От і прийшов на нашу землю Новий 2006 рік, а з ним нові надії та сподівання, мрії про краще майбуття. Доленосні події, що відбулися торік у житті країни та народу, з одного боку, підтвердили близькість кожному з нас ідеалів правди, добра, свободи як об'єктивних чинників духовного змужніння нації, з іншого — принесли чимало сумнівів і розчарувань.
Нинішній рік розпочався напружено: наша держава, суспільство в цілому зіткнулися з цілою низкою ризиків, які треба усувати оперативно й адекватно. Спочатку газова криза загострила протистояння між парламентом та урядом, що поглиблюється відсутністю сформованого Конституційного Суду — інституту, здатного вирішувати подібні конфліктні ситуації.
Наш народ іспит на демократію склав успішно. Чого, на жаль, не можна сказати про українську політичну еліту, яка сьогодні витрачає час на чвари й передвиборчі війни. Тож політикам треба брати уроки відповідальності і коректності, навчитися нарешті жити з Україною в серці, а не думати в першу чергу про себе в Україні. Претендувати на гідне місце України в світі ми можемо лише за умови політичної і економічної незалежності.
Економічні проблеми, з якими зіткнулася країна, з'явилися не вчора і не позавчора — вони нагромаджувалися роками. Події останніх місяців особливо виразно підтвердили: держава зобов'язана мати чітку стратегію розвитку на всіх головних напрямах. Тим часом Україна за 14 років незалежності так і не спромоглася виробити стратегічної лінії в контексті енергетичної безпеки. Так "легковажно" не поводить себе жодна європейська країна, бо для того, щоб стати справді незалежною державою, потрібно дбати про диверсифікацію постачання енергоносіїв, ефективніше вести видобуток вітчизняних нафти і газу, докорінно змінити політику щодо енергоспоживання і енергозбереження. Бо як сказав Самюель СМАЙЛС, лише "ощадливість може вважатися дочкою розсудливості, сестрою помірності та матір'ю свободи".
Сьогодні, як зазначив Президент, уся виконавча вертикаль має унікальну можливість продемонструвати і професійну відданість, і свій патріотизм, і виклик тим обставинам, з якими зустрічається громадянин і нація, щоб забезпечити стабільний і передбачуваний розвиток держави.
За цих обставин особлива роль і відповідальність за збереження злагоди в суспільстві, добробуту в кожній оселі належить соціальним установам. Саме від здатності кожного керівника, спеціаліста працювати з людьми, проводити гарантовану та послідовну соціальну політику, залежатиме спокій в державі, віра людей в нетлінність гуманістичних цінностей.
Тож аби 2006-й став щасливим для кожного громадянина нашої держави всім нам слід невідкладно взятися за роботу. А спільні дії в одному напрямку завжди ведуть до успіху. Про це завжди пам'ятали наші предки. Один із них, мудрець САЛЛЮСТІЙ сказав: "При згоді й малі справи міцніють, а в незгоді — і великі занепадають".
Редакційний колектив "Соціального захисту" завжди прагнув бути помічником і порадником працівників соціальної сфери, сприяти професійному зростанню, поширенню кращого досвіду. Ці традиції ми будемо зміцнювати й надалі. Та без тісного зв'язку з вами — нашими шановними читачами — робити це складно.
Читацькі листи — то цілюще повітря і живлюще коріння для редакції. В них — усе: щирі зізнання в прихильності й довірі, й сповіді, й нарікання на долю, на владу. Та найголовніше — жива, конкретна інформація про реальне життя. Ми цінуємо кожен ваш лист. І хоч далеко не кожен можемо надрукувати, проте враховуємо всі ваші зауваження та побажання. Так, зокрема, ми зробили й минулого року, коли провели анкетування. Наскільки ми зуміли реалізувати висловлені пропозиції — оцінювати вам.
Просимо відповісти на запитання чергової анкети, наведеної на останній, 56 сторінці часопису. Сподіваємося, що ваша активність, об'єктивність і щирість стануть запорукою поглиблення взаємовигідної та корисної співпраці.
