівки цієї ж області дякує редакції за  матеріали з досвіду роботи сільських центрів Миколаївщини, регіональних центрів соціальної реабілітації  дітей-інвалідів,  висвітлення Всеукраїнської акції "Милосердя".

У багатьох анкетах наші читачі позитивно відгукуються про матеріали під рубриками "Стратегічні пріоритети", "Регіони: соціальний зріз", "Пенсійна реформа", "Ринок праці: зайнятість населення", підкреслюючи важливість запозичення досвіду роботи колег з інших регіонів.

Багатьох цікавить міжнародний досвід "…це ті матеріали, які живлять нас у повсякденній роботі, багато з них мають пізнавальне значення, де я знаходжу відповіді на складні запитання, що виникають в процесі професійної діяльності".

Читачі відзначають також доцільність та ефективність такої форми організації журналістської роботи  як виїзні "круглі столи", які редакція проводить у регіонах. 

Схвалюють і започатковану видавництвом "Соцінформ" серію "Маршрутами добра і милосердя" — видання окремими книгами тем, які за суспільною значимістю і обсягом виходять за рамки журнальних публікацій. За останні роки  побачили світ кілька таких видань:  "Дім на околиці" (2002 р.), "П'єдестал для жінки"(2003р.), "Чаша наших турбот" (2004 р). Є й побажання побільше писати на тему добра і милосердя, публікуючи нариси про життя соціальних установ.

 

Побільше практичних

консультацій

А от думки з приводу форми і змісту щомісячного додатку "Юридична консультація", розділилися: багатьом фахівцям стають у великій нагоді добірки  законодавчих актів (вийнявши  вісім сторіночок з середини журналу, можна зшивати, формуючи книжечку, що завжди під рукою).

Дехто ж вважає, що "ЮК" має виконувати просвітницьку функцію, ознайомлюючи читачів з основоположними законодавчими актами з усіх сфер діяльності та, зокрема, публікувати  нормативно-правові акти, що видаються на виконання законів. 

Інші пропонують більше уваги приділяти документам, які стосуються питань соціального захисту, змін у законодавстві,  публікувати консультації та коментарі фахівців щодо їх практичного застосування. Значна частина  дописувачів бачить додаток у форматі "Запитання — відповідь".

Досить чітко висловилась з цього приводу  заступник начальника УПСЗН з м. Суми: "Юридична консультація має бути викладена у формі детального конкретизованого роз'яснення фахівців щодо застосувань чинного законодавства з усього спектру питань, які охоплюють соціальний захист, особливо при прийнятті  нових законів, внесенні змін до існуючих  з наведенням прикладів".

 

Не змальовуйте життя лише в "рожевих" тонах

Щодо самокритичного запитання редакції стосовно  "нудних матеріалів", то наші респонденти повною мірою виявили свою вихованість та делікатність, "не зустрівши" на журнальних сторінках зовсім нецікавих публікацій.

Хоча дещо й "зачепили" журналістське честолюбство, не без певної об'єктивності зазначивши, що "нудьгують тоді, коли читають матеріали (в т.ч. і вищих посадових осіб), у яких  майже відсутні проблеми, а життя  змальовується  в суто рожевих тонах".

Не схвалюються й такі матеріали, в яких  на всі лади розхвалюється "місцевий" досвід, який при пильному погляді виявляється "черговою відпискою чиновника від соцзахисту".

Крім того, є зауваження й щодо публікацій під рубрикою "Думка вченого", у яких буває "багато теорії, яка ніяк не пов'язується з практикою".

Редакція критику сприймає. Думаємо, що відповідні висновки зроблять і наші дописувачі науковці.

 

Хто ж  стане

"героєм нашого часу"?

Чи бажаєте ви стати героєм чи автором наших розповідей?

На це запитання анкети, яким редакція дипломатично "замаскувала" своє прагнення  залучити до когорти авторів журналу соціальних працівників, яким безперечно, є що сказати —  більшість  дали односкладову відповідь: "так" або "ні". Вважаючи, мабуть, що "набиватися в герої" не дуже скромно.

Хоча, як ми зрозуміли, таке бажання є у багатьох. Про це свідчать хоча б декілька  з  "розширених" відповідей: "Робота працівників соціальної сфери дуже відповідальна, і, звичайно, хочеться не лише перейняти досвід колег, але й поділитися власним". А ось інша думка: "Вашими героями повинні стати досвідчені  люди, які працюють в системі соціального захисту. А викласти свої думки теж  давно хотілося. Але чи це комусь потрібно?"

Ми твердо переконані: так — дуже потрібно. В першу чергу нам усім, фахівцям, однодумцям, які виконують нелегку суспільну місію, дбаючи про повноцінне забезпечення покладених державою функцій щодо соціального захисту наших співвітчизників. 

Тому пропонуємо нашим потенційним авторам не применшувати свою роль і внесок у спільну справу, та не відкладати "у довгий ящик" написання статті до журналу "Соціальний захист".

Віримо, що це буде цікаво не лише для наших читачів, але корисно й для самого автора — адже час від часу потрібно спробувати проаналізувати те, чим займаєшся, співставити свою роботу із загальним результатом.

 

Що ж найбільше

цікавить читача?

Заповнюючи анкету, автори часто  виходили за її обсяг та запропоновані питання, дописуючи між рядками свої думки та пропозиції, що дало нам можливість визначити сферу читацьких інтересів та включити їх до  редакційних  планів.     

Отже, на які теми слід звернути пильнішу увагу?

Ось рядки з анкет: "Періодично треба висвітлювати проблеми районного рівня", "Мене цікавить соціальне партнерство, як фактор соціально-економічної стабільності в умовах ринкових реформ та ефективність економічних реформ, як  основа добробуту народу", "Дуже важлива тема — створення Єдиного  державного реєстру осіб, які мають пільги. У нас з його впровадженням виникли проблеми, тому  хотілося б повчитися у тих, хто ці питання вирішує успішно".

Пропонують  читачі більше писати про роль і специфіку діяльності державних соціальних інспекторів у системі соціального захисту, досвід кадрового забезпечення системи, порушувати питання оплати та охорони праці, атестації робочих місць, більше друкувати коментарів і роз'яснень чинного законодавства.

Вкрай актуальна тема — реформування системи пільг в Україні.

Багатьох цікавлять і конкретні теми: жіноче підприємництво, досвід організації власного бізнесу, соціальний захист материнства та дитинства, "комп'ютерної освіти" для людей з особливими потребами, працевлаштування інвалідів тощо.

Безперечно, вони окреслені тими проблемами, турботами, які  щодня фахівцями вирішуються. Завдання ж редакційного колективу  —  полегшити   їм це завдання.

 

Професійна  зрілість — 

прагнення до постійного

самовдосконалення

Редакційний  колектив висловлює щиру вдячність усім, хто відгукнувся на прохання заповнити анкету "Соціального захисту".  Особливе  "спасибі" —  працівникам соціальної сфери Миколаївської, Сумської, Хмельницької, Черкаської, Луганської областей, які виявили найбільшу активність у  цій  акції журналу. Ми  відносимо це не стільки на свою адресу, скільки на професійну зацікавленість  самих працівників обласних та районних управлінь  праці та  соціального захисту населення  певним чином "промоніторити" власну роботу — визначивши   інтереси, уподобання, позитивне чи негативне сприйняття і ставлення до процесів, які відбуваються у сфері їх професійної діяльності, які сконцентровані та узагальнені на сторінках відомчого видання.    На  нашу думку, цим вони заявили про свою професійну зрілість, що передбачає  постійне удосконалення. 

Відповіді на  анкету "СЗ" у більшій чи меншій кількості надійшли практично з усіх регіонів України, але, на жаль, найменше — з Донецької, Харківської, Одеської, Чернівецької областей. Чим викликана ця пасивність?  Можливо, особливою зайнятістю чи "дріб'язковістю" запитань, які, на думку   працівників, відволікають їх від вирішення  більш насущних проблем.

Але, проаналізувавши ситуацію, ми встановили певну закономірність:  відсутність зворотного "сигналу" з цих регіонів дивним чином співпадає з довготривалим інформаційним "голодом". Адже саме ці регіони представлені на сторінках журналу від випадку до випадку. І це теж  має стати  одним з приводів для розширення "географії" журнальних публікацій.

Ми переконані, що і в тих областях, які чомусь проігнорували нашу анкету, безперечно, є досягнення, якими варто поділитися з колегами, обговорити проблеми, які треба вирішувати спільно. Сподіваємося, що наші контакти надалі ставатимуть міцнішими.

А це допоможе  зростати професійно як редакційному колективу, так і нашим читачам. А також знаходити нові теми у творчому діалозі "журнал — читач".

                                                                      _____________________________________

ЕКІПАЖ МАШИНИ

БОЙОВОЇ...

 

Ветеран-танкіст Першої гвардійської  Григорій Горбач і досі носить у тілі п'ять осколків

від ворожого снаряду

 

П'ятдесят діб жорстоких боїв

Війна застала 21-річного Григорія Горбача у Харкові, де він проходив строкову військову службу в танковій частині. До  призову в армію  Григорій  закінчив семирічку, курси бухгалтерів  в Одесі, встиг  попрацювати в бухгалтерії Бахмацького райвиконкому на Чернігівщині.

Молодих солдат одразу ж відправили на фронт. Григорій потрапив до 1-ї гвардійської танкової бригади, яка входила до складу Першої гвардійської танкової Армії, якою командував генерал М.Є. Катуков.  З початку жовтня 1941-го і до кінця травня 1942-го майже безперервно велися бої. Хоробрими воїнами-гвардійцями було знищено сотні ворожих танків, протитанкових гармат, зеніток, літаків,  багато живої сили противника.

Після короткого перепочинку та переформування у грудні 1942-го танкова бригада була кинута під Курськ. Горбач  командував інтернаціональним екіпажем, у складі якого були механік-водій сибіряк Федір Глєбов, стрілець-радист українець Степан Куришко, а баштовим стрільцем був веселий хлопець з Білорусії Микола Ковальов.  Бійців    єднала по-справжньому міцна фронтова дружба.

— Ми жили як одна сім'я, — пригадує ветеран, — і в будь-яку мить могли замінити один одного.

Курська битва була грандіозною за своїми масштабами і охоплювала територію чотирьох областей Росії (Орловську, Брянську, Курську, Бєлгородську) і трьох України (Сумську, Харківську і Полтавську). У ній брало участь понад 2 мільйони бійців з обох сторін, величезна кількість техніки. П'ятдесят діб, не стихаючи ні вдень, ні вночі, йшли жорстокі бої.

— Нашому екіпажу, — розповідає колишній гвардієць, — довелося зустрітися з противником біля села Яковлеве, на рубежі ріки Ворскли. У перший же день боїв відбили більше десяти жорстоких атак ворога. Фашисти одночасно кинули на наші позиції близько 40 важких танків, не рахуючи самохідних гармат.

Лише в одному з боїв хоробрий екіпаж "тридцятьчетвірки" розбив два ворожі танки і три протитанкових гармати. А таких боїв було багато.

 

Нищівний удар

"тридцятьчетвірки"

"Перемоловши" в оборонних боях ударну силу фашистів, наші війська перейшли в контрнаступ. Довелося ламати впертий опір ворога поблизу села Солохи. Відступаючи, фашисти підпалили міст через Ворсклу. Екіпаж Горбача, перебуваючи  в авангарді, першим проскочив палаючий міст. За ним, не зупиняючись, пройшли інші машини. Так, буквально "на плечах" відступаючого противника, воїни увірвалися до села і звільнили його без суттєвих втрат.

Після закінчення цієї битви,  короткого перепочинку та поповнення новою технікою і живою силою, визволяли від німецько-фашистських загарбників Полтавську, Сумську та Харківську області. Запам'яталися уперті бої на Харківщині за села Шаровка та Олександрівка. Фашисти з останніх сил чіплялися за оборонні рубежі, незважаючи на великі втрати. Якраз під час тих боїв перша гвардійська танкова бригада розбила частини танкової дивізії СС "Мертва голова".

Перерізавши залізницю Харків — Полтава, гвардійці-танкісти розгромили тилову колону гітлерівців, знищивши майже роту ворожої піхоти. Бригаді довелося до підходу основних сил утримувати станцію Ков'яги.

Йшли нелегкі бої за звільнення лівобережної України.

— Наша бригада отримала завдання прорвати ворожу оборону в районі Брусилова, захопити станцію Попельню та  утримувати її до підходу основних сил. У жорстоких боях ми розбили фашистів під селом Турбівка. І тут на нашому шляху опинився ворожий танк, що вів вогонь, заважаючи нашому просуванню вперед, — пригадує Григорій Степанович. — Тоді виникла ідея таранити його. Удар нашої "тридцятьчетвірки" був нищівним.

А вже наступного дня група танків під командуванням старшого лейтенанта Костильова мала до кінця дня звільнити райцентр Корнин. У тому бою було знищено 12 німецьких танків і стільки ж  гармат, 16 автомашин, 18 кулеметів,  близько 500 солдат і офіцерів противника та взято в полон 400 фашистів. О 17-й годині чотири  екіпажі увійшли в містечко, розбили штаб СС, забрали штабні документи та трофеї і поставили перед приміщенням штабу  свої танки.

— Через півгодини ми почули гуркіт двигунів: услід за нами йшли німецькі танки, — продовжує розповідь Григорій Степанович. — Як  тільки вони під'їхали на достатню відстань, ми дружно вдарили. Спочатку загорівся перший танк, потім — другий, третій. Незабаром усі шість були виведені з ладу та неспроможні далі вести бій. Наші ж екіпажі втрат не мали. О 20-й годині командир бригади В.М.Горєлов та комбат М.І.Гавришко привітали нас з успішним виконанням бойового завдання.

У наступні два дні бригада оволоділа станцією Попільня. Усі екіпажі були нагороджені урядовими нагородами. Федір Глєбов — орденом Слави ІІІ ступеня, Степан Куришко і Микола Ковальов — орденом Червоної Зірки, а Григорій Горбач — орденом Олександра Невського.

Після цього бригада вирушила до крупного залізничного вузла Козятин. 1 січня 1944 року місто було звільнено від фашистів. Удар наших воїнів  був настільки стрімким і нищівним, що крупний гарнізон Козятина не зумів організувати  опір. Було захоплено велику кількість бойової техніки та зброї. На коліях станції знаходилося майже півтори сотні вагонів з боєприпасами.

— Радість перемоги для нашого екіпажу була затьмарена тяжким пораненням механіка-водія Федора Глєбова. — з сумом говорить Григорій Степанович. — Ми відправила Федора в госпіталь, а за важелі танка сів механік-водій Сергій Желтов. З ним і продовжували бойові дії, звільняючи міста і села України.

 

Розвідувальний рейд

у тил ворога

Після звільнення лівобережної України від фашистської нечисті, танкова бригада у січні 1944-го здійснила розвідувальний бойовий рейд у глибокий тил ворога до станції Жмеринка.

А з березня розпочалося суцільне звільнення прикарпатських земель. Фашисти відчайдушно захищали Чортків, але воля наших танкістів, їх бойова майстерність — перемогли. Бригаді було присвоєно звання Чортківської. Після визволення міста, перед бригадою було поставлено завдання: форсувати Дністер, розвинути наступ на Коломию, вийти до підніжжя Карпат.

Розвідка "прощупувала" позиції німців на Дністрі. Зірвавши міст в Устечку, фашисти вважали, що круті береги ріки та стрімка течія роблять їх оборону неприступною, особливо для танків. Командування вирішило форсувати Дністер там, де ворог найменше цього чекав — нижче села Устечко. Танки швидко переправились убрід, піднялися крутим пагорбом і взяли напрямок на Городенку.

— Наш підхід до ріки і форсування було проведено настільки чітко і швидко, що фашисти про це й не здогадувалися, — каже  ветеран. — У селі Поточище, неподалік Дністра, угорські карателі закрили в приміщеннях понад 150 мирних жителів, плануючи вранці їх розстріляти. Вже й кулемети встановили — все  було готове  до розправи. Але ще до схід сонця в Поточищі раптово з'явилася перша  тридцятьчетвірка. Угорці навіть не мали підозри, що танк радянський: спокійно чатували собі на вишках. Та коли з танка почали стріляти, вони, перелякані, покидали все і почали втікати. А нас зі сльозами радості на очах зустрічали врятовані жителі.

Елемент раптовості  часто виручав екіпаж та бригаду. Так сталося і під Городенкою. Солдати угорського полку не встигли організувати стійку оборону: три сотні з них було взято в полон, захоплено 500 вагонів цукру, підготовленого до відправки в Німеччину.

За форсування Дністра, розширення плацдарму на правому березі ріки багатьох танкістів було нагороджено орденами та медалями, присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

                                               

Ордени за мужність

Після звільнення Городенки бригада продовжувала наступ на Гвіздець, Коломию, Надвірну, Богородчани, Станіслав. Кожен населений пункт доводилося брати з боями, втрачаючи товаришів. Там у черговий раз був тяжко поранений і гвардії капітан Григорій Горбач. І досі в його тілі (хребті та легенях) "живуть" п'ять осколків, які час від часу нагадують про себе.

Операції, довгі місяці в госпіталях. Зі Станіслава (тепер — Івано-Франківськ) воїна переправили до Київського госпіталю, де працювала санітаркою його майбутня дружина Ольга Терентіївна. Вже після закінчення війни вони одружилися і прожили довге сімейне життя. Виростили сина, діждалися онуків.

У мирному житті колишній воїн-танкіст  працював бухгалтером. Та фронтові рани час від часу давали про себе знати. Тож на пенсію довелося оформлятися по інвалідності.

Інвалід війни І групи Григорій Горбач довгі роки листувався з однополчанами, вів активну громадську роботу, брав участь у різних заходах. На "святковому" піджаку Григорія Степановича — два ордени Вітчизняної війни І та ІІ ступенів, орден Олександра Невського, Богдана Хмельницького, багато бойових медалей.

                                                          

Надія СУХОДОЛЬСЬКА

 

_____________________________________________

Діти війни

 

 

 

ОБПАЛЕНІ

ВОГНЕМ

 

 

Зенітки біля дитячого пляжу

У червні 1941-го Всесоюзна здравниця на березі Чорного моря, що розташувалася в Анапі,  приймала глухих школярів з різних міст Союзу.

Мене та ще одного учня Саратовської школи-інтернату теж  преміювали  путівками. До нас приєдналися ще троє хлопців. Разом із вихователькою ми й поїхали  до моря. Але відпочивати, лікуватися та спілкуватися з ровесниками нам довелося недовго — почалася війна.

Ми, хлопчаки, сприйняли цю новину не стільки з тривогою, скільки з цікавістю, адже радянський народ переконували в тому,  що "Червона Армія легендарна і непереможна". . .

  Настрій наш змінився, коли помітили біля дитячого пляжу зенітки, а потім адміністрація оголосила евакуацію. В Анапу почали з'їжджатися  представники різних міст і забирали свої земляків. Ми, саратовці, виїхали одними з останніх. За нами ніхто не приїхав, тому ми потрапили в компанію тих, хто їхав до Пензи. Видали нам продукти  на дорогу і відвезли до найближчої станції. В Ростові-на-Дону  двоє діб перебували на вокзалі — у першу чергу пропускали військові ешелони та біженців з України. Нарешті, втиснулися  у переповнений поїзд, який йшов  на Урал. Близько трьох тижнів, ми, напівголодні, чекали  у  Пензі свого представника.

 

Хліб для школи

Коли ж, дочекавшись, разом з евакуйованими, добралися  до рідного міста, побачили, що наша школа-інтернат уже переповнена дітьми  з України, Білорусії, Смоленська, Брянська. Довелося великий зал розділити на кілька класних кімнат, завісивши його ковдрами. Заняття  для старшокласників відмінили, навчалися лише  початкові класи.

Мені на той час було 13 років, і наш шостий клас, як і усі старші, возив капусту зі шкільного присадибного господарства. Ми  розрізали її та укладали в бочки, потім привозили деревину, розпилювали, і рубали на дрова.

Ще — на прохання міської ради, розчищали трамвайні колії від снігу та  діставали хліб  для школи. Рано-вранці займали чергу біля магазину, а потім на підводі відвозили хліб за адресою.

Під час повітряних нальотів усі кидали заняття і спускалися у підвал, де зберігалися припаси на зиму.

 

За малюнки — в кіно

На початку 1942 року ситуація стала ще тривожнішою. До нашої школи почали прибувати маленькі глухі діти зі Сталінграда. Через тісняву,  всіх, хто закінчив сім класів, розпустили по домівках.

Мій батько, як і багато інших, був репресований у 1938 році (у 1956-му його реабілітовано посмертно).

Мати з чотирма дітьми переїхала жити у радгоспний  барак. Старша сестра померла під час війни. Брата мобілізували на фронт, він був тяжко поранений під час форсування Дніпра під Києвом і повернувся додому інвалідом. Друга сестра працювала на оборонному заводі. Мати працювала дояркою у радгоспі.

Я був поза школою і навчанням цілих два роки. Важко мені було, коли дивився на моїх здорових ровесників, які вранці поспішали до школи. Газети й журнали мати не в змозі була передплачувати, а передачі по радіо я не чув. Сестра намагалася хоч трохи поліпшити моє життя і надсилала мені з міста газети, складені трикутником.

Зустрічалися мені добрі люди, які працювали на пошті, давали почитати "Піонерську правду", інші газети. У деяких з них мені подобалися смішні малюнки — карикатури на фашистів. Я їх змалював на плакати і вивісив у радгоспному клубі. Людям сподобалося, роздивляючись їх, вони сміялися і просили мене  малювати ще. За ці малюнки мене пропускали в кіно безкоштовно.

 

Працювали, щоб вижити

Жилося важко, голодно. Восени я разом із сусідськими хлопчаками, бігав  по картопляному полю за  трактором і підбирав не вибрані плугом бульби. Весною  робили те саме, вишукуючи залишки мерзлої картоплі. Вдома з неї пекли млинці.

Була у нас корова, яка давала молоко, тим самим полегшуючи нам життя. Але прогодувати її, особливо взимку, було дуже складно. Влітку я косив траву  далеко від зайнятих під посіви радгоспних земель і  відвозив її додому на двоколісній тачці. Але на всю зиму кормів не вистачало. Навчився сам точити косу, потім робив це й сусідам.

Влітку деякий час працював у радгоспі: возив корм на свиноферму, скошену траву — на  силос. За цю роботу видавали продукти.

 

 Білети  на концерт

Головною розвагою мешканців радгоспу у довгі зимові вечори була гра в карти, яких тоді у продажу не було. На прохання сусідів та  знайомих, я їх малював, якщо знаходився цупкий папір.   

Одного разу прийшли хлопці з радісною новиною: в райцентр приїжджає бригада професійних артистів. Бажаючих потрапити на концерт було дуже багато — білетів усім не вистачило. Лише одному з хлопців вдалося їх придбати. Показали мені цей білет і попросили його скопіювати. У мене було велике бажання потрапити на концерт, і я дав згоду. Всю ніч при тьмяному світлі гасової   лампи я акуратно вимальовував білети.

Другого дня ми з друзями із завмиранням серця пішли до клубу. На вході мої підробки так і не відрізнили від справжніх білетів. Ми потрапили в зал, і цей концерт став для мене справжнім святом.

 

Знову — мирне життя

Наприкінці літа 1944-го я несподівано отримав листа — виклик зі школи-інтернату з пропозицією  продовжити навчання у 7 класі. Як я зрадів, що мене не забули і є можливість навчатися далі.

Я  брав активну участь у всіх шкільних заходах, займався у різноманітних гуртках (ми давали концерти художньої самодіяльності у госпіталях міста), був головою учнівського комітету, редактором і художником шкільної стінгазети. Виступав на спортивних змаганнях (ще в 1940 році я виконав норму зі стрільби і отримав  значок "Юний ворошиловський стрілець").

Важким було моє дитинство, небагато у ньому було розваг та радості, а більше тривог та праці. Але ці труднощі загартували мене і моє покоління та навчили долати проблеми  повоєнного життя.                   

 

Леонід ФІЛЯНКІН,

ветеран праці, почесний  член УТОГ, м. Київ