Інтеграція — засіб підвищення ефективності
Розпочинаючи конференцію, міністр праці та соціальної політики Іван Сахань сказав, що Україна задекларувала свій намір рухатися в європейське співтовариство, тому керуючись європейськими принципами і цінностями, ми маємо будувати в себе демократичну державу. Відтак, створення сильної, сучасної, компетентної інспекції праці — вимога часу.
Нині Україні, наголосив І. Сахань, потрібна така Інспекція праці, яка б відігравала ключову роль у дотриманні та моніторингу трудових прав, а також у реалізації принципу гідної праці в усіх видах економічної і промислової діяльності, включно з неформальним сектором економіки.
Для цього нам украй потрібні сучасне законодавство про працю, а також органи держуправління і контролю за його додержанням. У цьому зацікавлені всі сторони соціального діалогу, передовсім роботодавці і наймані працівники.
В усьому світі функціонуванню інтегрованих інспекцій праці надають важливого значення. Цьогорічна березнева конференція МОП у Люксембурзі за участю практично всіх європейських країн — яскраве тому підтвердження. Для України, на думку міністра, ця проблема нині особливо актуальна, оскільки вітчизняна економіка перебуває в перехідному стані, відбувається динамічний процес зміни форм власності, створюються нові суб'єкти підприємницької діяльності.
Тому має діяти система, яка б дозволяла забезпечувати дотримання норм трудового права та давала можливість нормально функціонувати бізнесу. Водночас організатори виробництва, власники підприємств мають відчувати, що дотримання законодавства про працю — невід'ємна складова цивілізованого ведення бізнесу.
Це підтверджує європейський досвід, де є цілісна система інспекції праці, з гнучкою концепцією адміністрування, процедурної і технічної інтеграції, що передбачає багатофункціональність контрольної діяльності. Позитивним прикладом є об'єднання всіх функцій контролю у сфері трудових відносин (додержання законодавства про працю, питання охорони, безпеки та гігієни праці) в одному органі нашими сусідами — Польщею та Болгарією. Використовуючи його з урахуванням наших реалій, Україна зможе швидше подолати цей шлях.
Нині в Україні державні інспектори праці не здійснюють нагляд за охороною, безпекою та гігієною праці, тоді як ці питання (відповідно до конвенцій МОП) є складовою умов праці та підпадають під їх нагляд. А відтак, на переконання Івана Саханя, все це має бути зосереджено в одній управлінській ланці. Натомість, існує розпорошення функцій між різними відомствами (питання охорони праці контролює МНС, гігієни умов праці та охорони здоров'я — МОЗ, додержання законодавства про працю — Мінпраці), що не на користь спільній справі.
Діяльність державних контролюючих структур необхідно організувати так, аби не лише фіксувати порушення трудового законодавства, а й упереджувати та викорінювати цю ганебну практику. Тому доцільно виробити рекомендації для уряду, аби були винайдені організаційні можливості для об'єднання зусиль інспекцій праці та створення ефективнішої системи контролю, яка б відповідала інтересам бізнесу, найманих працівників і дозволяла вирішувати проблеми, пов'язані зі створенням гідних умов праці та її оплати. Для цього слід, насамперед, ухвалити політичне рішення та об'єднати всі зусилля.
Врівноважити інтереси
Зараз ми переживаємо процес первинного накопичення капіталу, коли головний девіз — прибуток будь-якою ціною, — зазначив керівник профільного парламентського Комітету Василь Хара. На жаль, у цей жорстокий час питання безпеки та охорони праці, захисту інтересів трудівників опиняються не на другому чи третьому, а на десятому місці. Тому потрібно створити таке правове поле, в якому б інтереси роботодавців і найманих працівників були врівноважені. Без такого балансу не розвиватиметься економіка та загальмується розвиток ринкових відносин.
В Україні поки не прийнято новий Трудовий кодекс, нагадав голова Комітету. Нинішнє ж трудове законодавство не відповідає вимогам ринкової економіки, та й виконавча влада, силові структури, прокуратура погано виконують свою місію щодо захисту прав трудівників. Але робота над підготовкою законопроекту йде активна. Важливо, що небайдужі до нього головні учасники цього процесу — роботодавці та наймані працівники. Тому розроблення політики щодо створення інтегрованої інспекції праці, котра об'єднуватиме всі функції контролю за безпекою, здоров'ям і добробутом працівників — вкрай важливе та актуальне питання.
Неправильні рішення даються взнаки
Як зазначив заступник міністра праці Володимир Тьоткін, МОП вважає, що ефективний нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю здатні забезпечувати інтегровані інспекції праці. В Україні такого єдиного органу ще немає. До 1993-го ці функції здійснювали профспілки, а з прийняттям закону по охорону праці вони були передані комітету Держтехнагляду, на базі якого й був створений Комітет охорони праці. Контроль за дотриманням законодавства про працю продовжували здійснювати правові інспектори профспілок.
У 1995-му було створено Державну інспекцію праці. З 2000 року вона почала діяти у складі Мінпраці як Державний департамент нагляду за дотриманням законодавства про працю. На жаль, у процесі адміністративної реформи були прийняті рішення, що зашкодили спільній справі — Комітет охорони праці двічі ліквідовувався, нині його функції передані Міністерству з надзвичайних ситуацій.
Аби інтереси людини праці захищались ефективно, необхідно створити інтегровану інспекцію праці, на що потрібна політична воля. Поки ж діяльність Держнаглядпраці не регламентована законом, і вона діє на підставі затвердженого урядовою постановою Положення. Законодавче підґрунтя діяльності всієї системи інспекції праці передбачається врегулювати в Трудовому кодексі, де буде спеціальна книга "Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю".
Інспекції праці всіх країн мають дві основні проблеми — нестача кадрів і низька зарплата. Україна не виняток — у структурі Держнаглядпраці всього 900 фахівців, а чисельність економічно активних людей, чиї трудові права потрібно відстоювати, сягає 20,2 млн. осіб. Окрім того, державні інспектори мають здійснювати нагляд за дотриманням прав 3,5 млн. працівників, які працюють у 1,7 млн. суб'єктів підприємницької діяльності, а також контролювати діяльність більше мільйона установ та організацій, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, але використовують найману працю.
Торік держінспектори здійснили 41,5 тис. перевірок щодо дотримання законодавства про працю 30,8 тис. роботодавців. За їх результатами винесено 36,1 тис. приписів щодо усунення порушень. Але кожен п'ятий припис не було виконано. За це на 7,6 тис. посадовців накладено штрафи на суму 1026 тис. грн. і щодо 16,8 тис. роботодавців-порушників направлено протоколи. Суди розглянули 11,9 тис. протоколів і наклали штрафні санкції на 2,133 млн. грн. Крім того, до правоохоронних органів було надіслано 4 тис. матеріалів перевірок. А на особистому прийомі в інспекторів побувало 27,3 тис. працівників і представників роботодавців.
З "тінню" боротися складно
Особливо складно, підкреслив Головний державний інспектор праці України Володимир Лось, інспекторам контролювати неформальний сектор економіки (НСЕ). Він притягує тих, хто опинився поза межами формального сектора через неспроможність знайти в ньому гідну роботу, чи тих, хто хоче швидко отримати пристойні гроші. При цьому слід враховувати й те, що НСЕ забезпечує людей дешевими товарами і послугами, на які є попит. А відтак його перевагою є мобільність, тобто здатність швидко залучати необхідні ресурси, в т.ч. і робочу силу.
Роботодавці НСЕ, як правило, суб'єкти малого бізнесу, інтенсивно використовують найману працю за мінімальних капіталовкладень. А тому трудові відносини в більшості випадків не оформляються, зарплату платять "натурою", не переймаються на таких підприємствах і питаннями безпеки та охорони праці. Відсутність цих гарантій власники пояснюють неможливістю виконувати всі вимоги законодавства, в т. ч. й трудового.
Використовується нелегальна праця й на легальних підприємствах. Адже за ринкової економіки роботодавці самі визначають обсяги виробництва, потребу в робочій силі, обов'язки працівників. Але все це має бути врегульовано трудовим законодавством, яке б враховувало різноманітність організаційних і виробничих структур та схем, а також правила і норми для всіх учасників ринку праці. Тобто слід передбачити прості, але жорсткі норми оформлення трудових відносин, вважає Володимир Лось.
Аби забезпечити належний державний контроль за дотриманням трудового законодавства в країні має функціонувати дієва система інспекції праці, а для ефективного впровадження правосуддя — компетентний і незалежний судоустрій. Нинішнє ж трудове законодавство не відповідає вимогам ринкової економіки та сприяє розширенню її неформального сектора.
Найчастіше інспектори праці виявляють в НСЕ порушення, пов'язані з неправильним оформленням трудових відносин (відсутність трудових договорів або укладення замість них цивільно-правових, які нав'язуються роботодавцями). Вимоги до останніх чинним законодавством чітко не визначені, тож оформляються навіть з юрисконсультами, економістами, бухгалтерами, тоді як мають регулюватися кваліфікаційними вимогами і виконуватися на умовах трудового договору.
Інспекторам праці складно зафіксувати факти виконання трудових неформальних обов'язків. Люди, які працюють в НСЕ, через боязнь втрати роботи не завжди зацікавлені в їх підтвердженні. Або не хочуть афішувати "тіньові" заробітки поза основним місцем праці. Законодавство ж не передбачає можливості для інспектора підтвердити факти порушення за допомогою технічних засобів. Він не може фотографувати, використовувати касові чеки, накладні, дорожні листи. Тому в новому законодавстві варто передбачити використання будь-яких доказів на підтвердження "тіньової" зайнятості.
До того ж, у НСЕ зарплата виплачується у "конвертах", ведеться подвійна бухгалтерія, до якої інспектор не має доступу. Законодавство ж не передбачає виплату твердих тарифних ставок працівникам однакової кваліфікації, але різних підприємств. Тарифні ставки і посадові оклади встановлюються колективними договорами на підставі галузевої угоди з фіксацією їх мінімальних розмірів. І при формуванні системи оплати праці така угода (за Законом "Про колективні договори і угоди") є для роботодавця обов'язковим документом, якщо сторони колективно-договірного процесу перебувають у сфері дії сторін, які її підписали. Проте через недостатньо розвинену систему організацій роботодавців інспектору під час перевірки складно підтвердити, що підприємство належить до того чи іншого об'єднання роботодавців, яке підписало угоду. Тож часто всі працівники (незалежно від посади) отримують однакову зарплату, а решту — в "конвертах".
Практично неможливо підтвердити й факт недостовірного обліку робочого часу, особливо за умови неповного робочого дня. В документах фіксуються норми, що відповідають законодавству та умовам трудового договору, проте інспектор не може перебувати на підприємстві весь робочий день або тиждень і фіксувати скільки працює конкретний працівник. І саме тут велику допомогу могли б надавати профспілки, вважає Володимир Арсентійович.
Якщо наш інспектор під час перевірки підприємства в першу чергу йде до кадрової, фінансової, економічної служб, вимагаючи від роботодавця документи, що підтверджують легальну діяльність, повноваження посадових осіб, дотримання трудового законодавства, то його польський колега починає свою роботу з огляду робочих місць. При цьому він має можливість спілкуватись з працівниками, попереджаючи їх про кримінальну відповідальність за неправдиву інформацію.
Олена КОСЕНКО,
Мирослава ТАЛАН
